Москва-ріка у передчутті зграї «чорних лебедів»
Серпень у Росії почався з вибуху вулкану Крашеніннікова, що на Камчатці. Викид попелу досяг висоти 6 км. У Росії оголосили «помаранчевий» код авіаційної небезпеки. В цьому природному явищі не було б нічого дивного, якби не одне «але», – цей вулкан вибухнув уперше за 600 років.
У Москві, як відомо, люблять символізм. Тому негайно оголосили про початок чергового сезону російських серпневих «чорних лебедів». «Імовірно, цей серпень: атаки на авіасполучення й ультиматум Трампа та ще якийсь серпневий «чорний лебідь» і призведуть до радикальної зміни політичної стратегії. І ми житимемо зовсім по-іншому. Тому цінуйте, можливо, останні тижні безтурботного життя», – закликає прокремлівський фрік-політолог Марков.
Нагадаємо, концепцію «чорних лебедів» увів Насім Талеб. У його книжці «Чорний лебідь. Про (не)ймовірне в реальному житті» описано рідкісні події, які мають значний вплив на історію, економіку та життя людей. Талеб стверджує, що люди схильні недооцінювати ймовірності таких подій і часто вигадують пояснення цим подіям постфактум.
Чому в РФ не люблять серпень
Проте, як би там не було, але саме серпень вважають «проклятим місяцем» у російський історії. Адже саме на нього припадає багато катастроф, криз і гучних убивств. Згадаймо лише 11 із них:
1991 р. – Серпневий путч: спроба перевороту провалилася, розпад СРСР прискорився;
1998 р. – дефолт, який призвів до різкої девальвації рубля, масштабної банківської кризи та відставки уряду;
2000 р. – загибель підводного човна «Курськ». Загинули 118 моряків;
2004 р. – терористи здійснили одночасний підрив двох літаків;
2008 р. – початок війни з Грузією, нова реальність у відносинах РФ – Захід;
2010 р. – аномальна спека і торф'яні пожежі, смог дістався аж до Москви;
2019 р. – масові протести за чесні вибори в Москві. Безпрецедентні затримання, справа «московського літа»;
2020 р. – отруєння найвідомішого опозиціонера Олексія Навального;
2023 р. – нового російського «маршала перемоги» - Суровікіна звільнили з посади командувача Військово-космічними силами Росії «у зв’язку з переходом на іншу роботу». Свою роль в Україні цей розпіарений «генерал Армагеддон» відігравав аж 95 діб. 8 жовтня 2022 року його призначили командувачем всього Об’єднаного угруповання російських окупаційних військ (до цього, із червня 2022-го, він командував лише їхньою Південною частиною). За цей час цей «досвідчений і відданий генерал» (як писали Z-пабліки) програв війну з енергосистемою України, його війська втекли з Херсону. Відтак Путін прибрав Суровікіна. А після пригожинського заколоту «Армагеддон» зовсім зник.
До речі, з приводу Суровікіна цікава й інша кривава мінливість російської історії. У серпні 1991 року саме 25-річний Суровікін, тоді ще капітан, виконуючи злочинні накази путчистів, командував батальйоном Таманської дивізії. І саме його БМП на смерть задавила трьох учасників масових акцій протесту в Москві.
Продовжмо далі:
2023 р. – загибель в авіакатастрофі ватажків ПВК «Вагнер» Пригожина і Уткіна;
2024 р. – у виправній колонії № 19 у місті Суровикіно (іронія долі) стався напад ісламістів на співробітників та ув'язнених.
Саме тому в російській історичній пам'яті серпень залишається маркером змін і потрясінь: кожна нова НП накладається на довгий шлейф минулих нещасть.
На що чекати у 2025-му?
Серед усіх тодішніх серпневих бід у росіян наразі очікування нових. Наприклад, американських санкцій, які широко анонсував Президент США Дональд Трамп у разі відмови Москви від мирних переговорів.
З цього приводу варто порівняти стару серпневу економічну біду Росії – «чорний понеділок» 17 серпня 1991 року, який призвів до дефолту, і нову – масштабні санкції, які накладені на РФ через повномасштабне вторгнення в Україну.
Тоді, пригадаймо, було офіційно оголошено технічний дефолт, рубль різко девальвував, банківська система опинилася на межі краху, інфляція підскочила до + 84 %. Це, зрештою, призвело до масових протестів і подальшої відставки уряду Кирієнка, який нині сплив у Адміністрації президента РФ.
І хоча той «чорний лебідь», як потім з’ясувалося, «прилетів» на Москву-ріку на короткий час, але наслідки його появи спостерігалися довго і чи не назавжди закарбувалися в історичний пам’яті росіян.
Натомість, нинішні західні санкції – це не один «чорний лебідь», а ціла «зграя».
17 + пакетів санкцій від ЄС, США, G7, Японії тощо. Замороження 300 мільярдів доларів США золотовалютних резервів. Відключення ключових банків від SWIFT. Відмова від імпорту технологій, електроніки, верстатів, авіатехніки. Відхід понад 1000 західних компаній. Тотальне скорочення імпорту, особливо болісний із них – високотехнологічних продукції та технологій. Різке зростання залежності від Китаю.
Усе це вже призвело до дефіциту бюджету (військові витрати до 40 % його частини), зростання «паралельного імпорту» і сірих схем. Уже наочне системне та структурне стиснення економіки РФ – особливо це відчувається в авіації, автомобілебудуванні, мікроелектроніці та газонафтовій інфраструктурі. Як наслідок – стагнація, що, зрештою, призвело до довгострокової деградації всієї економіки РФ.
Отже, на відміну від короткострокового дефолтного «чорного лебедя – 1998», їхня ціла зграя зразка 2022–2025 років уже мають довгий, поступовий, і головне – системний підхід. Тож, якщо дефолт-1998 став тактичним шоком, після якого Росія за допомогою зростання цін на енергоносії розвивалася, то нинішні санкції – це стратегічний глухий кут із ризиком технологічного відставання та тотальної залежності від Китаю.
А тут ще й Трамп з анонсом своїх санкцій. Зазначмо, США за його каденції нових рестрикцій щодо Росії та країн, що з нею продовжують торгувати, ще не впроваджувала. А знаючи бізнесовий (попри всі його хиби) підхід Трампа до політики, можна не сумніватися, що їхнє введення призведе до подальшої деградації Росії.
Адже вторинні санкції – це зброя залякування, яка працює на випередження. Бо, навіть якщо їх офіційно не запроваджено, лише страх потрапити під них уже гальмує постачання, фінансові розрахунки та логістику. Бо будь-яка компанія, яка продовжує торгувати з РФ, хоче зберегти доступ до: долара і SWIFT, західного ринку, страхування і логістики через ЄС/США.
Тому загроза вторинних санкцій неодмінно поставить її перед вибором: Росія, або США і весь інший світ. Для розуміння вибору, перед яким неодмінно постане навіть не Індія (навколо якої нині багато галасу), а Китай. Його, хоч і збільшуваний, товарообіг із Росією становить лише близько 2 % усього зовнішньоторговельного обороту. ЄС і США: традиційно головні ринки експорту та імпорту – їхній внесок у торгівлю з КНР на рівні 12-14 % кожен.
Тож як би в Москві не вдавали, що «санкції нам на користь», нема де правди діти: їхні жорна мелють, хоч і повільно, але неухильно. А якщо до них доєднаються ще й «чорні лебеді» від Трампа, то серпень 2025-го цілком може стати черговим жахливим місяцем в історії Росії.
Макс Мельцер
