Росія стала поліцейською державою без поліції

Тим часом як московська пропагандистська машина генерує чергові штампи про «український слід» (цього разу – в замаху на генерала Алексєєва), реальність б’є по самих росіянах все болючіше і ближче. Поки Кремль шукає зовнішніх ворогів, його внутрішній каркас – «путінська стабільність» – розсипається.

Зараз багато хто в Росії згадує 90-ті роки як «буремні». Але сьогоднішня ситуація значно небезпечніша. Тоді бандити принаймні грали за зрозумілими (хоч і жорстокими) правилами «понять». Сьогодні ж їм на зміну прийшло звичайне побутове насильство, до того ж приправлене ідеологічним психозом.

«СВО для бідних»

Початок 2026 року в Росії нагадує зведення з театру бойових дій, де «ворогами» стали не українці, а вчителі й однокласники. Минулорічна епідемія насильства в навчальних закладах продовжилася в Уфі та Красноярському краї. Спочатку дев’ятикласник прийшов до гімназії № 16 в Уфі із пластиковим пневматичним автоматом: він вистрілив у вчителя і трьох однокласників, підірвав петарду. Потім у Кодінську семикласниця принесла до школи ніж, щоб розібратися з однокласниками, але їй завадили, й ніхто не постраждав. А потім у Красноярську також восьмикласниця прийшла на уроки з молотком і запалювальною сумішшю – травми в результаті отримали дев’ять осіб. І нарешті, 7 лютого в Уфі 15-річний підліток здійснив напад із ножем у гуртожитку Башкирського державного медичного університету й поранив чотирьох індійських студентів. До того ж на місці нападу він намалював свастику кров’ю однієї із жертв.

Таке явище вже навіть отримало свою назву – «СВО для бідних». Десятикласники із страйкбольними автоматами та восьмикласниці з молотками – це прямий телевізійний продукт дегуманізації. Коли новими «героями Росії» стають учорашні вбивці та насильники, підлітки підсвідомо копіюють цю модель: якщо державі можна вбивати за «інакомислення» чи «свої» території, то чому їм не можна встромити ножа в індійського студента-медика, або пробити голову вчителеві хімії чи однокласнику?

Кадровий голод МВС перетворив РФ на зону самосуду

У одній із пісень улюбленої музичної групи Путіна «Любэ» є такі рядки «Прорвемся, ответят опера!». Насправді нікуди вони вже не прорвуться. Російська поліція де-факто припиняє існування як інститут захисту. У березні минулого року глава МВС РФ Колокольцев повідомив, що відомству не вистачає понад 170 тисяч співробітників. Для порівняння: у травні 2024-го, за його ж словами, некомплект особового складу становив152 тисячі осіб, тобто за рік втратили ще 18 тисяч. У відомстві визнають, що поліцейські звільняються щодня, а кількість нових не покриває втрат.

Загальна статистика (тільки з відкритих джерел) видається невтішною: у патрульній службі приблизно 31 % вакансій, у службі боротьби з наркотиками – 25 %. У підрозділах попереднього та кримінального розслідування нестача кадрів 22–24 %. Найбільш разюча цифра в дільничних. У багатьох регіонах РФ їхній дефіцит сягає неймовірних 66 %. Це означає, що цілі райони та селища фактично викреслені з правового поля. Навіть у відділках «зразково-показової» Москви замість 20 осіб на зміну виходять шестеро. У окупованих Харцизьку, Маріуполі та Криму, куди Росія приходила «наводити порядок», недокомплект поліцейських сягає 30–40 %.

Пояснення цієї кризи просте: їхні зарплати нижчі навіть за середню в країні. Тому вони часто-густо переходять на бік тих, із ким борються. 9 лютого стало відомо, що дев’ять років позбавлення волі за покривання наркодилера в Ростовській області отримав поліцейський, який обіймав посаду старшого оперуповноваженого групи з контролю за наркотиками.

Поліцейське «хедхантерство» здійснює Росгвардія (де платять значно більше за придушення навіть не протестів, а бодай натяків на них). Але головним способом вижити для путінських поліцейських стало вербування в зону бойових дій, де спокушають значно більшими кривавими рублями та головне – прискореною вислугою років для виходу на пенсію. Тобто, те саме «СВО для бідних», але тепер уже в контексті статків поліцейських.

Кийок замість закону

Кремль знайшов «геніальний» спосіб боротьби з нестачею правоохоронців: ухвалено закон, що дозволяє брати на службу злочинців із судимістю. Фактично це фінальний акорд похоронного маршу всієї правоохоронної системи Росії. Адже якщо вчорашній засуджений сьогодні одягає форму й отримує право затримувати – це легалізація бандитизму.

Правовий вакуум, що утворився, миттєво заповнюють парамілітарні структури – «Русская община», «казачі патрулі» та «вільні дружини», які влаштовують рейди, самосуди та «виховують» мігрантів чи ЛГБТ-спільноту, прикриваючись «захистом традиційних російських цінностей».

У Підмосков’ю та Челябінську активісти «Русской общины» вже не просто «патрулюють» – вони вриваються в нічні клуби та гуртожитки. У Єкатеринбурзі «общинники» заблокували роботу цілого ринку, вимагаючи перевірки документів у всіх присутніх. Коли ж приїхав наряд поліції, який складався лише з двох виснажених співробітників, «патріоти» з кийками просто відсунули їх убік, заявивши, що «менти нічого не роблять, тому тепер тут порядок наводимо ми».

Поліція – як декорація «стабільності»

Проте найвибуховіша суміш – це повернення з фронту помилуваних Путінським режимом убивць, які відчувають себе недоторканними. Інциденти, коли «ветерани СВО», колишні бійці із «Шторму-Z» або «вагнерівці» чинять опір затриманню, стали буденністю. Поліцейські зазвичай бояться виїжджати на виклики, де вони фігурують, бо знають: у тих може бути зброя, а за «образу героя» можна самому потрапити під статтю. Саме тому російська поліція залюбки пакує за плакат «миру – мир», але пасує перед убивцею з медаллю.

Уже згадані трагедії в Уфі та Кодінську вкотре оголили ще одну проблему: систему безпеки у школах. У більшості з них замість ліцензованої охорони у найкращому випадку стоять пенсіонери. Наприклад, школа Красноярська №153 ще два місяці тому уклала контракт на охорону до кінця цього року на суму в 14,7 млн рублів. Але замість озброєних підготовлених чоловіків на вході перевірку відвідувачів здійснюють старенькі бабусі. А під час нападу в Кодінську «тривожна кнопка» спрацювала, але найближчий екіпаж поліції перебував за 40 км.

Статистика невблаганна. Понад 400 тисяч тяжких злочинів за минулий рік і стрімке зростання правопорушень (на 13,6 %) вже у першому кварталі 2026-го – це не просто цифри, це вирок росіянам, які впевнені, що «Путін повернув порядок». Насправді Росія повернулася в ті самі «буремні дев’яності», але вже без надії на майбутнє. Фактично росіяни водночас опинилися в іронічній і страшній ситуації: вони живуть у поліцейській державі, де немає поліції, щоб їх захистити, але її достатньо, щоб їх покарати. Система «путінської стабільності» виявилася картковим будинком, де за фасадом примарної величі є лише порожній поліцейський мундир.

Макс Мельцер