Півтора роки е-декларування: і що це Україні дало?

Пам’ятаєте як півтора роки тому всі ми дуже раділи початку е-декларування посадовців? А як чиновники пручалися перед тим, не хотіла відкривати двері та шухляди, видумували, мовляв, це буде ніщо інше, як наводка для грабіжників… Але ми всім миром, за допомогою ЄС і США їх дотисли… А тепер - хочеться запитати: І що? Що змінилося? Які наслідки мало е-декларування для тих, хто з такою неохотою показав свої невідомо звідки взяті скарби?

Ми б, мабуть, і не згадали про все це, якби не черговий скандал. Як відомо, депутати «помстилися» антикорупціонерам, прийнявши згодом норму, за якою вже цьогоріч електронні майнові декларації мають подавати не лише чиновники, а й громадські активісти. Суспільство збурене, західні партнери протестували не раз і не два, а Президент Порошенко пообіцяв, що парламент відмінить скандальну норму. Втім, 22 березня парламент “провалив” рішення щодо хоча б відтермінування декларування громадських активістів. Тож не виключено, що найближчим часом конфлікт «засяє новими барвами».

Втім, повернімось до наших запитань, бо у декого складається враження, що НАЗК невідомо чим займається, але тільки не оцінкою і реагуванням на декларації чиновників. Відтак, ми хочемо знати, які плоди принесло е-декларування за півтора роки після старту?

На запитання Укрінформу відповідають експерти:

Ярослав Юрчишин, виконавчий директор антикорупційної організації Transparency International Ukraine:

“Результати е-декларування з’являться лише тоді, коли НАЗК отримає незалежність”

Впровадження системи електронного декларування мало на меті досягнення двох цілей. По-перше, зафіксувати статки публічних службовців, а по-друге – добитися пояснення невідповідностей між реальним рівнем життя цих службовців та задекларованими статками, які ймовірно зароблені незаконно. Перше вдалося майже повністю, а друге, через непрофесійність, політичну залежність та бездарність Національного агентства з питань запобігання корупції - ні. Тобто ми маємо одну з найефективніших систем декларування в світі, але користуємося нею як примат мікроскопом - колючи горіхи.

Тому, щоб електронне декларування дало результат, на який усі очікують, НАЗК має отримати реальну незалежність. Що для цього потрібно? Найперше, провести новий конкурс, перезапустити агентство за новими правилами. Між іншим, законопроект про це вже майже рік в парламенті, навіть має позитивну оцінку Ради Європи, але не реалізується. Чому? Бо таке НАЗК вигідне корупціонерам.

Валентин Гладких, політичний експерт:

“Довести те, що чиновник отримав майно незаконним шляхом – дуже складно”

Оцінювати систему е-декларування можна по-різному. Можна, як провал, а можна – як закладення підвалин, що в подальшому дадуть результат. Так, чиновники декларують свої статки, але механізм перевірки розроблений слабко. Більше того, парламент зараз намагаються внести зміни в статтю про запобігання корупції – аби ще більше обмежити саме розуміння терміну “незаконне збагачення”. Виходить, все робиться для того, щоб норми антикорупційного законодавства і, зокрема, процедура декларування була максимально безпечною для крупного чиновництва. Вже зараз видно, що лишилась купа шпаринок, завдяки яким довести, що майно здобуте в незаконний спосіб практично неможливо. Наприклад, як у випадку квартири депутата Лещенка – мовляв, йому Притула позичила гроші, або подруга-діджей заплатила. Тому подібні справи і заходять в глухий кут.

Висновок: систему електронного декларування треба вдосконалювати. Виходом може бути впровадження “нульового декларування” - зафіксувати наявні “скарби”, щоб вони легалізували свої статки і сплатили за них відповідний податок, а далі вже відстежувати подальше накопичення власності. Тоді ж наступним кроком повинно стати загальне декларування для всіх громадян України, щоб закрити цю шпаринку, коли хтось комусь щось позичив чи подарував.

Треба розуміти, що саме по собі електронне декларування – лише цеглина. А для того, щоб побудувати будинок – однієї цеглини мало. Щоб викорінити корупцію, мають бути дієвішими і правоохоронні органи, і судова система, і антикорупційні органи. Тоді система електронного декларування почне давати реальний результат для зниження корупції.

Олександр Лємєнов, експерт в сфері антикорупційної політики Реанімаційного пакету реформ:

“Е-декларування є лише проміжним кроком до притягнення до відповідальності корупціонерів”

Плюси в запровадженні електронного декларування є. Найперше, ми нарешті побачили реальні статки наших можновладців, що є надважливим. Я не знаю, в яких країнах світу є настільки відкритий реєстр. Але з іншого боку, є величезні проблеми, які не дають право казати, що запуск системи е-декларування дав максимальний ефект, який від нього чекали.

По-перше, система працює, декларації подаються, але досі відсутня система верифікації даних і відсутня прив’язка до реєстрів, з якими мають порівнювати інформацію, наведену в деклараціях. Зараз є лише 12 чи 13 під’єднаних реєстрів державних баз даних . По-друге, назвати ефективним запуск електронного декларування заважає відсутність політичної волі керівництва НАЗК. Керівники агентства повністю політично залежні відомо від кого. І по-третє, е-декларування є лише проміжним кроком до притягнення до відповідальності чиновників, які задекларували, але не можуть пояснити джерела походження коштів, або взагалі не задекларували кошти чи майно.

Система електронного декларування – це скальпель. І ми цей скальпель або вручимо в руки хірургу, який зробить високоякісну операцію і вилікує від найтяжчої хвороби нашої держави – корупції, або ми його вручимо злочинцям, які використають скальпель, щоб когось пограбувати, підрізати, або навіть зарізати на смерть. На мою думку, нинішнє керівництво НАЗК ближче до другого варіанту. Проте в мене є сподівання на НАБУ, що відповідно до системи е-декларування вже відстежує незаконне збагачення окремих людей і має право притягати до відповідальності корупціонерів. Є дві статті Кримінального кодексу: брехня в деклараціях і незаконне збагачення, розслідування щодо яких є в повноваженнях НАБУ. Тому зараз НАБУ – це саме той хірург, який має шанс вирізати пухлину корупції з тіла держави.

Микола Романюк, Київ