Останній саміт БРІКС: «пацієнт» скоріше мертвий, ніж живий
Голова МЗС РФ Лавров, який з’явився на саміті БРІКС у Бразилії на авто з блюзнірським написом «Росія рулить!», заявив, що «державний борг США вийшов із-під контролю», та вкотре заявив, що «довіру до долара було підірвано». БРІКС же він назвав «локомотивом економічної трансформації».
Насправді, саміт БРІКС, який завершився в Ріо-де-Жанейро вже називають «найпровальнішим». І не тільки через те, що на нього не приїхав Путін (через загрозу арешту на підставі ордера Міжнародного кримінального суду), а через неприїзд очільника КНР Сі Цзіньпін, який приїжджав на саміти 12 років поспіль.
Що не так з «об’єднавчим порядком денним» у БРІКС
Путін у своєму відеозверненні до учасників саміту знову намагався видати бажане за дійсне, заявивши, що «об'єднавчий порядок денний, який поділяють країни БРІКС, затребуваний у поточній світовій обстановці». Але й тут збрехав. До того ж настільки, що навіть, прокремлівський фрік-політолог Марков визнав, що «БРІКС розділений дедалі чіткіше на антизахідні Росію і Китай та прозахідні Індію і Бразилію», «БРІКС так і не став реальною організацією. У нього немає ні статуту, ні секретаріату», «Ідея спільної валюти БРІКС зупинена», «Росія хоче, щоб БРІКС розвивалася в реальну організацію. Але Китай, Індія, – не хочуть. Їм і так достатньо».
«БРІКС істотно перевершує деякі інші об'єднання за паритетом купівельної спроможності (ПКС), наприклад G7», – наполегливо переконував у своєму відеозверненні Путін. Насправді, це примітивна маніпуляція, яку можуть розвінчати першокурсники економічних факультетів. Адже зазвичай порівнюють не віртуальні показники ПКС, а реальні – ВВП. І вони свідчать, що номінальний ВВП п'ятьох основних членів БРІКС – Бразилії, РФ, Індії, КНР та ПАР – понад $ 28 трлн, а країн G7 – понад $ 51 трлн.
Цікавий і інший маніпулятивний аспект, який використовує Путін, кажучи про «економічне зростання БРІКС». Адже його левова частка припадає на Китай, – понад 60 % серед усіх учасників організації. Тобто, говорячи, про «міць БРІКС», Путін насамперед має на увазі міць КНР. Про російську економіку, яка вже не витримує війни в Україні, він, звісно, сором’язливо промовчав.
Цікаво, що коли БРІКС створювався 15 років тому, його справді сприймали як альтернативу західному економічному домінуванню, тому нові глобальні сили – від Китаю до Бразилії – мали б запропонувати більш справедливу модель. Але як вказує Neue Zürcher Zeitung, від цього «наративу прогресивної емансипації залишилася лише оболонка». БРІКС не становить собою цілісного блоку. Усередині групи – безліч протиріч. Індія зберігає стратегічне партнерство зі США і дуже вороже ставиться до зближення КНР, РФ і Пакистану. А Бразилія і ПАР залишаються частиною саме західноцентричної світової системи, бо їхні економічні та політичні інтереси глибоко пов'язані з Вашингтоном.
У січні 2024 року до БРІКС вступили Саудівська Аравія, Єгипет, ОАЕ та Іран. Це призвело до нового сплеску антиамериканських очікувань Москви. Але вже тоді було зрозуміло, що з цих країн лише Іран по-справжньому поділяє позицію Пекіна і Москви щодо Вашингтону. Але після серії нещодавніх атак Ізраїлю та США Тегеран утратив свій «об’єднавчий» вплив вже навіть у регіоні.
Москва так нічому й не навчилася щодо Трампа
Окремої згадки вартує ідея «дедоларизації світової економіки», яку в Москві виношують вже давно. Дійшло до того, що свого часу запропонували навіть «створити валюту БРІКС». Ще у грудні 2024 року офіційний представник Кремля Пєсков пояснював її необхідність тим, що «у світі відбувається ерозія довіри до долара і євро, багато країн сумніваються в їхній надійності».
Насправді, частка долара у світових резервах тоді становила понад 5 %, у міжнародних розрахунках – близько 50 %, якщо брати міжнародні платежі через SWIFT, то з 2019 року вага американської валюти також зростала.
Цікаво, що «ерозію долара» Пєсков прив’язав до заяви тоді ще обраного президента США Трампа. Більш невдалого моменту й вигадати було важко. Трамп із суто бізнесовим підходом одразу пригрозив країнам БРІКС митом у 100 % у разі створення власної єдиної валюти, альтернативної долару. «Ідея про те, що країни БРІКС спробують відійти від долара, а ми стоятимемо і спостерігатимемо за цим, ЗАКІНЧИЛАСЯ. Ми вимагаємо від цих країн зобов’язання не створювати нової валюти БРІКС і не підтримувати жодної іншої валюти у спробах замінити долар. Будь-яка країна, яка спробує зробити це, повинна помахати Америці на прощання», – пригрозив тоді Трамп. Уряд ПАР вже тоді негайно заявив про відсутність планів щодо «валюти БРІКС».
У жовтні минулого року на саміті БРІКС у Казані Путін переконував Ділму Русеф – голову Нового банку розвитку (банк організації) в тому, що «перехід на розрахунки в нацвалютах дає змогу скоротити геополітичні ризики й підвищити фінансову незалежність країн-учасниць БРІКС».
Розрахунок Путіна був примітивний, як і його маніпуляції: йому відчайдушно були потрібні інвестиції країн-членів БРІКС у РФ. Проте сама Русеф ще в липні 2023 року заявила, що «банк не розглядає можливості реалізації нових проєктів у Росії, оскільки діє відповідно до санкцій, установлених на світових ринках фінансів та капіталу». Відтоді для Росії все стало тільки гірше. Але вона нічому не вчиться.
Нова демагогія Лаврова зразка липня 2025 року про «падіння довіри до долара» вже також отримала відповідь із боку Трампа. Він негайно повідомив щодо розсилання листів про нові американські тарифи різним країнам світу. (Або ж угод для тих, хто їх вже уклав із США). Також Трамп попередив, що «будь-яка країна, яка підтримуватиме політику БРІКС зіткнеться з додатковим тарифом у розмірі 10 %. Винятків із цього правила не буде. Дякую за увагу до цього питання!» – попередив президент США.
«Коментарі Трампа – це попереджувальний постріл для країн з економікою, що розвивається, які мають намір піти шляхом БРІКС», – пояснює Bloomberg.
Коридор можливостей РФ звужується
Отже, зі «спільною економікою» у БРІКС, як бачимо, не складається. Із «єдиною політикою» все ще гірше. Навіть зовнішні ознаки свідчать про те, що «пацієнт» швидше мертвий, ніж живий. Зустріч глав МЗС БРІКС у квітні цього року стала символом її внутрішньої політичної дезорганізації. Навіть не вдалося узгодити спільне комюніке. Бо Китай хотів унести в текст жорстку критику американської торговельної політики, але решта країн-членів відмовилися. У підсумку з’явився хіба що розпливчастий заклик до «багатосторонньої торговельної системи» – без згадки США.
Нинішня відмова Сі Цзіньпіна їхати до Бразилії органічно вклалася в попередні, не менш демонстративні демарші очільників країн-учасниць інших московських світових «геополітичних клубів». Зокрема, у червні Індія проігнорувала спільний документ ШОС. А президент Ірану Масуд Пезешкіан взагалі не приїхав саміт лідерів третьої російської «міцної альтернативи Заходу» під назвою ЄАЕС. Натомість минулого тижня зустрівся з президентами Азербайджану і Туреччини, Алієвим та Ердоганом.
Щодо цієї зустрічі, то вже й російські експерти б’ють на сполох. Мовляв, Єреван, Баку й Анкара досягли угоди щодо відкриття Зангезурського коридору – стратегічного маршруту між основною територією Азербайджану і Нахічеванню. І в цій угоді більше немає місця для Росії.
«Формально Москва довго претендувала на роль арбітра в регіоні. Але зараз, схоже, не тільки вплив, а й сама її присутність починає стрімко обнулятися. Нова домовленість передбачає, що РФ не матиме жодного контролю над цим коридором. Ба більше, з нього її фактично виключають.
Гра ведеться не тільки регіональна, а й глобальна. Росія позбавляється сухопутного коридору, що зв'язує її з Іраном – це не просто удар по логістиці, а стратегічний провал. Тим часом США не втрачають момент і пропонують передати управління новим маршрутом логістичній компанії під нейтральним, але фактично американським контролем. Такий план, за зразком практики ЄС, нібито покликаний збалансувати інтереси Азербайджану і суверенітет Вірменії.
Інакше кажучи, Туреччина, Азербайджан і Вірменія формують нову вісь – без Кремля. А США готують інфраструктурний «якір», щоб закріпити результат. Москва залишається осторонь – і вже не в змозі висувати своїх умов, як це було ще кілька років тому», – констатують російські експерти.
На тлі останніх подій навколо РФ та Азербайджану і «імперської» позиції Москви щодо Баку (пропагандист Мардан із «Соловьев LIVE» нещодавно проголосив, що «жодних азербайджанців ніколи не було, а Баку – російське місто»), такі заяви та, що більш вагомо, – дії свідчать про те, що Кремль вже втрачає не тільки Зангезурський коридор, ШОС, ЄАЕС, СНД чи БРІКС, а хоч і поступово, але незворотньо весь «свій» пострадянський простір.
Макс Мельцер
