Путін відсунув «червону лінію» вже до Червоного моря: дайджест пропаганди за 6 червня
- Кремль відсунув «червону лінію» аж до хуситів
- Що змінилося в «собачій маячні» Путіна за п’ять років
- Putinversteher мало на що вплинуть в Європарламенті
- Навіщо Балицькому «федеральний округ Новоросія»
Кремль відсунув «червону лінію» аж до хуситів
«На те, щоб позбутись Зеленського, може знадобитися рік, у Вашингтоні вже є кілька кандидатур». «Росія може поставити свою далекобійну зброю до регіонів світу, звідки будуть чутливі удари по країнах, які постачатимуть зброю Україні».
НАСПРАВДІ, це короткий переказ довгого, майже до опівночі, спілкування Путіна з журналістами на ПМЕФ.
Путінський вкид про «позбутися Зеленського» має на меті розширити горизонти московського наративу про «нелегітимність президента України» вже до США та водночас свідчити про нібито готовність РФ до «переговорів». Цю ж тезу підтвердив 6 червня і Сурков, який з нагоди 10-річчя «нормандського формату» також заявив, що нова «мирна формула вже не включає Зеленського».
А де ж поділися «відсунення кордонів НАТО», «демілітаризація з денацифікацією» та інші «принципові» речі, якими так лякав Путін у своєму зверненні 24 лютого 2022 року?
Станом на 6 червня 2024 року його «формула миру» звелася до двох пунктів: «урахування реалій на землі» та особи президента України.
Для цього Путіним і була проведена чергова «червона лінія»: можливість поставки зброї «до регіонів світу, звідки будуть чутливі удари по країнах, які постачатимуть зброю Україні». Як припустили навіть z-аналітики, він мав на увазі у кращому випадку єменських хуситів. Але Путін сам настільки перелякався своєї ж «червоної лінії» (і правильно), що не наважився сказати про це напряму.
До цього, нагадаємо, Путін казав, що «країнам Європи слід пам’ятати про те, що вони мають велику щільність населення, коли приймають рішення, чи давати дозвіл на використання ракет усередині міжнародно визнаних кордонів РФ».
Однак, коли США та інші партнери України все одно дали на це дозвіл, Путін фактично промовчав. Коли Байден попросив українців не чіпати принаймні Москву з Кремлем, вся пропагандистська рать від Захарової до федеральних каналів дивним чином це також «не помітила». Шуму пропагандистського було навколо цього багато, а зрештою все звелось до «хуситів». Тому Європі (а тим паче США) не слід лякатись Путіна. Він сам боїться.
Що змінилося в «собачий маячні» Путіна за п’ять років
Про переляк Путіна свідчить і його емоційний спіч, у якому він істерично накинувся на тих, хто прогнозує зіткнення НАТО та Росії, назвавши їх «тупими, як стіл».
НАСПРАВДІ у багатьох, хто це чув, склалося враження, що він мав на увазі виключно своїх пропагандистів. Адже все федеральне російське телебачення почало «воювати з НАТО» ще задовго до повномасштабного вторгнення в Україну. І навіть після путінських випадів соловйовська-скабєєвська «експертна спільнота» їде далі за інерцією. «Захід думає, що може нескінченно грати з нами — ні, не може. Пам’ятаєте, як було у фільмі «Місце зустрічі змінити не можна»: «Та ти не бійся, ми тебе не боляче заріжемо. Чік – і ти вже на небесах». І тут буде так само», – пригрозив 6 червня країнам НАТО очільник оборонного комітету Держдуми Картаполов.
Видання «Агентство» підверстало під «тупий стіл» Путіна одну з його цитат 2019 року, в якій він також переконував, що не збирається нападати на Україну: «Незважаючи на всі проблеми з нею, зі спекуляціями навколо Криму та Донбасу, всі чудово розуміють, що Росія ні на кого не збирається нападати. Скільки у ЄС та НАТО мешканців? Який сумарний економічний та військовий потенціал? Це просто нісенітниця, маячня собача».
Цього разу він також заявив, «що Росія не хоче нападати на НАТО. Ви збрендили зовсім? Тупі взагалі, як цей стіл? Хто це вигадав? Це нісенітниця, розумієте? Маячня собача… Ви дивіться на потенціал НАТО, дивіться потенціал Росії».
Але за всієї нібито однаковості цієї путінської «собачої маячні» за п’ять років змінилося багато чого, починаючи від «Києва за три дні» і завершуючи справжніми НАТОвськими реаліями на землі (та вже й у повітрі). Путін це знає і це його лякає. Тому і біситься. А ще тому, що сидячи за своїм «тупим столом», так і не зміг налякати Європу.
Putinversteher мало на що вплинуть в Європарламенті
6 червня почалось голосування до Європарламенту. Першою країною стали ті самі Нідерланди, які напередодні генерал-депутат Гурульов пообіцяв знести за один день. Голосування триватиме до 9 червня включно. Європейські медіа вже переповнені апокаліптичними прогнозами страшного успіху правих та ультраправих партій.
На виборах, згідно з опитуваннями, дійсно очікується посилення їхніх позицій. Праві популісти та євроскептики (а також поміркованіші націонал-консерватори) можуть претендувати приблизно на чверть місць – більше, ніж у нинішньому скликанні – зокрема, за рахунок можливого успіху у Франції, Італії, Нідерландах і ФРН. В останній це «Альтернатива для Німеччини», про яку Путін заявив, що не бачить ознак неонацизму у її діях, а Росія не має системних відносин з нею. Хоча історія з крахом Кра та іншими «альтернативниками» на кшталт Бистрона свідчить про інше.
НАСПРАВДІ, за прогнозами, перше місце на виборах займуть правоцентристи – Європейська народна партія. Вона вже висунула Урсулу фон дер Ляйєн, нинішню главу Єврокомісії, на другий термін. Новий склад Комісії має затвердити Європарламент, проте важливу роль при її формуванні відіграє і влада країн-членів ЄС. При цьому слід розуміти: більшість політичних сил, які беруть участь у виборах, виступають на підтримку України та за жорстку політику щодо Росії. Цієї позиції, до речі, дотримується і більшість правих.
А так звані «проросійські сили» — це безліч розрізнених рухів, політиків та публічних осіб, об’єднаних за єдиною ознакою: вони говорять (і набагато рідше роблять) те, що подобається Москві, нерідко дослівно відтворюючи її риторику.
Як пише «Сигнал», на початку нульових у ФРН з’явився термін Putinversteher (буквально – «той, хто розуміє Путіна»). Так називали німецьких політиків та коментаторів, які закликали шукати раціональні пояснення рішенням та риториці Путіна і не дозволяти ідеології заважати розвитку вкрай вигідних німецько-російських економічних відносин. Згодом цей термін набув поширення й у інших країнах.
При цьому «розуміння» Росії не приносять путінферштеєрам великої популярності. Зазвичай вони публічно говорять про необхідність відновлювати економічні зв’язки з РФ після війни, концентруватися на внутрішніх, а не зовнішніх проблемах Європи.
І тут дійсно немає нічого суто «проросійського». Такі люди спираються на так звану Realpolitik та взагалі відкидають міжнародне гуманітарне право як основу зовнішньої політики. Вони вважають, що цінності вторинні та потрібні виключно для гасел, а реальне життя будується навколо поточної вигоди та доцільності. У контексті нинішньої «проросійської» позиції ці політики користуються і протиріччями всередині ЄС, щоб торгуватися (як та ж Угорщина) за відстрочки щодо набрання чинності санкцій проти РФ. Тобто все заради отримання вигоди та довіри місцевого електорату за буцімто вмілу гру на російсько-європейських суперечностях.
Можливо, в окремих країнах посилення путінферштеєрів буде помітним, але глобальний розклад для Росії не зміниться: ЄС і далі буде дотримуватися режиму санкцій і допомагати Україні. А російська пропаганда і далі робитиме сюжети про незадоволених громадян країн ЄС, відірваність «бюрократів із Брюсселя» від реальних проблем населення та (цілком можливо) навіть про «фальсифікацію виборів».
До того ж вкрай праві а також вкрай ліві політики та популісти в Європарламенті зазвичай утримуються або просто не беруть участі в голосуваннях щодо антиросійських резолюцій (щоб не псувати власний імідж), які все одно приймаються.
Отже, у новому скликанні Європарламенту їх може стати більше, але основні тренди не зміняться, а розрізненість цих політичних сил (Ле Пен вже розірвала стосунки з «АдН») навряд чи дозволить їм приймати спільні рішення. Навіть якщо гасла будуть збігатися з проросійською риторикою. Тому про жодну перемогу Putinversteher у Європарламенті не йдеться.
Навіщо Балицькому «федеральний округ Новоросія»
Гауляйтер окупованої частини Запорізької області Балицький заявив про плани створення нового федерального округу Росії «Новоросія», до складу якого увійдуть ТОТ України, включаючи Крим. За його словами, Путін підпише указ про це найближчим часом. А столицею вже визначено Сімферополь.
НАСПРАВДІ, про перспективи подібних прожектів говорить той факт, що після цієї публікації радник російського гауляйтера Криму Олег Крючков повідомив: «Колеги, просимо з приводу заяви Балицького звертатися до його прес-служби. Ми так само, як і ви, прочитали цю заяву на шпальтах новин. Коментарів не буде».
Водночас, «РИА Новости Крым» із посиланням на власні джерела пише, що «остаточної конфігурації нового федерального округу, як і рішення про терміни його створення, поки немає».
Нагадаємо, окупований Крим включили до складу Південного федерального округу ще 2016 року. А з лютого 2022 року і по нинішній час Росія так і не вийшла на адміністративні кордони Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, які Балицький вже включив до «Новоросії».
Особливо цікаво така заява пролунала на тлі звернення РПЦ 6 червня про набір добровольців для ремонту будинків на Донбасі. Хоча ще у квітні Путін заявив, що на ці цілі виділено 4 трлн рублів.
Ще більшого інтересу до другої спроби створення «Новоросії» додали два трамваї, які цього ж дня зіткнулись у «Староросії», а саме в Кемерово, що призвело до понад сотні травмованих. За словами мера міста Дмитра Анісімова, «знос трамваїв у місті сягає 90%. Вони застарілі, їхній вік становить понад 40 років. Розуміння джерел фінансування на придбання нових або ремонту старих буде ближчим до 2025 року, спочатку треба оновити інфраструктуру».
А у червні та жовтні 2022 року влада Кузбасу (яка навіть перейменувалась в КуZбас і якою до недавнього часу керував чоловік племінниці Путіна Цивильов, що тепер став міністром енергетики РФ) офіційно заявила, що допоможе у відновленні окупованої Горлівки та обіцяла виділити на це за три роки (тобто до 2025-го) понад 3 млрд рублів. А в квітні минулого року заявляла, що вже витратила на відновлення доріг та інфраструктури міста 1,6 млрд. Отже, російські корупційні щури, які продовжують їсти путінську українську мрію ще з 2022 року, тепер хочуть ще. І це все, що потрібно знати про «новоросійський федеральний округ Росії».
А Балицькому краще замислитись над ППО, яке він просив у Путіна ще рік тому. Інакше дійсно доведеться тікати аж до Червоного моря.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
