Московські диванні «витязі» проти «окопних мурз»: дайджест пропаганди за 21 лютого 2024 року

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 21 лютого 2024 року.

1. «Гніздо Соловйова» вбило «воєнкора» Морозова
2. «Завойовникам Кринок» не повірили навіть Z-ресурси
3. Хто стоїть за «польськими фермерами»?
4. Два роки путінської «омерти»

«Гніздо Соловйова» вбило «воєнкора» Морозова

«Коли забажаєш покінчити життя самогубством, не вплутуй у свої справи інших. Просто повісся на віжках у стайні». Так прокоментувала пропагандистка Вітязєва  (справжнє прізвище Лозанова) самогубство Z-блогера Андрія «Мурзи» Морозова.

НАСПРАВДІ, саме вона разом із Гаспаряном (іншим пропагандистом з «гнізда Соловйова») брала участь у цькуванні «Мурзи». Усе через його пост про ціну Авдіївки (він писав про 16 тисяч безповоротних втрат серед окупантів). Вони назвали його допис «пораженческим высе…ом, который тянет на  зверскую дискредитацию российской армии». Після цього командування, нібито, змусило «Мурзу» видалити публікацію, а він вирішив накласти на себе руки, написавши велику романтично-передсмертну Telegram-записку в стилі «мене ніхто не зрозумів, а я був такий щирий» із прямими звинуваченнями на адресу «політичних проституток на чолі з Соловйовим».

Звісно, «Мурза» нічого нового не сказав і чого коштував «потужний успіх» окупантів в Авдіївці відомо. Проте, його смерть вчергове підкреслила величезну прірву між «окопними воєнкорами» і диванними (на кшталт навіть не Вітязєвої, а Подоляки, Коца, Сладкова чи загиблого у пітерському клубі Татарського). Перші хоча б трохи намагаються зважати на реальність. Другі, сидячи у Москві, виступають лише в ролі «загороджувальних загонів» для своїх колег.

Хоча чи був «Мурза» «своїм» для того ж Соловйова? Адже, коли останній ще вдавав із себе «ліберала» і переконував, що «війни між Росією та Україною ніколи не буде», а «Крим – український», Морозов вже брав участь в акціях нацболів, атакував польське посольство в Москві, обстрілював офіс партії «Єдина Росія» на Кутузовському проспекті (через те, що  у Москві того року одну з вулиць назвали ім’ям Ахмата Кадирова).

У 2014 році він став бойовиком «донбаського ополчення» і продовжував вести свій націоналістично-«патріотичний» блог, в якому протягом 8 років попереджав про «неминучу повномасштабну війну між Росією та Україною, до якої треба готуватися». А з її початком взяв у руки зброю і в перервах між боями строчив свою «окопну правду» (звісно, зі «смерть українським нацистам!» наприкінці).

А та ж Вітязєва до 2015 року спокійно жила собі в українській Одесі. Що абсолютно не заважає їй зараз бути на московській «передовій війни з українським неонацизмом» і цькувати таких як ця «окопна мурза». Не те, щоб когось з цих жаб і гадюк було шкода, просто цей черговий (вже мало прихований) гнійник путінізму мусить обов’язково прорватися.

«Завойовникам Кринок» не повірили навіть Z-ресурси

Сувора «воєнкорівсько-окопна» правда спливла і з приводу «переможної» брехні Шойгу щодо Кринок. Той, нагадаємо, напередодні доповів Путіну, що російська армія взяла під контроль цей населений пункт Херсонської області, розташований на лівому березі Дніпра. 

За словами самого Путіна, командувач російського угруповання військ «Днепр» Теплинський також доповів йому, що «у Кринках залишаються кілька людей, які ховаються чи в лісах, чи у виритих норах». До переможних реляцій Шойгу, Путіна, Теплинського (чи хто там ще «брав» маленькі українські Кринки?) доєднався і херсонський «гауляйтер» Сальдо. Той опублікував якесь дивне відео із заблюреними «морпіхами-визволителями», які розмахують ганчіркою, схожою на російський прапор.

НАСПРАВДІ, заяви про те, що українські захисники відступили з Кринкок, не підтвердили в Генштабі ЗСУ (хоча, наприклад, зробили це щодо Авдіївки). А з приводу відео Сальдо, то вже 21 лютого Deep State виклала у мережу те, що залишилося за кадром. На відеозаписі з тією ж геолокацією, зробленим українським БПЛА, двоє «визволителів», закріпивши прапори серед руїн, біжать звідти подалі — перетинають поле, дорогу та ховаються в лісі. Заяву «завойовників Кринок» зустріли з недовірою навіть Z-ресурси.

«Военный информатор» висловився прямо: «На даний момент джерела з місць не підтверджують цього факту. До того ж заяви про те, що Кринки зачищені, і водночас про те, що противник залишається сидіти в підвалах, банально суперечать одна одній… Для чого було бігти попереду паровоза на настільки високому рівні — загадка. Очевидно, дехто вирішив, що на тлі запаморочення від успіхів в Авдіївці ніхто не помітить».

«З приводу того, взяті Кринки чи ні, здається, можна з більшою достовірністю дізнатися у тих, хто безпосередньо виконує там завдання», — обережніше висловився ресурс «Рибарь». Цікаво, чи будуть московські «вітязі пропаганди» звинувачувати і ці канали у «розповсюджені фейків про російську армію»?

Хто стоїть за «польськими фермерами»?

Протести «фермерів з Польщі» остаточно вийшли за рамки «спору господарюючих суб’єктів» і перетворились на політичні. І з наявними ознаками російського втручання.

НАСПРАВДІ, 21 лютого стало відомо, що одним із польських «фермерів», який їхав із плакатом «Путіне, наведи лад і з Україною, і з Брюсселем, і з нашим урядом», виявився агент російських спецслужб Пйотр Панасюк, внесений у базу «Миротворець». На своїх сторінках у соцмережах він підтримує окупантів та пропагує російську агресію, при цьому називає себе «кваліфікованим істориком, геополітиком, геостратегом». На «Миротворці» вказано зв’язок Панасюка з Рафалом Меклером – лідером польських ультраправих.

Глава МВС Польщі Марчін Кервінський повідомив, що стосовно цього «фермера» вжито заходів. «Говорити зараз антиукраїнські тиради, вихваляти Путіна і закликати його добити українців, звучить як спроба захопити фермерський рух безвідповідальними елементами або пропутинськими агентами», – заявив речник МЗС Павел Вронський у коментарі RMF FM. І додав, що для нього немає значення, чи «проросійські вимоги» висувають агенти, чи «корисні ідіоти».

За його словами, інциденти, подібні до вивішування звернення до Путіна на тракторі, «шкодять Польщі і репутації польського народу, який першим прийняв українців і відкрив їм свої будинки» і вигідні Путіну. Вронський закликав організаторів страйків подивитися, хто додає «проросійський наратив» у протести, і дистанціюватися від таких людей.

І це дійсно важливо, адже інші протестувальники бачили, хто і з якими гаслами їде попереду колони, і мовчали. З цього приводу польським та іншим європейським «фермерам» варто пам’ятати одну просту річ: їхня хата не  скраю, а наступна. Якщо не зупинити Путіна і таких «трактористів». На українському Донбасі (за його «настамнетовскою» брехнею зразка 2014 року) теж з них все починалося.

Два роки путінської «омерти»

Цього ж дня, до речі, виповнилося рівно два роки з епохального діалогу між Путіним та провідним російським експертом із «польського питання» – головою Служби зовнішньої розвідки Наришкіним. Це було на екстреному засіданні Ради безпеки РФ, яке увійшло в історію як «путінська омерта». На ньому диктатор особисто під телекамери допитував кожного зі своїх поплічників, чи підтримує той прохання «глав ЛДНР визнати їхню незалежність».

Обряд омерти в Радбезі вперше показали по телевізору — раніше такі заходи проводилися лише за зачиненими дверима. Саме тоді вся Росія і побачила наскільки жалюгідним є її головний розвідник Наришкін, який з переляку одразу здав всі явки та паролі, сказавши, що виступає не за визнання «ЛДНР», а одразу за їхнє входження до складу РФ.

НАСПРАВДІ, крім блеяння Наришкіна, цікаві й «доводи», які наводили тоді члени путінської кліки на користь фактичного оголошення повномасштабної війни Україні. Наприклад:

–    Шойгу сказав, що «90% Донецька залишилося без води, а дві третини жителів Луганська не мають газу». (Хоча, до 2014 року все було добре і з газом і з водою).

–    Медведєв згадав, як ухвалював у статусі президента РФ рішення про визнання Південної Осетії та Абхазії у 2008 році і стверджував, що «тодішнє аналогічне рішення дозволило зберегти сотні тисяч життів людей, які там мешкають». (Хоча міф про «8 років бомбили Донбас» розвінчується показниками втрат серед мирного населення до 24 лютого 2022 року і після). 

–    Володін (спікер Держдуми) нагадав, що «351 депутат Держдуми вже висловився за направлення звернення до Путіна з проханням визнати «ЛДНР». (Цікаво, що тоді переміг варіант звернення не від «Єдиної Росії», а КПРФ. Її очільник Зюганов у повній відповідності до медведєвського наративу пояснював: «Визнали Південну Осетію – ніхто не стріляє, визнали Абхазію – ніхто не стріляє, визнали Придністров’я – ніхто не стріляє. Тому і це рішення нормальне»).

–    Патрушев (секретар Ради безпеки) обережно закликав Путіна «провести переговори з президентом США Байденом і донести до нього думку, що Москва просто збирається підтримати людей на Донбасі». Мішустін (прем’єр-міністр) додав, що санкції через визнання очікувані й підтримав Патрушева – «довести позицію Москви до Вашингтона, і якщо не буде рухів, визнавати ДНР і ЛНР».

–    Колокольцев (очільник МВС) був найбільш відвертим: «Однозначно необхідно визнавати ці республіки, і до того ж розширити їхні кордони до Маріуполя та у межах всієї Луганської та Донецької областей».

Після цієї демонстративно-телевізійної «омерти» рішення про повномасштабне вторгнення в Україну було легітимізоване. До початку його кривавого втілення залишалося менше 72 годин.

Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу