Цілющі джерела Львівщини - від мінеральних до святих
Про цілющі джерела Львівщини знають, мабуть, усі. Трускавець, Моршин, Східниця і менш відомі - Любінь Великий, Шкло, Немирів… Вони століттями напувають людей мінеральними водами, що лікують різні хвороби.
Проте ще більші дива творять джерела духовні – чудотворні ікони і мощі святих, які зберігаються у місцевих храмах. Від джерел мінеральних до джерел святих і здійснимо сьогоднішню мандрівку.
Трускавець і Східниця – міста-сусіди, які нині змагаються між собою за курортників.
Трускавець – уже «розкручена» оздоровниця: перші лазні і житлові приміщення для відпочивальників з`явилися тут ще у 1827 році, у 1836-му почалося інтенсивне будівництво бальнеологічного курорту, а в 1892-му було побудовано приміщення для інгаляцій системи Вашмута, завдяки чому курорт одразу піднявся на рівень таких оздоровниць європейського значення як Бад-Райхенгалль та Вісбаден. Тут почали будуватися готелі, вілли, пансіонати. У 1912 році було споруджено залізничний вокзал. Місто безпосередньо пов'язалось залізничним сполученням як зі Львовом, так і з Віднем, Краковом, Познанню, Прагою, Варшавою, Берліном.
Східницю ж лише у 1956–1973 рр. відкрив учений і дослідник Омелян Стоцький. Він виявив тут великі поклади мінеральної води «Нафтуся». 9 січня 1976 р. селище Східницю було визнано Всесоюзним курортом. У 2005 році назву і “титул” було замінено на «Всеукраїнський курорт імені Омеляна Стоцького».
Здається, цілюща мінеральна вода у цьому високогірному селищі б’є з-під кожного каменя. При цьому, кожне з джерел має свої цілющі властивості. Зараз тут налічується 38 джерел і 17 свердловин з різним хімічним складом мінеральної води. Для курортників доступні води з 10 джерел і трьох свердловин. У родовищі, зосередженому здебільшого у селищі та на схилах прилеглих гір, що входять до складу Національного природного парку «Сколівські Бескиди», є мінеральні води «Нафтуся» чотирьох типів: слабомінералізована «Нафтуся» з підвищеним вмістом органічних речовин (сечогінною дією), з вираженою жовчогінною дією, слабомінералізована залізиста, хлоридно-натрієва. Також є джерело з мінеральною водою типу «Боржомі», гліцеринове джерело.
Десятки ж цілющих джерел у селищі законсерововані й очікують своєї години. Щоправда, вона може й не настати, якщо в селищі не припиниться хижацьке, неконтрольоване будівництво нових пансіонатів, готелів та басейнів. Адже кожен виритий котлован загрожує порушенням природному водному балансу. Подейкують, що деякі мінеральні джерела вже розбавлені підземними стічними водами і непридатні для лікування.
НЕЇСТИВНА МОРШИНСЬКА СІЛЬ І НАЙСТАРІШИЙ САНАТОРІЙ ЄВРОПИ
Не так далеко від Східниці і Трускавця – українських Карлових Варів, Кисловодська та Боржомі разом узятих, розкинулась друга курортна столиця Львівщини –
Цей курорт розпочинався із видобутку ропи та випарювання із неї солі, яка в середньовіччі високо цінувалась. Саме за такий промисел вирішили взятися тогочасні власники Моршина - шляхтичі Браніцькі, котрі отримали від королівської канцелярії дозвіл на відкриття соляних шахт. Було викопано п'ять шахтних колодязів для видобутку ропи, з якої шляхом виварювання отримували сіль. Однак промисел не виправдав себе - моршинська сіль була гіркою і непридатною для вживання. Такого смаку солі додавав мірабіліт - глауберова сіль. Тільки через століття Глаубер добув мірабіліт, який у Моршині добували, хімічним способом. А вже в XIX столітті моршинські джерела використовували як засіб для лікування органів травлення.
Менше відомі, проте не менш цілющі властивості мають води Любеня Великого неподалік від Львова. Першу водолікарню на сірководневих джерелах, хоча й доволі примітивну, на цій території збудували ще в XVI ст. А «відкрив» їх силу… хворий пастух панської худоби. Він щодня купався у розлитій із джерел воді із запахом зіпсованого яйця. А під осінь видужав. Чутка про це передавалася з уст в уста. До Любеня почали навідуватися люди, які терпіли біль у хребті, попереку й суглобах. Біля сірководневих джерел вони розбивали для ночівлі шатра, курені і купалися у підігрітій цілющій водиці у привезених зі собою котлах. Згодом лікувальними властивостями великолюбінських вод і боліт зацікавилися недужі з середовища львівської знаті. І це спонукало тогочасних лікарів до наукового вивчення оздоровчих властивостей мінеральних джерел і грязей.
Для панів, які приїжджали сюди лікуватися, встановили спеціальні лікувальні ванни. Наприкінці XVIII ст. у Любені збудували кілька пансіонатів, готелів і приміщення для лікування мінеральними ваннами і торф’яними пелоїдами. Приблизно з того періоду в оздоровниці для лікування хворих крім сірчаних вод почали використовувати торфову грязь, якої було вдосталь на околиці села.
Лікувальний сезон тривав недовго - з травня по вересень, за цей час тут оздоровлювалися до півтори тисячі осіб. Сюди прибували хворі не тільки з України, а й Польщі, Австрії, Німеччини. І всі вони були заможні, бо путівки коштували недешево. Двічі сюди приїжджав на лікування австрійський цісар Франц-Йосип І, який страждав від ревматизму, та брат королеви Англії Лорд Кембриджський.
Щоправда, наприкінці вересня впродовж двох тижнів безплатно могли полікуватися селяни з ближніх сіл, а також студенти Львівського університету. Головний лікувальний профіль оздоровниці - захворювання серцево-судинної та нервової систем, органів опори та руху, гінекологічні та шкірні недуги. Санаторій «Любінь Великий» вважається одним із найдавніших не лише в Україні, але й у Європі - йому 237 років.
Курорти-сусіди Немирів та Шкло розмістилися на території Національного природно-біосферного заповідника «Розточчя». Немирів із давніх часів славиться унікальними сірководневими ваннами і джерелом питної води «Анна» типу «Миргородська».
Нині через брак фінансування оздоровниця практично призупинила роботу. Її майно можуть розпродати, і тоді санаторій назавжди припинить функціонування. Зважаючи на це, депутати облради запропонували передати санаторій у підпорядкування Міністерства оборони України для лікування й реабілітації учасників АТО.
Бальнеологічний і грязевий курорт Шкло багатий на сірководневу сульфатно-кальцієву воду, яку використовують для купелей, та гідрокарбонатно-натрієво-кальцієву - для пиття. Докладні описи «цілющих вод» Шкла є в подорожніх нотатках німецького вченого Ульріха фон Вердума, які він зробив у 1670-1672 роках, подорожуючи в «Землю руську» через Польщу. Дослідник писав: «У 1670 році неподалік від села Шкло невеликий піщаний пагорб після землетрусу з великим шумом провалився, а з ями ринуло стільки води, що залило прилеглі поля. Потім на місці пагорба утворилося озеро, яке має близько 600 кроків по колу, там ще й зараз можна побачити свіжі обриви. Вода прозора і дуже глибока, а на запах і смак віддає селітрою. Без сумніву, що сірчані джерела, які є тут під землею і викликали цей землетрус».
Зараз у санаторії «Шкло» лікують слабомінералізованою водою «Нафтуся-Шкло» із власного питного джерела, а також сірководневими ваннами, описаними ще в 16 столітті лікарями Англії, Італії і Німеччини; торфянисто-мінеральними лікувальними грязями.
Крім цих, відомих джерел, є менш розкручені, приміром, Поташівка – природна содова вода, джерело якої б`є побіч дороги неподалік села Розлуч Турківського району та десятки ще недосліджених джерел у різних куточках Галичини.
ДЕ ЛІКУЮТЬ ВИЩІ СИЛИ
Але крім описаних природних мінеральних, є на Львівщині джерела, у яких — вірять люди - лікує Божа Сила. Одне із найвідоміших – у селі Раковець за 20 кілометрів від Львова. Там з-під гори, на якій розташована церква св. Маковеїв, витікає джерело, яке численні паломники наділяють цілющими властивостями. Як розповідає легенда, ще за австрійських часів на його місці було поле. Під час сільськогосподарських робіт власник виявив, що з-під землі пробивається джерело. Чоловік звелів його замурувати. А після того, як це зробили, він осліп. Так прожив два роки. Одного разу, йому приснилося, що прозріє лише тоді, коли відкриє джерело та тричі вмиє обличчя його водою. Чоловік прислухався до незвичайної поради і вмить прозрів. На подяку за зцілення, звів муровану капличку неподалік джерела. Під час Другої світової війни, капличка була розібрана і відновлена вже за незалежної України.
На початку 90-тих, у Раковець приїжджали науковці з одеського Інституту курортології. Вони проаналізували воду і виявили в ній великий вміст срібла. Проте лікує тут не срібло, а віра. Адже кажуть, хто пройде дванадцять кіл по воді зі щирою молитвою, яка буде лунати із глибин серця, того Бог зцілить від будь-якої недуги. Навіть узимку у тріскучі морози джерело не пустує. Тут у крижаній воді ходять люди з усіх регіонів України.
Про силу води в Уричі поблизу давньоруської фортеці Тустань було відомо з давніх часів. Цілюща вода заліковувала навіть такі рани, які вважали смертельними. На місці джерела звели церкву Пресвятої Трійці.
А в селі Грушів Дрогобицького району об`явлення Матері Божої поблизу джерела сталося у наш час – у 1987 році, якраз у річницю Чорнобильської катастрофи.
Місцевий парох – отець Зіновій Майкут розповів кореспондентові Укрінформу, що на тому місці, де явилась Богородиця, здавна через вербове дупло витікала цілюща вода. Люди приходили сюди звіддалік, молилися, і отримували порятунок від різних хвороб – як тілесних, так і душевних. Але вже тоді, наприкінці позаминулого століття, комусь при владі не сподобалось таке паломництво. Місцевий п`яниця порубав і розкидав дерево, зруйнував капличку, засипав джерело сміттям. І вода зникла. Замість неї у село прийшла холера, яка масово косила людей. Селяни пов’язали таку кару з оскверненням святині і взялися розчищати джерело, відбудовувати капличку. Лихо відступило, а біля джерела побільшало люду. Тут відправляли Служби Божі та відпусти.
Пройшло більш як століття. Вдосвіта місцева школярка вийшла з дому, що навпроти каплички, і побачила на її балкончику темну фігуру в довгому плащі. Покликала маму, а згодом і селяни збіглись, щоб подивитись на диво. Потягнулись люди з ближніх і віддалених сіл, а потім і з інших областей, навіть з-за кордону.
- Хтось бачив Богородицю, хтось ні – кожному давалось по вірі його. Адже були серед паломників і такі, хто йшов до Грушева зі скептицизмом чи просто з цікавості.
З того часу біля джерела і місця об`явлення Богородиці тричі на рік відбуваються прощі. Цього року віряни відзначали 30-річчя видатної події, до Грушева прибули десятки тисяч паломників, а службу Божу очолили п`ятнадцять архієпископів та Папський нунцій.
За словами отця Зіновія, на місці об`явлення відбувались пророцтва. Один зі священиків ще 30 років тому мав видіння, в яких було передбачено війну у Грузії та в Абхазії, а також те, що Росія розділить Україну кривавою рікою на схід і захід…
Джерела з цілющою водою є також у селі Биличі Старосамбірського району, у Гніздичеві Жидачівського району біля Кохавинського монастиря. А в Жовківському районі з 17-го століття з уст в уста передається розповідь, як біля села Монастирок бавились пастушки, серед яких була дівчинка Маруся. Одного разу їй під час молитви з`явилася Діва Марія. Маруся розповіла односельчанам і священику про те, що бачила Пречисту Діву і повела їх на те місце. Але не всі повірили, були й такі, що сміялися і глузували з неї. Дитина плакала, але раптом знову побачила свою небесну гостю. Маруся сказала: «Вона тут, я її бачу». За проханням Богоматері дівчинка підійшла до гори і рукою розгорнула землю. Сталося чудо: з-під землі почало бити джерело.
Через деякий час біля нього отримала оздоровлення і зцілення незряча донька місцевого пана, яку не могли вилікувати найкращі лікарі. Тоді пан подарував громаді села Монастирок землю, на якій було джерело. Люди відмежували подаровану землю викопаним ровом, який зберігся до наших днів. З того часу місцеві жителі назвали джерело «Маруся».
МОЩІ ПОНАД 700 СВЯТИХ В ОДНОМУ ХРАМІ
Такі чудотворні джерела є в інших районах області. А крім них творять дива й чудотворні ікони, і мощі святих, які зберігаються у місцевих храмах. «Рекордсменом» у цьому плані, без сумніву, є бориславська церква Святої Анни, де зберігаються нетлінні останки… 720 святих світу. З їх допомогою віряни вимолюють здоров’я і заступництво для своїх родин. Окрім мощей тут є риза, хустина, волосся Богородиці та фізична кров Ісуса Христа… Щосуботи (окрім свят) після Служби Божої священики проводять таїнство єлеєпомазання та оздоровчі молитви. До голови кожного вірянина прикладають мощовик із краплинами фізичної крові Господа. Блаженні реліквії привіз із Ватикану парох церкви Святої Анни (УГКЦ), доктор богослов’я, отець Роман Василів. Він же розповів, що випадки зцілення люди записують у Книгу відгуків і підтверджують медичними довідками. Таких тут десятки. Серед зцілених і керівник японської делегації, у якого була хвороба очей. Він довго молився і прикладав руки до мощей Святого Йосафата. Згодом політик Ігор Курас, який привіз до Борислава делегацію, розповів, що японець ошелешений цілющою силою святині. Він уже без окулярів ходить.
Незабаром церква збагатиться мощами ще 300 святих. Практично кожен, навіть люди з рідкісними іменами, зможе знайти тут мощі свого святого патрона.
СВЯТИЙ ЦІЛИТЕЛЬ ПАРТЕНІЙ І ПОКРОВИТЕЛЬ ЗАКОХАНИХ ВАЛЕНТИН
Історичне містечко Жовква під Львовом теж має мощі небожителя – святого Партенія. Його у храмі Пресвятого Серця Христового, що при Василіянському монастирі, вшановують кожного року в неділю після Воздвиження Чесного Хреста Господнього.
Святий мученик Партеній жив у ІІІ ст. по Христі. Під час жорстокого переслідування християн за свою вірність Христові зазнав мученицької смерті разом зі своїм старшим братом Калогерієм 15 травня 250 року.
Його святі мощі понад 1000 років зберігалися у римськх катакомбах – на кладовищі св. Калікста. У 1665 році Папа Олександр VІІ передав їх австрійському цісарю Леопольду І до Відня, де вони зберігалися в монастирі св. Клари. 1784 року за стараннями о. Єроніма Стрілецького, цісар Йосиф І дозволив перевезти мощі св. муч. Партенія до Василіянського монастиря у Жовкві, де вони перебувають по сьогоднішній день.
Коли мощі св. Партенія, в присутності єпископа Іринея Білика, урочисто відкривали для заміни покривала, то присутні були страшенно здивовані, бо попри те, що пройшло вже тоді більше як 1750 років з дня смерті святого, тіло було на диво збережене. На голові є вм’ятина від удару ще з того часу, коли кат гарячою головнею з усієї сили вдарив у голову молодого Партенія. На мощах виразно видніються печатки Папи Римського, які засвідчують їх ідентичність.
Господь наділив Партенія силою зцілення ще за життя. Цю ласку святий дарує недужим уже майже два тисячоліття після своєї смерті.
У невеликому містечку Самборі у церкві Різдва Пресвятої Богородиці зберігаються мощі покровителя усіх закоханих - святого Валентина. Традицію вшанування цього святого саме в такій іпостасі, запозичивши у європейців та американців, в Україні запровадили не так давно. Але стежку до самбірського храму віряни протоптують уже майже три століття. Саме стільки тут зберігаються мощі святого, які мають чудотворну цілющу силу. А крім цього скарбу, церква має чудотворну ікону пречистої Діви Марії, що була коронована у 1928 році і довго залишалась єдиною коронованою іконою в Україні. Двічі за своє існування образ плакав кривавими слізьми. Вперше - у 1727 році, вдруге - напередодні Першої Світової у 1914 році. А чудотворні зцілення, що їх дарує ікона тим, хто молиться до неї, годі й перелічити.
Чудотворні ікони зберігаються також у Святоюрському архикафедральному соборі УГКЦ та в Латинському соборі РКЦ обласного центру. Лише у Львові є 7 чудотворних ікон чи їх копій, які були короновані з 1751 року. Чотири з них - під час візиту до міста Папи Івана Павла ІІ у 2001 році. Є образи, які дарують зцілення, і в інших містах та селах регіону.
Нінель Кисілевська, Львів
