«Левіафан» Путіна

Найпопулярніший неполітичний «порядок денний» Росії сьогодні - це фільм Андрія Звягінцева «Левіафан». Його дивляться всі - і противники, і затяті прихильники Володимира Путіна. Щоправда, жовчі й критики більше. Але це лише штатні патріоти і «кремлівські письменники».

Насправді фільм прекрасний! (Я маю на увазі, художні достоїнства). Фільм політично геніальний! З прекрасною роботою акторів, режисера і оператора! Уже сьогодні «Левіафан» отримав величезну кількість міжнародних нагород. Ще «Левіафан» поїде до Америки здобувати для Росії «Оскара». «Левіафан» - це фільм, завдяки якому Росія може стати помітною світовою кінодержавою.

Нашого Олександра Роднянського (він продюсер фільму) у Росії вже називають «п'ятою колоною України». Звичайно! Він же не вкладає гроші в патріотичну попсу про «війну» Микити Михалкова, де головний герой схожий на американського ковбоя із зіркою на погонах, серпом і молотом на кокарді кашкета.

До речі, «Левіафан» - це таке собі біблійне морське чудовисько. Англійський філософ Томас Гоббс назвав тоталітарну державу цим ім'ям. Країну, в якій система влади пригнічує людину, перетворюючи її на комаху, на раба, на кріпака. Для Звягінцева «Левіафан» - це образ держави, яку побудував Путін.

Добре відомо, що талановитий художник розповідає про свій час набагато точніше і глибше, ніж десятки найрозумніших філософів, економістів і соціологів. Андрій Звягінцев - геніальний майстер, метр, професіонал. «Левіафан» - це третій фільм після «Повернення» і «Олена», в яких кінорежисер оголює всі виразки і вади путінської Росії.

Фільм «Левіафан» важко переказати, хоча в ньому є сюжет, герої, події, інтрига і навіть секс із убивствами та бійками. Автор цих рядків дивився фільм «Левіафан» дуже довго, напевно, три дні. Але не тому, що насолоджувався і отримував естетичне задоволення, а тому, що більше ніж 10-15 хвилин фільм дивитися неможливо. Він травмує психіку, свідомість. Цей фільм - це філософія жорстокості, тортури. Це моральний біль, катарсис, очищення. Відчуття, неначе, поза своєю волею, вступив у контакт з недолюдками, варварами, нелюдами, які існують по той бік добра.

Звягінцев своїм фільмом «Левіафан» забив осиковий кілок у російські «суверенну демократію», вертикаль влади, «духовні скрепи», «розквіт віри», модернізацію країни Володимира Путіна. Цей фільм є поховальним, жалобним гімном 15-річному безроздільному правлінню Путіна.

Фільм Звягінцева - це зворотний бік сочинської олімпіади, «російської весни» в Криму, виворіт путінської політичної системи. Із всевладдям бюрократії, братків у погонах, генералів, алкоголізмом, цинічністю церкви, бідності й безвиході російського суспільства і держави. Це фільм про те, що громадяни Росії - це сміття путінського чекістського братерства. Це фільм про політичного варвара нинішньої азіатської Росії.

Звягінцев у своєму фільмі критикує православну церкву, яка загрузла в лицемірстві. У фільмі місцевий архієрей навчає мера того, що «вся влада від Бога!», заохочує його злочинну діяльність в обмін на «допомогу в будівництві храмів», багаті підношення. Навіть протодиякон Андрій Кураєв заявив, що «це перший фільм за тривалий час із яскравою темою антиклерикалізму».

Путінські чиновники «від культури» (у тому числі, міністр культури Мединський), поквапилися повідомити громадськість, що події у фільмі відбуваються не в Росії, а в США. Що Звягінцев украв ідею фільму з американських новин. Проте це не так. Реальна трагедія сталася саме в місті Кіровську Мурманської області , там, де знімався цей фільм. Місцевий бізнесмен, у якого влада забрала власність, доведений до відчаю, убив десятьма пострілами з пістолета мера-хабарника. А потім наклав на себе руки. Ще Кіровськ прославився на всю Росію тим, що упродовж зими 2013 року в селищі не працювала котельня, і як вижили мешканці без тепла - нікому в Кремлі не відомо.

Водночас фільм Звягінцева - це філософська притча. Його сенс і розуміння - в цілісності, а не в окремих мізансценах чи цитатах. Стрічки ще немає в прокаті, але є Інтернет, де, напевно, «блукають фільми», які зніматимуть режисери через п'ять або десять років. Жартую, звичайно, на своє виправдання. Тобто поки дивимося незаконно, немає фільму в прокаті. Але, можливо, це і є геніальний піар-хід продюсера Роднянського. Російський Кремль - «Левіафан» фільм «Левіафан» у прокат не випустить, попри всі винагороди і світові захоплені відгуки і похвали.

Віктор Тимошенко, прибічник львівської філософської школи.

P.S. Шановні Андрію Петровичу Звягінцев, Олександре Юхимовичу Роднянський! Урочисто присягаюся подивитися Ваш фільм на Великому Екрані. Де заплачу за вхідний квиток гроші. Приведу своїх друзів на Ваше кіно. Не вважайте мене, будь ласка, порушником авторського права. Спасибі Вам за фільм «Левіафан»!