Як Москва намагається дискредитувати Саміт миру

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки пояснює чому цей міжнародний захід важливий, і як йому намагається завадити Росія.

Українська держава завжди в авангарді миротворчих зусиль світу

З часу відновлення незалежності Україна докладає активні зусилля для підтримки миру та безпеки всього світу. Протягом 30 років її контингенти брали участь у миротворчих операціях на Балканах, Кавказі, Близькому Сході в країнах Африки. Де б українці не виконували миротворчі місії, вони скрізь захищали людей. Саме завдяки українським миротворцям мешканці боснійського містечка Жепа не розділили сумну долю жителів Сребрениці у липні 1995 року.

Україна також завжди приходить на допомогу країнам, які страждають від стихійних лих, направляючи своїх рятувальників, техніку та гуманітарні вантажі. Навіть після початку повномасштабної російської агресії, коли доводилося весь час рятувати своїх громадян з-під завалів зруйнованих ворогом будинків, Україна знайшла можливість допомогти фахівцями і спецтехнікою Туреччині, що постраждала від землетрусу у лютому 2023 року.

Україна добровільно відмовилася від третього у світі ядерного арсеналу. Київ пішов на такий крок, щиро покладаючись на гарантії, отримані з боку великих держав, зокрема і РФ. Саме Росія отримала неутилізовані українські ядерні боєприпаси й тепер погрожує ними ж завдати ударів по Україні.

Повномасштабна агресія РФ проти України поставила світ та міжнародну безпеку перед краєм прірви. Це не просто злочин проти окремої країни, а моторошний прецедент, який може запустити ланцюгову реакцію збройних агресій у будь-якій точці земної кулі. До того ж кожна така війна у 21 столітті матиме деструктивний вплив на інші країни, які не воюють. Це добре довела російсько-українська війна, яка спричинила продовольчу кризу в країнах Глобального Півдня.

Україна зазнає людських втрат серед захисників і цивільних громадян щодня, а тому вона більше за інших прагне миру. Проте миру справедливого, а не такого, що винагороджує агресора територіями та списанням з рахунків завданих ним збитків. І тим паче не на умовах капітуляції перед загарбником. Такі варіанти припинення вогню можуть бути лише тимчасовими, адже вони заохочують нападника до продовження агресії, а жертву – до опору і помсти.

Саме тому Україна пропонує світу власне бачення справедливого миру, яке включає не лише припинення російської агресії, а й заходи для побудови безпечного світу. І це чергове свідчення того, що Україна в авангарді глобальних миротворчих зусиль.

10 пунктів Української формули миру як запорука глобальної безпеки

Президент Володимир Зеленський 15 листопада 2022 року проголосив 10 пунктів, які стали основою для Української формули миру:

• 1. Ядерна безпека, як гарантія запобігання використання шантажу Росією. 
• 2. Продовольча безпека з метою запобігання голоду, особливо в країнах Глобального Півдня. 
• 3. Гарантування енергетичної безпеки України та світу, її недоторканість від російських ракетних та дронових атак та недопущення російського енергетичного шантажу проти будь-якої країни.
• 4. Звільнення Росією військовополонених, цивільних заручників та депортованих, зокрема дітей. 
• 5. Відновлення територіальної цілісності України, виконання Статуту ООН та міжнародного права, як запорука стабільності світового порядку і недопущення прецедентів майбутніх воєнних агресій у світі.
• 6. Виведення російських військ з території України та припинення бойових дій.
• 7. Відновлення справедливості шляхом розслідування та суду над російськими воєнними злочинцями та виплати компенсацій за шкоду, завдану українцям.
• 8. Запобігання екоциду, відновлення постраждалої української екосистеми та розмінування.
• 9. Дієві гарантії безпеки для України з метою недопущення ескалації та рецидивів російської агресії.
• 10. Юридична фіксація факту завершення війни після виконання попередніх 9 пунктів.

На Саміті Миру 15-16 червня будуть розглядатись 3 із 10 пунктів, які є одними із ключових для гарантування безпеки українських громадян та всього людства. І вони одні із найпростіших для виконання Росією: ядерна безпека, безпека судноплавства (від якої залежить продовольча) і повернення військовополонених, цивільних заручників та депортованих дорослих і дітей в Україну. Достатньо лише одного рішення Кремля. А його відмова чітко покаже світу хто є хто. В черговий раз.

Росія атакує дезінформацією Саміт миру, бо боїться консолідації міжнародної підтримки України

Москва розцінює як загрозу для себе миротворчі зусилля Києва та їхню підтримку міжнародною спільнотою, оскільки вони демонструють облудність російської риторики про «прагнення до миру», яке не підкріплене жодними діями. Натомість Росія продовжує руйнівну воєнну агресію, і паралельно намагається дискредитувати Саміт миру.

Ключові наративи кремлівської пропаганди щодо Саміту миру такі:

• без Росії немає сенсу проводити Саміт;
• формула миру України – це порожні декларації, відірвані від реальності;
• Росія готова до переговорів, але на основі нових територіальних реалій;
• на Саміт ніхто не поїде;
• Саміт – це антиросійське збіговисько західних імперіалістів та України (цей наратив спрямований головним чином на країни Глобального Півдня).

Дискредитація Саміту російською пропагандою перетинається з іншою інформаційною операцією: запереченням легітимності президента та загалом політичного керівництва України після того, як мали відбутися чергові вибори. Мовляв, Володимир Зеленський більше не уповноважений звертатися до партнерів від імені держави.

Інформаційних атак зазнає також Швейцарія, яка приймає Саміт миру. Пропаганда стверджує, що організація цієї події порушує її нейтральний статус. Швейцарія також зафіксувала збільшення кількості кібератак та дезінформації незадовго до проведення Саміту.

Як Україні та світу протидіяти цим наративам?

Теза про «миролюбність Москви» не витримує жодної критики, твердження про «безглуздість проведення саміту без Росії» не пропонує іншої альтернативи. Путінський режим не зробив жодних кроків для того, щоб засвідчити готовність до миру, а будь-який міжнародний майданчик використовує лише для своєї пропаганди (як показує кожен без винятку виступ представників РФ в ООН). Мир «на основі реалій які склались» означає по факту збереження російської окупації і терору проти цивільних, на що наполегливо вказує Україна.

Публічні сумніви у швейцарському нейтралітеті також необґрунтовані, адже нейтралітет не заважає посередницьким дипломатичним зусиллям, а також зусиллям, щоб розпізнавати правду. 

Росії не вдалося нав’язати світові свою тезу про «нелегітимність» президента України, оскільки аргументація про неможливість проведення виборів та підстави пролонгації повноважень чинних органів влади юридично досконала та зрозуміла.

Намагання Кремля знецінити Саміт миру має на меті відрадити від участі в ньому країни та міжнародні організації, які все ще вагаються. На жаль, у цьому Росія має деякі успіхи: не всі запрошені, чий голос важливий, відгукнулися.

На сьогодні підтверджена участь кількох десятків країн та міжнародних організацій. Близько половини з них будуть представлені лідерами. Кількість ще не остаточна, оскільки через велике представництво високопосадовців стількох країн вжиті безпрецедентні заходи безпеки. Список учасників не розголошується до моменту проведення Саміту. 

З усім тим, існують проблеми з підтримкою миротворчих зусиль України на Глобальному Півдні. По-перше, Україна в світі асоціюється із Заходом, який їй переважно і допомагає. Сильний антизахідний ресентимент заважає постколоніальним країнам побачити в Україні таку ж як вони жертву імперіалізму. Багато хто схильний, суголосно російській риториці, сприймати Україну не як суб’єкта, а як територію з’ясування стосунків між Росією та Заходом, а саму війну як експансією США та Європи у російські володіння.

По-друге, країни, які самі є жертвами війн та несправедливості, часто з ревністю сприймають посилену міжнародну увагу саме до України. Страждання українців часто протиставляють бідам Гази, Сирії, африканських країн, які, мовляв, у світі воліють не помічати. Уявна винятковість України викликає роздратування і ворожість, спроби знецінити масштаби кризи, спричиненої російською агресією.

Відповіддю на ці виклики має бути максимальне вплетення проблеми російської агресії у широкий міжнародний контекст. Так, Україна бореться насамперед за себе, але здобутками її боротьби (відновленням дієвості міжнародного права) зможуть скористатися усі скривджені.

Зрештою, українцям слід більше спілкуватися з суспільствами Глобального Півдня напряму, налагоджувати горизонтальні зв’язки так, як це досі робилося із західним світом. Це найкращий шлях до руйнування міфів, які побутують про Україну, можливість донести свою правду та зірвати маску з агресора.

Росія, як і раніше Радянський Союз, вдає з себе головну антиколоніальну силу, друга всіх поневолених, борця за рівність і справедливість у міжнародних відносинах. Тим часом у ставленні не лише до України, але й до багатьох країн Глобального Півдня, РФ проявляє найгіршої проби імперіалізму та расизму. Правду про це треба доносити.

Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу