Мова, церква, армія, або З чим Петро Порошенко прийшов у парламент

20 вересня Президент України Петро Порошенко виступив із щорічним зверненням до Верховної Ради. Скажемо без іронії і перебільшень, виступ президента справив позитивне враження на багатьох, його ораторська манера – на висоті. Утім, різні депутати слухали президента по-різному. Приміром, фракція БПП майже в повному складі плескала, коли Президент говорив про силу відновленої української армії та політичні успіхи влади за чотири роки. Представники “Народного фронту” з дещо меншим ентузіазмом споглядали за дійством, однак негативних емоцій не демонстрували. “Самопоміч”, “Батьківщина”, та “радикали” – також досить стримано слухали Петра Олексійовича. А от частина “Опоблоку”, зокрема, Олександр Вілкул, Вадим Новінський і Нестор Шуфрич демонстративно залишили сесійну залу посеред виступу, коли президент розповідав про перевиконання мовних квот на радіо, а також про необхідність зміцнення статусу української мови. “Це дивно, що саме під час твердої позиції щодо української мови окремі народні депутати покинули залу”, – сміючись прокоментував Порошенко. До речі, цікаво виглядали під час його виступу конкуренти на майбутніх президентських виборах – Юлія Тимошенко і Олег Ляшко: вона все відвертала голову кудись убік, а він уважно слухав, схрестивши руки на грудях.

Власне, про що казав Президент і чого в його промові не було – питаємо в експертів-політологів.

Олеся Яхно-Бєлковська, політолог:

“Президент зробив правильний акцент: компромісу, а по факту, капітуляції – не буде”

“Це був дуже цілісний виступ, який абсолютно зіставний із нашими поточними реаліями. Загалом Петро Порошенко концентрувався на тих напрямках, за які він, як президент, несе відповідальність. Це і сфера національної оборони, і безпека, і зовнішня політика. У промові він торкнувся й гуманітарного питання: починаючи від отримання Томосу і заснування єдиної помісної православної церкви, закінчуючи мовним питанням. Особисто для себе я відзначила кілька важливих послань. Перше – на тактичному рівні, можливо, і робилися помилки за частину з яких несе відповідальність особисто Президент. Темпи не такі швидкі, як би цього хотілося, але стратегічно цей напрямок, цілі і рух – вірні. І з цим я повністю погоджуюся. Можливо, не вистачало деталізації в питанні соціально-економічного характеру, якихось цифр, але це функція Прем’єр-міністра і його команди, а функція Президента – задавати орієнтири, стратегічні цілі, згідно сучасних викликів для держави. Петро Порошенко правильно наголосив, що все це залежить не лише від Президента, а й від підтримки народними депутатами – законодавчої гілки влади – ряду ініціатив, які можуть винести на розгляд парламенту. Крім того, в його виступі зроблено акцент на питанні компромісу. І це дуже правильно. Адже заклики до компромісу все частіше звучать від різних проросійських сил, котрі, по суті, намагаються приховати під цим словом очевидне – капітуляцію. Вони спекулюють на питаннях війни та миру. Але насправді, все виглядає простіше: з одного боку є люди з відвертою проросійською позицією, а з іншого – з проукраїнською, для яких Україна на першому місці. Вважаю, що президент, заявивши про неприпустимість компромісу, зробив правильно. Те, що частина опоблоківців покинули сесійну залу, підтверджує прогнози про загрозу реваншу проросійських сил. Треба думати, як після виборів 2019 року, зокрема, до парламенту, бо там в них більше шансів пролізти, унеможливити подібний сценарій”.

Ігар Тишкевич, експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" Українського інституту майбутнього:

"Це ключові тези президентської кампанії Петра Порошенка"

– Мої враження від виступу Петра Порошенка такі: перше – грамотно побудована промова – на самому початку вставив як "об'єктивні труднощі" всі ключові тези критиків. Друге – максимальний зсув відповідальності. Президент справедливо підкреслив, що у нас парламентсько-президентська республіка. І, нібито "з посмішкою", змістив відповідальність за економічні проблеми на уряд: "Я не призупинив жодного рішення Кабміну". Хороші закони визнавав "спільною перемогою", ділячись "славою" з іншими. Але при цьому не забував підкреслити труднощі в теперішній Раді, звалюючи негатив на депутатів. Думаю, ці тези будуть і далі розвиватися його піарниками. Третє – визнав, що БПП теж "є по суті коаліція" – це означає, що в партії імені Порошенка проблеми стали занадто очевидними і їх намагаються вирішити. Четверте – Порошенко взяв на себе і тільки на себе лише оборонний комплекс. П’яте – окремо згадав ветеранів, волонтерів і добровольців, визнавши їх роль у відбитті російської агресії. Це означає, що їх будуть знову просити напружитися "не заради Порошенка, але заради недопущення реваншу". Порошенку потрібні люди, структури, горизонтальні зв'язки. Це зайвий раз підтверджує тезу про проблеми в БПП. Шосте – проблема Азовського моря стає надзвичайно важливою. Там нарощуватиметься військова присутність. Мінус – нічого не сказано про економічний розвиток регіону, про те, чим і як його пов'язати з рештою України. Сьоме – релігійна «карта» і гра з правими стає ключовою складовою кампанії Порошенко. Як завжди про мову згадуємо перед виборами... Восьме – про Томос, він заявив, що не може сказати "коли". З одного боку – молодець – не повторив "помилок безвізу", а з іншого – це ознака того, що в УПЦ-КП і УАПЦ не йдуть на компроміси. Порошенко нервує, і це означає, що скоро, паралельно з екзархами Варфоломія, почне "трошки нагинати" занадто охочих до влади українських церковних лідерів. Дев’яте – в економіці великого зростання не буде. Це очевидно з промови. При цьому на тлі 3-5% зростання ВВП у передвиборчий рік будуть активно, на десятки відсотків, підвищуватися пенсії і зарплати. За рахунок чого? Але про це Президент промовчав. Десяте – ринку землі швидко не буде. Порошенко згадав про рішення ЄСПЛ, який визнав незаконним мораторій на продаж сільгосп земель, але заявив, що цей склад парламенту "важкий", тобто рішення не буде... Одинадцяте – президент багато говорив щодо закону про "податок на виведений капітал" і "закон про концесії" – тобто ці законодавчі акти, швидше за все, буде прийнято. І, нарешті, дванадцяте – Петро Порошенко запропонував скасувати норму про недоторканність нардепів, але з наступного скликання. Закликав проголосувати або "не обіцяти цього більше" – хороший піар-хід.

Олег Саакян, політолог, голова Єдиного координаційного центру “Донбас”:

“Президент говорив про наше минуле і про сьогодення, але про майбутнє в промові було мало”

“Петро Олексійович дуже хороший оратор. Але як на мене, надто багато акцентів на ціннісних темах і передвиборчих тезах – мова, армія, релігія. Щодо Сходу, то ми почули скоріше ідеологічні тези, гасла, які не несуть змістовної частини. Все це, власне, також потрібно, але, коли ж іще, якщо не під час виступу перед депутатами президенту говорити про конкретику: що зроблено та що ще потрібно зробити. Власне, не вистачило в промові майбутнього. Про минуле це дуже добре. Сьогодення також згадано. Але про майбутнє, про те, що б давало надію на якість прориви, на розвиток – майже нічого. Загалом вся риторика зводилася до умовної тезою “Геть від Москви!”.

Що не сподобалося. Президент знову просив вибачення. Очевидно, що перше його вибачення за АТО, яке мало тривати години, дало позитивний результат в сприйнятті суспільством, і вибило з-під ніг критиків президента ґрунт. Але. Коли це третє вибачення, то подібна технологія може дати прямо протилежний, негативний наслідок. Адже якщо президент увесь час вибачається і не заявляє про якесь проектне майбутнє свого порядку денного, за що він безпосередньо несе відповідальність, то по ньому це може серйозно вдарити: а чи потрібен нам узагалі такий Президент на другий термін, котрий через чотири роки починає вибачатися за те, що не зробив”.

Опитав Мирослав Ліскович. Київ