«Він нам (не) цар»: сором'язлива інавгурація Путіна

«Він нам (не) цар»: сором'язлива інавгурація Путіна

964
Ukrinform
Півгодини незручності – і ти знову президент Росії

У Аркадія та Бориса Стругацьких була фантастична утопічна повість "Полудень, XXII століття" (1962-1967). Після неї світи братів Стругацьких почали називати "світом Півдня". Пізніше, вже після смерті Аркадія Стругацького, Борис Натанович випускав журнал фантастики "Полудень, XXI століття" (2002-2013), що виходив до його смерті.

Це я до чого? Це я до того, що в анонсах до чергової інавгурації В. В. Путіна підкреслювалося, що "церемонія розпочнеться опівдні". Так-так, саме "опівдні, коли президент вирушить зі свого робочого кабінету в Першому корпусі Кремля до Андріївського залу Великого Кремлівського палацу". Перебільшена увага до цієї деталі невипадкова. Нині настільки сильно звузився простір для описового маневру, що і писати більше нема про що.

Карикатура: Сергій Йолкін
Карикатура: Сергій Йолкін

5-7 ТРАВНЯ: "ПОНЕДІЛОК ПОЧИНАЄТЬСЯ В СУБОТУ"

Дійсно, про що говорити, коли країна в ізоляції – значить, приїзд поважних гостей на церемонію не очікується. Йдемо далі: міні-диктатор у великому переляці – з побоювання за своє дорогоцінне життя, тому вийти на відкритий простір (нехай навіть зачищений і піднаглядний) не наважиться. У підсумку путінська інавгурація продемонструвала свою крайню обмеженість. По часу – 30 хвилин, у просторі – золотий олігархічний трикутник Кремля.

У зв'язку з цим доводиться шукати у кожній дрібній деталі якусь вищу символіку. Так, опівдні розпочнеться церемонія. Опівдні, зауважте, а не опівночі, тому що у нас же не Дракула якийсь (хоча...).

Тут, до речі, ще назва Стругацьких згадується – "Понеділок починається в суботу". Дійсно, понеділкова інавгурація Путіна, по суті, розпочалася саме в суботу, під час акції "Він нам не цар!", коли новий цар Ірод (московський) дав добро на "побиття немовлят". Тоді ж банальністю стали нагадування про те, що в Україні Євромайдан на всю широчінь розвернувся після побиття молоді. Тоді найближчими днями на Майдан у Києві вийшло 500 тисяч. У Росії ж більшість населення на акцію "Він нам не цар!" уваги взагалі не звернула. А багато хто ще й попльовували услід: "Так їм і треба! Чого вони туди поперлися?".

(Найсильнішою фотожабою на цю тему, на мій погляд, був кадр омонівців, які товкли хлопчину на Невському проспекті, вклеєний перед Путіним, який йде на інавгурацію).

ДОВГИЙ КОРИДОР І ШВИДКИЙ "КОРТЕЖ"

І ось розпочалася інавгурація. Відразу ж з'ясувалася фішка процедури саме цього року. Оскільки вона за визначенням носила максимально закритий, можна сказати – сором'язливий характер, то вирішили зробити ставку на камерність.

І ось камера – диво! – в кабінеті Путіна. "Ми ніколи тут не були", – з тремтінням у голосі говорять коментатори церемонії. Сонцеликий сидить за своїм робочим столом (згоден, що дієслово "сидить" волає про інше продовження, але поки актуально тільки таке). Він як ніколи простий і доступний, навіть без піджака. Простий і доступний вічний президент Росії встає з-за столу, одягає піджак і йде коридорами. "Ми ніколи не були в цих коридорах!", – з вже знайомою інтонацією, але на півтону вище, вигукують телеведучі. А Путін у трансляції онлайн все йде і йде порожніми коридорами. І це вже нагадує класичні "17 миттєвостей весни":

- Штирлиц идет по коридору.

- По какому коридору?

- По нашему коридору!

Здається, що нічого більш занятного бути не може. Помилочка! Вийшовши на ганок, вічний президент РФ сідає в чорну машину симпатичного, але незвичного вигляду. Коментатори з інтонаційним натиском кажуть, що відтепер президент РФ буде їздити на автомобілі вітчизняного виробництва. Це супер-творіння російського спецпроекту "Кортеж" (технічні параметри якого пообіцяли оголосити додатково – окей, почекаємо). Що сказати, це велика перемога російського автопрому – зробити машину (одну), на якій не соромно проїхатися главі держави.

Проїхавши метрів сто на "Кортежі" у супроводі кортежу мотоциклістів (це все, нагадую, в межах Кремля, за його межі виїхати побоялися), Путін висаджується біля Великого Кремлівського палацу. Тут він йде Олександрівським та Георгіївським залами, критими чистим золотом (передова російська технологія реставрації за системою РВЗ – розпил-відкат-занос). Зали переповнені підлесливим народом, з великим почуттям власної значущості і відсутнім – власної гідності.

ЦЕРЕМОНІЯ І «NORD STREAM 2»

Путін зі звичною бадьорістю крокує повз цих людей. Камера крупно вихоплює обличчя. З чітким дозуванням: ось непрості прості росіяни, а от люди, чиї обличчя публічно відомі. Само собою, багато спортсменів: тренер Газзаєв, фігуристка Загітова, воротар Акінфєєв. Вже підбір осіб показує ретельну відрежисованість: олімпійська чемпіонка Пхьончхана-2018 плюс футболісти, як нагадування про майбутній ЧС-2018 (який через нерішучість світового співтовариства все ж пройде в країні-агресорі).

Є і порція творчої інтелігенції: композитор Пахмутова і співак Кобзон з яскравим макіяжем (Кобзон, не Пахмутова). А ось Лариса Доліна. Ага, тобто в режисурі дійства – упор на музику, точніше на музичку, полегше. А ось і Галустян. Але його в такий серйозний момент показати повністю режисери трансляції не зважилися. У стерилізований кадр потрапляє лише права брова коміка, відповідне око і частина зачіски. Але все одно вийшло смішно. Тому моя порада режисерам майбутніх інавгурації Путіна – якщо імітувати серйозність, краще все ж без Галустяна.

Путін піднімається на подіум. Справа така – на високих підборах, звичайно, не так просто, але він звик. Професія така. На подіумі вже стоять його партнери по скетчу. Головний з них – голова Конституційного суду РФ Валерій Зорькін. (Якщо хто забув, то це той, який просуває тезу про благотворність системи кріпосного права для Росії).

Але ось усі – на подіумі, і повисає незручна пауза. Тоді Путін киває Зорькіну, мовляв, чьо зволікаєш, старий? І лише тоді голова Конституційного суду Росії, який, ймовірно, звик все робити за такою вказівкою, просить нового-старого главу держави скласти присягу. Путін за багаторічною звичкою впевнено кладе на Конституцію. Праву руку кладе і промовляє текст слів присяги президента РФ. Хто не знає, це такий набір звуків, які випускаються в повітря ротом і суттєвого значення не мають.

Режисерська знахідка, крупно – обличчя Путіна, крупно – рука Путіна, виявляється невдалою. Тому що обличчя-то гладке – як на ранок після трьох літрів пива ввечері. А рука – по-старечому зморшкувата. Мабуть, до ботоксу руки не дійшли, тобто, він до них не дійшов. Тож замітка на майбутні інавгурації – або з обличчям без рук, або руки з пластикою.

Поки Путін виступає з короткою промовою, камера трішки показує зал. Ось тут треба уважно вдивлятися в рамках прикладної кремленології. Оглядаємо високих гостей, у тому числі іноземних. На першому плані, на півкроку попереду всіх, екс-канцлер ФРН, а нині вищий функціонер Nord Stream AG і "Роснефти" Герхард Шредер плюс прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв. По цій солодкій парочці багато що стає зрозумілим. Перше – 8 травня на посту прем'єр-міністра РФ буде перезатверджений саме Медведєв. Друге – за Nord Stream-2 Росія буде битися з подвоєною силою.

А хто там за ними? За Медведєвим – дружина Світлана в нарядному, але строгому білому платті. За Шредером – патріарх Кіріл, в ошатному, але строгому чорному платті. Тут висновки теж очевидні: дружина Світлана залишиться дружиною, а патріарх Кіріл залишиться патріархом.

Ще далі... В житті не вгадаєте – хто! Це Маттіас Варніг – керуючий директор компанії Nord Stream AG. І ось це дуже важливо. Отже, потрібно готуватися до того, що за Nord Stream-2 Росія буде воювати зі збільшеною силою.

Стривайте, а де ж "друг Сільвіо"? Напередодні багато писалося, що 7 травня в гості до Москви очікують вірного Берлусконі. А немає! Чи то сам побоявся, чи то грошей на нього у Кремля не вистачило – все пішло на дорогого валютного екс-канцлера за викликом Шредера.

ВЕЛИКА ПОДЯКА ЗА ГРАД ПРИРЕЧЕНИЙ

Закінчилася церемонія парадом президентського полку. Зрозуміло, він теж пройшов всередині Кремля – на Соборній площі. Після цього Путін підійшов поспілкуватися з молоддю. Як ви розумієте, спеціально підібраною молоддю. З цього спілкування добре чутно були тільки слова "Дякуємо!" і "Дуже дякуємо!". А за що саме "дякуємо", тим більше "дуже", молоддю обговорювалось тихо і скоромовкою.

І ось тут смислове коло замкнулося. Тому що згадалася ота, суботня молодь, яку хапали і били "космонавти" Росгвардії. От їм би поспілкуватися з Путіним. Та хто ж їх в Кремль пропустить!

Фото: twitter.com/Varfolomeev
Фото: twitter.com/Varfolomeev

Влада нині так перестрахувалася, що не тільки утиснула всю церемонію до внутрішньокремлівської получасовки, але і центр Москви на всяк випадок теж зачистила.

Фото: twitter.com/Varfolomeev
Фото: twitter.com/Varfolomeev

Уявіть собі, з 7 години ранку весь центр міста у декількох кварталах від Кремля було героїчно визволено від вдячного населення. Тільки пости поліції і автозаки.

Фото: twitter.com/styazshkin
Фото: twitter.com/styazshkin

І знову згадалися тексти братів Стругацьких. Такий ось московський, російський "Полудень, XXI століття", такі дві різні молоді і такі космонавти. Тут схоже на зовсім інші твори класиків соціальної фантастики. Найбільше, мабуть, на "Град приречений". Хто забув, там у визначеному Місті відбувається загадковий довгостроковий Експеримент, суть якого ніхто не знає і знати не може...

До кінця написання матеріалу Kremlin.ru опублікував очікувану інформацію: "Володимир Путін вніс до Держдуми кандидатуру Дмитра Медведєва для отримання згоди на призначення Головою Уряду". Хто б сумнівався, що в таких випадках прикладна кремленологія не помиляється. Інтриги "Затвердить Дума чи не затвердить" теж ніхто уявити не може.

І ось така передбачуваність путінського режиму є запорукою його головної непередбачуваності – розуміння того, коли і як він обрушиться.

Олег Кудрін, Рига.

Перша карикатура: Сергій Йолкін


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-