Саміт «СхП»: амбіційна Україна, обережний ЄС та троянські партнери

Саміт «СхП»: амбіційна Україна, обережний ЄС та троянські партнери

Блоги
1619
Ukrinform
Партнерство з країнами, залежними від Росії, обмежено за визначенням

П’ятий саміт «Східного партнерства» (СхП) уперше пройшов у Брюсселі. Його приймав саме Європейський Союз, як організація. На відміну від попередніх років, коли зустрічі високого рівня відбувалися у столицях країн, що головували в ЄС.

Дедалі частіше доводиться чути від адекватних європейських політиків і дипломатів, що «Східне партнерство» потребує реанімації та кардинального переформатування. Або сильних сигналів і особливого підходу до країн, які мають з ЄС угоди про асоціації. Це Україна, Грузія та Молдова.

КОРОТКІ ШТАНЦІ «СхП» - «MAUVAIS TON» ДЛЯ УКРАЇНИ В ЄС

Нині у європейських (включаючи українські) політичних, дипломатичних, експертних колах точаться дискусії, чи став брюссельський саміт успішним, або – знову «зрада».

Запропонований Польщею і Швецією у 2008 році формат «Східного партнерства» має на меті зближення з ЄС шести країн: Грузії, Молдови, Вірменії, Азербайджану, Білорусі та України. На тлі допомоги Європейського Союзу, заради добробуту пересічних громадян. Ініціативу було створено у Празі в 2009 році. Тоді багато українських авторитетних діячів розкритикували представлений формат: мовляв, ЄС хоче зберегти обличчя та пропонує східним партнерам зближення, розуміючи, що перспектив членства у Спільноті все одно не буде. Принаймні в осяжній історичній перспективі.

Наступні саміти проходили у Варшаві (2011), Вільнюсі (2013) та Ризі (2015).

За неформальною традицією, кожна країна ЄС, що бере естафету головування, має провести хоча б один саміт. Маленька Естонія, яка головує нині, таким пріоритетом визначила становлення цифрового суспільства, та провела у вересні свій «цифровий» саміт. Але це не означає, що Таллінн не підтримує деяких східних партнерів, зокрема, Україну. Просто можливості й пріоритети не співпали.

Об’єктивно, що «Східне партнерство» не було і не стане майданчиком для реалізації нинішнього цивілізаційного вибору та амбітної стратегічної мети України – набути членства у Європейському Союзі. Слід визнати, що у форматі «СхП» Україна вимушено перебуває у компанії деяких російських маріонеток, яких ЄС намагається тримати в орбіті свого впливу, аби звільнити від тугого політичного, економічного та військового зашморгу Кремля.

Україна вже переросла «короткі штанці» такого партнерства. Відтак, результати брюссельського саміту слід оцінювати, виходячи з прагматичних для Києва переваг та продовження консолідації зусиль зі справжніми друзями в Європі та світі.

Формально політичні меседжі на підтримку східних партнерів та бажання надати нового дихання «СхП» виписані у підсумковій декларації брюссельського саміту. Щодо тексту документа серед 34 учасників зустрічі (28+6) точилися жваві дискусії. Документ на 21 сторінці окреслює всеосяжні питання поглиблення співробітництва та визначає 20 цілей і завдань, які партнери повинні виконати до 2020 року. Серед них - зближення суспільств, контактів між людьми, економіки, транспорту, енергетики, безпеки, освіти та науки, зміцнення демократії та верховенства права, підтримки молоді, протидії кліматичним змінам. Саме потенційні досягнення у цих сферах мають надати нового політичного поштовху і сенсу для подальшого існування «Східного партнерства».

Водночас, цей компромісний документ є нормою для складних багатосторонніх політичних процесів та сталою дипломатичною практикою у міжнародних відносинах. Це визнали президенти України Петро Порошенко і Європейської ради Дональд Туск.

ЧИ ПОТРІБНІ УКРАЇНІ «ТРОЯНСЬКІ ПАРТНЕРИ»?

Українська сторона наполягала на кількох принципових речах. Йдеться, про визнання перспектив України стати членом ЄС у майбутньому, як європейської держави, що відповідатиме визначеним критеріям. Така позиція, до речі, затверджена у доповіді Європарламенту, ухваленій напередодні саміту у Брюсселі. Вона справедливо ґрунтується на ст. 49 Угоди про Євросоюз. Адже брюссельський саміт, завдяки старанням деяких консервативних, дуже обережних і латентних умиротворювачів агресивної Росії, визнав лише «європейські прагнення та європейський вибір» України, Грузії та Молдови.

У декларації не згадано про політичну позицію ЄС щодо агресії Росії проти України й анексії Криму. Натомість документ визначає зобов'язання Євросоюзу сприяти політичному мирному урегулюванню конфліктів на території усього регіону «Східного партнерства». Не треба бути політичним експертом, щоб спрогнозувати, що залежні від Росії Білорусь і Вірменія блокують у форматі «СхП» визнання РФ агресором та окупантом українського Криму. Це  - черговий аргумент для роздумів про те, чи потрібні нам такі «троянські коні» або гібридні партнери у відносинах з ЄС.

ЩО ЗАЛИШИЛОСЯ ПОЗА ДЕКЛАРАЦІЄЮ

Окрім участі у саміті, Петро Порошенко провів 15 двосторонніх зустрічей з лідерами ЄС. Український президент чітко повідомив про попередні принципові домовленості та підтримку з боку партнерів просування європейської інтеграції Києва.

Хоча у декларації саміту немає згадки про так зване «Східне партнерство Плюс», пряму підтримку розгортання миротворчої місії на Донбасі (хоча така можливість у тексті дуже обережно зазначена), а також про чотири союзи з ЄС для України: енергетичного, цифрового, митного та шенгенського.

До, речі, щодо митного. Як відзначають у Єврокомісії, для Києва такий формат європейської інтеграції до єдиного торговельно-економічного простору може бути не надто вигідним. Деякі українські експерти також наголошують, що цей шлях може призвести до економічних збитків та втрати частини національного суверенітету держави у сфері зовнішньої торгівлі.

Серед брюссельських досягнень для України слід відзначити готовність ЄС продовжити програму макрофінансової допомоги Україні у 2018 році. Водночас, нинішній третій транш у 600 млн євро чинної програми так і не був розблокований. Серед умов, які висуває ЄС, зокрема і скасування мораторію на експорт лісу-кругляка. 

Але компромісні й дипломатично обережні, не надто амбітні рішення саміту «СхП» посилив Президент Європейської ради Дональд Туск. Польський політик висловив переконання, що Україна стане у майбутньому членом Європейського Союзу. Туск вкотре прямо і відверто назвав речі своїми іменами: Росія – агресор, який убиває українців.

Наступний саміт «Східного партнерства» має відбутися у 2019 році, аби  підбити підсумки виконання вищезгаданих 20 цільових завдань. Це буде і рік чергових парламентських та президентських виборів в Україні. Цікава може скластися конфігурація геополітичних процесів. 

Андрій Лавренюк. Брюссель

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>