«П’ять хвилин» Пушиліна у польських ЗМІ. Що це було?

«П’ять хвилин» Пушиліна у польських ЗМІ. Що це було?

1491
Ukrinform
Яким є закулісся двох успішних спроб із просування “нового лідера “ДНР” як “самостійної політичної фігури”?

У жовтні відразу в двох популярних польських ЗМІ з’явилися інтерв’ю з так званим тимчасовим лідером “ДНР” Денисом Пушиліним, якого у Москві розглядають наступником убитого наприкінці серпня ватажка Олександра Захарченка і готують під нього в листопаді театральне дійство – “вибори голови ДНР”.

Чим ватажок “республіки” заслужив такої уваги у Польщі, якою була реакція на появу цих інтерв’ю в польському інформаційному просторі та які висновки з цього можна зробити?

“CТЕРИЛЬНЕ” ІНТЕРВ’Ю АБО ТОРЖЕСТВО СВОБОДИ ЗМІ

Перше інтерв’ю з Пушиліним з’явилося на початку жовтня в одній з популярних польських газет Rzeczpospolita. Після прочитання цього інтерв’ю виникає одне велике питання: що це було?

Пушилін сповна використав друковану площу популярного видання, аби донести добре відомі “темники” кремлівської пропаганди: Київ саботує виконання Мінських домовленостей, на Донбасі немає російської армії... Автор інтерв’ю Руслан Шошин цілком серйозно запитує ватажка донецьких бандитів, якими є сценарії розвитку ситуації на Донбасі! На що той відповідає, що “їхні (донецькі) експерти розглядають різні варіанти” і відразу викладає на тарілку свій готовий сценарій: “Україна збільшує військову присутність на лінії фронту і готує якісь провокації”, адже це “Київ не хоче політичного врегулювання цього конфлікту”. Бінго! У короткому і беззубому інтерв’ю, з доволі комфортними запитаннями, Пушилін зміг передати всі основні наративи Кремля.

Навіщо це було польському виданню? Яке корисне навантаження несло для польського суспільства це інтерв’ю. Баланс думок? Надання можливості іншій стороні, не тільки Києву, висловитися з приводу ситуації на сході України?

Окей. Але чи адресат є відповідним? Ні для кого, навіть у Польщі, не є таємницею, що Захарченко, Пушилін та інші так звані “ватажки народних республік” є "розмовляючими головами", "ляльками на нитках", банальними ретрансляторами думок Москви. В окупованих Донецьку й Луганську, за визначенням, немає і не може бути самостійних політичних фігур. Як тільки та чи інша маріонетка починає уявляти себе справжнім ватажком “республіки”, то їй у Москві відразу готують два сценарії: у посмертні герої “Новоросії” шляхом Мотороли, Гіві чи Захарченка, або варіант “лайт” – протоптаною стежкою Плотницького на почесну пенсію десь на дачі у Підмосков’я.

А згадка про “донецьких експертів”, які оцінюють сценарії розвитку ситуації на Донбасі, й поготів викликає посмішку. Якщо вже когось запитувати про сценарії, долю Мінського формату, то точно не в “розмовляючої голови” Пушиліна, а у її кураторів в Москві – наприклад, у помічника президента Росії пана Владислава Суркова.

Це по-перше. А по-друге – є серйозні запитання також по суті та формату цього доволі дивного інтерв’ю. Автор опублікував його через місяць (!) після записаної розмови з Пушиліним. В обґрунтуванні до появи інтерв’ю він не зробив жодного "апдейту", жодної актуалізації ситуації на Донбасі. Наче за цілий місяць нічого не відбулося.

А можна – і навіть треба було – це зробити, оскільки за цей час з’явилися деякі пікантні подробиці, які явно були не на користь Пушиліна і про які можна було б його запитати.

Наприклад, про те, що СБУ перехопила розмову одного з помічників Пушиліна Олександра Лаврентьєва, в якій той в одному з ресторанів Анталії переконував свого співрозмовника, що питання із Захарченком “треба вирішити, адже вересень не за горами”. За дивним збігом обставин, питання Захарченка “було вирішено” до вересня: той загинув 31 серпня. Вочевидь, від вибуху “дружньої” бомби, про яку міг знати Пушилін.

Ну, або про те, чому інші так звані “лідери ДНР”, наприклад Павло Губарєв та інші, фактично усуваються з дистанції, створюючи Пушиліну надкомфортні умови перед “виборами” у “ДНР”. Втім такі “дрібниці” не були інтерв’юеру польського видання цікавими. Він волів оприлюднити, де-факто, застарілу розмову з ватажком терористів про велику політику, на яку той аніскільки не впливає.

Це інтерв’ю в Rzeczpospolita викликало жваве обговорення у польському інформаційному просторі. Більшість польських журналістів, звичайно, дуже критично висловилися щодо надання інформаційного майданчика проросійському терористу, який не має реального політичного впливу на розвиток ситуації.

У відкритому листі до керівництва Rzeczpospolita посол України в Польщі Андрій Дещиця звернув увагу, що публікація цього інтерв’ю є проявом не свободи ЗМІ, а якраз “зловживання свободою слова і принципами журналістської етики”.

ПОДВІЙНА ГРА АБО ПУШИЛІН У ТІНІ МАЦЕЙЧУКА

Здавалося, що після скандалу з публікацією інтерв’ю з Пушиліним у Rzeczpospolita, якісь висновки було зроблено й навряд чи інші польські ЗМІ бажатимуть наразити себе на репутаційні ризики розмовами з ватажками штучно створених Росією терористичних угруповань.

Але ж ні! Не минуло й місяця, як на шпальтах найпопулярнішого у Польщі інтернет-порталу Onet.pl з’являється ще одне інтерв’ю з Пушиліним. Точніше, якесь зовсім гібридне інтерв’ю: його перша, більша частина, зроблена у формі коментарів до вибраних цитат Пушиліна. Відтак, не зовсім зрозуміло, якими були питання і відповіді на них. Але потім автори “чомусь” згадали про традиційну форму інтерв’ю, публікуючи кінцівку матеріалу у формі запитань та відповідей до них.

Очевидно, що автори намагалися врахувати помилки першого “стерильного” інтерв’ю в Rzeczpospolita, а тому не шкодували міцних слів на адресу як “ДНР”, так і самого Пушиліна. Висловлювання “бананова республіка” по відношенню до “ДНР” і висміювання ватажків “республіки”, які “з грязі в князі” – з нікого стали впливовими фігурами, головним завданням яких було і залишається особисте збагачення, відразу дало зрозуміти читачу – по чий бік барикад є автори статті.

А вони, до речі, викликають не менше зацікавлення, ніж сам Пушилін. Саме персона одного з авторів змушує додатково поставити запитання: яку ціль переслідує публікація чергового матеріалу про Пушиліна у польському ЗМІ, нехай і в досить негативному світлі?

Справа в тому, що одним зі співавторів інтерв’ю в Onet.pl є Томаш Мацейчук – відомий борець з “українськими фашистами” й одночасно “критик кремлівського режиму” на російських пропагандистських ток-шоу. У Мацейчука біографія – чи не багатша, ніж у самого Пушиліна, в якого він взяв інтерв’ю. Починав він як прихильник Євромайдану і волонтер, який нібито привозив гуманітарну допомогу на Донбас, аби там згодом, звісно, “цілком випадково”, знайти в добровольчих батальйонах “неонацистів” для потреб російської пропаганди. Згодом, після заборони йому в’їзду в Україну, він перекваліфікувався у “польського незалежного експерта”, який на кремлівських ток-шоу формував “баланс думок”, знову критикуючи московський режим. Коли він став “відпрацьованим експертним матеріалом”, навесні цього року йому заборонили в’їзд до Росії аж на цілих 30 років. Це у шість разів більше, ніж тривалість української заборони! Але він не зневірився: трохи пофліртувавши з націоналістичними організаціями Польщі, зокрема у тематиці Волинської трагедії, Мацейчук, як “фенікс із попелу”, переродився у журналіста одного з найбільш популярних польських видань. І саме цей факт, навіть чи не більше, ніж сама розмова з Пушиліним, – викликав обґрунтоване обурення у польських журналістів, які хоч трохи знаються на тематиці українсько-російських відносин.

Група “Інформаційний спротив” влітку цього року присвятила Мацейчуку цілу статтю, підкреслюючи, що його негласно курує такий собі Дмитро Єрмолаєв, який має відношення до служби зовнішньої розвідки Росії. У цій же статті експерти групи припустили, що незабаром ця особа знову з’явиться на горизонті, виконуючи чергове завдання російських кураторів. Власне, це й відбулося. Тільки, чи його завданням було лише пропагування Пушиліна?

Ймовірно, відповідь на це запитання ховається у другій – відкритій частині інтерв’ю з недоватажком “ДНР”. У ній, ставлячи одне із запитань Пушиліну, Мацейчук нібито ненароком “вводить у гру” ще одну добре відому в Україні та Росії, але практично не відому в Польщі дійову особу – відеоблогера з проросійськими і відверто антиукраїнськими поглядами Анатолія Шарія. У принципі, Мацейчук і не приховує того, що він тісно співпрацював із Шарієм, й очевидно, що робить це й досі. Згадуючи прізвище Шарія, як знавця конфлікту на Донбасі й узагалі українсько-російських відносин, він ненав’язливо вводить Шарія в польське інформаційне поле у ролі експерта й особи, яка викликає довіру. Досить резонно, якщо ще взяти до уваги наближення президентських виборів в Україні й зростання зацікавлення українською тематикою над Віслою.

Так зване інтерв’ю з Пушиліним в Onet.pl передбачувано викликало у польському інформаційному просторі не менший, а може навіть і більший скандал, ніж у випадку інтерв’ю в Rzeczpospolita. Адже тут, крім справи Пушиліна, виринули ще й обґрунтовані питання щодо ролей у цьому всьому Мацейчука й Шарія. Утім, на відміну від попереднього інтерв’ю, керівництво Onet.pl швидко зробило висновки і видалило цей матеріал упродовж доби після публікації.

Заступник міністра інформаційної політики України Дмитро Золотухін нещодавно підкреслив, що поява Пушиліна в інформаційному просторі європейських країн не є випадковою. Це пов’язано з просуванням “нового лідера “ДНР” як самостійної політичної фігури, яку міжнародне співтовариство має сприйняти. У свою чергу, це сприйняття має дозволити ввести маргінала Пушиліна як незалежного гравця до серйозних політичних розмов щодо майбутнього регіону, зокрема у форматі Мінських переговорів.

Складно не погодитися з аргументацією Золотухіна. Залишається сподіватися, що це розуміють також й у Польщі та інших країнах регіону. Відтак, “п’ять хвилин” слави Пушиліна у Польщі більше не повторяться.

Юрій Банахевич, Варшава

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-