Реалії на землі висмоктали «Роскосмос»
Квітень завжди був місяцем тріумфу радянської космонавтики. Політ Гагаріна, запуск першої орбітальної станції «Салют-1» – ці події карбували образ СРСР як «наддержави». Але в путінській Росії квітень деградував до головної новини галузі – чергового висування 89-річної екскосмонавтки Валентини Терешкової до Держдуми.
Її депутатський стаж (із 1966 року) давно перевищив космічний (близько 70 годин), а головним здобутком стала пропозиція «обнулення» президентських термінів Путіна.
Власне, вони обнулили й усю російську космонавтику. Хоча Путін до останнього намагався її не чіпати. Космос треба було берегти хоча б для того, щоб космонавти в липні 2022 року помахали з орбіти прапором «ЛНР».
Але згодом українські «реалії на землі» висмоктали «Роскосмос». Його бюджет уже 2022 року скоротився на 21,4 млрд рублів (1,5 млрд доларів США). Порівняно з іншими світовими космічними агентствами це: у 15 разів менше ніж NASA (США), 7,3 рази менше ніж CNSA (Китай), 4,9 разів менше ніж ESA (Євросоюз), 2,2 рази менше ніж CNES (Франція), 1,3 рази менше ніж ISRO (Індія) та ASI (Італія) і 1,2 рази менше ніж JAXA (Японія).
Рогозінщина та ефект «Шеш-Беша»
Але навіть за наявності тодішніх шалених коштів у «Роскосмосу» і раніше нічого толком не літало. Керував ним свого часу Рогозін. Його історія – яскравий приклад того, як нікчемній людині можна зробити кар’єру «професійного патріота» й за це отримати синекуру – «Роскосмос», який він фактично власноруч і розвалив. Масштаби провалу вражають: тодішній голова Рахункової палати РФ Кудрін доповів Путіну, що під час аналізу виконання бюджету 2021 року виявлено порушення на 676 млрд рублів, а лідером за кількістю провалів став саме «Роскосмос».
Рогозіна зрештою зняли з посади, і щоб хоча б кудись його приткнути, дали посаду «сенатора від Запорізької області». До цього йому прострелили сідницю в ресторані «Шеш-Беш» в окупованому Донецьку. Наступним керівником став віцепрем’єр Борисов, але протримався на посаді три роки. За весь цей час Росія літала в космос хіба що в кіно, витративши шалені державні кошти на маячну під назвою «Вызов».
«Факапи» з ФКП
Із справжнім космосом у Росії – як в одного з її головних скріпів – суцільний жах. Пояснюється він просто: така високотехнологічна галузь не може без комплектуючих із Європи, США та Японії. Їх на AliExpress не придбаєш. Навіть якщо вони виготовлені в інших країнах, права на них належать США чи Європі, отже, на них також поширюються санкції. Після 2014 року (через санкцій після окупації Криму) була спроба купувати в китайців. Але 90 % того, що «Роскосмосу» знадобилося з їхнього асортименту, виробляється за ліцензіями США без права передачі в треті руки. До того ж і сам Китай, який вже давно офіційно став другою космічною державою у світі, звісно, не ділитиметься своїми технологіями.
Для розуміння гостроти проблеми: в останніх російських супутниках дистанційного зондування Землі застосування іноземних комплектуючих доходило до 80 %. Що це означає, можна побачити на прикладі супутників для цілодобового оперативного моніторингу повеневої та пожежонебезпечної обстановки. (А в Росії це регулярне і катастрофічних масштабів лихо). У «Роскосмосу» таких супутників залишилося лише п’ять. І всі вони до того ж низької роздільної здатності.
У космонавтиці є важливий параметр: скільки супутник працює протягом одного витка. Starlink робить це на всьому витку, тому що безліч країн є комерційними споживачами його сигналу й відповідно платять за це. Поверхня РФ становить 3 % від земної. І супутник «Роскосмосу» працюватиме лише для цих трьох відсотків, бо інші країни не цікавляться його послугами.
Зрештою, від цього постраждала і сама Росія. Коли SpaceX заблокував використання Starlink російськими військами в Україні, це призвело до порушення координації та зниження активності. Раніше ЗС РФ масово використовували «сірі» термінали, куплені через треті країни, але їхнє відключення створило серйозні проблеми із зв'язком.
До речі, Рогозін одразу заявив, що «Маск зі своїм Starlink причетний до постачання фашистських сил в Україні». Тому, за його словами, «всі кошти "Роскосмосу" тепер спрямують на мобілізаційні плани, кооперацію з бойових ракетних засобів, які вже застосовуються в Україні. Отже, космос фактично вже став частиною ЗС РФ».
Чим закінчилося поєднання армії та космосу відомо: одним із останніх акордів похоронного маршу СРСР було намагання відповісти на американську космічну програму «Стратегічна оборонна ініціатива» (так звані «Зоряні війни»).
Для того, щоб воювати з NASA, потрібні мозки. А їх немає. Нещодавно у РФ офіційно поскаржилися, що двоє із трьох членів російської команди-призера з космічної робототехніки емігрували до США для навчання в аспірантурі. Це найкраща ілюстрація «перспектив» галузі всередині країни.
Минулого року закінчилася дія «Федеральної космічної програми 2015–2025» (ФКП). На неї було витрачено близько 1,4 трлн рублів. Її виконано не більше ніж на 15 %. Попередню ФКП (2006–2015) було виконано на 30 %. Якої динаміки чекати від «ФКП 2025–2035» здогадатись неважко.
Росія хоче на Місяці свої «суверенні території»
Повертаючись до квітня-2026, то дуже символічно, що в цей історично-космічний російський місяць саме американці запустили на Місяць свій корабель Artemis II, за яким у прямому етері спостерігав увесь світ. Росія відповіла низкою «круглих столів» під загальною назвою «Тиждень космосу», який «приурочила» до 65-річчя польоту Гагаріна.
На одному з таких столів віцепрезидент РАН Чернишов заявив, що Росія під час реалізації федерального проєкту «Космічна наука» зможе створити на Місяці свої «суверенні території». Цікаво, що той самий Рогозін у 2020-му обіцяв «не допустити приватизації Місяця». Можна було припустити, що в межах нового «місячно-суверенного» прожекту крали б уже в реально космічному масштабі, але й масштаби асигнувань уже не ті.
Крім того, за всією цією місячною маячнею у РФ намагаються не згадувати, що востаннє (і вперше в пострадянській історії) Росія запускала відповідний модуль («Місяць-25») у серпні 2023-го, який розбився. Він, до речі, став найтривалішим «довгобудом» у російському космосі: його політ планували ще на 2014 рік.
Запуски «Місяця-26» і «Місяця-27» заплановані на 2028–2030 роки. Тобто коли у 78-річного Путіна закінчиться перший «обнулений» президентській термін. А там 93-річна Терешкова може знову запропонувати обнулити його. Але реалії на землі не дадуть такої нагоди, до того ж у всіх сенсах.
Макс Мельцер
