Через рік після підтримки одеськими депутатами-регіоналами "диктаторських законів" у парламенті зареєстровано пакет законопроектів діаметрально протилежного спрямування. Політики, що донедавна зміцнювали "вертикаль влади", раптом загорілись ідеєю "справжнього самоврядування й вільного розвитку Одещини". Пропонують надати області статус зони "порто-франко" на території, що збігається з її адміністративно-територіальними межами.
Кому й навіщо знадобилось розкручувати старий міф про вільну економічну зону в небачених масштабах? І чим пояснити підтримку пакету законопроектів з боку проросійських сил, що агітують за "порто-франко" у наметах на вулицях і площах Одеси, розгорнули збір підписів, вивісили банер "Одеса за "порто-франко" на будівлі Одеського морвокзалу і висвічують вечорами рекламні гасла лазерними променями на будівлі Морського бізнес-центру? А з іншого боку, стало відомо, що 27 лютого депутат Верховної Ради Андрій Левус звернувся до СБУ та ГПУ з вимогою дати правову оцінку розгорнутій сепаратистській диверсії проти України, яку організатори прикривають фіговим листком "порто-франко".
Про сенс законодавчої ініціативи депутатів Миколи Скорика, Вадима Рабіновича та Олександра Пресмана напередодні виборчої компанії до органів місцевого самоврядування ведемо розмову з політичним експертом - директором Одеського філіалу Інституту стратегічних досліджень Артемом Філіпенком.
- Справді, упродовж лютого в Одесі розгорнута потужна інформаційна кампанія за надання місту й області статусу «порто-франко». Проводяться замовні мітинги, прес-конференції, збір підписів. У Верховній Раді зареєстровано законопроект народних депутатів Рабіновича, Скорика (фракція «Опозиційний блок») і Пресмана (група «Економічний розвиток») «Про вільну (спеціальну) зону «Порто-франко». Хоч навіть побіжне знайомство з законопроектом викликає чимало запитань експертів.
- У чому їх суть?
- По-перше, дію ВЕЗ передбачається поширити на всю Одеську область. Це суперечить як світовій практиці, де поширені так звані «точкові» вільні економічні зони, так і самому поняттю «порто-франко». Адже «порто-франко» означає в перекладі з італійської режим «вільної гавані». Між тим, якось складно уявити «вільну гавань» у Фрунзівському або, скажімо, Арцизькому районах, які не мають виходу до моря. І взагалі, що це за «вільна гавань» розміром в 33 тисячі квадратних кілометрів?
По-друге, запропонована ВЕЗ передбачає режим вільної митної зони. А це значить - певний контроль за переміщенням товарів. Забезпечити його можна, лише встановивши митні пости на адміністративно-територіальних межах Одеської області. Як це було, приміром, у передмісті Одеси під час функціонування відомої зони «порто-франко» в 19 столітті. Причому діяли аж три митні лінії «порто-франко», кожна з яких охоплювала певні міські території. Остання з цих ліній, відкрита в липні 1827 року, проіснувала 32 роки й охоплювала Пересип, Слобідку, Молдаванку, Ближні та Дальні Млини - аж до Малого й Середнього Фонтану. Загальна протяжність митної лінії сягала 16 кілометрів, територія зони "порто-франко" була відокремлена двома ровами, для тих, хто норовив їх об’їхати, звели 12 каральних приміщень, створили дві в'їзні застави, дві митниці. Чи готові жителі Одещини в 21 столітті до встановлення таких митних бар'єрів?
По-третє, викликає суперечливе враження організація господарського управління та розвитку, яку пропонують розробники ВЕЗ «порто-франко». Оскільки беруться вони за облаштування території ВЕЗ, по суті усієї території Одеської області, в тому числі забезпечення законності й правопорядку, економічної та екологічної безпеки тощо.
Іншими словами, створення подібної вільної економічної зони означало б втрату Україною економічного суверенітету над частиною своєї території. Тому вважаю, що запропонований законопроект не має нічого спільного з економікою, а концепція зони «порто-франко» є нічим іншим, як замаскованим варіантом автономізації України, хіба що в іншій обгортці...
- Щось на зразок нового видання проекту створення "Одеської республіки", опублікованого рік тому регіоналом Ківаловим? Коли сталася низка дивних збігів: гагаузький референдум у Молдові, захоплення "зеленими чоловічками" будівлі парламенту Криму, референдуми на півострові та на Донбасі. Виходить, реалізація оприлюдненого днями "українського плану Путіна" триває?
- У принципі мета путінської політики щодо України очевидна: максимальне ослаблення, дезінтеграція та включення її в тому чи іншому вигляді - цілком або частинами до складу реанімованої Російської імперії. Для цього не гребують жодними методами. Однак змушені враховувати те, що навряд чи жителі Одещини у розпал розв'язаної війни на Донбасі поведуться на ідею створення якої-небудь "народної республіки" чи заклики до федералізації. Зате проект «порто-франко» може здобути прихильників. Бо кожен, хто хоч трохи знайомий з історією Одеси, знає, що її бурхливий розквіт у 19 столітті пов'язаний саме з таким режимом. Це частина «одеського міфу», до якого вдаються знов і знов. Ще в період існування СРСР, 16 грудня 1990 року, в Одесі провели міський референдум про створення вільної економічної зони. І більшість одеситів підтримали цю ідею, коли здійснювався перехід від планово-державної до ринкової економіки. Усього в Україні було створено 11 ВЕЗ різного профілю, в тому числі «порто-франко» на Карантинному молу в Одеському морському торговому порту. Але в 2005 році уряд ліквідував пільги для ВЕЗ.
І хоча з того часу неодноразово порушувалось питання про відродження й розширення ВЕЗ в Одеському порту, наприклад, народним депутатом Гриневецьким, проте підтримки ця ідея не знайшла. Причому саме з боку уряду Азарова - колишнього однопартійця депутатів Скорика і Пресмана. А тепер вони вирішили нібито повернутись до цієї ідеї, але явно вкладають інший зміст, який навряд чи має щось спільне з ВЕЗ Одеського порту.
- Чи здійснено аналіз цього законопроекту фахівцями головного науково-експертного управління Верховної Ради?
- Висновок стосовно зареєстрованого проекту Скорика-Рабіновича-Пресмана містить цілу низку критичних зауважень. Зацитую лиш одне з найбільш істотних: «З огляду на те, що територія СЕЗ «Порто-франко» співпадає з адміністративно-територіальними межами Одеської області, виникає цілком логічне запитання про зміст та обсяг повноважень органу господарського розвитку і управління СЕЗ «Порто-франко» щодо «організації облаштування території СЕЗ «Порто-франко» (абз. 2 ч. 2 ст. 5 проекту), «здійснення разом із відповідними органами заходів щодо забезпечення законності і правопорядку, економічної та екологічної безпеки на території СЕЗ «Порто-франко» (абз. 12. ч. 2 ст. 5 проекту)».
Справді, як орган господарського розвитку може "забезпечувати законність і правопорядок" у межах області? Для цього, якщо слідувати логіці авторів законопроекту, потрібно створити власну поліцію або взяти на утримання державні правоохоронні структури. Додам: подібних зауважень з приводу допущених розробниками проекту юридичних нестиковок більш ніж достатньо.
З іншого боку, якщо цей законопроект навряд чи буде схвалений парламентом, чи варто приділяти йому таку увагу? Поза сумнівом, варто. Через те, що запущена інформаційна кампанія. І чимало одеситів можуть "купитися" на розрекламовану ідею, не читаючи законопроекту й висновків головного науково-експертного управління. Крім того, це свого роду програма дій. Подібна до раніше оприлюдненої паном Ківаловим - про «конституційну автономію» для Одеської області. Йдеться ж про цілеспрямовану кампанію, яка, вочевидь, переслідує стратегічні цілі. Не здивуюся, якщо згодом виявиться, що це частина більш масшатабного плану, і невдовзі відомі сили почнуть з новою силою агітувати, приміром, за надання статусу вільної економічної зони для Закарпаття. Адже свого часу в Ужгороді теж розвивали ідеї СЕЗ в рамках усієї області, і з ініціативи певних політсил навіть відбувся референдум про автономію.
- Виходить, завдяки зусиллям діячів "Опозиційного блоку" давній міф про зону "порто-франко" став важливим елементом маніпуляції громадською думкою. Що можуть йому протиставити люди, які орієнтуються на справжнє реформування суспільства, євроінтеграційні процеси і відповідні цінності?
- Відповідь, що називається, лежить на поверхні. «Порто-франко» зразка 19 століття було буржуазним інструментом розвитку у феодальній Росії. Сьогоднішній проект опозиція пропонує як свого роду альтернативу неефективній, напівфеодальній економічній системі, що склалася в Україні, виступаючи, по суті, одним з інструментів "гібридної війни", в якій Росія опирається на «п'яту колону» з проросійських політиків. Отож протиставити завуальованим сепаратистським ідеям можна лише реальні економічні реформи, дерегуляцію економіки, зменшення податкового тягаря і стимулювання ділової активності. В тому числі, забезпечити оновлення законодавчої бази, що регулює принципи створення вільних і спеціальних економічних зон. Оскільки чинний закон, прийнятий на зорі незалежності, концептуально застарів.
Хоча навряд чи варто розглядати ВЕЗ як панацею або абсолютизувати їх. Вільні економічні зони - лиш один з механізмів, що може сприяти розв'язанню конкретних проблем, наприклад, залученню інвестицій, впровадженню нових технологій та інноваційних виробництв, створенню нових робочих місць, поліпшенню логістики й залученню нових вантажопотоків. Найкращий досвід запровадження ВЕЗ можна запозичити в Польщі, Румунії, країн Балтії, де раніше функціонували багато в чому схожі економічні структури.
- Настав, мабуть, час зробити кроки і для відновлення статусу України як морської держави...
- Передусім розробити й прийняти закон «Про створення міжнародного регістру (реєстру) суден України», внести відповідні зміни до Податкового кодексу України, Кодексу торговельного судноплавства, яким передбачити пільговий режим оподаткування для судновласників - тих, що здійснюватимуть перевезення під державним прапором України. Крім того, переглянути тарифно-митну політику, щоб залучити нові вантажопотоки. Не менш актуальним є законодавче забезпечення судноплавства на Дунаї, що враховувало б скрутну ситуацію, яка зараз виникла в річкових портах. Потрібна також активізація участі України в Дунайській стратегії Євросоюзу, в тому числі реконструкції автотраси "Одеса-Рені", що дозволить зміцнити ділові відносини з сусідньою Румунією, реалізації інших перспективних проектів.
Підсумую: проект ВЕЗ "порто-франко", який зараз пропагують екс-регіонали, на мій погляд, виключно політичний і політтехнологічний. З одного боку, ідею «порто-франко» розкручують проросійські політсили, готуючись таким чином до участі в передвиборчій кампанії до обласної та місцевих рад. А з іншого - це інформаційний вірус, можливість для різних спекуляцій. У цьому плані ідея «порто-франко» є дуже зручною для обивателя, бо пропонує просте рішення. Не треба дбати про продуктивність праці, підвищення кваліфікації, про конкуренцію, не треба відстоювати свої права, добиватися змін правил гри в країні - достатньо лише проголосувати за поборників ВЕЗ.
Михайло Аксанюк, Одеса.