Україна і Японія. Як зберегти міцні зв’язки
Президент України Володимир Зеленський за перші місяці на посаді глави держави вже поспілкувався з багатьма лідерами провідних країн. Він відвідав Брюссель, Берлін, Париж, Торонто та Анкару/Стамбул, зустрівся із прем’єр-міністрами Ізраїлю та Молдови, з президентами Фінляндії, Естонії, Словаччини та Грузії. Окрім того, планується зустріч із президентом США. Видається, що в Офісі президента України складають відмінний зовнішньополітичний графік для Зеленського, підсилюючи враження, що Україна невпинно просуватиме свої традиційні європейський та євроатлантичний курси, розвиваючи потрібні зв’язки з країнами-сусідами, за винятком країни-окупанта. Можна зробити висновок, що перші 100 днів каденції президента України Володимира Зеленського у сфері дипломатичної діяльності завершилися цілком логічно й досить успішно.
Тепер подумаймо про наступні кроки. У цьому контексті варто пам‘ятати про єдину країну в Азії, яка наклала різні санкції проти Російської Федерації після окупації Криму та агресії на сході України – Японію. Японія надає Україні велику фінансову допомогу, всіляко підтримує її суверенітет та територіальну цілісність. Упродовж останніх п’яти років українсько-японські відносини значно зміцнилися в різних сферах, починаючи з людського виміру і до безпекового. Парадоксально, але саме через російську агресію по відношенню до України Київ і Токіо почали серйозніше ставитися одне до одного. Яскравим символом було проведення Року Японії в Україні в 2017 році.
Володимира Зеленського уряд Абе вже запросив до Токіо для участі у церемонії оголошення імператора країни Нарухіто з нагоди його сходження на престол. Згідно з повідомленням місцевого інформаційного агентства Jiji, Зеленський зустрінеться з прем’єром Шіндзо Абе. І цілком можливо, що Абе та Зеленський, або міністри закордонних справ двох країн знайдуть змогу зустрітися під час Генасамблеї ООН у Нью-Йорку.
До того ж, за нашою інформацією, у вересні велика делегація парламентаріїв Японії приїде до Києва, що буде першим значним візитом після зміни української влади. І не тільки української, адже в Японії, як і в Україні, 21 липня відбулися парламентські вибори, за результатами яких коаліція Ліберально-демократичної партії та її давнього соратника партії Комей зберегла більшість. Незважаючи на це, японський прем’єр-міністр Шіндзо Абе вирішив переформатувати уряд під гаслом «Стабільність і виклик». 11 вересня було затверджено новий склад кабінету міністрів Японії. Є дві важливі кадрові зміни, на які варто звернути увагу: Таро Коно, який очолював міністерство закордонних справ, став міністром оборони, а главою зовнішньополітичного відомства став ексміністр з питань економічного відновлення Тошіміцу Мотеґі. Мотеґі відвідував Київ 2014 року, перебуваючи на посаді міністра економіки, торгівлі та промисловості Японії, й тоді підписав спільну заяву з питань енергетики із тодішнім міністром енергетики України Юрієм Проданом.
На сьогодні якісна дипломатія вимагає стійкої послідовності з креативністю. Який порядок денний українсько-японських відносин після змін влади у двох державах? Що Зеленський може сказати й запропонувати під час першої зустрічі з Абе? Чого Києву очікувати від Токіо, а Токіо від Києва? Які сфери співпраці можуть стати пріоритетними? Чи є бар’єри? Укрінформ звернувся до експертів за коментарем.
Довідково. У червні, на щастя, Абе не прийняв рішення скасувати візовий режим для громадян Російської Федерації, попри те, що місцеві ЗМІ вкотре повідомляли про цю можливість. Якби уряд Японії ухвалив таке рішення, це могло б означати часткове (але безпрецедентне) скасування антиросійських санкцій, позаяк МЗС Японії оголосило 2014 року – з початком окупації Росією Криму – що Токіо припинило візові консультації з Москвою.
Крім того, Японія утримується від висловлення чіткої позиції щодо відновлення G8.
ВЗАЄМОДІЯ З ЯПОНІЄЮ ВИЯВИЛАСЯ ДЛЯ ІХ СКЛИКАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ОДНИМ ІЗ ПРІОРИТЕТІВ.
Богдан Яременко, народний депутат Верховної Ради України, голова Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва:
- У вересні 2019 року сформовано зовнішньополітичну команду президента Зеленського, а, по суті, – України. У структурі управління зовнішньополітичною сферою України маю честь очолювати парламентський комітет з питань зовнішньої політики та міжнародного співробітництва.
Варто відзначити, що Конституція України наділяє парламент цілком конкретними повноваженнями у цій сфері: це передовсім визначення засад зовнішньої політики та ратифікація міжнародних угод України. Народні депутати наділені також правами здійснення парламентського контролю за фінансуванням сфери зовнішньої політики та реалізації законодавства у цій сфері, передусім, законів «Про міжнародні договори», «Про дипломатичну службу» та ін.
Звичайно, Верховна Рада України, як і будь-який інший парламент, активно бере участь у міжпарламентській взаємодії та співробітництві.
Думаю, що цілком невипадково окрім традиційно важливих напрямів міжпарламентського співробітництва, як то участь у парламентських асамблеях Ради Європи, НАТО, ОБСЄ та ін., взаємодія з Японією виявилась для ІХ скликання українського парламенту одним із пріоритетів.
Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні пан Такаші Кураі був першим іноземним послом, котрий відвідав Комітет Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва нового скликання. Група дружби з Японією увійде в десятку найбільш масових і створених пріоритетно. Першими серед інших іноземних парламентських делегацій Верховну Раду України ІХ скликання відвідають члени групи дружби з Україною в японському парламенті.
Вражаюче для перших двох тижнів роботи нової Верховної Ради України!
Але, очевидно, не варто дивуватися – і Україна, й Японія є державами, що поділяють спільні цінності – верховенство права, демократію. Наші країни мають дещо спільне в історії – стали жертвами ядерних інцидентів. Обидві країни зазнали зазіхань на територіальну цілісність з боку сусіда. Обидві країни перебувають у вкрай нестабільному безпековому оточенні, яке вимагає від українського та японського народів більших зусиль у розвитку своїх оборонних та безпекових спроможностей. Звичайно, схожість викликів та загроз сприяє знаходженню порозуміння в тому, що відповідь на існуючі виклики також варто шукати спільно.
Але є ще й інше – непідробна цікавість обох народів до культури і мистецтва.
Україна конче потребує японських інвестицій. Наші нації розвивають взаємну торгівлю і економічне співробітництво без будь-яких обмежень.
Якщо додати сюди той факт, що Японія завжди була серед найбільших донорів найрізноманітніших програм допомоги чи реалізації стратегічних інфраструктурних проектів в Україні, то взагалі стає очевидним, що активне продовження контактів на всіх, включно з парламентським, рівнях – це справді бажаний і, можна сказати, безальтернативний шлях розвитку.
І нові українські парламентарії будуть щиро раді продовжувати рухатися цим шляхом. Тим більше, що у випадку з Японією ми завжди відчуваємо рух назустріч та простягнуту руку щирої дружби.
ВАРТО ЗДІЙСНИТИ СПРОБУ РЕАЛІЗУВАТИ ПРОЕКТ ЗІ СТВОРЕННЯ СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА З ПРОВІДНИМИ ПІДРЯДНИКАМИ ЯПОНІЇ У СФЕРІ ОБОРОНИ
Сергій Кошовий, фахівець з питань зовнішньої політики та безпеки країн Азійсько-Тихоокеанського регіону:
- Передусім, варто зауважити, що Японія – третя глобальна сила після США і Китаю з позитивною тенденцією економічного зростання, держава з провідними позиціями у сфері інновацій, а саме з відновлюваних джерел енергії, нано- та біотехнологій, телемедицини (E-Health), ІТ-галузі, робототехніки, автоматизації домашнього побуту, хімічної промисловості, продукції фармацевтичного сегменту тощо. Очевидно, що дві країни мають ще більше зміцнювати відносини у сфері політики, безпеки, економіки, інфраструктури, бізнесу, навколишнього середовища, культури та ін. Все це створює суттєві передумови для поглиблення широкого спектру українсько-японського співробітництва. Окрім того, для потужних і бізнес-орієнтованих країн, таких як Японія, покращення нашого бізнес-середовища стане першочерговим сигналом про успішність реформ та суттєвим і значним мотиватором для започаткування та поглибленої співпраці з японськими корпораціями, які могли б відіграти важливу роль у сприянні розвитку такого співробітництва, більше інвестуючи в зростаючу економіку нашої держави.
Видається дуже корисним поглибити співпрацю та тісну взаємодію з представниками японських компаній, які вже працюють в Україні та Японською федерацією бізнесу «Кейданрен» з огляду на швидку реалізацію амбітних цілей нової команди урядовців, насамперед в антикорупційній сфері. Більше того, доцільно розробити пропозиції щодо напрацювання комплексної довготривалої стратегії відносин України з Японією з акцентом на більш активний розвиток партнерства, посилити роботу щодо подальшого поглиблення політичного українсько-японського діалогу на найвищому рівні.
Утім, контакти не мають обмежуватися лише найвищим щаблем. Співпрацю слід вибудовувати на всіх рівнях державних інституцій та органів виконавчої влади. Драйвером діалогу між Україною та Японією має стати безпековий компонент. Для цього слід активно просувати продовження та посилення цільових економічних санкцій проти Російської Федерації, поки вона цілком не виконає Мінських домовленостей, не закінчить війну і не деокупує Крим. Щодо посилення взаємодії у сфері військово-технічного співробітництва, варто здійснити спробу реалізувати проект на базі одного з підприємств Державного концерну «Укроборонпром» зі створення спільного підприємства з провідними підрядниками Японії у цій сфері для виконання оборонних замовлень. Японський досвід і технології плюс українські потужності – це формула цілком реальної практичної взаємодії. Адже на сьогодні знята заборона в українському законодавстві на створення спільних підприємств в оборонно-промисловому комплексі та було започатковано формат «2+2» (на рівні міністрів закордонних справ і оборони) взаємодії між сторонами. Нам це вигідно і конче потрібно.
А що стосується інших конкретних аспектів співпраці, то нам варто наполегливо сприяти встановленню нових і розширенню існуючих прямих зв’язків між вищими навчальними закладами і науковими установами, в тому числі розширенню обмінів викладачами, науковцями, експертною спільнотою для проведення спільних наукових досліджень, стажувань, підвищення кваліфікації й обміну думками. Україна має обрати проактивну позицію щодо зміцнення двосторонніх відносин з Японією.
БЕЗПЕКОВИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ БУДЕ ВАЖЛИВИМ, ОСКІЛЬКИ У НАС Є СПІЛЬНИЙ СУСІД
Остап Кривдик, політолог, громадський активіст:
- На моє розуміння, системної зміни влади у Японії не відбулося, оскільки прем‘єр Абе і надалі залишається ключовою людиною у прийнятті рішень в Японії. Водночас, в Україні повністю змінилося керівництво. І йому може бракувати розуміння, якою має бути стратегія стосунків на цьому напрямі.
Певною мірою, українсько-японські стосунки є заручниками взаємостосунків із двома іншим країнами: Росією і Китаєм. Щодо російського фактору, ключовими будуть динаміка війни на східному українському фронті, й внутрішньополітичні зміни всередині України, а також зміни всередині «великої сімки» щодо можливого повернення Росії. Щодо китайського – те, як будуть розвиватися справи щодо продажу «Мотор Січі». Додатковим фактором є США, з усім комплексом їхніх внутрішніх протиріч.
Думаю, що Токіо очікує від Києва послідовності, вірності своєму слову, а також спадковості попередніх домовленостей. Водночас, якщо продаж «Мотор Січі» не буде зупинений, довіру буде підірвано. Практика нової української влади показує, що спочатку різких змін не буде. Питання того, що робити з «Мотор Січчю», якщо продаж китайським інвесторам не відбудеться, може також виникнути.
Безпековий порядок денний буде важливим, оскільки у нас є спільний сусід, і в обох країн є окуповані ним території. Російсько-китайська воєнна співпраця несе виклики і для Японії, і для України. По-друге, маємо розвивати економічну співпрацю — зокрема, щодо інвестицій Японії в Україну.
По-третє, це співпраця в галузі науки і культури. Наші країни мають все ще надто мало знань одна про одну, і того, як знання кожної з націй можуть посилити глобальну конкурентоспроможність, зокрема, в космічній галузі, в сфері ядерних досліджень, можливо — в авіації, сільському господарстві, ІТ.
КОЛИ В ОБОХ КРАЇН Є ЗАНЕПОКОЄННЯ, ПОТРІБНО ЕФЕКТИВНО КОРИСТУВАТИСЯ ФОРМАТОМ КОНСУЛЬТАЦІЇ «ДВА ПЛЮС ДВА»
Цуйоші Ґороку, лектор факультету міжнародної політики та економіки, Університет Нішоґакуша (Токіо):
- Можна виділити дві причини, чому Японія активно зміцнювала відносини з Україною впродовж останніх п’яти років. По-перше, Японія має сподівання, що Україна виконуватиме необхідні для євроінтеграції завдання, як-от реалізація антикорупційної й економічної реформ та забезпечення верховенства права. По-друге, сьогодні країни, такі як Росія та Китай, кидають виклики світовому порядку, заснованому на дотриманні правил, за якими Японія розвивалася після закінчення Другої світової війни. Тому Токіо нині зміцнює відносини не тільки зі США, а також з європейськими країнами, з якими японці поділяють цінності та норми, такі як демократія, права людини та верховенство права, і саме в цьому контексті Японія і посилює відносини з Україною.
Зважаючи на такі обставини, Японія ще з 2014 року продовжує надавати Україні значну фінансову підтримку. Окрім того, було реалізовано кілька взаємних візитів на найвищому рівні. Також зміцнюються людські та культурні зв’язки між двома країнами, символом яких було проведення Року Японії в Україні.
Але розвиток двосторонніх відносин не обмежується цими сферами. Менш помітною, але все ж дуже важливою подією було проведення першої безпекової консультації між Японією та Україною у форматі «два плюс два» і підписання меморандуму щодо співробітництва та обмінів в оборонній сфері між відповідними відомствами, що є радше практичним результатом. Важливо, що саме спільні цінності та довіра між двома державами стали передумовою проведення цієї консультації та підписання меморандуму. Коли безпекова ситуація погіршується не тільки в Європі, а також і в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, можна припустити, що така консультація дала змогу для двох країн зрозуміти обставини в кожному регіоні та усвідомити, що безпекові питання в обох регіонах насправді є невід’ємними одне від одного.
Безумовно, в Україні є занепокоєння щодо поступового зближення Японії з Росією протягом останніх років, а Токіо, у свою чергу, обережно спостерігає за збільшенням впливу Китаю на Україну, наприклад, через можливе залучення китайських інвесторів до військових сфер України. Але саме тоді, коли є такі занепокоєння, потрібно ефективно користуватися форматом «два плюс два».
Звичайно, складно зробити так, щоб розуміння ситуації обома країнами збігалося, але й надалі важливим завданням для них буде зменшення розриву між їхніми поглядами на ситуацію за допомогою діалогу та розширення галузей взаємовигідної співпраці.
Незважаючи на зміну влади в Україні й суттєве оновлення складу парламенту, Японія сподівається, що Київ не змінить свого шляху, й разом з цим – не зміниться суттєво і напрям розвитку японсько-українських відносин.
Такаші Хірано, Київ
