Польща і Україна не втечуть від історичних проблем – голова польського ІНП
Таку думку він висловив у коментарі власному кореспондентові Укрінформу.
“Основою примирення між народами, які колись були в якомусь гострому конфлікті, є правда. Ми мали трагедію Другої світової війни і німецьку окупацію. Рани польського народу сьогодні загоюються, але цей процес мусив спиратися на правду, і якщо були якісь злочини, то потрібно це було назвати злочинами чи геноцидом. Це болісний процес, але немає іншого шляху до об'єднання”, - заявив Шарек.
Він зауважив, що в трактуванні певних подій завжди лишатиметься різниця між країнами.
“Але це не перекреслює можливість обрання нами тих елементів історії, які нас об’єднають”, - зауважив голова польського IPN.
Історик наголосив, що у Польщі є однозначна позиція з приводу подій на Волині і Східній Малопольщі: “Ми це називаємо геноцидом”.
Він зауважив, що українська сторона не погоджується з цим твердженням. Проте найголовнішим Шарек назвав те, що між істориками продовжує відбуватися дискусія.
Голова IPN підкреслив, що проблематика Волині й інформація про ці трагічні події у польському суспільстві є більш поширеною і викликає значно більше емоцій, ніж в Україні.
“Але нам потрібно пам’ятати й те, що коли ми діяли разом, а нас цьому вчить історія, то наше майбутнє виглядало краще”, - наголосив голова польського IPN.
На його думку, тема складної історії в українсько-польських взаєминах не може залишатися поза увагою польських політиків, оскільки на це є очікування з боку громадської думки країни.
Шарек також переконаний, що від проблем історії Україні та Польщі не можна втекти.
“Упродовж кількох десятиліть німці намагалися втекти від деяких історичних тем. Ми теж в Польщі втікали від певних тем, оскільки думали, що про це згодом не вестиметься дискусія і не буде проблеми. Але зараз ми розуміємо, що це шлях в нікуди, оскільки в наступних поколіннях ці проблеми повертаються з іще більшою силою”, - констатував Шарек.
Ставлення до трагічних події на Волині 1943-1944 років в Україні та Польщі суттєво відрізняється. Українські історики вважають, що в етнічних чистках винні обидві сторони. В Україні також переконані, що дані польської сторони про жертви серед поляків є значно завищеними. Натомість, польські історики вважають, що за ці трагічні події відповідальність несе виключно українська сторона, зокрема УПА. За даними польської історіографії, тоді загинуло приблизно 100 тис. поляків, а також декілька тисяч українців у відплатних акціях польських збройних формувань, зокрема АК і так званих хлопських батальйонів.
