Повний звіт Мюллера: Що загрожує президенту Трампу
Майже два роки американське суспільство чекало на цей день, коли Мін'юст оприлюднить доповідь спецпрокурора Роберта Мюллера по розслідуванню щодо втручання Росії у президентські вибори. Головне питання полягало в тому, чи доведе розслідування до імпічменту президента Трампа?
Перші сумніви були розвіяні після короткої доповіді генпрокурора Вільяма Барра 24 березня, коли він заявив: no collusion, no obstruction (немає ні змови з РФ, ні обструкції правосуддю). Це стало зовсім несподіваним поворотом для демократів, які жадали крові й чекали на новий Уотергейтський скандал. Вони не могли повірити, що стільки часу й зусиль було витрачено даремно. Тож, оприлюднення повної доповіді Мюллера мало або підтвердити невинуватість президента, або ж кардинально змінити акценти. І певні зміни все ж мали місце.
ГОЛОВНІ ВИСНОВКИ ПО РОЗСЛІДУВАННЮ "РАШАГЕЙТС"
Повний текст розслідування охоплює 448 сторінок, два розділи та кілька додатків. У тексті зустрічаються замальовані слова, іноді рядки й цілі абзаци. Як пояснили в Мін'юсті, редагування зроблене з метою збереження таємниці про методи розслідування та свідків.
Розділ перший описує факти втручання Росії в президентські вибори 2016 року, а також взаємодію росіян із кампанією Трампа. Друга частина зосереджена на можливому перешкоджанні правосуддю з боку Білого дому.
Головним висновком стало те, що втручання з боку Росії у вибори американського президента все ж мало місце. Це відбувалося шляхом зламу електронних серверів демократів та оприлюднення вкраденого листування на сайті WikiLeaks, а також спроб російських спецслужб вплинути на кампанію через соцмережі. Однак, жодних доказів змови кампанії Трампа з росіянами чи обструкції правосуддю не було представлено. В принципі, це було ясно ще 24 березня, коли Барр оголосив першу стислу доповідь по звіту Мюллера на чотирьох сторінках.
ЧИМ ПОВНИЙ ЗВІТ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ПОПЕРЕДНЬОЇ ДОПОВІДІ?
Оприлюднення розгорнутого звіту в четвер кардинально змінило акценти принаймні в одному з питань у порівнянні з попередньою заявою генпрокурора Барра. Зокрема, це стосувалося обструкції правосуддю з боку Білого дому.
"Хоча цей звіт не доходить висновку, що президент вчинив злочин, він також не виправдовує його", – наголошується в документах Мюллера.
А справа ось у чому. Офіс Мюллера встановив, що з боку Трампа все ж відбувалися спроби звільнити спецпрокурора одразу після його призначення. Були й інші моменти, які коливалися "на межі" закону. Трампа врятувало лише те, що ці зусилля "були в основному невдалими, але здебільшого в тому, що особи, які оточували президента, відмовлялися виконувати його накази чи прохання".
З першого ж дня, коли Мюллер був призначений спецпрокурором для розслідування "російської" справи, Трамп переживав справжню драму, йдеться в доповіді. Тоді він сів у крісло в своєму кабінеті й сказав: "О, Боже. Це жахливо. Це покладе край моєму президентству". І висловився в нецензурний спосіб.
Через кілька тижнів Трамп наказав своєму раднику Дону Макгану зателефонувати заступнику генпрокурора Роду Розенстайну, щоб той звільнив Мюллера. Макган відмовився це робити, пояснивши, що це призведе до прямих звинувачень у обструкції правосуддю, як було під час Уотергейтського скандалу.
У звіті Мюллера також описуються інші епізоди, коли Трамп хотів натиснути на генпрокурора Сешнса, щоби той оголосив розслідування "несправедливим" і перевів слідство в іншу площину – запобігання втручанню у майбутні вибори.
І подібних епізодів, коли Трамп намагався щось зробити, але його помічники "гасили" сумнівні спроби президента, у розслідуванні Мюллера чимало.
ЯК ЦЕ СПРИЙНЯЛИ В КОНГРЕСІ
Оприлюднення повного звіту лише посилило розрив між прибічниками й опонентами Трампа. Республіканці заявили, що президент став жертвою несправедливої політичної та інформаційної кампанії проти нього. Демократи почали голосно говорити про спроби Трампа перешкодити правосуддю.
Як заявили у спільній заяві в четвер спікер Палати представників Ненсі Пелосі та лідер демократів у Сенаті Чак Шумер, "чітко зрозуміло одне: генеральний прокурор Барр (ставленик Трампа – ред.) у своєму висновку зазначив, що президент не чинив обструкції правосуддю, а доповідь Мюллера, як виявляється, перекреслює це твердження".
Голова Юридичного комітету Палати представників Джерольд Надлер, зі свого боку, підкреслив, що доповідь Мюллера містить "тривожні докази" в тому, що президент Трамп "був залучений до перешкоджання правосуддю, а також до інших неправомірних дій".
Американський центральний телеканал CNN взагалі розгледів у доповіді Мюллера прямий заклик до імпічменту президента. У цьому зв'язку був наведений конкретний уривок зі звіту спецпрокурора: "Висновок про те, що Конгрес може застосовувати закони про перешкоджання правосуддю по відношенню до корумпованих дій президента, узгоджується з нашою конституційною системою стримувань і противаг, а також принципом, що жодна особа не перебуває вище закону".
Отже, що буде далі? Демократи ініціюють слухання Роберта Мюллера найближчим часом, аби розставити всі крапки над "ї". Водночас, у Трампа не бояться цих слухань або принаймні роблять такий вигляд. Як заявив у четвер генпрокурор Вільям Барр, він не заперечуватиме, якщо його підопічний по Мін'юсту Роберт Мюллер виступатиме на слуханнях у Конгресі. Хоча теоретично Барр міг би заблокувати цю можливість під формальним приводом.
Це означає, що попереду – розхитування "політичного човна" в Сполучених Штатах, принаймні в контрольованій демократами Палаті представників. І як Трамп не писав би в своїх твітерах про перемогу, йому не уникнути подальших дратівливих для нього слухань і розслідувань у Конгресі до президентських виборів 2020 року.
"МИРНИЙ ПЛАН" ДЛЯ УКРАЇНИ
Слово "Ukraine" у доповіді Мюллера з'являється понад 130 разів. І головними дійовими особами в більшості цих випадків є екс-керівник кампанії Трампа Пол Манафорт, його соратник Річард Гейтс та російський посередник Костянтин Килимник, якого ФБР асоціює з російським ГРУ.
Найбільш цікавими з точки зору українського інтересу є епізоди, коли Килимник наполегливо прагне протиснути так звану "мирну угоду" щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Очевидно, задум Кремля полягав у тому, щоб нав'язати адміністрації Трампа саме російську точку зору в питанні України.
"Манафорт і Килимник обговорювали план розв'язання поточних політичних проблем в Україні шляхом створення "автономної республіки" в найбільш індустріальному східному регіоні Донбасу, а (екс-)президент України Янукович, вигнаний з країни в 2014 році, мав би бути очільником цієї республіки", – йдеться у звіті.
Біглий президент Янукович згадується в цій історії доволі часто як одна з головних частин "мирного плану" Кремля. Очевидно, що в Москві абсолютно не збиралися списувати Януковича з рахунків, а замість цього – активно використати його повторно для впливу на ситуацію в Україні за мовчазної згоди Білого дому. Пізніше, під час слідства, Манафорт назве мирний план "підкилимною" стратегією Росії, яка давала змогу Кремлю зберігати контроль над сходом України.
Крім того, у звіті йшлося, що Килимник хотів, аби Дональд Трамп просто підтримав можливість реалізації цієї ініціативи. Крім того, Янукович очікував, що Манафорт паралельно використає свої зв'язки в Європі, аби просунути план і там. Але сам Манафорт вважав цей підхід божевільним, і, з його же слів, він відмовив Килимнику. Натомість росіянин знову й знову намагався проштовхнути план під час контактів із Манафортом уже після виборів, у грудні 2016 року, а також у січні та лютому 2017 року.
ЧОМУ РЕСПУБЛІКАНЦІ НЕ ПІДТРИМАЛИ ЛЕТАЛЬНОЇ ЗБРОЇ ДЛЯ УКРАЇНИ
Доповідь Мюллера також проливає світло на те, чому під час Республіканського партійного з'їзду влітку 2016 року, коли Трамп висувався єдиним кандидатом у президенти, з політичної платформи партії зник пункт про надання Україні летальної зброї. Як виявилося, це відбулося через тиждень після зустрічі представників кампанії Трампа з послом Росії у США Сергієм Кисляком.
Тоді згадка про летальну зброю в стратегії Республіканської партії перетворилася на більш розмитий термін – "відповідну допомогу" для України. Як ідеться в доповіді Мюллера, це було здійснено зусиллями старшого радника кампанії з питань політики й національної безпеки Дж.Д. Гордона. Саме він ініціював внесення правок у цьому пункті, оскільки вважав, що "запропоноване (на початку) висловлювання не відповідало позиції Трампа щодо України".
У звіті також згадуються прізвища російського й українських олігархів – Олега Дерипаски, Ріната Ахметова, Бориса Колесникова й Сергія Льовочкина. Як пояснюється, Пол Манафорт ще з часів виборчої кампанії в Україні, де він був щедро оплачуваним політичним радником Партії регіонів, заборгував $2 млн. Тож, під час президентських перегонів у США він мав намір розплатитися порціями інсайдерської інформації про хід виборчої кампанії в Америці. У цій схемі також брали участь помічник Манафорта Річард Гейтс і російський розвідник Костянтин Килимник, який мав перекласти матеріали для замовників.
Отже, публікація повного розслідування Мюллера дає змогу зробити кілька висновків. По-перше, що стосується імпічменту президента – про це поки що не йдеться, хоча політичні заяви з такими закликами продовжують з'являтися. Це було й раніше. Втім, зараз виникло більше підстав для демократів, аби продовжити "рити землю" під Трампа щодо перешкоджання правосуддю з його боку. Для цього звіт Мюллера дає цілком відкриті можливості з описом численних спроб, хоча й визнаних як "невдалі".
По-друге, звіт розкрив більше деталей щодо спроб Росії вплинути на ситуацію в Україні через Вашингтон. Як показала практика, ці намагання виявилися невдалими завдяки активному діалогу з адміністрацією США української влади.
По-третє, у США все ж працює система стримувань і противаг, і останнє слово після доповіді спецпрокурора залишається за Конгресом США. Для Дональда Трампа це зовсім не добрий знак, оскільки демократи повернули собі більшість у Палаті представників і використовуватимуть це, як мінімум, до наступних виборів президента.
Поява нових деталей з розслідування Мюллера знову виводить з рівноваги спокій Дональда Трампа. І вже невдовзі це може призвести до нових поворотів у політиці однієї з найбільш впливових демократій у світі.
Ярослав Довгопол, Вашингтон
