Чому під час режиму «тиші» тихо не на фронті, а в ОБСЄ?

Чому під час режиму «тиші» тихо не на фронті, а в ОБСЄ?

1121
Ukrinform
На Донбасі «перемир’я» і - ледве не щодня гинуть наші хлопці. Чому ж мовчить ОБСЄ, яка це «1 квітня» анонсувала?  

З 1-го квітня вкотре було оголошено режим «тиші», але він знову ж таки, як уже не раз було, жодного дня не дотримувався. Сьогодні стало відомо, що спостерігачі Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЕ зафіксували порушення з боку російсько-окупаційних військ – наявність на непідконтрольних Україні територіях важкого озброєння. Але, на жаль, про сам факт обстрілів з цього ж озброєння української сторони чомусь не йшлося. Не було реакції на обстріли під час «тиші» і з боку спеціального представника голови ОБСЄ у складі Тристоронньої контактної групи з реалізації мирного плану на Сході України Мартіна Сайдіка, який, власне, це перемир’я і анонсував. Чому в Місії ОБСЄ немов у рот води набрали?

Росії «Мінськ» зараз не потрібний, про що говорив у нещодавньому інтерв’ю Павло Клімкін: «Він (Мінський процес – Ред.) не працює тому, що Москва не хоче нічого робити, тому що сам по собі їй Донбас абсолютно не потрібний. І його жителі теж. Москві хочеться захопити те, що вона вважає фундаментально важливим для легітимізації російського політичного проекту - повернути нас до своєї зони впливу...»

Але зважаючи на «невидимі» вистріли з російського важкого озброєння не схоже, що «Мінськ» потрібен і самій місії ОБСЄ. Відтак Укрінформ запитав у політичних експертів – чому ні пан Сайдік, який оголосив про «тишу», ні Місія ОБСЄ, яка відстежує дотримання «режиму тиші», досі не зреагували на це порушення і не дали оцінку цьому факту?

Віктор Таран, політолог, голова Центру політичних студій та аналітики «Ейдос» вважає, що європейським партнерам, як і ОБСЄ, дуже важко визнати факт своєї безпорадності й те, що ключовим порушником є Росія, і  тому необхідно впровадити більш суворі заходи проти неї. Експерт акцентує, що одну з ключових ролей в роботі ОБСЄ, включаючи фінансову складову, відіграє саме Росія:

«Піти проти Росії дуже важко, оскільки вона утримує половину бюджету ОБСЄ – така пастка. Тому зважаючи на цю ситуацію ОБСЄ займає таку суперечливу позицію, яка викликає тільки несприйняття, зокрема в українського суспільства. До речі, схожа проблема і в Ради Європи, яку  Росія так само чи не найбільше фінансує.

Це ще раз доводить, що, на жаль, світом правлять не цінності, а гроші. Але наші партнери не повинні забувати: якщо ми гроші будемо ставити вище за цінності, то така підміна дуже дорого коштуватиме, зокрема і західній демократії».

На думку політолога і екс-депутата Тараса Чорновола, європейські партнери не знають, як поводитися: «Країна, яка володіє ядерною зброєю і не дотримується принципів міжнародного права – як мавпа з атомною бомбою. Це основна причина, чому у світі дуже обережно реагують на злочини Російської федерації. І якби не позиція української влади, яка  регулярно підіймає ці питання у відносинах з іншими лідерами держав, то міжнародні організації постаралися б просто цього не бачити.

Росія має пряме право вето в Раді безпеки ООН, непряме, але повноцінне право вето у ОБСЄ. Тому Мартін Сайдік старається трошечки давати задній хід. Те ж саме і з частиною представників місії ОБСЄ, які готові нас підтримувати: в ту мить, коли ОБСЄ стане для Росії особливо болісним мозолем, Росія зуміє домогтися, щоб місія ОБСЄ взагалі зникла з Донбасу. Але там розуміють, що попри таку неповноцінність результатів роботи Місії, повне її зникнення взагалі розв’яже руки Росії».

Тарас Чорновіл також додає, що Росія останнім часом почала змінювати стратегію: «Якщо раніше вона дуже часто старалася приховати свої злочини, доводячи, що це внутрішня, громадянська війна, то зараз вона ніби говорить: ну і що ви нам за це зробите? Цим вона ставить у глухий кут увесь західний світ. До того ж Росія демонструє, що їй начхати на санкції, а якщо люди здійматимуться на бунт – проти них легко кинуть армію. Це демонстративний шантаж, на який не потрібно вестися».

Ігорь Гузь, політик, народний депутат від партії «Народний фронт»: «На превеликий жаль, відсутність реакції міжнародної спільноти уже є системною. Там, можливо, змирилися з цією ситуацією і навіть побоюються якихось реакцій з боку російської сторони. Ні Мінський формат, ні інші способи нормалізувати ситуацію на Донбасі, на жаль, не працюють, а причина у цьому одна – позиція Росії, яка хоче продовжувати дестабілізацію на Донбасі, аби не дати сконцентруватися нам на внутрішніх проблемах».

Юлія Горбань, Київ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-