Путінські «милиці» вже не витримують
Станом на початок 2026 року, згідно з даними Світового банку, понад 13 % усього житлового фонду України пошкоджено або повністю зруйновано внаслідок повномасштабного вторгнення Росії. Постраждало понад 250 тисяч житлових об’єктів. Серед них близько 220 тисяч приватних будинків, понад 30 тисяч багатоквартирних та близько 600 гуртожитків. Прямі збитки житловому сектору оцінюють у понад 60 млрд доларів США. Майже 3 млн українців потребують нового житла через втрату або критичний стан їхніх домівок.
Звісно, ці цифри – не остаточні, оскільки доступу до окупованих територій немає, а реальний масштаб руйнувань там значно вищий. Про що й свідчать відео та фото міст-привидів на Донбасі. Натомість у самій РФ, чиї міста фактично не потерпають від бойових дій, ситуація із житловим фондом не ліпша, а подекуди навіть значно гірша.
Житлову проблему у РФ можна було розв’язати ще до 2024 року
Кожен четвертий багатоквартирний будинок у ній потребує капітального ремонту, а кожен десятий є аварійним або старим. Це випливає з російської Державної інформаційної системи ЖКГ. На кінець минулого року в ній містилися відомості про 950 тисяч будинків. Близько 239 тисяч із них мають знос понад 40 % та потребують капремонту. Усього, за даними Росстату, у РФ понад 1,5 млн таких будинків. Лише останнім часом обвалилися під'їзд житлового будинку в Астрахані, частина будівлі в Єкатеринбурзі, п'ятиповерхівка в Уфі (повністю), перекриття в будинку в Санкт-Петербурзі та гуртожиток у Читі.
Зауважмо, аварійними визнають будинки, де є загроза обвалення, а старими – з високим рівнем зносу, які поки не визнані аварійними, але вимагають постійного контролю та ремонту. Найбільше таких будівель у Якутії (46 %), Архангельській області (31 %), Комі (30 %), ЯНАО (30 %). До того ж лише в Самарській області із визнаних аварійними у 2017–2022 роках будинків торік розселили в шість разів менше людей, ніж було заплановано.
Ці та інші факти та цифри з регіонів тільки підкреслюють масштаб розриву між обіцянками та реальністю. Мінфін РФ планував направити на ліквідацію аварійного фонду 160 млрд рублів за три роки. Але водночас визнав: реальна вартість розселення – близько 2 трлн рублів. На урядовому рівні проблему визнають. «Нормативні терміни експлуатації масових серій будинків в Росії завершуються. Якщо не почати ремонту відбудеться масове руйнування житлового фонду», – ще в серпні 2025 року заявив профільний міністр Хуснуллін. Натомість уже у грудні уряд почав обговорення питання про перенесення термінів реалізації Федеральної програми з розселення із старого і аварійного житла (вона була розрахована до 2030 року).
Відомий генерал-депутат Держдуми Гурульов (який свого часу пропонував скинути тактичний ядерний заряд у Запорізькій області) визнав: «Федеральну програму з аварійного житла, якщо відверто, призупинено. Сказати, що завтра ми цю проблему розв’яжемо, було б неправдою. Поки ми трохи не перепочинемо після "СВО", доки якихось грошей не з'явиться, ми цієї теми взагалі не просунемо».
Щодо «якихось грошей», то за приблизними підрахунками за майже чотири роки війни в Україні Путін витратив 20–25 + трлн рублів. Цього вистачило б на будівництво 200–250 млн м² нового житла у всій Росії або повну ліквідацію аварійного. Останню проблему можна було розв’язати повністю ще два роки тому. Провал програми – нестача грошей. Куди вони йдуть – відомо.
Чим символічна зупинка «Цемросу»
Наприкінці минулого тижня з’явилася, на перший погляд, малопримітна бізнес-новина про призупинення роботи холдингу «Цемрос». Насправді це найбільший виробник цементу в Росії, який займає третину ринку і випускає майже 21 млн тонн продукції на рік. Ще восени він повідомив про перехід на скорочений робочий тиждень, а з початком року – про повну зупинку двох заводів: у Бєлгороді та Новоульяновську. Липецький переведений (на новомові) «у полегшений режим»: тільки помел і упаковка.
І це дуже симптоматично, адже виробництво цементу – один із головних індикаторів стану економіки, фундамент, на якому вона тримається: від будівництва житла та заводів – до мостів і доріг. Крім того, на «Цемрос» тисне демпінгове постачання цементу з Білорусі та навіть з Ірану (в цю гру, як виявилося, може грати не тільки Росія щодо нафти для Індії чи газу для Китаю). Тобто цемент у Росії є, але він нікому не потрібен.
Причина очевидна: ринок нерухомості, який почав у Росії обвалюватися ще торік, у 2026-му продовжив стрімке падіння. Ключовим фактором фахівці називають заборгованість забудовників за кредитами, що зросла на 27 % за минулий рік, сягнувши позначки 280 млрд рублів. До того ж і самі кредити недоступні: за облікової ставки 16–20 % широко розпіарена свого часу путінська іпотека зараз фактично стала недосяжною. Так утворилося замкнене коло: через захмарні відсотки люди не купують житла – девелопери заморожують будівництво, і тому цемент нікому не потрібен.
Цікавий і суто військовий аспект цементного обвалу Росії. У 2023–2024 роках галузь трималася на «СВО»єрідних милицях – «зубах дракона»: мільйони тонн ішли на оборонні пірамідки вздовж кордонів. Тепер і вони зламані: попит на «зуби» закінчився, від дронів вони не дуже допомагають, до того ж контракти заморожені (зокрема після скандалів із відкатами чиновникам у прикордонних з Україною областях.
Отже, висновок із малопримітної, на перший погляд, новини про «Цемрос» лише один, і дуже невтішний для Росії: коли цемент стає непотрібним, значить, нічого насправді не будують, ні будинків, ні доріг, ні майбутнього. Масштабні завдання щодо поліпшення житлових умов ставив Путін, він особисто заявляв про плани розв’язання проблеми протягом п’яти–семи років (зокрема у 2012 році). Але потім, як відомо, пріоритети змінилися.
І коли Москва (вустами Медвєдєва – тоді ще голови уряду) у 2016-му казала жителям окупованого Криму: «грошей нема, але ви тримайтеся», це було лише початком. Тепер пішов обвал, до того ж у всіх сенсах цього слова. Проте того, що проблема полягає не стільки в аварійному житлі, скільки в аварійному житті росіян, Путін уперто не визна́є, але коли ви́знає, може бути занадто пізно.
Макс Мельцер
