Атомно-пропагандистська атака або Як зробити новину з минулорічних подій

Російські ЗМІ, а за ними й деякі з українських, стали мусувати «новину» про банкрутство постачальника ядерного палива в Україну – компанії «Westinghouse Electric». РосЗМІ тут же в притаманній їм манері намалювали страшилки – українські АЕС зупиняться, кінець українській енергетичній «незалежності», Україна приповзе до Росії просити про ядерне паливо, а оскільки Україні бракує вугілля, й вона не закуповує російський газ, то колапс неминучий. Ну і, звісно, його можна буде уникнути тільки в одному випадку – поновити закупки в повному обсязі російського ядерного палива.

ТРОХИ З ПЕРЕДІСТОРІЇ

29 квітня 2016 року, тобто 11 місяців тому, ринкова вартість компанії «Westinghouse» впала на $2 млрд за підсумками фінансового року. Компанія зіштовхнулася з проблемами через перевищення витрат на реалізацію проектів зі спорудження 4 атомних енергоблоків на АЕС «Vogtle» (штат Джорджія) та АЕС «VC Summer» (Південна Кароліна). У 2015-му «Westinghouse» придбала компанію «Stone & Webster», яка здійснювала їх будівництво. Дана оборудка принесла компанії не додаткову капіталізацію, а перевитрати фінансових коштів. 27 грудня 2016 року японська «Toshibа» повідомила про багатомільярдні збитки через діяльність її дочірньої компанії «Westinghouse». За кілька днів акції «Toshibа» впали більш як на 40%, вона втратила $6,5 млрд від ринкової вартості. Підкреслюю, мова йде про події минулого –2016 року.

Чому так трапилось? Японська «Toshibа» зробила коштовне придбання – «Westinghouse Electric» до своєї корпоративної імперії ще 2006 року, коли мова йшла про «ядерний ренесанс» у світовій енергетиці. Але у 2011-му трапилась аварія на АЕС «Фукусіма». Хоча на японській АЕС стояли реактори «General Electric», а не «Westinghouse», проте програли усі виробники реакторів, оскільки замовники стали коригувати свої плани розвитку атомної енергетики. Однак, по мірі того, як з причинами та наслідками аварії на «Фукусімі» розібрались, ядерний шок пройшов, програми розвитку ядерної енергетики відновились, аде ні про який ренесанс уже мова не йшла.   

До речі, фінансові проблеми наявні й у іншого світового виробника атомних реакторів - французької компанії «Areva». Отже, мова йде про певну системну кризу на ринку нових потужностей атомної генерації. Але у Парижі уряд прийняв рішення надати гарантії погашення потенційних боргових зобов'язань компанії на її об'єктах у Франції та Фінляндії. А от японський уряд не буде рятувати «Toshiba», оскільки на ньому висить тягар фінансування ліквідації аварії на АЕС Фукусіма на суму приблизно у $185 млрд. Уряд США також не буде допомагати японській компанії. Тому й запускається 31 березня ц.р. стандартна процедура банкрутства згідно з американським законодавством. 

Наостанок, слід зазначити, що проблеми ядерного бізнесу «Toshiba» зосереджені в секторі будівництва нових реакторів та територіально – в США. Вони не торкаються сегменту виробництва ядерного палива у Швеції, який є ліквідною частиною корпоративної економіки.

УКРАЇНСЬКО-ШВЕДСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ПАЛИВНІ РЕАЛІЇ

Тепер до України. Яким чином, виходячи з наведеного вище, події внутрішньо-корпоративного порядку компанії «Toshiba» вплинуть на виробництво ядерного палива на шведському заводі «Westinghouse Atom», що є підрозділом «Westinghouse Electrik Sweden AB», в містечку Вестерос та його постачання для потреб українських АЕС? 

Завод у Вестеросі функціонує з 1966 року й до 2000-го був частиною знаменитого шведського енергетичного концерну АВВ. Концерн продав свій атомний бізнес британцям – British Nuclear Fuels, яких згодом прикупили американці з «Westinghouse», яких пізніше купили японці з «Toshiba». Шведи, між іншим, наполягли на тому, щоб у назві підприємства було відображено його походження. Тому повна назва «Westinghouse Electrik Sweden AB» якраз і відображає шведське походження технологій виробництва ядерного палива, що так до вподоби прийшлись британцям та американцям, які удосконалили їх, що й дозволило освоїти випуск палива для реакторів радянського/російського типу ВВЕР-1000. 

Припускаю, що корпоративні турбулентності в «Toshiba» практично не вплинуть на роботу «Westinghouse Electrik Sweden AB». А саме з нею НАЕК «Енергоатом» і має справу. Компанія є і залишиться стратегічним партнером для «Енергоатому». Україна є лідером диверсифікації постачання ядерного палива в Європі. Це той рідкісний випадок, коли Україна є зразком для «ядерних» країн-членів ЄС. Понад те, саме у проблемному як для «Westinghouse», так і для «Енергоатому» (варто пригадати піврічне штучне блокування рахунків, за яким стояла масштабна спроба фінансового здирництва) 2016 році, відбувся прорив у співпраці. Зі Швеції в Україну було доставлено 4 партії ядерного палива, що становить трохи менше 1/3 вартості річних поставок для потреб наших АЕС. У поточному році очікується 6 партій. Причому, продуктивність палива шведського виробництва вища, ніж його російського аналогу. Конкуренція дає можливість вибирати найкраще і не допускати цінового диктату монопольного постачальника «ТВЕЛ», який тепер вже вимушений рахуватися з реаліями ринку. 

МОСКОВСЬКИЙ МЕДІА-НЕВРОЗ, АБО РОСІЯ НАРИВАЄТЬСЯ

Пащекування та пропагандистський ажіотаж довкола проблем «Westinghouse» в США можуть датися взнаки Росії. Мало хто знає, але ще наприкінці 2016-го впливовою групою сенаторів у Вашингтоні було підготовлено «атомні» пропозиції до пакету посилення санкційного режиму проти РФ за її втручання в американські вибори. З поміж іншого, там зазначалося, що президент США накладає санкції на будь-якого суб'єкта, який «продає, здає в оренду або постачає в РФ товари, послуги, технології, дані або надає підтримку на реалізацію та будівництво цивільних атомних проектів». Законопроект також передбачав повноваження президента США накласти санкції на будь-яку особу, котра здійснює інвестиції, які «значно сприяють посиленню спроможності Російської Федерації в будівництві цивільних атомних електростанцій». Пропонованими санкціями передбачалося вплинути на будь-яку американську або іноземну компанію, що має тісні фінансові зв'язки зі США й здійснює постачання компонентів, програмного забезпечення та послуг на реалізацію цивільних проектів «Росатому». При цьому, під дію санкцій потрапляли б контракти вартістю від $1 млн (однією транзакцією) або ж сумарно $5 млн за період 12 місяців. Якщо обмежитися лише американськими компаніями, то санкції можуть мати вплив як на безліч дрібних контрактів, так і на масштабні угоди. Наприклад, такі як постачання обладнання французькою компанією «Alstom» до турбінного залу АЕС «Fennovoima» в Фінляндії, 34% акцій якої належать «Росатому». У випадку більш широкого застосування санкцій, негативного впливу могли б зазнати контракти «Росатому» по всьому світу. 

Ці пропозиції не були розглянуті, але вони нікуди не поділись, як і сенатори Джон Маккейн, Бен Кардін, Марк Рубіо та Роберт Мендез, що були їх ініціаторами. Тема посилення санкцій особливо актуалізується зараз, коли у Вашингтоні з'являються нові й нові подробиці російського втручання не тільки у вибори, але й у цілому у внутрішні справи США. А також на тлі свавілля режиму Путіна в частині порушення прав людини як у самій Росії, так і на окупованих територіях, зокрема, в Криму, що дедалі більше дратує Вашингтон. Тому, своєю атомно-пропагандистською атакою Росія наближає розширення санкційного пакету...

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»