Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Колабораціонізм: очевидний злочин з неочевидними ознаками

Колабораціонізм: очевидний злочин з неочевидними ознаками

Блоги
Укрінформ
З чого походять основні складнощі в розслідуванні діяльності колабораціоністів?

В українському суспільстві є великий запит на покарання колаборантів. І наявне певне роздратування тим, що жорсткість покарання часто-густо не відповідає цим очікуванням. До того ж, сам по собі відсоток визнання винуватості в українських судах у справах колабораціоністів – не надто високий. За даними Руху ЧЕСНО, за підсумками 2022 року він складав усього 10%. Чому так виходить і хто тут неправий – суспільство, яке має завищені очікування, чи правоохоронні органи, які недопрацьовують – давайте розбиратись.

Отже, з чого походять основні складності у розслідуванні діяльності колабораціоністів? Найперше з того, що на даний час значна більшість з них знаходиться на тимчасово окупованих територіях. Тому розслідувати ці злочини надзвичайно важко. І якщо виходити не з емоцій, то ми маємо належним чином оцінити фахові зусилля наших слідчих. Бо вони за допомогою OSINT – методик та деяких інших спеціальних механізмів, збирають та опрацьовують необхідну інформацію, яка зрештою дозволить притягнути до відповідальності кожного колаборанта.

Наступна проблема пов’язана з кваліфікуванням злочину. Якщо зосередитись на головному, то питання полягає в тому, як визначити міру добровільності людини, яка пішла на співпрацю з ворогом. З одного боку, ніби все зрозуміло – добровільною є участь у колабораційній діяльності, яка здійснюється за власною ініціативою суб’єкта такої діяльності та за умови його вільного волевиявлення. Але з іншого боку, погодьтесь, що поняття “власна ініціатива” та “вільне волевиявлення” дозволяють досить широке трактування. 

Ще один важливий момент – законодавство, яке стосується колаборації, є новим для України. Тому правозастосовна практика не напрацьована достатньою мірою, що призводить до невизначеності меж колабораційної діяльності. Отже, є ризики того, що через надто широке трактування колабораційної діяльності можна отримати ситуацію, коли до відповідальності можна буде притягнути мало не кожного, хто вступав у контакт з окупантом. Зрозуміло, що такий підхід здатний суттєво ускладнить процес реінтеграції звільнених територій.  

Який вихід? 

По-перше, правоохоронним органам слід проводити систематичну роз’яснювальну роботу. Наведу лише два приклади, пояснення яких дозволить суттєво знизити градус суспільного невдоволення. Отже, заочний вирок – це не умовний термін, а відкладене покарання, яке обов’язково наздожене злочинця після звільнення тимчасово окупованих територій та його арешту. Тоді як угода з підозрюваним у колабораціонізмі – це не потурання злочину, а подекуди – найкоротший шлях до судового вироку та єдиний варіант отримання цінної інформації.

По-друге, прискорене вдосконалення законодавства щодо колабораціонізму. Зокрема, фахівці мають надати Верховній Раді більш чітких визначень ключових понять. Суттєвим досягненням буде відокремлення менш небезпечних видів колабораціонізму, на кшталт колабораційної діяльності в гуманітарній сфері та сфері захисту прав людей, від найбільш небезпечних – колабораціонізму в військовій та політичній сферах. Хоча в цьому пункті варто відзначити, що експерти стверджують, що кожна резонансна справа, яку доведено до суду та справедливого вироку, формує нові рамки та орієнтири. А це спрощує наступні розслідування діяльності колаборантів.

Нарешті, по-третє, вважаю, що правоохоронні органи повинні керуватися простим та зрозумілим правилом:  якість важливіша за кількість. Саме тоді жорсткість покарань за колабораціонізм буде відповідати суспільним очікуванням. Тож людські та матеріальні ресурси правоохоронних органів мають бути сконцентровані на розслідування тяжких, серйозних злочинів, а випадки, які не складають вражаючої суспільної небезпеки, можуть бути вирішені люстраційними механізмами.

Олексій Леонов, народний депутат України

Автор висловлює щиру подяку керівництву Одеського державного університету внутрішніх справ за запрошення на ІІ Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Актуальні питання кримінально-правової кваліфікації, документування та розслідування колабораціонізму». Великою мірою цей допис з’явився завдяки цьому заходу.

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-