Шість років «обнуління» Путіна: що втратила Росія
У насиченому інформаційному полі непомітно минула знакова дата, що де-факто змінила вектор розвитку Росії. Йдеться про річницю легітимізації конституційних правок, які дали нагоду Путіну нівелювати свої попередні президентські терміни. Те, що шість років тому підносилося як засіб досягнення «стабільності», сьогодні видається фатальною помилкою, що запустила процес тотального обнуління Росії.
Історія путінського «обнуління» нагадує театральну постановку з поганою акторською грою. Попри те, що початковий пакет поправок до Конституції РФ містив формальну заборону одній особі обіймати посаду президента понад два терміни, владна верхівка гарячково шукала лазівки для збереження чинного режиму. Розглядали варіанти створення Державної ради з надповноваженнями. Проте вибір припав на найбільш цинічний сценарій.
10 березня 2020 року депутатка Валентина Терешкова з трибуни Держдуми озвучила «пропозицію простих людей»: прибрати обмеження щодо президентських термінів, щоб надати Путіну можливість балотуватися знову. «Навіщо викручуватися й будувати штучні конструкції? Треба все чесно й публічно передбачити в Конституції», — пояснила тоді екскосмонавтка. Такого не очікував ніхто. Навіть Жириновський трохи раніше на тому самому засіданні пропонував призначати президента рішенням Держради, а не шляхом загальнонародного голосування.
Кульмінацією вистави став візит Путіна, який «випадково» перебував поблизу Держдуми. Він погодився на пропозицію Терешкової за умови схвалення цього рішення Конституційним судом, який, очікувано, не знайшов порушень. Усе це, повторимося, аргументували «необхідністю безперервності влади та стабільності».
Як Путін 20 років «піднімав Росію з колін»
Хоча, вже тоді, у 2020-му, до того самого Путіна мало б бути чимало запитань із боку росіян, навіть на побутовому рівні. Наприклад, у 2000 році, коли він уперше прийшов до влади, у РФ було 68 100 шкіл, за 20 років його правління їх стало на 20 тисяч менше. Лікарень – 10 700, у 2020-му – 5357. Росію Путін узяв у 2000-му з 9,5 млн м² аварійного житла, а за два десятки років ця цифра зросла до 24, 6 млн м². У 2000 році середня ціна «93-го» бензину становила 7,5 рублів за літр, а у 2020 році – близько 46,2 рублів. 2000 року кілограм гречки коштував 10–15 рублів, а 2020-го вже 80–90. У 2000 році середній курс долара становив приблизно 28 рублів, за 20 років він коштував близько 73 рублів. Пенсійний вік для чоловіків і жінок у РФ у 2000-му становив 60 і 55 років, а у 2020-му піднявся до 65 і 63. І все це нагадаємо, називалося «Путін підняв Росію з колін».
Паралельно одна за одною йшли війни: друга чеченська, грузинська, українська та сирійська. Тоді Росія намагалася позиціонувати себе як один із центрів світової політики і претендувала на роль альтернативного полюса сили (пригадаймо мюнхенську промову Путіна 2007 року).
Але цифри подальшого обнуління цього «полюса сили» вражають. Проти РФ запроваджено понад 28–30 тисяч санкційних обмежень – найбільше у світі; понад 1000 західних компаній оголосили про вихід або згортання діяльності на російському ринку; заморожено понад 300 млрд доларів США резервів Центробанку РФ. Москва зберігає контакти з частиною країн Азії та Латинської Америки (хоча вже й Гавана потроху покидає її гавань), а її вплив на Заході фактично завершений.
Енергетика десятиліттями була головним інструментом російського «полюса сили». Ще у 2021 році близько 40 % газу і понад 25 % нафти до ЄС постачали з Росії. Після 2022 року частка її газу в Європі впала менше ніж на 10 %; експорт «Газпрому» до Європи скоротився у кілька разів; російська нафта продається зі знижками 20–30 доларів США за барель. Росія намагається компенсувати втрату європейського ринку продажами до Азії, але колишній рівень доходів уже не відновити. Навіть зараз – через події навколо Ірану.
Перед «СВО» Росія активно продавала свою армію як «другу у світі». Однак випробування Україною вона не пройшла. Втрачено тисячі танків і бронемашин, значну частину з них довелося замінювати технікою з радянських та північнокорейських запасів. Колишній міністр оборони Шойгу, який у 2022 році переконував, що Україна демілітаризована, нещодавно вже визнав, що жодний район Росії тепер не перебуває у безпеці, включно із Сибіром і Далеким Сходом. Сумарні втрати РФ (загиблі та поранені) становлять понад мільйон військових. Обнуління російських чоловіків в Україні створило одну з найсерйозніших демографічних криз у історії Росії. Після лютого 2022 року її покинули від 800 тисяч до понад 1,3 млн людей, більшість із яких – молоді люди.
Це й собі призвело до обнуління модернізаційних перспектив Росії. Формально її військово-мобілізаційна економіка адаптувалася до санкцій, але 30–40 % федеральних витрат ідуть на оборону та силові структури. Це вже призвело до того, що скиглити почала навіть сита Москва, чий мер Собянін 4 березня заявив про скорочення на 15 % державних службовців органів міської виконавчої влади. Рішення, за його словами, «ухвалено в умовах уповільнення динаміки зростання бюджетних доходів. За два місяці їхнє зростання склало 2 %, що нижче за 6,5 %, запланованих під час формування бюджету». У мінусі також і Московська область, де дефіцит за перші два місяці 2026 року вже становить один мільярд доларів США.
Що довів «безстрашний Ремесло»
Але найбільш показовим стає обнуління внутрішньої лояльності Путіну. Після заколоту Пригожина 2023 року навіть найбільш віддані пропагандисти почали змінювати риторику. Відвертим критиком Путіна став навіть той, хто, за його словами, «натиснув на гачок української війни» – Стрєлков(Гіркін). Нещодавно великого розголосу набув провладний блогер та автор доносів Ілля Ремесло, який виступив із нищівною критикою Путіна. 17 і 18 березня він опублікував серію дописів та пояснив, чому він розчарувався в ньому.
Серед причин: провал війни в Україні (Ремесло пише про 1–2 млн жертв, і про те, що вона ведеться «виключно заради комплексів Путіна»); величезний збиток економіці та добробуту громадян; придушення свободи інтернету та ЗМІ; надмірно довге перебування при владі, яке абсолютно розбестило Путіна; повна байдужість до потреб виборців і небажання їх слухати. Крім того, z-блогер замислився над тим, чи принесуть захоплені території України користь росіянам: «Усе зруйновано вщент. Ми отримали території, обтяжені мільярдними боргами на відновлення. У чому їхня цінність?» Путін «повинен піти у відставку і має бути відданий під суд як військовий злочинець і злодій», – безстрашно завершує свій виступ багаторічний кремлівський провокатор.
Зараз у Росії гадають, яка з «башт Кремля» замовила цього «безстрашного Ремесла». Навіть тенденцію знайшли. Мовляв, усе почалося в ніч на 8 березня, коли у кремлівському (!) телеграм-каналі було опубліковано чорновий варіант привітання Путіна жінкам. Де він кашляв, затинався, просив води, на вигляд був слабким і старим. І хоча потім в Адміністрації президента пояснили, що це було зроблено навмисно, щоб показати «Путін – звичайна людина», в це, звісно, ніхто не повірив.
Потім з’явилася публікація даних про рекордно низький рейтинг Путіна (довіряє мені третина) за результатами опитування однієї з кремлівських «соціологічних контор». І ось з’явився «безстрашний Ремесло», який на цьому тлі справді вже не видається випадковістю.
Так це чи не так, – не важливо. У будь-якому випадку провладний блогер голосно і абсолютно недвозначно висловлює те, про що думають усі – Путін набрид усім: від пересічних росіян – до «z-ників», від розчарованих не взятим за «три дні Києвом» імперців – до опозиційних «хороших русскіх», які вже взяли інтерв’ю у того самого Ремесла, в якому він (перед тим як його відправили до психіатричної лікарні), встиг повторити свої антипутінські тези.
Тому вся ця історія, яка почалася з фарсу в березні 2020 року і замислювалася як фундамент подальшої стабільності Росії, перетворилася у криваву драму та трагедію. «Обнуління» стало першою ланкою в доміно подальших фатальних подій, які вже призвели до кінця тієї самої стабільності, а згодом, цілком вірогідно, і до остаточного обнуління самого Путіна.
Макс Мельцер
