«Закон про ізоляцію Рунету»? Ні – про втручання в приватне життя
У вівторок, 16 квітня, російська Держдума ухвалила у третьому, остаточному читанні закон про «суверенный российский интернет», як його звикли називати останні півроку. Приблизно місяць тому ми вже розповыдали про це у матеріалі «Скільки суверенних інтернетів потрібно Росії? Підготовка до війни і розпил грошей – два боки однієї медалі».
Але тепер, коли закон набув остаточного вигляду, до тієї теми варто повернутися – і ось чому. Головний пункт минулого матеріалу полягав у тому, що в Росії йде паралельна робота над двома суверенними інтернетами. По цивільній лінії – це той закон, що проходить через Держдуму. І по військовій лінії – створення закритої системи обміну цифровою інформацією МТСС (мультисервісна транспортна мережа зв'язку). Тепер, з остаточним ухваленням нового закону, прояснилося багато важливого і цікавого.
ОБМАНКА І СПРАВЖНЯ СУТЬ ЗАКОНА
Нинішня російська влада за довгі роки монопольного правління навчилася витончено проводити необхідні їй закони. Іноді вони проходять перше-друге-третє читання так швидко, що ніхто й оком не встигне змигнути. А іноді закон у процесі проходження через друге-третє читання мурижиться так довго, що усі втомилися обговорювати його. І закон, ухвалений в остаточному варіанті, вже не привертає такої уваги, на яку заслуговує. Саме так сталося у випадку з «суверенным Рунетом».
Російська преса, у тому числі «ліберальна», російські опозиційні діячі досить мляво і неточно відреагували на ухвалення цього закону (єдине виключення – ефір відомого журналіста Сергія Пархоменка на «Эхо Москвы». Відповідно, щоб зрозуміти, що сталося, треба дивитися велику трійку, точніше трійку-плюс російських ЗМІ, що мають велику і кваліфіковану російську редакцію – Voice of America, ВПС т/к «Настоящее время» (Голос Америки + Радіо Свобода).
У чому перша і головна помилка тих, хто пише про цей закон за інерцією, не звертаючи великої увагу на зміни, що відбулися в ньому? Повідомляється, що це закон про ізоляцію Рунету, виключно про «обеспечение безопасного и устойчивого функционирования» інтернету на території Росії. Тобто за замовчуванням передбачалося, що цей закон – про відсікання російського інтернету від світової Мережі. В реальності ж закон – трохи про інше. І тут корисно для початку ознайомитися з назвою ухваленого законопроекту "Про внесення змін у Федеральний закон "Про зв'язок" і Федеральний закон "О связи” и Федеральный закон “Об информации, информационных технологиях и о защите информации” (в части обеспечения безопасного и устойчивого функционирования сети «Интернет» на территории Российской Федерации)".
Ось цей от «Интернет на территории РФ» виявляється лише обманкою, відволіканням уваги. Насправді все ще гірше – це зміни до «Закон о связи» і «Закон об информации», причому такі зміни, які прямо порушують основоположні громадянські права росіян, такі як «право на неприкосновенность частной жизни, личную и семейную тайну, защиту своей чести и доброго имени» (стаття 23 Конституції РФ). Відповідно, нові поправки в старі закони порушують і статтю 24, в якій говориться, що «Сбор, хранение, использование и распространение информации о частной жизни лица без его согласия не допускаются».
Різке посилення контролю за особистим життям громадян РФ – завдяки цьому закону – досягає такого рівня, що це перетворює Росію з авторитарної країни на тоталітарну країну з антиутопій.
І ось як це діє.
ВІД АВТОРИТАРИЗМУ ДО ТОТАЛІТАРИЗМУ
Усі нові закони приймаються в РФ з благими цілями. От і оновлений закон повинен протидіяти загрозам безпеки країни.
З цією метою у провайдерів інтернету в Росії буде встановлюватися якесь нове технічне обладнання, призначене для дистанційного централізованого управління. І воно буде здійснюватися, коли влада вважатиме, що виникли якісь загрози безпеки. (Які саме загрози, в чому вони полягають – вирішуватиме уряд РФ, поки ж це настільки розмито, що можна сказати – взагалі не визначено).
А далі у законі з'являються «лица, участвующие в централизованном управлении». Хто це, що це? Це якийсь новий підрозділ всередині сумнозвісного Роскомнагляду, називається – Центр моніторингу та управління.
І ось тут – камбек. Виявляється, ще 22 лютого цього року російський уряд вже опублікував постанову про створення цього самого «Центра мониторинга и управления сетью связи общего пользования». Ось в чому принадність російської керованої демократії. Закон ще не ухвалено, а його реалізація вже йде на повну, і витрати в бюджеті прописуються. Відкриється названий Центр зовсім скоро – з 1 липня. А в цілому вся система контролю повинна запрацювати до кінця року.
А тепер – просте пояснення ухвалених законів. Коли і наскільки російська влада вирішить, що щось або хтось загрожують «безопасному и устойчивому функционирования сети «Интернет» на территории Российской Федерации», статті 23 і 24 російської конституції фактично припиняють діяти. Без жодного судового рішення, навіть без клопотань з боку спецслужб якісь люди, ймовірно, з погонами, з Центру моніторингу та управління мережею отримують можливість безмежного втручання в приватне життя громадян Росії.
Враховуючи те, яку роль відіграє інтернет у нашому житті, це можливість нічим не обмеженого контролю за росіянами. За всім – приватним листуванням, покупками, фінансовими, банківськими діями. Без будь-якого, повторюся, додаткового судового рішення, а в робочому, так би мовити, порядку.
Це і є тотальний контроль. Тобто, власне – тоталітаризм.
БОРОТЬБА З TELEGRAM: НЕ ДОЖЕНЕМО, ТАК ХОЧ ЗІГРІЄМОСЯ
Залишається сказати ще про кілька важливих деталей у зв'язку з ухваленим російським законопроектом.
Нещодавно глава Роскомнагляду Олександр Жаров зробив разюче заяву з приводу Telegram: «Очевидно, что существующая система блокировки, которая предполагает блокировку операторами связи по сигнатуре IP-адрес и DNS, не оказывает того воздействия, которая должна была бы оказывать, если бы мы говорили о блокировке».
Ну, насамперед вражає вишуканість виразів, гідна кращих зразків Остапа Вишні та Михайла Зощенка. Але у перекладі з канцелярського це означає, що Роскомнагляд нічого не може зробити з Telegram. А далі як велике досягнення його відомства глава Роскомнагляду назвав те, що Telegram зараз, на його думку, «загружается медленнее».
І який з цього висновок? Що там далі говорить Жаров: «Но мы сейчас говорим о противодействии распространению запрещенной информации на территории РФ… Мы по-прежнему определяем IP-адреса, на которых Telegram существует. Блокируем их». Тобто – блокування є безглуздим, але ми його продовжимо.
Новий закон допоможе і в цьому – не технічно, а юридично. Пам'ятається, в періоди найбільш жорсткої боротьби з Telegram Роскомнагляд закривав таку кількість IP-адрес, що це призводило до збоїв у роботі банків, відомств, інтернет-магазинів. Раніше можна було хоча б спробувати висувати якісь претензії. Тепер же не тільки Роскомнагляд, але і всі провайдери заздалегідь, апріорі, відмиваються від будь-яких звинувачень у порушенні роботи інтернету. Оскільки тепер є норма, за якою провайдери не несуть відповідальності «сбои в сетях связи в результате функционирования технических средств противодействия угрозам». А це означає, Роскомнагляд у полюванні за Telegram (або будь-яким іншим неугодних сервісом) у будь-який момент може відновити «ковровые бомбардировки» по сотнях тисяч IP-адрес.
Ухвалений законопроект прописаний так узагальнено, що в ньому можна знайти й інші великі можливості. Наприклад, йдеться про створення якоїсь нової «национальной системы доменных имен», яка займеться контролем і обліком імен, що входять в російську національну доменну зону «.ru». А це у підсумку може обернутися переділом всього існуючого ринку доменних імен в Рунеті. Щонайменше – офіційним рекетом власників вже існуючих імен, рекетом хоч разовим, хоч регулярним, – це вже як захочуть можновладці...
Що ж в остаточному підсумку? Розвинемо нашу заявлену з самого початку концепцію двох «суверенных» Рунетів в Росії. Окремим, ізольованим, інтернетом займається і буде займатися військове відомство – міністерство оборони РФ. Тут бюджет взагалі ні полічений, тому можливості великі. Цей інтернет від початку створюється поза зв'язком зі світовою Мережею. Його ж РФ буде застосовувати у разі великого військового конфлікту.
І зовсім інше завдання стоїть перед російським сегментом світового інтернету. Він не відключається, а ставиться під контроль спецслужб, робиться повністю прозорим для них. У такому інтернеті, великою мірою, і немає вже потреби полювання за Telegram, тому що під контроль береться не акаунт у якомусь сервісі, месенджері, а будь-яка IP-адреса конкретного громадянина, який перебуває на території Росії.
Ну і друга функція цього контрольованого інтернету добре описується словами – «люди, как вторая нефть». З'являється можливість вилучати зайві доходи громадян, організацій як через переділ ринку доменних імен, так і завдяки введенню будь-яких нових обтяжень, інтернетних податків.
Крім того, забезпечення усіх провайдерів в РФ якимось централізовано керованим додатковим техобладнянням потрібно ось навіщо. В перспективі усі ці IP-адреси, усі ці користувачі в якийсь момент можуть бути відключені від світової Мережі та підключені до абсолютно автономного російському інтернету, який створюють військові (до другого читання законопроекту була підготовлена спеціальна поправка, згідно з якою великі провайдери, які володіють транскордонними каналами зв'язку, повинні будуть брати участь у навчаннях з відключення Росії від світової мережі). Але це у майбутньому. І якщо вийде після розпилу.
А поки у російських інтернет-майстрів від влади справ і так по горло – треба освоювати кошти, які вже виділені під закони, які вже ухвалені.
Олег Кудрін, Рига
Карикатура, Сергій Йолкін
