Путін вдихнув нове життя в НАТО і Євросоюз

Чутки про «смерть» Північноатлантичного альянсу в його нинішньому вигляді, якими рясніли світові ЗМІ (особливо після приходу Дональда Трампа до Білого дому), виявилися значно перебільшеними.

Що довів саміт НАТО в Гаазі

Російські ЗМІ потирали руки в очікуванні ледве не остаточного розриву США і НАТО. Натомість вийшло навпаки. Трамп повернувся до Вашингтону задоволеним і пообіцяв, що «буде з альянсом до кінця». «Я спостерігав, як уставали глави цих країн, і любов, і пристрасть, які вони виявляли до своїх країн, були неймовірні. Я ніколи не бачив нічого такого. Вони хочуть захистити свої країни… Я їду звідси іншою людиною, з думкою, що ці люди справді люблять свої країни, це – не афера. І ми тут, щоб допомогти їм захистити їхні країни», – заявив Трамп.

«Чисельність американського контингенту в Європі не зміниться», – повідомив командувач армії США в Європі та Африці Крістофер Донахью, коментуючи відповідні чутки. Отже, московська ставка на Трампа не зіграла. Навпаки.

Уже п’ять країн, що є сусідами з Росією (Естонія, Литва, Латвія, Фінляндія, Польща), вийшли з Оттавської угоди про заборону використання протипіхотних мін. Москва про це волає зараз ледь не з кожної «праски».

І це з тим, що, за даними Landmine Monitor 2024 Report, тоді як європейські країни протягом останніх двох десятиріч знищували запаси протипіхотних мін, Росія свій тільки поповнювала. Торік вона накопичила їх понад 26 млн і активно застосовує їх в Україні. Для порівняння: у Пакистану, який посідає 2-ге місце – 6 млн таких мін, у Китаю (3-тє місце), – 5 млн.

На саміті НАТО країни Альянсу домовилися до 2035 року збільшити до 5 % ВВП витрати на оборону. Щонайменше 3,5 % з них витрачатимуть на основні оборонні потреби і ще до 1,5 % – на захист критично важливої інфраструктури, зміцнення оборонно-промислової бази. Враховуючи, що переважна більшість країн НАТО десять років тому не витрачали й закріплених нині 2 % (вісім країн досі витрачають менше), це прорив. І все це завдяки Путіну.

У глобальному ж сенсі факт залишається фактом: ще десять років тому НАТО перебувало у кризі. Нове життя в Альянс вдихнув саме Путін. То ж цього «великого геополітика» можна вкотре привітати: зробивши перший постріл по Україні в лютому 2014 року, Путін вистрелив собі в ногу. Навіть Трамп вже шкодує Путіна, кажучи, що «він людина, яку, на мій погляд, просто збили зі шляху».

Щодо України, то як зазначила директорка Центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук,  – «їй вдалося зберегти статус-кво щодо майбутнього членства в НАТО. Незворотність шляху України до Альянсу залишилася недоторканою. Як і позиції попередніх самітів, які так чи інакше передбачають можливість майбутнього членства України. В умовах, в яких відбувався саміт, та які наративи передували йому щодо майбутнього членства України в НАТО, статус-кво – це однозначно позитивний результат».

Крім того, як зазначає Гетьманчук, Рада Україна–НАТО відбулася (знову ж таки попри різні суперпесимістичні прогнози). Нехай і на рівні голів МЗС… Україна витиснула з цього саміту по максимуму, що могла. У НАТО немає консенсусу щодо нашого запрошення, але ще більше бракує консенсусу, щоб знімати майбутнє членство в НАТО з порядку денного взагалі, як того вимагає агресор. На тлі інших самітів, які відбуваються останнім часом, гаазький виявився більш позитивним, аніж багато хто міг очікувати ще навіть кілька тижнів тому», –підсумовує Гетьманчук.

Чим цікавий європейський спецтрибунал щодо РФ

У той час, як у Гаазі проходив саміт НАТО, стало відомо, що Путін відмовився їхати на саміт БРІКС до Бразилії. У Москві прямо сказали, що «це пов’язано з позицією країни щодо ордера Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі. Бразильський уряд не міг зайняти чіткої позиції, яка дала б змогу нашому президентові взяти участь у цьому засіданні».

Нагадаємо, наприкінці 2023 року президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва відмовився гарантувати безпеку Путіну, який на той момент розглядав можливість візиту на саміт G20 у Ріо-де-Жанейро. Звісно, що жодних підстав змінювати це рішення Бразилія не має й зараз. Тому й Путін не поїхав. Хоча, знаючи його боягузтво, не факт, що він і так би полетів до Бразилії.

І як завершальний штрих: президент України Володимир Зеленський у Страсбурзі підписав угоду щодо створення Спецтрибуналу про злочини РФ проти України.   

У фінальній версії статуту немає жодної згадки про персональні імунітети. Це означає, що можна видати обвинувальні акти проти глави РФ, прем’єр-міністра, глави МЗС, членів уряду. Хоча й винесення вироку здійсненне після того, як вони позбудуться посад.

Трибунал матиме міжнародну правосуб'єктність. Його обвинувальні акти стануть офіційним і юридично підтвердженим свідченням того, хто саме розв'язав цю війну, коли це сталося, і як саме.

У спеціальному реєстрі завданої шкоди зібрано понад 34 000 записів, які можуть бути використані для судового переслідування, включно з випадками смерті, тортур або сексуального насильства, руйнування будівель та інфраструктури або переміщення населення.

За фактом це буде перший спеціальний трибунал, який створила Рада Європи, на додаток до наявного ЄСПЛ, де громадяни можуть подавати позови проти своїх урядів за порушення прав людини.

Колаборант і екснардеп Царьов вже малює невтішні перспективи: «Припустімо, війна справді завершиться мирним договором, що є ідеальним варіантом для Росії. У будь-якому разі – це буде договір між Москвою і Києвом. До нього не матимуть стосунку ні країни ЄС, ні сам ЄС як структура, ні Рада Європи, при якій буде трибунал. Європа керуватиметься логікою екстериторіальністю підсудності за те, що вона вважає порушеннями гуманітарного права».

Царьов нагадує боснійський прецедент, коли «війна завершилася в 1995 році Дейтонськими мирними угодами, а Міжнародний трибунал щодо Югославії продовжував діяти і в підсумку заарештував і Мілошевича – безпосереднього підписанта тих угод».

Так, практичні можливості суду наразі обмежені тим, що ніхто з керівників РФ не відвідуватиме країн, які підписали його статут. Проте Царьов досить точно перераховує одразу кілька болючих «але»: «Реальне розв'язання проблеми з цим судом можливе тільки шляхом його ліквідації, яка можлива тільки рішенням країн-засновників. Але навіть у разі формальної ліквідації трибуналу будь-які російські учасники війни чи пов'язані із ˮрусской веснойˮ, не зможуть перебувати в цілковитій безпеці в будь-якій країні ЄС».

Ось така історія. З огляду на те, що Європа вже забороняє вільно пересуватися в межах шенгенської зони путінським «слов’янам» та водночас зводить навколо їхнього чумного барака бар’єр із протипіхотних мін, Росія остаточно перетворюється в країну-ізгоя. Ресурси якої до того ж вже використовують проти неї, що й довела Велика Британія, яка надасть Україні 350 ракет ASRAAM для протиповітряної оборони, які є частиною пакета допомоги, оплаченого коштом заморожених російських активів.

Далі буде. Путін все зробив для того, щоб Європа насправді прокинулася.

Макс МЕЛЬЦЕР