«Невідомі БпЛА» підвищують ефективність західних санкцій
Тоді як путінський режим ударами по мирних киянах і потягах «Інтерсіті» вкотре виправдовує свою назву терористичного, «невідомі БпЛА» продовжують наносити реальний збиток економіці РФ. Насамперед це стосується НПЗ. 2025 рік вже став одним із найпродуктивніших у цьому сенсі.
Це визнають і російські ЗМІ. Зокрема, видання «Ведомости» 27 серпня пише, що в листі голови російського союзу промисловців і підприємців (РСПП) Олександра Шохіна до Путіна йдеться про те, що НПЗ, підприємства металургійного та хімічного комплексу, а також об'єкти електроенергетики регулярно піддаються нальотам БпЛА. Для гарантування їм безпеки бізнесу доводиться нести значні витрати, наприклад, купувати засоби захисту – огорожі, камери, броньовані конструкції та системи РЕБ.
У зв'язку з цим РСПП пропонує ввести заходи підтримки для таких підприємств. Зокрема, внести до складу федерального інвестиційного відрахування 50 % витрат на заходи захисту від дронів і втрачених доходів від призупинення виробництва зі зменшенням федеральної частини податку на прибуток аж до нуля. Тобто проблема реальна.
Зазначмо, після початку «прильотів» по НПЗ у Держдумі запропонували нафтовим магнатам самостійно забезпечувати «чисте небо» над своїми підприємствами. Заледве не купувати власним коштом засоби протиповітряної оборони. Як саме приватні «панцирі» можуть бути інтегровані в загальну систему ППО РФ у Держдумі, звісно, не пояснили. Проте, з огляду на появу листа Шохіна до Путіна (який невипадково витік у пресу), ситуація за цей час не лише не поліпшилася, а змінилася на гірше.
«Ефект доміно»: від Москви «до самых до окраин»
Уночі на 28 серпня «невідомі БпЛА» атакували НПЗ «Новокуйбишевський», який досі піддавався атакам 2 серпня і 22 липня. Також минулої ночі дрони завдали удару по Афіпському НПЗ у Краснодарському краї. Це була вже друга атака на завод із початку місяця – перша сталася 7 серпня. Такі удари мають не лише локальне значення. Російські компанії відчувають складнощі з вивезенням нафти через порт Усть-Луга (головний на Балтиці і один із найбільших в Європі), який втратив половину експортних потужностей.
Протягом тижня в Усть-Лузі було завантажено лише два нафтові танкери проти чотирьох на тиждень раніше, повідомляє Bloomberg із посиланням на статистику морських судноплавних перевезень. Проблеми порту, з якого за кордон може виходити до 700 тисяч барелів на день, спричинили удари БпЛА по нафтопроводу «Дружба», що качає сировину на експортні термінали. Під нальоти БпЛА потрапили і сам трубопровід, і нафтоперекачувальна станція «Унеча» в Брянській області, через яку десятки мільйонів тонн сировини транспортують із Західного Сибіру до європейської частини РФ.
Загалом за два останні тижні російські нафтовики втратили майже 20 % експортних обсягів, або 600 тисяч барелів на день. Саме тому 27 серпня уряд РФ продовжив обмеження на вивезення бензину. Повна заборона на експорт діятиме до 31 жовтня. Раніше така заборона діяла до 31 серпня.
Своєрідною цифрою останнього тижня стала цифра «17». Саме стільки відсотків, за підрахунками Reuters, утратила російська система нафтопереробки. Низка великих НПЗ повністю зупинили виробництво – Новокуйбишевський потужністю 8,3 млн тонн на рік, Саратовський (5,8 млн тонн), Волгоградський (14,8 млн тонн), Сизранський (8,5 млн тонн).
Усе це, зауважмо, супроводжується переможними доповідями губернаторів та МО РФ у стилі «системи ППО відбили атаку». Але проблема настільки серйозна, що, як повідомив цього тижня російський «Интерфакс», топменеджерів нафтових компаній удруге за останні два тижні викликали на нараду в уряд через щораз більший дефіцит бензину, який охопив усі регіони РФ до Курильських островів включно. Попередня нарада з нафтовиками відбулася 14 серпня – невдовзі після того, як оптові ціни на бензин установили історичні рекорди. Відтоді ситуація тільки погіршилася.
Губернатори регіонів відкрито б’ють на сполох. Глава Курильського округу Сахалінської області Костянтин Істомін пояснив, що «наявний бензин необхідний для спецтранспорту». За тиждень до цього аналогічна ситуація склалася в Забайкаллі. Проблеми з пальним офіційно визнала «влада» окупованого Криму. Проблеми з логістикою через Керченську протоку накладаються на скорочення переробки, і в пікові години частину АЗС просто зачиняють. Місцеві гауляйтери обіцяють «стабілізувати ситуацію», але визнають, що «швидких рішень немає».
Загалом динаміка така: березень 2024 року, активна фаза атак по НПЗ призвела до зростання цін на 20–30 %. Тоді також було введено шестимісячну заборону на експорт бензину, а Росія почала імпортувати нафтопродукти з Білорусі та Казахстану. Літо, серпень 2025 року: ціни вже зросли на понад 50 %.
А якщо врахувати, що ударам піддавалися НПЗ в європейській частині Росії, а Урал, Сибір і Далекий Схід поки недосяжні для повітряних атак, то відсоток збитків у західній частині РФ значно більший. До речі, найвіддаленіший удар був завданий 9 серпня по Ухтинському НПЗ в російському регіоні Республіка Комі, що за 2000 км від України.
Чому Будапешту так болить «Дружба»
Свою «рибку» в цій ситуації вперто намагається спіймати Угорщина, яка після атак на нафтопровід «Дружба» – (ключову лінію поставок нафти для своїх НПЗ) закликала «не наражати на ризик енергетичної безпеки країни». У відповідь Президент України Володимир Зеленський заявив, що «існування дружби залежить від позиції Угорщини». 28 серпня Угорщина заборонила в’їзд до країни та Шенгенської зони командувачу Сил безпілотних систем «Мадяру». Причина – успішні удари по тій самій «Дружбі». У МЗС України відповіли: «Якщо російська труба важливіша за українських дітей, убитих сьогодні, – це моральний занепад. Угорщина опинилася на хибному боці. Ми відповімо дзеркально».
Голова МЗС України Андрій Сибіга також прямо вказав, що «енергетична безпека Угорщини – в її руках. Диверсифікуйтеся і станьте незалежними від Росії, як і решта Європи». І це правда. Адже Угорщина і Словаччина мали достатньо часу, щоб стати незалежними від російської нафти. Наприклад, за три з половиною роки, що минули з початку повномасштабної війни Росії проти України, Австрія (яка була чи не найбільш залежною), встигла диверсифікуватися. Угорщина ж, навпаки, збільшила свою залежність (з 61 % у 2021 році до 86 % у 2024 році). У Словаччині цей показник становив 87 %.
Але диверсифікуватися Будапешт не хоче. Причина – майже така, як і в Індії, що стала «глобальним клірингововим центром для російської нафти». «Для Угорщини російська нафта залишається ключовим джерелом доходу і не стільки для власного споживання, скільки тому, що її компанії могли отримувати від Росії знижку на постачання, яку конвертували у власний прибуток. Саме заробітки від перепродажу дешевої російської нафти і пояснюють небажання угорського прем'єра Віктора Орбана відмовлятися від неї. Уряду Угорщини це було вигідно, тому що він придумав спеціальний податок на постачання перероблених російських енергопродуктів до Європи і, відповідно, заробляв на цьому», – пояснює аналітик Інституту центральноєвропейської стратегії (ICES) Віталій Дячук.
Російська нафта, що надходить по нафтопроводу «Дружба», є основною сировиною для нафтопереробних заводів MOL в Угорщині та Словаччині. Згідно з даними 2024 року, російська нафта становить близько 60–70 % сировини для угорської нафтопереробки і до 90 % – для словацької. До того ж MOL продає паливо практично по всій Центральній Європі.
Але головним підсумком атаки дронів на НПЗ, як вже визнають самі російські експерти, стало те, що «ще два роки тому атака дрона по Кремлю видавалася немислимою. Третього травня він долетів у саме серце Москви, наступного дня – вдарив по НПЗ у Краснодарському краї. Це був шок. Сьогодні ж удари по російських НПЗ і терміналах сприймаються майже буденно. Усть-Луга горить через день, Новошахтинський НПЗ ще не згас, а вже палає Сизрань. І реакція – звична: «ну, літають якісь безпілотники, життя триває».
Саме так, поступово, суспільство – і в Росії, і на Заході – звикає до думки: Росію можна бомбити. І наступним етапом стануть не дрони, а повноцінні ракетні удари. Мішені очевидні: великі НПЗ, морські нафтотермінали, компресорні станції газогонів, СПГ-термінали. Це критично важлива інфраструктура, яка залишається вразливою. А її виведення з ладу матиме довготривалі економічні наслідки, значно серйозніші за суто військовий ефект.
У зоні досяжності України – вже понад десятки ключових об’єктів: Рязанський, Московський, Волгоградський, Ярославський НПЗ; «Киришинефтеоргсинтез». Нафтотермінали Новоросійська, Приморська та Усть-Луги; найбільший у Європі «Нижньокамськнафтохім» і «Казаньоргсинтез», а також СПГ-термінал в Усть-Лузі та компресорні станції головних газопроводів. Разом – НПЗ потужністю близько 95 млн тонн на рік і морські термінали на 160 млн тонн. І це лише в радіусі тисячі кілометрів від України». До цього переліку варто додати й Омський НПЗ, найбільший у РФ, що постачає пальне на схід країни.
Нафтопереробна та інша бюджетотвірна інфраструктура путінського терористичного режиму є. Але є також і потужності для її ураження (і нарощують). «Невідомі дрони», що б’ють по російських НПЗ, не просто продовжують санкції, а й підвищують їхню ефективність. Отже, далі (й у географічному сенсі) – буде. А як довго – залежить лише від Путіна, якому не потрібне навіть «повітряне перемир’я».
Макс Мельцер
