1. Чому гауляйтери «змушені щодня озиратися»
2. Ту-22М3: полювання триває
3. Від F-16 мінні поля не врятують
4. Космічний провал путінських ілюзій

Чому гауляйтери «змушені щодня озиратися»

У так званих «виборчих комісіях ДНР, ЛНР, Запорізької та Херсонської областей» не публікуватимуть поіменні списки кандидатів у депутати від політичних партій. Офіційна причина: «з міркувань їхньої фізичної безпеки».

А 18 серпня так звана «Народна рада ЛНР» оприлюднила «закон», за яким так званий «голова народної республіки» буде обиратися таємним голосуванням «депутатами» з трьох кандидатів, представлених президентом РФ.

НАСПРАВДІ, саме так і виглядає «народне волевиявлення» у путінській «народній республіці». «Виборці» не знають прізвищ своїх «кандидатів в депутати», які своєю чергою, не знають кого із трьох кандидатів на пост «голови» пришлють їм з Москви. Також «з міркувань безпеки» засекречена дата «народного волевиявлення голови ЛНР». Ось так Москва готує «вибори в нових регіонах»

І це зрозуміло. «Гауляйтер» ТОТ Запорізької області Балицький 10 серпня пояснив Соловйову: «Ми теж живемо в бункерах, щодня змушені озиратися, стежити за своєю безпекою, це накладає тягар…».

Не важко здогадатися, кого саме Балицький має на увазі під «теж», розповідаючи про своє бункерне життя. У будь-якому разі, жити їм підземеллях недовго. Гітлер, до речі, спустився в свій бункер під райхсканцелярією 16 січня 1945 року. І прожив в ньому лише 3,5 місяці – до 30 квітня.

Ту-22М3: полювання триває

Бункерно-захисна тема спливла й через ураження безпілотником стратегічного ракетоносія Ту-22М3 на військовому аеродромі «Сольци» в Новгородській області. Це на відстані 660 км від кордону з Україною.

НАСПРАВДІ, якщо хтось не зрозумів, то це подія – непересічна. Адже в Росії чи не вперше за останній час повністю знищено стратегічний ядерний бомбардувальник. Зроблено це за допомогою БПЛА, вартість якого незрівнянна з вартістю ракетоносія, і тим паче з вартістю шкоди, яку може він завдати.

Ту-22М3 беруть участь в повномасштабному вторгненні з самого початку:

–   28 лютого 2022 року по Харкову було випущено одразу 16 ракет.

–   14 квітня вони бомбардували Маріуполь. У т.ч. із застосуванням некерованих бомб ФАБ-3000 на «Азовсталь».

–   9 травня 2022 року агресори застосували до шести ракет Х-22 по об’єктах у містах Донецької області, що знаходяться в прифронтовій зоні.

–   Цього ж дня з них було пущено три ракети «Кинджал» по цивільних об’єктах в Одеській області.

Полювання на Ту-22М3 велося давно. І небезуспішно. Вже у грудні Центр стратегічних комунікацій попереджав, що росіянам варто прислухатися до Енгельса. Не дослухалися. Тепер у РФ знову скиглять про необхідність тримати такі дороговартісні літаки в укриттях, але запізно.  Палає вже не тільки тактичний потенціал Росії, а й стратегічний. 

Крім Енгельсу (у Саратовській області) та «Сольців» (в Новгородській) «бавовни», через які росіяни втратили понад десятка літаків і гелікоптерів, розквітали на авіабазах: в окупованому Криму, Рязані, Новосибірській та Псковській областях тощо. Полювання триватиме й надалі.

Від F-16 мінні поля не врятують

А в той час, коли після знищення Ту- 22М3 спалахували Z-пабліки, надійшло повідомлення з Нідерландів і Данії, уряди яких офіційно підтвердили рішення надати Україні літаки F-16. Крім іншого, це особливо символічно на тлі постійних вкидів пропаганди через західну пресу про нібито «втому Заходу від України».

НАСПРАВДІ, ставлення західних країн до продовження підтримки України характеризують не десятки скептичних публікацій у західних виданнях, а вчинки політиків.

До цього, нагадаємо, була створена основа «коаліції F-16 для України» (Велика Британія, США, Данія, Нідерланди, Бельгія та інші країни). З того часу, отримання Повітряними силами України західних багатофункціональних винищувачів стало лише питанням часу. Його прискорили США, які минулого тижня схвалили постачання винищувачів F-16 Україні з Данії та Нідерландів. І ось тепер їхній крок. 

Чи змінять ці літаки ситуацію на полі бою («воєнкори» вже скиглять, що «від F-16 мінні поля не врятують»), залежить від того, яка їх кількість буде поставлена, і яким озброєнням вони будуть оснащені. 

У кожному разі, перевага F-16 (крім іншого) у тому, що вони здатні виконувати як наступальні, так і оборонні завдання. Дальність ракет, випущених з F-16 перевищує дальність плануючих авіабомб (які запускають російські Су-34), а також протитанкових ракет, які запускають гелікоптери Ка-52.

Інша важлива особливість F-16 – вміння з високою точністю вражати наземні цілі, використовуючи протирадіолокаційні ракети та авіабомби, що коригуються. Останні заощадять для ЗСУ далекобійні ракети GMLRS систем HIMARS.

В цілому F-16 в Україні зможуть виконати такі завдання:

–   відігнати авіацію окупантів від рубежів застосування коригованого озброєння.

–   зменшити активність ударних гелікоптерів РФ та штурмовиків, які завдають ударів по прифронтовій зоні.

–   ефективніше застосовувати високоточне озброєння для ураження цілей, включно з високоточними плануючими бомбами.

–   відіграти роль винищувача ППО для відбиття атак крилатими ракетами.

Постачання цих літаків фактично повністю адаптує стандарти НАТО на всю систему ППО та Повітряні сили України. А відповідно – і всіх ЗСУ. Історія з наданням Україні F-16 – в стратегічній для Путіна поразці. Адже, повторимо, ніхто на Заході не буде ризикувати такою зброєю, якщо не буде відчувати головного – не просто перемоги України, а й (за словами президента Володимира Зеленського) вже майбутньої «побудови архітектури безпеки у всій Європі та світі». 

Космічний провал путінських ілюзій

І наостанок про чергову стратегічну поразку Путіна. 21 серпня Росія мала підкорити Місяць. Принаймні так 10 днів тому й лунало офіційне гасло космічних перегонів РФ з СРСР. 15 серпня пропаганда ще «рвала Україну, захоплювала США і лякала Німеччину».

НАСПРАВДІ, 20 серпня Роскосмос офіційно оголосив про аварію станції «Місяць-25». І того ж дня Індійська космічна агенція спокійно повідомила, що розпочала підготовку до посадки власної станції «Чандраян-3» на Місяць, яка запланована на 23 серпня. 

Таким чином, РФ програла не тільки «якійсь там» Індії, а й Радянському Союзу. Адже, наприклад, радянський «Місяць-24» в 1976 році мав набагато складнішу програму (включно з доставкою місячного ґрунту на Землю). З того часу на супутнику Землі побували десятки апаратів США, КНР, Індії, Японії, Європи, Ізраїлю та Південної Кореї.

Путінській Росії так і не вдалося здійснити жодної подібної місії. Дві станції («Марс-96», «Фобос-Грунт») були втрачені на перших етапах польоту, а тепер і «Місяць-25» розбився. Його запуск переносився з 2010 року на 2023-й 16 (!) разів. У тому числі через накладені з 2014 року санкції. 

Загалом на втілення своїх місячних понтів Путін витратив 12,6 млрд рублів, що можна порівняти з бюджетом великого міста (а не, наприклад, селища Шахтинський у Хабаровському краї, з якого евакуювали мешканців через загрозу падіння першого ступеня ракети-носія «Союз-2.1б», що виводила «Місяць-25» на орбіту). На нього були викинуті гроші більші за річні бюджети таких міст як Кострома (11,4 млрд рублів), Брянськ (12,4 млрд) або Чебоксари (13,8 млрд).

Провал місячної місії – це жорстокий удар по Путіну, якому під час міжнародної ізоляції важливо було показати, що «санкції нам на користь», «Росія стає сильнішою» й т.п. Отже, показав.

А тим часом звільнений у липні минулого року з посади голови «Роскосмосу» Дмитро Рогозін представив свій новий «винахід» – установку для запуску ракет. Зварена з іржавих труб установки знищеного РСЗВ «Град», вона понад все нагадує кустарні ракетниці, які застосовують арабські терористи на Близькому Сході.

Нагадаємо, у «Роскосмосі» Рогозін перебував з 2011 року. За цей час він обіцяв побудувати: місячну станцію населену людьми, роботів-аватарів, 3D-принтери на Місяці, польоти на «Союз», водневу ракету «Ангара», космічний корабель «Кліппер», міжорбітальний буксир, а до 2020 року – запуск видобування на Місяці рідкісного ізотопу гелій-3.

Рогозін – це і є символ путінського космосу. І в історію він увійшов хіба що пораненням у сідницю, після чого з’ясувалося, що Росія не контролює, навіть, ресторани в окупованому Донецьку.  То ж про космос залишається тільки мріяти. Зі своїх підземних бункерів.   

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки