Чи може влада бути відкритою для суспільства, “закрившись” від преси

Чи може влада бути відкритою для суспільства, “закрившись” від преси

Аналітика
Укрінформ
Влада пояснює закриті засідання уряду боротьбою з “показухою” й піаром посадовців, у медіасередовищі натомість кажуть про загрози свободі слова

У ЗМІ, соцмережах і в експертному середовищі цього тижня активно обговорюють рішення щодо зміни формату засідань Кабінету Міністрів, про що повідомив у понеділок прем’єр Олексій Гончарук. Йдеться про повернення до практики проведення урядових зібрань без присутності журналістів. Щоправда, медійникам і суспільству обіцяють: без інформації про діяльність Кабміну вони не залишаться – про усі ухвалені рішення дізнаватимуться під час брифінгів та неформального спілкування міністрів із пресою постфактум – за результатами засідань. Частина українців сприйняли цю новину із розумінням, частина – навпаки... Загалом же думки коментаторів в цьому випадку наочно ілюструють відомий постулат: “погляди й розуміння залежать “від місця сидіння”. Урядовці пояснюють таке рішення боротьбою із “показухою” та шоу, аби камери не відволікали їх від роботи і не змушували стримуватись чи навпаки – грати на публіку – під час важливих дискусій. Журналісти й медіаексперти натомість вважають, що українці занадто довго боролися за право контролювати публічну частину роботи своїх керманичів, щоб ось так просто, в один момент, від цього відмовитися. Аргументи сторін по-своєму переконливі. Пригадаємо і спробуємо узагальнити...

Урядові засідання free from the press (без преси): аргументи влади

Підходи до роботи уряду в Україні змінюються. І розпочати ці пертурбації вирішили із журналістів, яких Олексій Гончарук попросив залишити залу засідань, пообіцявши про “все цікаве” розповісти за годину, вже після зібрання новопризначених міністрів. І йдеться не про разову акцію (час від часу засідання КМУ проводили у закритому режимі й раніше, але коли йшлося, в основному, про розгляд “специфічних” питань – приміром, пов’язаних із національною безпекою та обороною). Відтепер уряд розраховує працювати так постійно – без телекамер (окрім знімання для внутрішніх потреб і стенограми) та без трансляції на екранах у пресцентрі.

“Засідання уряду не мають перетворюватися на шоу. Тому ми змінимо формат їх проведення і спілкуватимемося із пресою за результатами цієї роботи. Ми спочатку працюватимемо з міністрами в нормальному режимі, який відповідатиме ситуації в країні, на території якої ведуться бойові дії. Після засідання виходитимемо до преси і спілкуватимемося із вами (журналістами)”, – зазначив прем’єр. Натомість він пообіцяв відкрити для медіа і суспільства публічну інформацію, доступ до публічних установ – навіть, на прибудинкову територію Кабміну.

Підтримав «шефа» й віце-прем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба, який так пояснив це рішення в телеефірі: "Міністри мають працювати, а не грати на публіку. Ми не закриваємось, бо після кожного засідання журналісти можуть поспілкуватися з міністрами і поставити будь-які запитання. Але розігрувати спектаклі, коли “злий” прем'єр-міністр виховує всіх... Ось цього ми хочемо позбутися". За словами Кулеби, міністри прагнуть бути чесними із людьми і хочуть відверто говорити один із одним.

Дмитро Кулеба
Дмитро Кулеба

Нагадаємо, за урядування Миколи Азарова журналістам дозволяли бути присутніми на засіданнях Кабміну під час вступного слова прем'єр-міністра, після чого усіх медійників, окрім телеоператорів, просили залишити залу засідань. Певний час журналісти мали змогу спостерігати за перебігом засідань з екранів у пресцентрі. Водночас медійникам забороняли брати коментарі в міністрів перед засіданням. А згодом їм взагалі заборонили пересуватися будівлею уряду під час засідань Кабміну.

Після подій 2013-2014 років “повсякденна” діяльність уряду стала більш відкритою. Зрештою, 12 лютого 2016-ого тодішній прем'єр Арсеній Яценюк повідомив про рішення повністю транслювати засідання Кабінету міністрів у прямому ефірі. А журналістам дозволили перебувати в урядовій будівлі протягом усього зібрання, стежачи за його перебігом або в залі засідань, або на великих екранах у пресцентрі. Онлайн-трансляцію засідань Кабміну вели й за урядування Володимир Гройсмана. Хоча й тоді щодо цього лунали застереження: мовляв, присутність преси заважає відвертій дискусії між урядовцями. Зокрема, про це не раз говорила заступниця голови Верховної Ради Оксана Сироїд.

Урядові засідання, free from the press: думка медіаспільноти

В Інституті масової інформації згадане рішення Олексія Гончарука назвали “згортанням відкритості та прозорості органів влади”. “Зрозуміло, що в країні, яка воює, на засіданнях Кабміну можуть розглядати питання, які мають обмежений доступ, – тоді таке засідання буде закритим в частині, де розглядаються питання з обмеженим доступом. Але за загальним правилом, визначеним у частині другій статті 20 Закону України “Про інформацію”, вся інформація є відкритою, окрім спеціально визначених законом випадків. Повне закриття всіх засідань уряду не відповідає загальним принципам свободи слова, відкритості і прозорості діяльності органів державної влади, як це передбачено Конституцією і законами України”, – наголосив юрист організації Алі Сафаров.

“Наступом на свободу слова” назвав ухвалу нової влади і координатор проектів Харківської правозахисної групи Борис Захаров.

Борис Захаров
Борис Захаров

Доволі негативно відреагували на нову “фішечку” від влади і більшість відомих журналістів, яких опитала “Телекритика”. Хоча з-поміж наших колег є й такі, хто з розумінням сприймає урядову ініціативу.

Директор представництва Freedom House Ukraine Метью Шааф
Метью Шааф

“Це, вочевидь, дуже тривожний сигнал від уряду, що суперечить основоположним міжнародним стандартам дотримання свободи висловлювання поглядів, а також доступу до інформації для журналістів, – вважає директор представництва Freedom House Ukraine Метью Шааф. – Журналісти відіграють важливу роль не лише тому, що повідомляють громадськості про дії чи рішення влади, а й тому що намагаються інформувати та пояснювати громадянам, яким чином ті чи ті рішення можуть вплинути на розвиток країни. Завдяки цій інформації люди мають змогу робити власні висновки щодо майбутніх рішень чи політики уряду, а також тримати владу підзвітною громадянам, які беруть активну участь у процесі напрацювання рішень”. Медіаексперт при цьому проводить паралелі із недемократичними ініціативами, які у 2016 році були оприлюднені чи впроваджені в Польщі й Угорщині. Але після потужної реакції міжнародної та європейської спільноти, а також унаслідок акцій протестів громадян відповідні обмеження було скасовано. Тому Шааф застерігає Україну від наслідування подібних прикладів – в тому числі, і щоб “не дратувати” суспільство.

Валерій Калниш
Валерій Калниш

А ось головний редактор “Радіо НВ” Валерій Калниш нагадує, що й раніше відкритість урядових засідань була умовною. Бо насправді всі рішення ухвалювали ще “до” їх початку. Тож зібрання по-суті перетворювалися на формальність. “Засідання було відкритим, спочатку виступав прем’єр-міністр, після цього хтось із міністрів – з “умовно головним” питанням, а потім формат був таким: “питання порядку денного – хто “за”, “проти”, чи є якісь доповнення, немає, наступне питання”. Тобто, ні на саме засідання, ні на характер обговорення журналісти ніяк не впливали. Усе тому, що засідання уряду – це публічний підсумок попередньої роботи й домовленостей, досягнутих раніше і проведених за допомогою апарату прем’єра”. Журналіст нагадує, що перед засіданням членам уряду надають повний пакет документів. А на самому зібранні їх не оприлюднюють і фактично не обговорюють та не коригують.

Журналістка “Громадського телебачення” Настя Станко вважає, що так би мовити “відкриті” засідання Кабміну справді перетворили на “гру на публіку”. “Засідання Кабміну давно не є подією, тим більше, що все, що дозволялося журналістам, – почути і записати на відео або протранслювати вступне слово прем’єра; міністри часто не відповідали на запитання перед засіданням, заходили майже одразу з прем’єром, після чого уже жодного запитання нікому поставити було неможливо, охорона не дозволяла проходити до міністерських крісел. А після засідання тим більше практично ніхто з міністрів не виходив до журналістів. Тому за такими засіданнями справді нічого сумувати”, – вважає пані Станко. Водночас, те, чи серйозно працювати чи перетворювати засідання на шоу або цирк, на її думку, залежить від самих урядовців і, насамперед, від прем’єра. І це, на думку Насті Станко, було б більш правильним, ніж порушувати вимоги законодавства про доступ до публічної інформації.

Анастасія Станко
Анастасія Станко

Урядові засідання, free from the press: про дух та букву закону

Відповідно до Закону України “Про інформацію”, держава повинна забезпечити відкритість та прозорість діяльності суб'єктів владних повноважень. За законом, журналісти мають право бути присутніми на відкритих заходах, що проводять суб'єкти владних повноважень. Водночас законодавство не містить чіткого визначення, чи є урядові засідання апріорі “відкритими заходами”. Тому згідно із регламентом Кабінету Міністрів, рішення щодо присутності на засіданні уряду представників ЗМІ та проведення ними кіно-, відео- фотозйомки і звукозапису ухвалює прем'єр-міністр (пункт 7 §18 у редакції Постанов КМ №147 від 11.03.2013 та №114 від 16.04.2014). Тобто, “виганяючи” із зали засідань журналістів, Олексій Гончарук формально начебто жодним чином закон не порушив. Це якщо говорити про його “букву”. А ось щодо “духу” – є запитання...

Нагадаємо, що з 2011 року Україна стала учасницею міжнародної Ініціативи “Партнерство “Відкритий уряд”, спрямованої на забезпечення прозорості, підзвітності влади та участі громадськості в ухваленні важливих для держави рішень. Зазвичай, у дворічних національних планах, які затверджують (і виконують) уряди держав-учасниць програми, не йдеться окремо про доступ журналістів до урядових зібрань чи про їх трансляцію. Натомість містяться зобов’язання стосовно підтримки громадських ініціатив, а також щодо відкриття для суспільства даних різноманітних реєстрів і статистичних органів. Нова українська влада неодноразово заявляла про намір продовжувати рух у цьому напрямку – зокрема, через доступ громадян до прямого спілкування із центральними та місцевими органами влади і зменшення кількості інформації так би мовити з позначкою “для службового користування”. Свіжий приклад – заява віцепрем’єра Дмитра Кулеби про намір відкрити для публічного доступу систему "Пульс угоди", доступ до якої наразі мають лише представники уряду. Йдеться про “повну картину” виконання Україною Угоди про Асоціацію з Євросоюзом...

Проаналізувавши дані з відкритих джерел, можемо погодитися з одним із аргументів наших урядовців щодо того, що в багатьох демократичних країнах Європи і світу (в уряді наводять як приклад Канаду) повністю відкритою є діяльність лише законодавчої влади. Натомість виконавча – відносно закрита. У більшості держав поширена практика інформування суспільства про ухвалені рішення постфактум. Водночас не варто забувати, що в країнах зі сталою демократією існують інші ефективні механізми громадського контролю за діями влади. Тамтешні законодавці передбачили системні запобіжники від ухвалення неправомірних рішень (при цьому і за таких умов подекуди час від часу виникають скандали, пов’язані з непрозорістю чи сумнівністю ухвал владних органів). Ми похвалитися такою “системою стримувань і противаг”, наразі, не можемо. До того ж, “певної специфічності” в українських умовах додають і такі два факти. Це – з одного боку, запевнення нової влади у відкритості до діалогу із суспільством та підтримки народної ініціативи, на чому, власне, й будувалися виборчі кампанії Володимира Зеленського і його партії. З іншого – маємо кілька неприємних для журналістів та медіа заяв-“дзвіночків”. Згадаймо, приміром, слова глави Офісу президента Андрія Богдана про “зайву для спілкування з людьми” журналістську ланку, чи ставлення до наших колег, яке демонструють народні обранці від “Слуги народу” Максим Бужанський і Олександр Дубінський. І це змушує замислитися: чи не йдеться насправді про цілеспрямовану політику, що загрожує перерости у черговий наступ на свободу слова в Україні? Перегляд рішення про доступ журналістів до урядових засідань міг би (бодай частково) розвіяти сумніви й заспокоїти. Чи це лише нам так здається?

Владислав Обух, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-