Підсумки: Триденний візит Володимира Зеленського у США фінішує
Офіційний триденний візит президента України Володимира Зеленського до США завершується. Виступ з трибуни ООН, насичена програма зустрічей з сильними світу цього та, передусім, із президентом США Дональдом Трампом. Власне, остання й так би викликала найбільшу зацікавленість міжнародних медіа, а через публікацію тексту телефонної розмови між президентами США і України, що стало приводом для початку імпічменту господаря Білого дому – поготів.
Як на все це реагувала Україна? Коментарі в українському сегменті соцмережі Фейсбук можемо умовно розділити на три групи: перші — оптимісти — пишуть, що “все могло бути набагато гірше”, другі — песимісти — “треба було краще”, а треті — реалісти — “слава Богу, що все минуло”.
Свою оцінку президенту дали й політики. Зокрема, співголова фракції ЄС у Верховній Раді Ірина Геращенко назвала виступ Зеленського достойним: “Назвав РФ тим, ким вона є – агресором, правильні акценти про Донбас, згадав Василя Сліпака... Не вистачило лиш позиції по миротворцях”. Схожу думку висловив віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба: “Якщо відняти цей внутрішньополітичний американський контекст, який я не можу коментувати, тому що це внутрішня справа Америки, я вважаю, що візит був успішним”.
А що з цього приводу думають політичні експерти? Як вони оцінюють візит президента Зеленського до США: по-перше, його виступ на трибуні ООН - якість самої промови, наскільки правильно розставлено в ній акценти, зокрема, що стосується окупованого Криму і Донбасу, російської агресії тощо, а по-друге, які враження за підсумками особистої зустрічі з Дональдом Трампом, тобто, як український президент себе презентував перед США та світом загалом, як виглядав (впевнено/невпевнено), наскільки добре справився з поставленою задачею «не влипнути» у внутрішні американські розборки та, власне, чого таки не вистачило?
Укрінформу відповідають:
Лілія Брудницька, політологиня:
“Зеленський виглядав напружено, хоча тримався добре”
— Промова Володимира Зеленського була емоційно акцентована і у стилістиці попередника. Були й абстрактно-емоційні заклики до миру, причому з використанням акторського досвіду: зокрема, фраза про «останній абзац», протягом якого може бути знищена планета. Це достойний монолог у драмі, але вона фактично ні про що. Зеленський досі коливається між «все заради миру» і «все заради перемоги». Втім, це був перший серйозний міжнародний вихід Володимира Зеленського, тому йому важливіше було не стільки вкинути якісь конкретні ідеї, скільки грамотно з іміджевої точки зору подати себе.
На відкритій частині зустрічі з президентом США Зеленському довелося мати справу з розлюченим Трампом. Той, хто знає Трампа, боїться його жартів та усмішок. Наприклад, президент Франції Макрон. Тому Зеленський виглядав напружено, хоча тримався добре. Але є одне «але». Якщо уважно продивитися відкриту частину зустрічі, Зеленський часто подивлявся вбік, як школяр, що чекає підказки. Ця деталь порушує старанно вибудовуваний технологами Зеленського імідж самостійного політика. На мою думку, Володимиру Зеленському у США не вистачило єдиного – стрижня.. Наприкінці зустрічі Зеленський був вимушений відповідати на запитання по скандальній стенограмі, і у відповідях не було чіткої позиції про рівновіддаленість українського президента від американських виборів та американських скандалів. До жорсткого діалогу зі ЗМІ він не був готовий. Відповіді у стилі «він наша людина», «він хороша людина», що повторюють стилістику опублікованої стенограми, ще підсилили лють Трампа і це було видно неозброєним оком.
Підсумок. На мою думку, при підготовці візиту було зроблено декілька помилок. По-перше, скандал зі стенограмою. Мали бути підготовлені чіткі пояснення, а не емоції та відповіді у стилі «він хороша людина». Українська сторона, схоже, не була готова до «розлюченого Трампа». Команді Зеленського важливо було б застрахуватися від повторення помилки Порошенка, - втягнутися у вибори у США на боці однієї зі сторін.
Євген Магда, виконавчий директор Інституту світової політики:
“Працювати є над чим. Надіюся, що відповідні висновки буде зроблено”
— Президент Зеленський є заручником власного іміджу. Більшість із нас вважає, що він здатен фонтанувати імпровізацією, жартами. Але, насправді, його публічні виступи показують, що це не так...
Стосовно зустрічі з Дональдом Трампом. Мабуть, в тих непростих умовах, тобто коли було оприлюднено текст телефонної розмови, навряд чи очікувалося щось інше. Інша річ, що цей текст показав - Зеленський недостатньо підготовлений в таких питаннях, як теорія переговорів та політична етика. Працювати є над чим. Надіюся, що відповідні висновки буде зроблено. Але маємо іще один момент. Оприлюднивши цей запис, американська адміністрація зробила потужний хід: відкрила нову сторінку у дипломатичних відносинах. Зазвичай, такі розмови залишаються конфіденційними, а тут американцями кинуто на стіл такого козиря, який перебити складно. І на це треба зважати, над цим треба думати. Причому не тільки Зеленському, але й всім іншим президентам. Адже в разі повороту політичної кон'юнктури, все, що говориться по закритих каналах зв’язку може стати предметом обговорення багатьох інших людей. Гадаю, що по тексту цієї розмови провідні західні аналітики вже склали уявлення про нашого президента. Нині варто зробити паузу і почекати, як надалі розвиватиметься скандал та якими будуть його наслідки. Поки що ми їх не відчули, утім, боюся, що ситуація може змінитися досить швидко. Звісно, це ще не означає, що в нас повністю зіпсовані відносини з Німеччиною та Францією, які тепер від нас відвернуться, але й сподіватися, що довіра залишиться на тому ж рівні — теж не варто.
Щодо виступу в ООН. Президент як глава держави, прерогативою якого є формування зовнішньої політики, повинен або її продовжувати, або пояснити, чому він цього не робить. Зеленський, судячи із його виступу, поки що не відмовляється від “трьох китів” політики Порошенка, а саме: припинення війни на Донбасі, розвиток відносин із Заходом та повернення Криму. Але. Так, Володимир Зеленський сказав по суті те, чого від нього чекали, але в його словах не було жодної конкретики. І серйозна проблема. Адже з трибуни ООН треба говорити предметні речі, а він свого бачення розвитку ситуації, не дав. Якщо глава МЗС України Пристайко два тижні тому почав говорити про якийсь “план (формулу) Зеленського”, то виступ з трибуни Генасамблеї — це найкращий момент для того, щоб озвучити цей “план” перед світовою спільнотою. Але цього не відбулося.
Руслан Бортник, політолог:
“У цілому Зеленський виглядав емоційно і щиро, але відсутність політичного досвіду все ж простежується”
— Про виступ президента в ООН. Чотири ключових тези: 1) Україна потерпає від російської агресії - ми понесли величезні людські та економічні втрати; 2) завершення війни, повернення територій і досягнення миру - мої завдання, АЛЕ не ціною свободи або права на власний вибір - (ключова теза); 3) ви повинні до нас прислухатися, і в принципі, ви нам винні, оскільки ми відмовилися від ядерного потенціалу більшого ніж у Китаю, Франції і Британії разом узятих; 4) світова система переживає кризу, яка може перетворитися на нову світову війну, в якій не буде переможців.
Через історію з Сліпаком президент намагався викликати емоційну реакцію у напівпорожнього залу, але демонстрація кулі спровокувала дежавю, змусила згадати про Порошенка. Взагалі промова Зеленського була набагато менш радикальною ніж аналогічні виступи попередника, але схема і спосіб її виконання (загальний патерн) були дуже схожі. А це хороша платформа. Тим більше, що Зеленський приїхав в Нью-Йорк у статусі “політичної зірки”. Одночасно, склалося враження, що до виступу в ООН ніхто особливо не готувався, це був лише привід для зустрічі з Дональдом Трампом.
Друге - зустріч із президентом США. Нехай вимушено але Зеленський зіграв на боці Трампа проти Байдена і демократів: по-перше, довелося підтвердити позицію Трампа про невтручання в справу Байдена, по-друге, довелося бути присутнім при тому, як Трамп в черговий раз інформаційно актуалізував "корупцію” Байдена, по-третє, довелося прийняти факт оприлюднення конфіденційної /секретної інформації без узгодження з Україною.
Далі - ключові тези.
Трамп: 1) ніякого шантажу не було (але, можливо, мала місце корупція Байдена; 2) демократи самі незаконно тиснуть на Зеленського в справі Байдена і цьому є конкретні докази (лист сенаторів); 3) ЄС повинен набагато більше допомагати Україні (продовження лінії - "давайте більше на НАТО, погоджуйтеся на наші правила торгівлі, відмовляйтеся від угоди з Іраном…"); 4) сподіваюся, що ви домовитеся з Путіним і війна закінчитися.
Зеленський: 1) ніякого тиску з боку Трампа на було; 2) Україна вдячна ЄС за допомогу, але ображається за Північний Потік-2, який є формою зняття санкцій; 3) стенограми не повинні публікуватися.
В цілому Зеленський виглядав емоційно і щиро, але відсутність політичного досвіду все ж простежується. Час і фон для візиту не найкращий, тож ефективність візиту для національних інтересів України під великим питанням. Видається, наче Україна перетворилася не лише в інструмент впливу на політику ЄС та РФ, а й на владу в США. І тут Зеленський правий: такий імідж нам не потрібен.
Сергій Рачинський, експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика:
“Зустріч з Трампом була скоріше формальною, ніж результативною”
— Від візиту в США і участі у роботі сесії Генасамблеї ООН Зеленський цілком міг би відмовитися. Презентаційний тур країнами Європи він вже зробив раніше, а інтерес до справ в Україні за межами Європи дуже обмежений. Для іміджу молодого президента було б корисно продемонструвати, що проблеми його країни для нього важливіші за акції активістів з метою боротьби із змінами клімату.
На користь президенту пішло б також певне дистанціювання від поточних передвиборчих подій в США. Зустріч з Трампом, яку обговорюють в ЗМІ, була скоріше формальною, ніж результативною. Зеленський має позбутися "синдрому Порошенка", який був готовий потрапити до Білого Дому навіть через чорний хід. Є сенс домовлятися про повноцінний державний візит.
Оцінка виступу політика значною мірою залежить від того, хто є його аудиторією. Традиційно, промови з трибуни ООН відрізняються зайвими узагальненнями, пафосністю і намаганням привернути увагу світу до проблем у відносинах між певними країнами. Але тут важливо пам'ятати, що ООН вже давно не є організацією, яка здатна на щось впливати, зокрема на принципові для України питання війни і миру. Зеленському варто було б обрати не людей, які зібралися послухати шведську старшокласницю, а аудиторію, яка готова реагувати на те, що почує. Інформаційно насичений виступ президента у Верховній Раді точно мав би більший резонанс в світі.
Марія Гелетій, політологиня, експертка Українського незалежного центру політичних досліджень:
"Зеленському все ще бракує досвіду, але на жаль, йому доводиться швидко вчитися"
— Насправді, візит Володимира Зеленського до США та зустріч з Трампом відразу після його обрання - це дуже гарний сигнал, який трохи був затьмарений скандалом навколо його телефонної розмови з Трампом. Разом з тим, зі стенограми видно, що Зеленський та Трамп говорили про реальний стан справ - Європа справді не допомагає Україні так як би могли чи мала. Тому, після хвилі обурення та виправдання, що простежується із заяв представників ЄС, Європа можливо докладе більше зусиль до вирішення проблем України (в першу чергу безпекових).
Поговорив Мирослав Ліскович. Київ
