Американці про вирок генералу Назарову: це заподіяння шкоди самим собі
16 відомих діячів Сполучених Штатів звернулися до вищого керівництва нашої держави, включаючи президента України та ключові інституції – парламент, Верховний суд, Раду національної безпеки і оборони. Звернулися з проханням переглянути справу генерала Віктора Назарова, якого український суд визнав винним у недбальстві та засудив до 7 років у зв’язку зі збиттям військово-транспортного літака Іл-76 російськими бойовиками 17 червня 2014 року. Тоді загинули 40 українських десантників та 9 членів екіпажу.
Хоча, напевно, словосполучення «переглянути справу» виглядає надто евфемістично. Американці закликали українських керівників переосмислити ситуацію. Причому це стосується не лише вироку суду, а й обставин самої трагедії.
Їхні слова адресовані як посадовцям, так і всім українцям, які байдуже спостерігали за судовим процесом над генералом та ще за десятками справ, що стосуються переслідування військовослужбовців за виконання службових обов’язків під час війни. Ідеться про війну, яку проти України розв’язала і продовжує Російська Федерація.
Згадане звернення не є «думкою якихось там експертів, які лізуть не у свою справу», як це намагаються подати деякі українські посадовці. Підпис під документом поставили відомі американські генерали й дипломати, яких неможливо підкупити чи схилити на підтримку будь-якої позиції, якщо вони в цьому глибоко не переконані самі.
Більшість цих людей брали участь у реформуванні та розвитку Збройних сил України в рамках військового співробітництва або в групі військових радників високого рівня. Завдяки цим людям Україна отримала військову допомогу від США, коли її було найбільше потрібно, – сучасні засоби зв’язку, артилерійські радари, прилади нічного бачення, броньовані автомобілі, протитанкові системи «Джавелін», сама наявність яких в Україні різко охолодила апетити агресора.
Ці люди входять до числа найбільш авторитетних фахівців у військовій справі й дипломатії. Вони мають безпосередній стосунок до ухвалення найважливіших рішень США у сфері зовнішньої політики, у тому числі щодо військової й дипломатичної підтримки України. Тож документ значною мірою відображає офіційну позицію США. Він набуде ще більшого значення після 20 січня, коли в США відбудеться інавгурація нового президента, і до роботи стане нова американська адміністрація.
Зміст заяви оприлюднила Атлантична рада, про це повідомляв Укрінформ.
Держава зобов’язана захищати своїх захисників. Цю ідею минулого понеділка намагалися донести до громадськості люди, що поставили підписи під зверненням. Свою позицію вони виклали під час онлайн-конференції під егідою Атлантичної ради Ukraine’s national security on trial – «Суд над національною безпекою України».
Наводимо деякі тези з виступів учасників форуму, з яких кожен може робити власні висновки.
КОМАНДИРІВ НІКОЛИ НЕ СУДЯТЬ ЗА ВАЖКІ РІШЕННЯ
Доктор Філіп Карбер, президент Potomac Foundation, колишній стратегічний радник міністра оборони США:
- Хочу пояснити воєнну ситуацію, коли під командуванням генерала Назарова було організовано постачання для українських військ у Луганському аеропорту. Вважаю, що ці обставини є важливими, хоча жодна з них не була врахована під час суду.
По-перше, Луганський аеропорт мав стратегічну важливість. Краматорськ на той час перебував у оточенні вже 81 день. Сам Луганськ розташований усього за 40 кілометрів від російського кордону, у дуже вразливій позиції.
По-друге, війська в Луганському аеропорту перебували в оточенні й не мали жодних сухопутних шляхів для постачання, посилення або навіть для відступу. До речі, попередні рейси Іл-76 змогли прибути на місце.
Така ситуація не вперше трапляється в ході бойових дій… У 1944 році під час десантної операції союзників 36 літаків були збиті, коли намагалися допомогти оточеним британським десантникам. 1954 року в оточення потрапили французькі десантники – 62 літаки були втрачені й ще 167 отримали пошкодження. У 1968-му – оточено було американських десантників. Ситуація майже ідентична тій, що мала місце в Луганську, – транспортний літак теж було збито вогнем із землі на підльоті, під час чого загинуло 14 членів екіпажу. У жодному з цих випадків командири чи оперативні офіцери не були піддані суду за недбальство.
Третє. Щодо неврахування даних розвідки… Головне звинувачення полягає в тому, що не було враховано чутки серед бойовиків щодо прибуття протиповітряних засобів у райони навколо Луганська. Але ми знаємо від учасників груп Вагнера (російські бойовики, – авт.), що збиття насправді здійснено спеціалізованою військовою командою, яку було надіслано усього за кілька днів перед акцією. Це підтверджує, що чутки були спрямовані на прикриття професійної операції найманців, котрі були спеціально для цього надіслані в Україну. Місцеве населення жодним чином не могло знати про цю операцію.
Тож єдиною стороною, яку можливо справедливо звинувачувати у збитті літака, є Росія, й ми очікуємо, що колись вона визнає цю відповідальність.
Багато професіоналів піддають своє життя ризикові – пожежні, поліцейські, медичний персонал в умовах нинішньої пандемії. Але військові є єдиними з цих професіоналів, дії яких оцінюються особливо уважно. Тому що військові командири завжди вимушені ухвалювати рішення, які становлять ризик для життя. Рішення, яке командир будь-якого рівня ухвалює в умовах бою, може піддаватися критиці з точки зору його змісту, часу прийняття, наявних ресурсів та інших чинників. Але варто враховувати, що такі рішення ухвалюються в умовах, коли противник докладає всіх зусиль, щоб перехитрити та знищити ваші війська.
Безумовно, висновки з таких операцій є дуже важливими. З попередніх помилок мають засвоюватися певні уроки, аби мати успіх у майбутньому. Але це не має призводити до криміналізації практиків воєнної справи цивільним судом, який професійно нездатний оцінити воєнну доцільність. Це не лише несправедливо, а й насправді є шляхом до заподіяння шкоди собі самому.
КОМАНДИРИ ПЕРЕЖИВАЮТЬ КОЖНУ ВТРАТУ БІЛЬШЕ, НІЖ ХТОСЬ МОЖЕ ЦЕ УЯВИТИ
Генерал Філіп Брідлав, колишній Верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі:
- Військові завжди постають перед особливими вимогами – солдати, пілоти, моряки чи морська піхота. Вони, як і їхні лідери – приймають на себе ризики. Ми знаємо, що життя будуть втрачені, й кожне таке окреме життя чинить неймовірний тиск на нас і покладає на нас відповідальність перед родинами, котрі втрачають своїх близьких. Але як командири ми свідомі цих ризиків і розуміємо, що означають ці втрати. Ми переживаємо більше, ніж будь-хто може знати про це. Мене вражає, коли хтось каже про командирів або генералів, що нібито вони хочуть іти на війну. Якщо відверто, ми останні, хто цього хоче. І я знаю, що цю обставину іншим важко зрозуміти.
В історії багато прикладів, які відповідають цьому випадку. Про такі операції розповідав доктор Карбер, подібна ситуація була з американськими військами у Багдаді… Командири були вимушені йти на ризик щодо своїх солдатів, пілотів чи моряків.
Перший головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі генерал Кларк, мій попередник на цій посаді, коли ухвалював рішення про початок операції (на Балканах, – авт.), точно знав: якщо все відбуватиметься належно і рішення будуть правильні, загинути можуть десятки тисяч людей. Але він також знав, що якщо він не ухвалить такого рішення або воно буде хибне, історія, імовірно, змінить свій хід.
Ми маємо пам’ятати про те, що такі рішення означають не лише для наших військовослужбовців, а й для наших країн.
Військові, які постають перед несправедливими рішеннями суду (одне з них, на жаль, ми розглядаємо сьогодні), будуть приречені на поразку. Відсутність рішення також є рішенням. Але відсутність рішення – це втрата життів і, ймовірно, провал усієї операції. Командири мають ухвалювати рішення і рухатися вперед. Я закликаю всіх зрозуміти важливість того, про що ми говоримо сьогодні, – про прецедент, який може бути створено.
Ми маємо тримати фокус на тому, хто насправді відповідає за цю ситуацію. Це російські збройні сили та їхні прихильники, на кшталт групи Вагнера та подібні до них.
ВІЙСЬКОВИЙ СУД МАЄ СКЛАДАТИСЯ З ВІЙСЬКОВИХ, КОТРІ РОЗУМІЮТЬ СИТУАЦІЮ Й ОБСТАВИНИ ОПЕРАЦІЇ
Генерал Уеслі Кларк, колишній Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі, кандидат у президенти США у 2004 році:
- Те, що трапилося з генералом Назаровим, є абсолютно несправедливим, невиправданим і дуже руйнівним для майбутнього України та її зближення із Заходом.
У воєнних операціях командувачі виконують завдання. Вони мають завжди враховувати, що виконання цих місій пов’язане з ризиками для життя підлеглих, і без такого ризику завдання виконати неможливо. Завдання командира – зробити так, щоб зменшити цей ризик і щоб він був виправданим. Саме такі рішення ухвалюють військові командири.
Я був головнокомандувачем військ НАТО в Європі, коли ми починали операцію з припинення етнічних чисток у Косово. Як у будь-якої операції, ми зважали на ризики, котрі вона несе. Уся відповідальність лягала на мої плечі. І я знав: якщо зазнаю невдачі, мене судитимуть військовим судом, який складається із інших військових, чоловіків і жінок, котрі мають розуміння ситуації, обставин і обмежень цієї місії. Ніколи я не міг подумати, що цим може займатися цивільний суд, розглядатиме військові справи щодо тих, хто діє у рамках міжнародного законодавства.
Генерал Назаров, за всіма повідомленнями, діяв у рамках збалансованої професійної військової оцінки. Він ухвалював ті рішення, які вважав найкращими, на основі доступної на той час інформації. Якби він знав, що літак буде збито, то ніколи б його не посилав. Але ніхто не може знати про ці речі заздалегідь.
Це фундаментальна річ, яка має бути вирішена системою правосуддя в Україні. Оцінювати й судити військових професіоналів мають інші військові професіонали, які можуть зрозуміти й ефективно оцінити місію, ризики, обставини та оголосити правосудне рішення. Це не було зроблено у випадку з генералом Назаровим. Але необхідно створити саме таку систему в Україні.
Україна є стратегічно важливою для Заходу. Багато з нас від щирого серця бажають, аби вона інтегрувалася в НАТО як повноправний член. Ми хочемо, щоб ви були з нами, якщо ви самі хочете бути з нами. Тож бажаємо, аби ви привели свою систему у відповідність, оцінювали військові рішення з повагою та розумінням того, що вони завжди пов’язані із загрозами та викликами.
ДЕРЖАВА МАЄ БУТИ ЗДАТНА ЗАХИСТИТИ ВІЙСЬКОВИХ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ ДЕРЖАВУ
Генерал-лейтенант Бен Ґоджес, колишній командувач Сухопутних військ США в Європі:
- По-перше, хочу висловити співчуття всім родинам, які втратили близьких у цьому жахливому інциденті, як і з приводу інших втрат у боях на Донбасі. Водночас важливо пам’ятати, що цей літак збито російськими наземними військами, і вони несуть відповідальність за загибель військовослужбовців. Ті, хто збив цей літак, несуть також відповідальність за всі смерті на Донбасі, адже ці події можуть бути зупинені протягом одного дня, якщо Кремль вирішить їх зупинити.
Другий пункт – настав час, щоб держава захищала військових, які захищають державу. Для цього потрібна система військового правосуддя, яка забезпечує правопорядок та дисципліну в Збройних силах. Це означає, що держава має надати чітку й коректну правову базу, у рамках якої солдати мають діяти, зокрема у бойових умовах. Кожен солдат має розуміти, якою є ця правова основа. Донесення такої інформації є відповідальністю держави.
Третій пункт стосується природи війни. Ми знаємо з тисяч років воєнної історії, що бойові дії, незважаючи на їхній технологічний рівень, є простором для випадку й непевності. Перед тобою завжди перебуває противник, який намагається використати всі ці аспекти.
Ми також знаємо із сотень років воєнної історії, що солдати можуть діяти та ефективно воювати, коли свідомо приймають на себе ризик, коли вони здатні самостійно діяти в непевних умовах. Це відбувається на всіх рівнях – від командувача до сержанта.
Ми знаємо, що помилки можуть траплятися. Але якщо ми каратимемо кожного солдата, який робить помилки, то солдат як відповідальна людина не робитиме помилок, він просто перестане робити будь-що, аби їх гарантовано уникнути.
Таким чином ви вбиваєте ініціативу, і це гарантує провал місії, йнавіть більші втрати. Тож правові умови мають сприяти ініціативі керівників, стимулювати їх здатність брати на себе відповідальність і ризики. Це необхідно робити, якщо хочете, щоб ваші військові були здатними захистити державу.
Четвертий пункт. Менш як за 10 днів у США прийде нова адміністрація. Вона розроблятиме стратегію для Чорноморського регіону. Україна є ключовою країною для цієї стратегії. Тож уряд і Конгрес США будуть дуже уважними до ефективності, стабільності та професіоналізму Збройних сил України, а також до інституцій, які їх забезпечують. Врахування цієї ситуації (з генералом Назаровим, – ред.) є важливим складником цих зусиль.
ЗАСУДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ КОМАНДИРІВ ГРАЄ НА РУКУ РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ
Олександр Вершбоу, колишній заступник Генерального секретаря НАТО, експосол США в Росії:
- Я був заступником Генерального секретаря НАТО, коли Росія почала агресію проти України у 2014 році, коли існування України як незалежної держави опинилося під загрозою. Це був грізний час для всіх нас, хто піклується про європейську безпеку. І я розумію, чому збиття Іл-76 є настільки чутливим та емоційним питанням для українців досі.
Мої колеги навели багато прикладів, які свідчать, що це не лише несправедливо – ухвалювати подібні рішення проти командирів, як генерал Назаров, який був залучений до бойових дій, – така практика є шкідливою для довгострокової національної безпеки України.
Погоджуюсь із думкою, що такі рішення демотивують інших українських командирів від ухвалення жорстких рішень. Це може призвести до надмірної обережності, стримуватиме їх від того, щоб брати на себе ініціативу. Це відбуватиметься зараз, коли Україна постає перед прямою агресією і гібридними воєнними діями з боку розбійної наддержави, що порушує правила війни без найменших вагань. За таких умов брак рішень або інерція у їх ухваленні можуть призвести до провалу.
Ми в США та інших країнах наполягаємо на системі цивільного контролю над військовими. Але при цьому очікуємо, що наші командири будуть здатні ухвалювати важкі рішення під вогнем, у ситуаціях, які майже завжди характеризуються невизначеністю, спроможностями противника, обмеженими розвідувальними даними та обставинами війни. Ми довіряємо командирам зважувати різні варіанти дій, зокрема ймовірні ризики, та робити те, що вони вважають за найкраще в інтересах держави та особового складу.
Якщо командир непокоїтиметься, що постане перед цивільним судом за рішення, які має ухвалювати у бойових умовах, то уникатиме самої можливості таких помилок і ухилятиметься від ризикованих дій, що, найімовірніше, матиме наслідком поразку й означатиме ще більші втрати на полі бою.
У цьому разі засудження професійного командира, яким є генерал Назаров, за дії, спрямовані на захист військ, що потрапили у пастку під час захисту Луганського аеропорту, – є контпродуктивним з політичної точки зору. Криміналізуючи дії генерала Назарова, українська влада випускає з поля зору реальних винуватців трагедії – Російську Федерацію та війська, що перебувають під її контролем. І це дає їм змогу уникати відповідальності за загибель 49 громадян України. Така практика лише спрацьовує на користь російській пропаганді, яка намагається зобразити Україну як безнадійно розділену країну, як країну-невдаху.
У країнах НАТО немає єдиної моделі чи стандарту, як саме треба організовувати систему військового правосуддя. Деякі країни НАТО, наприклад США, покладаються на військові трибунали, інші мають змішану військово-цивільну систему. Але якщо Україна очікує наближення до НАТО, союзники мають бути впевнені, що військова юстиція, хоч яким би чином вона була організована в Україні, стоятиме осторонь від політики, забезпечуватиме незалежність та неупередженість судових рішень, відповідатиме найвищим стандартам справедливості під час процесу. Це означає, що і судді, й присяжні повинні мати оперативний військовий досвід.
Я знаю, що справа генерала Назарова ускладнюється тією обставиною, що Україна офіційно не перебувала у стані війни з Росією на момент збиття Іл-76. До 2018 року цей конфлікт кваліфікувався як антитерористична операція. Імовірно, зараз створено більшу правову визначеність для українських військовослужбовців. Але, незалежно від правових обставин того часу, є важливі питання, про які ми говоримо вже сьогодні.
Сподіваюся, українські лідери та політики серйозно зважать на рекомендації, викладені у нашій заяві. Ми закликаємо владу України не створювати зі справи генерала Назарова прецедент для поводження з іншими українськими командирами, які ухвалюють та далі ухвалюватимуть важкі рішення у важких обставинах, принаймні доки конфлікт на Донбасі не буде завершено і територіальна цілісність та суверенітет України не будуть відновлені.
Дмитро Шкурко, Брюссель
