Бізнес Siemens AG в Росії спалився. На черзі – «Північний потік 2»
Для майбутніх електростанцій Криму Росія завезла туди газові турбіни німецької фірми Siemens AG. Кричуще порушення антиросійських санкцій Євросоюзу. Вибухнув скандал.
Санкції – це заборона, а отже завжди знайдуться ті, хто спробує цю заборону порушити. Оскільки порушення заборони – це завжди можливість отримати вагомі прибутки, як у кожному «тіньовому» бізнесі. Звісно, за неї доводиться платити ризиком – якщо спіймають, то будуть вже не прибутки, а штрафи, банкрутство, а може й цілковитий крах. Тобто, порушення санкцій – це завжди нелегальщина, кримінал, а тому солідний бізнес ніколи чи майже ніколи ним не займається. То чому Siemens AG тут опинилася?
Те, що солідна фірма зі світовим ім’ям наважилася на фактично відверте порушення санкцій, є доказом того, що ставлення до антиросійських санкцій з самого початку було, так би мовити, не зовсім серйозним. Принаймні, з боку європейського бізнесу. Бізнесова Європа (так, не вся, але значна її частина) вважали, слідом за європейськими політиками, що, по-перше, ці санкції – ненадовго, мине півроку – рік, і їх скасують, а отже нема сенсу негайно відмовлятися від вигідних контрактів з Росією. Тому, по-друге, контроль за дотриманням санкцій буде формальним. А можливими протестами найбільш зацікавленої сторони – України – порушники, схоже, були заздалегідь готові знехтувати як такими, що не становлять небезпеки.
Але не так сталося як гадалося. Попервах, все нібито складалося так, як пророкували ті політики та експерти, котрі скептично ставилися до перспектив антиросійських санкцій. Ще рік – півтора тому ми не мали жодних гарантій, що санкції не скасують або не пом’якшать навіть при тому, що Росія і близько не виконувала вимог, висунутих при їх введенні. Сьогодні санкції Євросоюз подовжує майже автоматично, а розмов про необхідність їх розширення навіть більше, ніж навпаки. Одним словом, ймовірність припинення санкцій губиться десь у далекій-далекій перспективі.
Важко чітко визначити, що стало головною причиною того, що скасування чи послаблення антиросійських санкцій стала більше ілюзією, ніж реальністю – затятість Росії чи те, що обстоюванням санкцій та їх посиленням активно зайнялися США. Утім, це не так важливо, важливий сам цей факт. А ось що безсумнівно, так це те, що згадана активність американців спрацювала проти Siemens AG. Фірма, як-то кажуть, потрапила «під гарячу руку». США, треба думати, з великим задоволенням впіймали на порушенні санкцій провідну європейську фірму, бо, відомо, європейський великий бізнес – головний конкурент американського бізнесу. У них там між собою свої «розбірки» - регулярно один одного обкладають мільярдними штрафами за той чи той «прокол». Не випадково історію з німецькими турбінами для Криму «розкопала» (точніше сказати - не стільки виявила, бо особливо докопуватися не доводилося, незаконна оборудка проводилася майже відкрито, скільки розголосила на весь світ) саме американська агенція Reuters, а не хтось з її європейських колег.
Далі – більше. Скандал з Siemens AG майже напевне буде використаний американцями для тиску на Німеччину у справді стратегічному питанні – газовому. Дональд Трамп оголосив про намір поставляти американський скраплений газ у Європу, для чого треба витіснити звідти російський. Це можна зробити, завадивши будівництву «Північного потоку 2», основним лобістом якого нині виступають уряд і бізнес Німеччини. Цей проект і так відкрито і давно називають таким, що суперечить стратегічній політиці Заходу на зменшення залежності від російських енергоносіїв, проти нього рішуче виступає майже вся Східна Європа. Siemens AG з її турбінами – чудова нагода «підмочити» репутацію європейських, насамперед – німецьких, комерсантів. Кращої просто не буває. Нема сумнівів, що США скористаються нею сповна.
Німецький уряд кинувся рятувати хоч щось. Офіційний його представник Штеффен Зайберт заявив, що «федеративний уряд дуже уважно стежить за цією справою», і що «спитати треба, насамперед, з Siemens». Іншими словами, німецький уряд рятує репутацію свою та німецького бізнесу тим, що віддає на розправу того, хто попався. Siemens AG скидають як баласт, щоб не потягла на дно інших. Народний депутат України і глава кримсько-татарського Меджлісу Рефат Чубаров пише на своїй сторінці у Facebook: «З дипломатичних джерел стало відомо про категоричне неприйняття канцлером Німеччини Ангелою Меркель будь-яких виправдань з боку німецької компанії Siemens AG…» Вляпалася Siemens, нічого не скажеш. Звісно, фірма зараз намагається вийти з і скандалу з найменшими втратами – подає до суду на російських партнерів, вимагає повернути турбіни з Криму, обіцяє не допустити використання там свого енергообладнання і навіть оголошує про намір вийти з усіх спільних з Росією економічних проектів. Однак навряд чи їй вдасться заплатити за все мінімальну ціну. Зрештою, йдеться ж не про гроші, а про репутацію. А вона вже однозначно «мокра».
Україні цей скандал і всі його наслідки – вигода, з якого боку не глянути. І Росії погано, і антиросійські санкції підвищили свою значимість, і європейські друзі Путіна й Росії тепер прикусять язики. Дуже вдалим на тлі скандалу з Siemens виглядає факт передачі Україною Євросоюзу інформації про усі факти і випадки, коли Росії вдається обходити європейські санкції. Очевидно, що в цьому списку фугують саме компанії з Європи, а не якісь інші. Тобто, Росія втратить не тільки співпрацю з Siemens.
Звісно, це ще не вирішальна наша перемога над Росією, однак «пику їй натовкли». Хоч і не ми, а американці. Наше ще попереду.
Юрій Сандул, Київ
