Інститут Роберта Ленсінга: Путінський режим наближається до ситуації 1991 року
Продовження конфронтаційної політики Росії з Заходом виснажує Кремль, зазначають автори аналітичної розвідки, та створює несприятливий клімат як навколо Росії, так і всередині неї. Брутальні втручання у внутрішні справи країн Європи та розвідувальні підривні операції на їхніх територіях – підірвали довіру до Москви й переконали населення європейських країн у ворожій та агресивній політиці Росії, реанімувавши спогади часів Холодної війни.
Кремль обрав конфронтаційний шлях і під час пандемії COVID-19, сконцентрувавшись на дезінформаційних операціях, дискредитації вакцин іноземного виробництва та використовуючи власні сумнівні препарати, що позиціонувалися в якості вакцин, з геополітичною метою. Москва намагається підтримувати антивакцинні рухи шляхом дезінформаційних кампаній у світі. Це посилює невдоволення урядів країн, що таким чином стають жертвами поширення ковіду.
Росія пішла на змагання зі США щодо присутності на європейському газовому ринку, намагаючись зменшити долю американського LNG-газу. В той же час, процес добудови газогону “Північний потік-2” продемонстрував можливості Росії зі створення штучного дефіциту газу в Європі та оперативного збільшення цін шляхом, наприклад, ремонту однієї з ділянок газопроводу.
Угода між США і ФРН щодо "Північного потоку-2", зустріч у Женеві дозволили Росії посилити свої позиції у медійній площині. Втім, вони додали стимулу до протидії російській експансіоністській політиці в Європі та посилили рух противників проєкту в США.
У практичній площині протистояння між США та РФ буде посилюватися у відповідь на кіберзлочини, втручання у вибори, в тому числі в Конгрес, що відбудуться у 2022 році, на ознаки яких уже вказав Білий дім.
Адміністрація Д.Байдена посилює Трансатлантичне і Транстихоокеанське співробітництво: із ЄС, NORDEFCO, Японією, Південною Корею.
Ситуація у Центральній Азії, зокрема, заплановане виведення американського контингенту із Афганістану – активізували діяльність "Талібану".
Загрози приходу до влади "Талібану" створюють тиск на країни Середньої Азії, що входять до зони впливу РФ. Оскільки Кремль у регіоні веде боротьбу з Вашингтоном, згортання військового контингенту США в Афганістані залишило Росію без ефективної стратегії в регіоні. У випадку приходу талібів до влади, росіяни зіткнуться з радикальною зміною середовища, в якому їм доведеться діяти. Формування уряду змусить талібів займатися економікою країни, а також вести переговори про співробітництво з державами периметру. Це підвищує ризики того, що Афганістан під талібами піде на конфронтацію з країнами регіону, що створить тиск на Росію і змусить її надавати допомогу в тому числі й у рамках оборонного союзу ОДКБ. Будь-яке входження Росії в конфлікт на території Центральної Азії – для Росії буде програшним, як з військової, так і з політичної точки зору.
США домовилися із Туреччиною щодо контролю над ситуацією в Афганістані, що має забезпечити турецький контингент, який може зрости кількісно. Президент Туреччини Р.Т. Ердоган для розширення свого впливу на Афганістан і Центральну Азію в цілому використовує традиційну вже політику спільних історії та культури. На цьому тлі Росія програє Туреччині в регіоні.
На Південному Кавказі угода, що була досягнута між Вірменією й Азербайджаном під егідою РФ та Туреччини щодо Нагірного Карабаху – є нестабільною. Це підтверджує інцидент на кордоні між Вірменією й Азербайджаном від 28.07.2021. Самостійна гра Кремля, що спрямована на збільшення військової та політичної присутності у Вірменії, нівелює миротворчий потенціал Росії серед союзників. Заява Азербайджану про створення єдиних збройних сил з Туреччиною свідчить про послаблення ролі Кремля в регіоні, а в середньостроковій перспективі – призведе до загострення стосунків між Анкарою та Москвою.
Ключові внутрішні виклики і проблеми Росії
Більшість внутрішніх викликів та проблем Росії є результатом конфронтаційної зовнішньої політики Росії, а також прагнення режиму Путіна зберегти владу й забезпечити її трансфер.
Важливим короткостроковим викликом для Кремля є проведення виборів до Державної думи. В умовах відсутності нової національної ідеї, навколо якої політичне керівництво могло б згуртувати електорат, воно натомість пропонує застарілу вже концепцію "Фортеці в облозі". Це відбувається на тлі падіння рейтингів влади та ознак критичного погіршення економічної ситуації в державі.
Слід констатувати, що в Росії відсутні альтернативні (опозиційні сили), що здатні отримати підтримку широких верств населення. Таким чином, сьогодні Росія близька до ситуації 1991 року: економіка країни посилює невдоволення населення в той час, коли відсутність опозиції не дозволяє зробити трансфер влади мирним шляхом у законний спосіб. Продовження економічного виснаження Росії в чинних умовах може призвести до радикальних сценаріїв у суспільстві.
В.Путін, який тримав дистанцію із "Єдиної Росією", публічно продемонстрував підтримку цій політичній силі. Вибори до парламенту надважливі для Путіна. Оскільки новий склад парламенту має забезпечити транзит влади у 2024 році. Втім, населення Росії лояльно ставиться до фігури «царя», але може опиратися опричникам та чиновникам. Таким чином, перемога провладної “Єдиної Росії” може статися лише у випадку наймасштабніших фальсифікацій. Але вони, в свою чергу, можуть посилити антипутінські настрої, хоча сценарій масових заворушень є малоймовірним навіть у випадку погіршення соціально-економічного становища.
Незадоволення рівнем життя скоріш за все призведе до деградації населення, збільшення споживання алкоголю, наркотичних речовин, й відповідно – активності злочинності в країні.
Фіаско режиму В.Путіна у боротьбі з коронавірусом, провал вакцинації та нездатність російської вакцини ефективно захистити від захворювання – змушують владу зробити акцент на соціальних та економічних програмах підтримки співгромадян. Вони потребують збільшення видатків, що є неможливим за умови збереження поточних макропоказників. Єдиним сценарієм реалізації цих державних соціальних програм є збільшення грошової маси та доходів від енергетичного сировинного експорту. Втім, у першому випадку це посилить інфляційний тиск на економіку, а другий – потребує інвестицій або створення стресового навантаження на світовий ринок, що матиме реакцією посилення санкційного тиску, а відповідно – збільшення тиску на економіку.
Чинник виборів збільшує тиск на держрезерв, що закладає підґрунтя для створення дефіциту на продукти харчування
Серед економічних загроз Росії у короткостроковій перспективі:
● Зростання інфляції (зміщення [уваги] населення і бізнесу в бік [купівлі] золота). У липні рівень інфляції, що спостерігається (як її оцінює населення) становив 16,5%. Кожен п’ятий мешканець Росії оцінює інфляцію в 30% та вище.
● Зростання боргового навантаження. Борги громадян зросли до 31 млрд. дол. Сумарний борг населення перед банками перевищив розмір федерального бюджету і зрівнявся з сумою, що населення тримає в банках у національній валюті. Попит на кредити розганяє інфляцію в Росії та призводить до подальшого зростання бідності. Динаміка працює на збільшення інфляційних очікувань та підштовхує до росту рівень цін в країні.
● Спустошення банківської системи. Населення Росії активно забирає гроші з банківських рахунків. Депозитні ставки вже не покривають інфляцію, і люди намагаються забрати кошти, поки вони ще мають купівельну спроможність.
● Падіння купівельної спроможності, що сприятиме зростанню бідності.
● Скорочення запасів стратегічних ресурсів. Темпи скорочення за останні три роки збільшилися втричі. З 30 млрд тонн запасів нафти лише 36% є рентабельними. Цього обсягу вистачить на 19 років видобутку. В останні три роки не виконаний план по пошуку та розвідці арктичної нафти, золота, срібла, урану, хромової руди, свинцю та вольфраму.
● Зменшення розміру реальних пенсій б’є по електоральному ядру влади. Доходність інвестування пенсійних коштів ВЕБ-банком за результатами першого півріччя має негативний баланс у реальному вираженні.
На осінь ці тенденції стануть ще більш помітними, що в часі збігається з виборами до парламенту.
Інститут досліджень глобальних загроз та демократії Роберта Ленсінга (Robert Lansing) – це некомерційна організація з питань державної політики зі штаб-квартирою в американському штаті Делавер та регіональним офісом у Парижі. Дослідницький інститут Роберта Ленсінга аналізує глобальні виклики, що постають перед демократичними суспільствами, та має на меті покращити здатність країн НАТО протидіяти гібридним операціям та реагувати на нові загрози. Серед дописувачів на сайті інституту – американський консул у Владивостоку в 2007-2010 рр. Том Армбрустер, колишній високопосадовець ЦРУ, екскерівник російського департаменту розвідслужби Джон Сайфер, колишній агент контррозвідки армії США в Іраку Девід Дебатто та низка інших експертів у сфері геополітики.
* * *
