Україна «увірвалася» до групи країн, які «намагаються боротися з корупцією»

Міжнародна антикорупційна організація Transparency International (TI) оприлюднила результати дослідження “Індекс сприйняття корупції-2018”. Україна дещо покращила свої показники – 32 бали та 120-те місце серед 180 країн. Це за плюс 2 бали піднялася на 10 місць (результат за 2017 рік – 30 балів, 130 місце). Утім, з-поміж своїх сусідів Україна змогла обійти лише Російську Федерацію (28 балів, 138 місце). Натомість решта мають вищі оцінки: Польща – 60, Словаччина – 50, Румунія – 47, Угорщина – 46, Білорусь – 44, Молдова – 33 бали.

Тож Укрінформ спробував з’ясувати, по-перше, як, тобто, за рахунок чого (дій, змін) Україні вдалося за рік піднятися із 130 на 120 місце? По-друге, чи варто “горлати” на весь Фейсбук про чергову #перемогу, адже з-поміж пострадянських країн-сусідів ми обігнали тільки РФ, у той час як Білорусь і Молдова мають вищий результат? Ну і, по-третє, як початок роботи Антикорупційного суду, оновлення НАЗК і САП, вплинуть на рейтинг України у 2019 році?

Про що свідчать показники України?

Почнемо з того, як формується рейтинг. Це – результати опитування експертів та представників бізнесу щодо того, як вони сприймають рівень корупції в країні. В останні роки Transparency International не робить самостійних опитувань, а приводить «до спільного знаменника» ті, які здійснюють в Україні та у світі профільні міжнародні організації, як Світовий Банк, Світовий економічний форум в Давосі (World Economic Forum), видання The Economist та інші (загалом Індекс сприйняття корупції складається з 13 “іменитих” світових рейтингів. – Авт.). Щодо “антикорупційних” показників України, то у цьому рейтингу, йдеться на сайті Transparency International Україна, підсумували роботи 700 дослідників, а також опитування 6 тисяч експертів та близько 20 тисяч керівників бізнесу. Українські позиції в рейтингу визначені на основі досліджень таких міжнародних організацій, як BTI, PRS Group, Freedom House, Global Insight Country Risk Rating, World Economic Forum та інших.

Утім, повернемося до нашого питання, а саме: що про місце України в рейтингу скажуть, власне, прямо причетні до Transparency International люди - голова правління українського “філіалу” міжнародної антикорупційної організації Ярослав Юрчишин та виконавчий директор Андрій Боровик?

Юрчишин: “Однозначної відповіді на це питання про місце немає, а тому – пропоную глянути на рейтинг України в індексі сприйняття корупції очима різних аудиторій. Можете обрати те пояснення, яке особисто вам найбільше “до душі”. Всі вони по-своєму правдиві.

Спершу, як цей рейтинг бачить песиміст. 32 бали зі 100, 120-те місце з 180 на п'ятому році Революції гідності. Попереду нас не лише весь ЄС, але й Молдова, Білорусь, Грузія та Вірменія. До найгірших показників ЄС нам ще йти 5 років, до середніх – 10. Оцінюється перша половина 2018 року, тож варто очікувати наступного року бумеранга через те, що у нас САП очолює людина, підозрювана в корупційному злочині. Політичної волі немає – #зрада”.

Далі - оптиміст. Ми обігнали Азербайджан та Казахстан і тепер восьмі з 15 країн пострадянського простору, торік були 10-ті. У нас постійний приріст 1-2 бали останні 4 роки, а також найкращі показники починаючи з 1998-го, коли Україна потрапила в рейтинг (1998, 2006 – 28, 2016 – 29, 2017 – 30, 2018 – 32). У нас запрацює цього року Вищий антикорупційний суд і ми матимемо кращі показники. Головне, не помилитися на виборах і продовжити шлях реформ – #перемога”.

Завершимо чимось середнім між “зрадою” і ”перемогою” - реалістом. На нас працюють ProZorro, автоматичне повернення ПДВ, відкриті реєстри власності (хай і не досконалі), відкриті бюджети (хай і не повні). Але нам треба наводити порядок з системою правосуддя, позбавити правоохоронців можливості кошмарити бізнес, спростити стосунки бізнесу та влади (бо в нас все занадто зарегульовано і при цьому ці регуляції не працюють через слабкість держави), оновити НАЗК та САП, посилити захист активістів та їх можливості співпрацювати з владою. Є всі шанси як зростання, так і падіння в наступні роки. Усе від нас залежить #боротьбатриває”.

Андрій Боровик погоджується з колегою, утім додає, що в Індексі сприйняття корупції важлива не позиція країни в рейтингу, а кількість балів.

Боровик: “Адже підніматися вгору в ньому можна і, нічого не роблячи, лише за рахунок того, що хтось деградує. Це показник відносний. Є приріст в 2 бали до 32 зі 100… Це неприпустимо повільно, якщо брати за орієнтир середньоєвропейське значення 65 балів. Однозначно сказати: за рахунок чого нам вдалося підрости до рівня Ліберії та Малі, - непросто. Адже Індекс заснований на результатах досліджень незалежних авторитетних організацій та установ. Вони самі здійснюють опитування обраних ними експертів і заміряють рівень сприйняття корупції за своїми методиками. Transparency International лише виводить з цих досліджень єдиний Індекс. Такий підхід дозволяє говорити про певну об’єктивність, однак вивчення звітів, на яких базований Індекс, свідчить, що головне джерело росту – це оцінка бізнесом взаємин із державною машиною. Підприємцям здалося, що корупції стало менше”.

- А як щодо наших сусідів, зокрема, Білорусі і Молдови? Як їм вдалося обійти Україну? - питаємо експертів.

Юрчишин: “Тут є певні нюанси. Лукашенко хай диктатор, але він дуже технологічно підходить до міжнародних рейтингів, зокрема, щодо легкості ведення бізнесу - Doing Bisness, спрощуючи процедуру реєстрації приватних підприємств. Лукашенко забезпечив у Білорусі невідворотність покарання за корупцію, зробив її одноосібною, тобто, все дозволено лише йому, і тільки йому. Стосовно Молдови - свого часу вони випередили нас у виконанні угоди про асоціацію з ЄС, а відтак налагодили більш зважені стосунки з бізнесом, там легше зареєструвати підприємство, більше механізмів контролю. Але. Ці механізми працюють не набагато краще, ніж в Україні. Нема відповідальності за ТОП-корупцію. Тому й обігнали вони нас усього лише на 1 бал”.

Боровик: “Власне з назви дослідження – “Індекс сприйняття корупції” – зрозуміло, що мова про суб’єктивні оцінки експертів, які беруть участь в дослідженні. У Білорусі корупція менш поширена, тому що авторитарна влада реально карає чиновників середньої та низової ланки за хабарництво. У Молдові, можливо, для чиновників менше спокус, зважаючи на скромніший бюджет та відсутність такого впливу олігархату, як в Україні. В кожному разі, рівнятися нам потрібно хоча б на Польщу, у якої результат цього року – 60 балів”.

– Що потрібно для того, щоб у 2019 році Україна просунулася в рейтингу?

Боровик: “За п'ять років після Революції Гідності ми створили законодавство для початку широкої антикорупційної реформи. Заснували антикорупційну інфраструктуру. Однак, виявилося, що десь були закладені помилкові положення, які перетворили те саме НАЗК у недієздатний орган. А десь конкурсні комісії припустилися кадрових помилок. І маємо ситуацію, коли на папері реформа в дії, а по факту – імітація та бездіяльність. Результату немає. Злочинці не сидять у в’язницях, бо їх справи неналежно розслідують та розглядають у судах. А вчорашні хабарники сміливо заповнюють декларації і не соромляться суспільної уваги та перевірок походження статків. Але ми не опускаємо руки. Ми хочемо виправити помилки. Оновлення САП та НАЗК, перш за все кадрове, може наблизити нас до ситуації, коли бути хабарником стане небезпечно. Ми підготували рекомендації на 2019 рік, вони є на нашому сайті. Ми вважаємо, що рухатися треба за трьома напрямками. Залучати суспільство до боротьби з корупцією. Значну увагу приділяти запобіганню корупції, тобто створювати таку ситуацію в державному управлінні, коли корупція неможлива. І, звісно, карати корупціонерів. Суспільство давно на це чекає”.

Юрчишин: “На рейтинг вплине наявність рішень суду щодо обвинувачених у корупції та повноцінне функціонування електронної системи декларацій чи системи фінансування партій. Якщо насправді хоча б половина (ну, хоча б третина) рекомендацій Transparency International буде виконана, то 5-10 балів Україна точно отримає. Але є одне “але”. Країна живе у виборах. А тому зберегти нинішні темпи зростання – це вже добре. Великі надії все ж покладаються на Антикорсуд, який не просто повинен запрацювати, а почати ефективно розглядати справи проти ТОП-корупціонерів”.

Замість висновку: За часів Януковича, позиції України в рейтингу були ще гіршими: 26 балів. Експерти оцінювали це як “згортання демократії”. Тож нинішні 32 бали – все ж вселяють надію. Адже, тих, хто набирає від 31 до 60 балів – називають країнами, які “намагаються боротися з корупцією”.

Мирослав Ліскович. Київ

Довідково про Transparency International: що це за організація та чим займається?

Це антикорупційна організація, заснована 1993 року. Зараз Transparency International присутня більш ніж у 100 країнах світу. У жовтні 2014-го TI Україна отримала повну офіційну акредитацію як представник глобального руху. Це відбулося на щорічному зібранні Transparency International. Організація долучилася до створення платформи «Реанімаційний пакет реформ» та разом з партнерами розробили законопроекти, що лягли в основу майбутньої антикорупційної реформи. Після Революції Transparency International зосередила увагу на розбудові антикорупційної інфраструктури.

TI Україна адмініструвала реформу публічних закупівель та державних продажів. Організація передала державі відповідні електронні системи, адміністраторами яких стали держпідприємства ProZorro та ProZorro.Продажі. Аналогічно організація долучилася до медичної реформи – передала державі електронну медичну систему eHealth. Значною була роль TI Україна у запуску Вищого антикорупційного суду. Трансперенсі Інтернешнл Україна здійснювала аналіз претендентів на посади суддів Вищого антикорупційного суду.