«М'яка» сила демократії: у ЄП хочуть нейтралізувати «друзів Путіна»
Найдемократичніша інституція у Європі – Європейський парламент – припинив офіційний діалог з російськими «колегами». Натомість для «друзів Путіна» залишаються неперекритими неофіційні канали легітимізації дій РФ у законодавчому органі ЄС.
Наприкінці січня 2018 року в приміщенні Європарламенту пройшла конференція з нібито цілком конструктивною назвою: «Європейський Союз і регіони Росії». Захід готувався і пройшов під завісою утаємниченості, так би мовити, лише для своїх. І це не дивно, адже єдиною і головною проблемою для обговорення на конференції став Крим. Точніше «Республіка Крим», що запрошує європейський бізнес й інвесторів активізувати співпрацю з «економічно перспективним, привабливим та потужним російським регіоном».
«НЕОФІЦІЙНИЙ ДІАЛОГ» ЯК ФОРМАТ ЛЕГІТИМІЗАЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ
Після переобрання 18 березня господаря Кремля на четвертий президентський строк, у Європарламенті обговорять та ухвалять оновлену політику (або правила) щодо активності у стінах законодавчого органу ЄС заангажованих проросійських сил, підтримуваних та керованих Москвою.
Про це, відповідаючи на запитання Укрінформу, повідомила депутат Ребека Хармс. Німецький політик пояснила, що за дорученням керівництва Європарламенту комітет у закордонних справах, делегація ЄП до комітету парламентського співробітництва ЄС-Росія, а також вона особисто, як співголова парламентської асамблеї Euronest, нині готують відповідні пропозиції. Як відомо, у 2014 році після початку російської окупації й агресії на території України та заборони Москвою багатьом європарламентаріям доступу на російську територію, законодавчий орган ЄС офіційно призупинив політичний діалог з Державною думою та Федеральними зборами РФ.
Єдиний виняток упродовж попередніх років було зроблено для голови комітету Держдуми з міжнародних справ Олексія Пушкова, який як мінімум двічі відвідував заходи у Європарламенті, що проходили в Брюсселі й Страсбурзі. Тоді російські інтереси лобіювала політична група соціал-демократів у Європарламенті, поступова прокремлівська маргіналізація якої викликає критику та обурення серед представників ліберально-демократичної більшості.
Але на тлі офіційного європейського ембарго на контакти з російськими так би мовити колегами, «друзі Путіна» в ЄП поки що мають цілком легітимні підстави організовувати під своєю егідою «неофіційні» заходи. Спрямованість значної більшості з них не лише суперечить офіційній позиції ЄС щодо агресивної Росії, але й може розцінюватися як порушення міжнародного права, посягання на суверенітет і територіальну цілісність України, легітимізацію російської окупації Криму та військової агресії на Донбасі.
ЯК СЕПАР АКСЬОНОВ У ЄВРОПАРЛАМЕНТІ З'ЯВИВСЯ
Саме вищезгадана конференція по «російському Криму» й стала яскравим прикладом такої неофіційної прокремлівської агітації у царині європейської демократії. Організували захід депутат від Чехії комуніст Яромир Кохличек, нідерландський націоналіст депутат Андре Еліссен та славнозвісна латвійська депутат Тетяна Жданок (входить до політичної групи «Зелених», але просуває цілком комуністичну ідеологію).
Конфігурація, коли представники крайніх протилежних ідеологій – лівих комуністів і правих націоналістів співпрацюють заради просування російських інтересів, вкотре підтверджує загальновідомий факт про те, що Кремль ангажує, підтримує та контролює на свою користь будь-які деструктивні сили, щоб підірвати європейську єдність, скомпрометувати європейські цінності, внести дестабілізацію і хаос у європейські суспільства.
«Відтоді, як ми припинили офіційний діалог, ми бачимо багато проявів так званого діалогу неофіційного. І ми навіть спостерігаємо зростання активності, як ми їх називаємо, «друзів Путіна», які підтримують путінські ідеї тут, у Європарламенті», – прокоментувала ситуацію депутат Хармс, відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу в Брюсселі.
Німецький політик відзначила, що нині у найбільшій демократичній інституції ЄС немає ключового рішення про те, як реагувати на такі прояви явно небезпечної для Європи пропутінської активності. Хармс нагадала, що члени ЄП вільні запрошувати на свої події будь-кого за власним бажанням.
Наприклад, на зазначену сепаратистську конференцію по Криму був запрошений дехто Сергій Аксьонов, «глава» окупованого півострова. Щоправда цей персонаж був присутнім в Європарламенті заочно, адже учасники заходу побачили лише його відеозвернення.
«Сьогодні я представляю вам Крим як його житель, як патріот своєї малої батьківщини, як вірний громадянин нашої великої вітчизни – Росії», – пролунало від Аксьонова у стінах ЄП. Далі представник окупаційної влади на українському півострові запросив європейський бізнес та інвесторів відвідати у квітні «Ялтинський міжнародний економічний форум».
І це все можна було побачити і почути не у масових засобах російської пропаганди, а в серці європейської демократії, парламентській інституції, яка покликана захищати права громадян, зміцнювати принципи верховенства права, підтримувати територіальну цілісність держав у світі.
Ураховуючи запроваджені ЄС секторальні економічні санкції проти окупованого Криму, така потенційна участь деяких європейських політиків та бізнесменів у ялтинському форумі стане черговим порушенням міжнародного права та українського законодавства. Але нерішуча Європа під прикриттям цінностей демократії й свободи слова є доволі слабкою, щоб рішуче відповісти на протиправні подорожі кремлівського пулу пригодованих європейських маргіналів на окуповані українські території.
«Учасник цієї конференції, зокрема, пан Кохлічек – це відвертий комуніст. Комуністи в усіх країнах підтримують окупацію Криму. Саме в моїй країні – це так і є. Я публічно виступаю проти цього. Адже Росія своєю інформаційною війною хоче знищити Євросоюз. Але у нас свобода слова...», – наголосив чеський депутат Яромир Штетіна.
Чеський політик також поділився своїм досвідом присутності на інших подібних сепаратистських проросійських заходах у Європарламенті. Він розповів, що серед учасників були й представники так званих «ДНР» і «ЛНР». А йшлося про те, додав Штетіна, щоб підтримати, вважайте – легітимізувати в ЄС російську окупацію територій на сході України.
КОЛАБОРАНТИ КРЕМЛЯ: ЗНАТИ ПОІМЕННО ТА ПОСОРОМИТИ
Серед політиків, парламентаріїв, експертів та громадських активістів нині точаться дискусії – що ж робити, як реагувати й діяти відносно активності «друзів Путіна». Об'єктивно, значна більшість із них – це маргінали, які працюють в інтересах Кремля за фінансову винагороду та інші види підтримки. Відтак, існує думка, що «друзі Путіна» не варті уваги адекватних європейців. Слід ігнорувати таку активність, не провокувати скандали, що лише працюватиме на прокремлівський дешевий піар.
Можливо, таке пасивне умиротворення було б доцільне й актуальне раніше, але вже не сьогодні, коли Кремль перейшов усі червоні лінії й становить реальну загрозу не лише для України, а й для усього цивілізованого світу. «На жаль, авторитарні режими, коли мова йде про Каддафі, або Путіна, мають достатньо грошей і можливостей, щоб купити політиків у Європі. Що ми повинні робити? Називати їх і посоромити. А також блокувати деякі грошові потоки, які йдуть від Кремля», – відзначив, у свою чергу, литовський депутат Петрас Ауштревічус.
Він навів приклад французької націоналістки Марін ле Пен, симпатії якої до Кремля були закріплені виділенням вигідного кредиту в 9 млн євро від Першого чесько-російського банку. «Нічого нового тут немає. Комунізм і режим Путіна продовжують скоювати злочини по всьому світові. І не лише у Сирії та Україні», – зауважив литовський політик.
У 2014 році з початком окупації Криму, агресії Росії на сході України представники ліберально-демократичної більшості Європарламенту ще тішилися надією, що з Москвою можна домовитися і переконати очільника Кремля припинити руйнувати світовий безпековий порядок. Ці ілюзії були знищені на фронтах розв'язаної Росією гібридної війни у Європі. Такі бойові дії цілком легально продовжуються й на полях європейських інституцій. На російську інформаційно-пропагандистську агресію, цинічний підкуп європейських політиків Європа відповідає «м'якою силою» демократії і свободи слова. Без сумніву – правда і справедливість переможуть. Але нерішучість європейських політиків, прагнення деяких сил повернутися до відносин із Москвою вже сьогодні формує для Європи надто високу ціну.
Андрій Лавренюк, Брюссель.
