Кожен росіянин – сам собі ЗМІ, а державі – іноземний агент

У понеділок, 2 грудня, російський президент підписав закон, який дозволить визнавати іноземними агентами фізичних осіб, тобто звичайних громадян держави. 5 грудня Держдума оперативно ухвалила в останньому, третьому, читанні поправки до Кодексу про адміністративні правопорушення, уточнюючи покарання за порушення більш загального закону про ЗМІ-іноагентів.

Там, однак, уже передбачено покарання і для звичайних громадян (ЗМІ-фізосіб), а не лише справжніх медіа. Обидва закони мають синхронізовано набути чинності 1 лютого наступного року. І це ще один великий крок у перетворенні Росії на, скажімо так, велику Північно-Західну Північну Корею.

Щоб зрозуміти усю безглуздість ухвалених законів і те, як далеко відходить РФ від юридично цивілізованого простору, треба розглянути ситуацію детальніше, розібравши також систему репресивних законів, ухвалених в Росії раніше.

ЗАКОН ПРО ІНОАГЕНТІВ: ІЗ США 1938 РОКУ – В РОСІЮ XXI СТОЛІТТЯ

Кремлівське керівництво панічно боїться «кольорових революцій» і «закордонного впливу». Всередині країни ставлять дедалі більше перешкод, щоб бізнес, та й звичайні громадяни не могли масово підтримувати більш-менш ліберальні, опозиційні, правозахисні організації.

Після масових протестів 2011-2012 років, вдало придушених різними, в тому числі репресивними методами, влітку 2012 року були ухвалені поправки в Закон «Про некомерційні організації», згідно з яким статус іноземного агента отримували безліч російських НКО. Для цього достатньо було двох визначальних ознак: заняття політичною діяльністю на території Росії і отримання коштів з-за кордону.

До того ж закон навмисно нечітко прописаний так, що обидві ці ознаки можна трактувати дуже широко. Так, «политической деятельностью» визначається будь-яка соціальна активність (наприклад, робота спільноти діабетиків). Аналогічно – з поняттям одержуваних «денежные средства и иное имущество от иностранных государств, международных и иностранных организаций, иностранных граждан и лиц без гражданства». Який простір для тлумачень! «Иное имущество», отримане від «международных организаций» – брошура з доповіддю-звітом, отримана від «Amnesty International» під таке визначення при бажанні теж підпадає.

При цьому російська юриспруденція кивала на закордонний досвід, наприклад, американський. Але в США подібний закон ввели у 1938 році, щоб поставити під контроль вплив сил, які симпатизують нацистській Німеччині. Після завершення війни трактування двічі уточнювали та звужували (у 1966 і 1995 роках). Плюс наявність незалежного суду, який робить цей закон зовсім вже «травоїдним» (він тепер стосується лише лобістів, які обстоюють політичні інтереси іноземних урядів, при тому, що закордонні економічні лобісти реєструються згідно з іншим законом – про лобізм).

Щодо ЗМІ-іноагентів... Після початку російської агресії проти України у деяких країнах Заходу були спроби якось обмежити пропагандистську, далеку від журналістських стандартів, роботу російських ЗМІ, насамперед – Russia Today і Sputnik.

Кожен, хто бував за кордоном, знає, наскільки асиметричною є ситуація в цьому питанні. Російські телеканали, в тому числі RT, широко доступні всюди - в готелях, по будинкових антенах. Тимчасом як в Росії у іноземних ЗМІ і близько немає таких можливостей для ретрансляції.

Однак після боязких спроб поставити під контроль діяльність RT і Sputnik російське керівництво почало маркувати іноагентами «ворожі», іноземні ЗМІ. У 2017 році в спеціальний реєстр для початку були внесені «Голос Америки», національні редакції і групи проєктів «Реалии» медіахолдингу «Радио Свободная Европа/Радио Свобода», телеканал «Настоящее Время» (на черзі BBC, Deutsche Welle, портал Meduza тощо).

ПЕРЕДІСТОРІЯ: ЗАКОНИ ПРО ФЕЙКИ, ОБРАЗУ ВЛАДИ, СУВЕРЕННИЙ РУНЕТ

А тепер зайдемо з іншого боку. 18 березня цього року Путін підписав два явно репресивні закони: про заборону на поширення «недостоверной общественно значимой информации» (його коротко називають – «о запрете фейковых новостей») і закон про «наказание за неуважительные публикации о российском обществе, госсимволах и госорганах» («закон об оскорблении власти»). Цікаво, що за другим законом переважна більшість судових справ заводяться за лайку на адресу персонально Путіна, завдяки чому деякі словосполучення, такі, як «сказочный долбо...б», стали в Росії мемом. (Укрінформ писав про ці закони у матеріалі «Діалог Кремля з народом: “Ты меня уважаешь? Нет? Штраф!!" Навіщо ухвалені і що несуть два нові цензурних російських закони»).

Але і це ще не все. 1 листопада у Росії набув чинності закон про «суверенный рунет». (Детальніше – у наших матеріалах «Закон про ізоляцію Рунету»? Ні – про втручання в приватне життя. Новим законопроектом Держдума перетворює РФ на тоталітарну країну», а також «Скільки суверенних інтернетів потрібно Росії? Підготовка до війни і розпил коштів - два боки однієї медалі»). Після чого почалося його тестування в Уральському федеральному окрузі. Втім, проходить воно непросто, оскільки така ступінь контролю за життям росіян у Мережі – ну дуже амбіційне завдання.

Отже, закон про можливість визнавати ЗМІ-іноагентами звичайних громадян – це не щось випадкове. Ні, це лише ще одна вузда, яку накидують на суспільно-політичне життя росіян, ще один інструмент для утримання влади, ще одна палиця. Як завжди, принадність цього закону – у тому, що влада сама буде вирішувати, коли і якою мірою пускати цю палицю в хід.

НОВИЙ ЗАКОН: ШТРАФИ, СВАВІЛЛЯ, ШИРОКЕ ТЛУМАЧЕННЯ

А тепер дивимося на суть закону про можливість визнання чи не кожного росіянина «ЗМІ-іноагентом». Коли кажуть, що цей закон дозволяє визнати іноземним агентом чи не кожного росіянина, то в цьому немає перебільшення. Судіть самі.

Є два визначальні чинники для визнання будь-якої людини іноагентом: а) створення або поширення матеріалів ЗМІ – "іноземних агентів"; б) закордонне фінансування. Відразу треба підкреслити, що пункти «а» і «б» у законі один з одним не пов'язані. Тобто, людина може перепостити матеріал Радіо Свобода, а також отримати грошовий переказ від родича, скажімо, з Латвії або повернення коштів за повернення купівлі на Amazon. І все, на цій підставі персону вже можна оформляти ЗМІ-іноагентом.

Зараз деякі російські депутати, провладні експерти, заспокоюючи громадськість, кажуть, що настільки жорстко і довільно закон застосовуватися не буде. Однак підтвердження їхніх слів у тексті закону немає, а вірити російським діячам на слово – невдячна справа.

А далі в силу вступає гнучка система штрафів. За «нарушение порядка деятельности СМИ-иноагента» фізична особа, звичайний громадянин штрафується на 10 тис. рублів (157 доларів). Посадова особа — 50 тисяч (783 долари), юридичні особи — 500 тисяч рублів ($7,83 тис.). При повторному «нарушении»: штраф для фізичних осіб зростає до 50 тисяч (783 долари), посадових осіб — 100 тис. ($1,57 тис.), юридичних осіб — мільйон рублів ($15,7 тис.). Є також поняття «грубого нарушения закона» – це більше двох випадків протягом року. Тут вже штраф буде складати: для фізосіб — 100 тисяч ($1,57 тис.), для посадових осіб — 200 тисяч ($3,13 тис.), для юридичних осіб — 5 млн рублів ($78,3 тис.).

Йдемо далі. Людям, яких визнали «СМИ – иностранным агентом», треба буде забезпечувати усі свої повідомлення позначкою, що це написав «иностранный агент». За невиконання цієї вимоги можна буде блокувати блоги, сайти, особисті акаунти у соцмережах. Причому конкретні деталі того, як це все буде виконуватися та контролюватися, – поки не прописані, а значить є простір для свавілля. Крім того, є вимога, щоб «СМИ – иноагент» зареєструвався як... якась російська компанія. Це, однак, загрожує новими ризиками. Оскільки після цього у випадку дії, визнаної порушенням, персона вже буде штрафуватися не як фізична особа, а як юридична. А це, як ми бачили вище, означає, що штрафи будуть більше в 50 разів! Так само, нереєстрація юрособи загрожує адміністративним арештом.

ІНОАГЕНТИ В РОСІЇ – «ЗА КРОК ДО ПОГРОМІВ»

Якою ж була реакція в Росії на ухвалення такого закону? У провладних медіа – зрозуміло, заспокійлива. У ліберальних колах – обурена. Але не так, щоб голосно і масово обурена, з пікетуваннями і якимись протестами. Ні, лише бурчання у соцмережах і деяких поки ще доступних ефірах.

Варто, наприклад, навести негативну реакцію дуже популярної серед російських «лібералів» аналітикині Катерини Шульман. Вона частенько міркує досить заспокійливо, каже, що в Росії справи не такі вже й погані і все, що треба для нормального демократичного суспільства, в країні є... Правда, у «сплячому стані». У випадку ж із цим законом вона стелити солому не стала. Що, однак, показово, Шульман звалила провину за ухвалення такого закону (який, як ми бачили вище, добре вписується в загальну тоталітарну систему, збудовану Кремлем) виключно на його творців і «одобрятелей»: «Вот какова власть и влияние законодателя. Если бы можно было, чтобы, [когда] инициатор (подібного закону, – О. К.) куда-нибудь делся или перестал быть депутатом — это сразу обнуляло все его предыдущие голосования. Но это не так». Яке лукаве обурення – ніби сама високоосвічена пані Шульман не розуміє, чому «это не так», ніби у цьому винні виключно виконавці, а не замовники.

Ну а Віктор Шендерович, який так само традиційно висловлюється більш жорстко і прямо, сказав, що від ухваленого закону до погромів – один крок. І порівняв статус фізособи-іноагента з жовтою зіркою, яку нацисти нашивали на одяг євреїв. Загалом ситуацію в Росії останніх днів він описав так: «Будничные и жестокие государственные репрессии. И чувство тоски и бессилия по этому поводу тоже успело стать будничным. Еще разрешается уехать с родины, которой теперь рулят людоеды. Но если ты не уехал и продолжаешь бороться, твое уничтожение – вопрос очередности».

Ці слова – не тільки у зв'язку з новим законом, а за сумою подій. У вівторок різко погіршилося здоров'я, відмовили ноги у російського опозиціонера Сергія Мохнаткіна, якому зламали хребет у колонії. У середу умовний термін Марка Гальперіна (інтерв'ю з ним – на Укрінформі) переоформили на реальний. Також у середу російська прокуратура запросила черговий дикий термін для чергового учасника сфабрикованої «московської справи», Єгора Жукова – 4 роки колонії, просто ні за що (нібито за заклики до насильства).

Далі буде...

І новий закон допоможе у посиленні російських порядків.

Олег Кудрін, Рига

Перше фото: DW