Головний підсумок кампанії: це насправді вибори!

До 31 березня, голосування на виборах президента України, залишилися лічені дні. Головний підсумок стане відомий на ранок 1 квітня, але уже зараз можна оцінити кампанію в цілому. Багато в чому вона виявилася для України безпрецедентною. І не лише через історичний момент, коли ці вибори відбуваються. Надто високим є ступінь відповідальності кожного, хто опустить бюлетень в урну, і кожного, хто на виборчу дільницю не прийде, а відтак - все одно вплине на результат. Ледве не всі оглядачі підкреслювали, що Росія, агресор і запеклий ворог незалежності України, не робить ставку на якогось конкретного «свого» кандидата. Кандидат Кремля – це пан Хаос, там розраховують на дестабілізацію України, непримиренну суперечку і роздрай у різних групах українського суспільства, їм потрібний привід, щоби оголосити або про невизнання виборів, або про те, що Україна – це держава, яка не відбулась, а відтак, вона потребує керування ззовні. Власне, на це і була націлена російська інформаційна активність упродовж останніх півроку, і надто – трьох місяців, коли 31 грудня 2018 року офіційно почалася передвиборча компанія. Наскільки вдався цей план, краще судити вже після дня голосування, за його результатами. Втім, сказано про таку небезпеку в українських ЗМІ дуже багато, тож, хто хотів почути, почув, відтак, врахує на виборчій дільниці та поза нею, стримуючи свої емоції.

Втім, головне в цих виборах те, що вони – все-таки вибори! За кілька днів до голосування ніхто не може надійно спрогнозувати дві перші позиції. А це значить, що про другий тур нема чого й говорити. Здається, що ця обставина, крім усього іншого, додає суспільству втоми, всі вже хочуть розв’язки. Суспільство втомилося від скандалів і від купи компромату, якою рекордно відзначилася ця компанія. Але хіба ж і це не ознака відкритості виборів і ефективності та свободи інформаційного поля? Чотири небачених за своєю потужністю та силою збурення інформаційні вкиди трусонули за останні місяць-півтора всю Україну. Приводимо їх у порядку їхнього впливу на внутрішньополітичну ситуацію.

• Скандал, спричинений журналістським розслідуванням «Бігус-інфо» про корупцію в «Укроборонпромі».

• Звинувачення у створенні «пірамід» - систем мотивування виборця, яким основні кандидати обмінюються з перемінним успіхом.

• Реакція «Національних дружин» і критика МВС, щодо недостатньої протидії всім цим проявам.

• Скандал з відміною Конституційним судом за представленням групи депутатів відповідальності за «незаконне збагачення», який підвісив до стану невизначеності всі антикорупційні зусилля останніх років.

В чому ще українські вибори-2019 стали безпрецедентними? Встановлений рекорд по кількості кандидатів на найвищу державну посаду в Україні. Їх було зареєстровано 44. Залишилось 39 після того, як декілька учасників знялися на виборах на користь інших кандидатів. Але все одно, через таку кількість кандидатів, бюлетень для голосування матиме рекордну довжину – 0,8 метра.

Що й казати, така кількість претендентів, де в чому профанує саму ідею вибору, бо зробити його, беручи до уваги весь список, в принципі неможливо. Такий от парадокс: чим більший вибір – тим він, насправді, менший. Так і зараз – ми, по суті, обираємо майбутнього президента з «малого» списку 5-6 кандидатів.

Укрінформ бажає зробити вам правильний вибір, щодо якого ніколи не доведеться шкодувати. А між тим, ми пропонуємо придивитися до чотирьох нюансів, які, можливо, допоможуть вам остаточно визначитися.

1. Динаміка рейтингів: гонки лідерів — очевидні та неймовірні

Те, як змінювалася трійка лідерів президентських перегонів протягом чотирьох місяців фактичної передвиборчої кампанії, Укрінформ дослідив за даними соціологічних опитувань, які щомісяця оприлюднювали Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) - у розділі “Прес-релізи та звіти”, Соціологічна група «Рейтинг» (Rating Group Ukraine) у розділі “Дослідження. Україна” та Центр Socis у розділі “Дослідження та проекти” . Саме ці дослідницькі організації протягом усього періоду президентської кампанії методично проводили моніторинг електоральних настроїв українців (поодинці або ж спільно з іншими соціологічними компаніями), і тому гонку лідерів тут можна прослідкувати в динаміці.

Зазначимо, що до уваги брався відсоток тих, хто визначився з вибором та має намір взяти участь в голосуванні. Саме цей показник соціологи вважають найбільш коректним для порівняння результатів опитувань і результатів виборів.

Загалом ситуація перед першим туром виборів виглядає наступним чином.

Трійку лідерів складають керівник Студії “95 квартал” актор Володимир Зеленський, нинішній президент Петро Порошенко та лідерка партії “Батьківщина” Юлія Тимошенко (перераховані в алфавітному порядку за прізвищем — Авт.).

На початку грудня минулого року, тобто ще за місяць до початку офіційної кампанії, Юлія Тимошенко видавалася лідером президентських перегонів, суттєво випереджаючи Володимира Зеленського і Петра Порошенко.

Натомість у січні, як засвідчують цифри, беззаперечним лідером став Володимир Зеленський (див. табл. “Дані соціологічних опитувань”).

Наразі Зеленський утримує лідерство за представленими дослідженнями — як окремими, так і спільними. У той же час Порошенко і Тимошенко поперемінно ділять друге і третє місце (див. табл. “Зміна лідерів президентських перегонів”). В останні два місяці вони, образно кажучи, “дихають” один одному в потилицю - за даними останнього спільного опитування КМІСу, групи “Рейтинг” і Центра Разумкова, що опубліковані рівно за тиждень до голосування в першому турі, Юлію Тимошенко і діючого президента відділяють лише якісь 0,2%.

Тобто мова йде про різницю між другим і третім місцем в межах статистичної похибки. Разом з тим ще одне опитування КМІС (тепер уже без партнерів), зроблене теж в середині березня, при незмінній першості Зеленського на друге місце ставить Порошенка з відривом від Тимошенко у 4,4%. Замовника цього рейтингу КМІС не називає, посилаючись на побажання клієнта. За даними Центру Socis, Порошенко теж впевнено проходить у другий тур.

Традиційними для України є також деякі поправки, до яких треба вдаватися, прогнозуючи результат голосування на базі соціологічних замірів. Наприклад, вважається, що значна частка електорату Юлії Тимошенко зосереджена по віддалених селах, до яких ніколи не добираються соціологи зі своїми анкетами. З іншого боку, соціологічне опитування не враховує ступінь мобілізації електорату того чи іншого кандидата. Є оцінки, зокрема, що передвиборчому штабу діючого президента Петра Порошенка більшою мірою, ніж конкурентам, вдалося донести своїм виборцям необхідність піти 31 березня на свою дільницю і проголосувати за кандидата, якого вони вважають гарантом незмінності курсу України.

Варто зазначити, що протягом усієї кампанії рейтинги усіх трьох кандидатів у січні-лютому, тобто на середині шляху, піднімалися, а під кінець дещо впали. Певно, позначилася втома суспільства від надто напруженої президентської “гонки”, яку затьмарили кілька гучних скандалів. Причому в них в тій чи іншій мірі були втягнуті усі три кандидати.

Отже, наскільки точно “вистрелять” останні березневі результати соцопитувань в реальності, ми побачимо вже найближчого понеділка. Допоки ж залишається непрогнозованим вплив тих, хто ще не визначився з вибором — а це близько 25% виборців. Тож у кандидатів і їх прихильників ще є шанс схилити на свій бік хоча б кілька відсотків тих, хто з різних причин сумнівається у своєму виборі...

2. Історія питання: Чи варто покладатися на прогноз від соціологів і наскільки?

Давайте згадаємо, як справдилися передвиборчі опитування (або ні) на кількох минулих президентських виборах.

2014 рік

Три учасники 1-го туру з найбільшим результатом	Результат за підсумками голосування	Демократичні ініціативи, Центр Разумкова	Соціополіс	СОЦІС	КМІС	Рейтинг
Петро Порошенко	54,70	44,6	28,1	33,9	34,0	34,1
Юлія Тимошенко	12,81	8,4	17,9	6,5	5,7	7,2
Олег Ляшко	8,32	5,4	5,4	3,8	3,0	5,5

Загальна явка склала 59,48 (позначилися події на Сході країни). Під час опитувань заявляли, що не братимуть участь – від 9 до 13 відсотків респондентів, за два тижні не визначились з кандидатом, за різними опитуваннями – від 15 до 27 відсотків.

2010 рік

	Результат	КМІС	Рейтинг	СОЦІС
Віктор Янукович	35.32	30,3	33,8	28,7
Юлія Тимошенко	25.05	15,8	18,8	19,0
Сергій Тігіпко	13.06	7,1	5,5	2,6

Явка – 66,76%. Не планували голосувати, згідно з опитуваннями, 3-4 відсотки, не визначилися з вибором за три тижні перед голосуванням від 14,9% (Рейтинг) до 30,5% (КМІС).

2004 рік

	Результат	КМІС	СОЦІС
Віктор Ющенко	39,90	35,6	34,7
Віктор Янукович	39,26	34,3	29,8
Олександр Мороз	5,82	5,6	5,5

Явка – 74,54%. За три тижні до голосування не визначились з кандидатом 18-20 відсотків.

1999 рік

	Результат	КМІС (жовтень)	КМІС (вересень)	«Соціальний моніторинг»	Інститут соціальної та політичної психології
Леонід Кучма	36,49	11,4	15	6	8,2
Петро Симоненко	22,24	6,7	9,9	7	8,4
Олександр Мороз	11,29	9,8	11,6	7	11,1

Явка була високою – 70,15%.

Отже, як бачимо, результати попередніх опитувань доволі точно збігаються з результатами голосувань. Виняток – цифра тих, хто заявляє, що не піде на вибори: насправді тих, хто не прийшов голосувати, виявляється на 20-25 відсотків більшою, тож за рахунок неявки можливі несподіванки в результатах порівняно з прогнозом.

І ще – великі розбіжності між прогнозом і результатом 1999 року – це, як кажуть «зовсім інша історія». Судячи з усього, тоді мали місце масовані втручання у хід виборів, тобто, викривлений підрахунок голосів соціологи передбачити, звісно, не можуть. Але згадаймо, що подібна істотна розбіжність опитувань з оголошеними ЦВК цифрами в 2004 році призвела до масових протестів, Помаранчевої революції і скасування результатів другого туру. Тобто, народ не обдуриш, якщо він того не хоче.

3. Прогноз явки-2019: активність громадян, передусім, молоді може й рекорди побити

Перевірити наявність себе та своїх рідних, друзів у списках виборців можна було у будь-який час. Та в реальності сталося так, що ті, хто цього не зробив, заметушилися лише тоді, коли до кінцевої дати внесення в реєстр залишалося кілька днів. Внаслідок цього в місцевих органах ведення держреєстру виборців утворилися чималі черги. До того ж цього року виявилося чимало тих, хто забажав тимчасово змінити місце голосування. Переважно йдеться про людей з окупованих територій, що цілком логічно, та трудових мігрантів, що працюють не місцем проживання. Цю активність Укрінформ зафіксував в репортажі столичних кореспондентів, щоправда в обласних центрах України ситуація була подібною. Тож схоже, що якраз тут ми наочно переконуємося у правдивості прогнозів соціологів про небачену активність громадян на цих президентських виборах. Ми дійсно стали відповідальнішими, і замість того, щоб пересидіти вибори в зоні комфорту, хоч і в останній момент, але відстоюємо право взяти в них участь? Уже найближча неділя дасть нам відповідь на це запитання. Основне питання: наскільки прогноз явки, складений соціологами, співпаде з фактом. А тут можуть бути несподіванки.

Якщо подивитися на цифри явки виборців у першому турі президентських виборів попередніх років, то маємо таке:

2004 рік – 75%;

2010 рік – 67%;

2014 рік – 60% (у єдиному турі).

Цікаво, що у 2014-му про готовність взяти участь у виборах заявляли 79% українців, про що повідомляли соціологічні дослідження Фонду “Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва” разом із Центром ім. Разумкова. Але, як бачимо, в реальності виборців було на 20% менше.

Нинішній 2019 рік за прогнозами соціологів обіцяє взагалі стати рекордним. За останніми опитуваннями соціологічної групи “Рейтинг”, 85% респондентів готові прийти на вибори. Примітно, що це майже така ж висока явка, що й у 1991 році, коли українці обирали першого президента незалежної України.

Водночас звертає на себе увагу іще один момент. Цього року як держава, так і соціально відповідальна громадськість доклала багато зусиль, аби максимально залучити на вибори усі категорії населення, а особливо – молодь. Приміром, учора Міністерство юстиції разом з ілюстраторкою і авторкою популярного в Мережі персонажа “Гуся” Надією Кушнір презентувало серію відеороликів, де роз'яснюються права громадян під час виборів. Залучення персонажа, близького до молоді – досить вдалий хід зі сторони держави, аби в сучасній формі нагадати про соціальну відповідальність і бути почутими.

Інший соціальний ролик підготував благодійний фонд “Життєлюб” (щоправда скопіювавши з американського аналога), де люди в літах звертаються до молоді, мовляв, не голосуйте, ми за вас вирішимо, в якому майбутньому вам жити. У описі до відео наводиться статистика, що на минулих парламентських виборах 2014 року проголосувала лише третина молоді 18-24 років, тоді як людей у віці 50-59 років на дільниці прийшло понад 65%. Не виключено, що цього року ситуація таки помітно зміниться.

4. Про гроші: державні, кандидатські, спонсорські і необлікований кеш

Президентські вибори-2019 обійдуться українцям-платникам податків щонайменше у 2 мільярди 354 мільйони 880 тисяч гривень (приблизно $87 мільйонів). Така сума передбачена в Держбюджеті, але в ЦВК не відкидають ймовірності збільшення видатків, адже “базову” суму розраховували, виходячи із того, що участь у перегонах братимуть не більше 25 кандидатів. На перший тур поки що передбачено витратити понад 1,5 мільярда гривень, на другий — майже 850 мільйонів. Ще понад 223,5 мільйонів ($8,28 млн) піде на забезпечення функціонування Державного реєстру виборців (але це — із урахуванням підготовки до майбутніх парламентських виборів). Видатки самої комісії на підготовку та проведення чергових виборів президента становитимуть майже 276 мільйонів гривень ($10,22 млн). Їх розподіл затверджено постановою Центрвиборчкому, згідно з якою левову частку наданих коштів (майже 195 мільйонів гривень) витратять на виготовлення виборчої документації та її доставку до окружних виборчкомів.

Частину витрачених на проведення виборів грошей держава компенсує за рахунок застави у 2,5 мільйона гривень, яку при реєстрації вносили кандидати. За законом, заставу повернуть лише тим (тому) з претендентів, хто вийде до другого туру або стане главою держави у першому. Відповідно, після першого туру виборів до держказни перекажуть кошти, внесені 37 кандидатами (37х2,5 млн = 92,5 млн гривень - $3,43 млн).

Агітацію, рекламу у ЗМІ, концерти та мітинги, за законом, оплачують самі кандидати у президенти або їхні спонсори та благодійники (через виборчі фонди). Вже зрозуміло, що йдеться про мільярди гривень. Приміром, за даними проміжних фінансових звітів щодо надходжень та використання коштів виборчих фондів кандидатів, станом на 18 березня претенденти на посаду глави держави офіційно витратили на виборчу кампанію 1 млрд 273 млн гривень.

Лідер за витратами, згідно з даними ЦВК, чинний глава держави Петро Порошенко понад 415 млн гривень ($15,37 млн). Цю суму він профінансував власним коштом. І це, до речі, рекорд (у гривневому еквіваленті) в історії президентських виборів в Україні.

Глава “Батьківщини” Юлія Тимошенко витратила на виборчу кампанію 164 млн гривень ($6,07 млн). Йдеться про гроші з рахунків партії.

Шоумену Володимиру Зеленському передвиборча кампанія поки що обійшлася у 102,8 млн гривень ($3,81 млн). Виборчий фонд кандидата наповнювався завдяки перерахуванням фізичних (понад 68 млн гривень) та юридичних (понад 7 млн) осіб, власних коштів кандидата (11 млн) та майже 16 мільйонів гривень із фондів партії “Слуга народу”.

На четвертому місці за офіційними витратами на виборчу кампанію лідер партії “Основа” бізнесмен Сергій Тарута. Він вже “освоїв” понад 98 мільйонів гривень ($3,64 млн). Більша частина цих коштів — внески фізичних осіб та власні гроші кандидата. При цьому, нагадаємо, Тарута заявив про підтримку на виборах іншого кандидата — Юлії Тимошенко. Тож, певно, розраховує на компенсацію витрачених коштів (або, власне, грошима, або посадою — у разі перемоги партнерки у президентській гонці). Остаточні фінзвіти політсил на їхніх висуванців мають надійти для перевірки до НАЗК у травні.

Неофіційні витрати кандидатів, за оцінками Комітету виборців України, в рази більші. “Закон не встановлює обмежень щодо розміру виборчих фондів кандидатів, тому політики можуть витрачати будь-які суми. В результаті всі кандидати лише офіційно витратили 1,2 млрд грн. Однак неофіційні витрати більші. Зокрема, традиційно у звітах не відображені витрати кандидатів на зарплати для агітаторів, членів комісій та спостерігачів”, - наголошує голова Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель.

Також громадські активісти нагадують, що значні суми кандидати витратили на власне рекламування та “брендування” ще до початку виборчої кампанії. Приміром, кампанія з популяризації Юлії Тимошенко та її "Нового курсу", яка стартувала торік у червні, за деякими даними, обійшлася партії “Батьківщина” у понад 155 мільйонів гривень ($5,7 млн). Всього ж, за підрахунками руху Чесно, лише телевізійна реклама коштувала Тимошенко 216 мільйонів гривень ($8 млн). Причому, загальна вартість політичної реклами за участю або на замовлення кандидатів у Президенти у передвиборчий рік сягнула майже 570 мільйонів гривень ($21,1 млн). Лідерами за кількістю реклами з-поміж майбутніх учасників президентських перегонів стали Петро Порошенко та Олександр Шевченко. Ролики з кожним із них у 2018-му з'являлися в ефірах вітчизняних телеканалів понад 4 тисячі разів. “В активі” Юлії Тимошенко - більш ніж 2,5 тисячі показів. Найбільше коштів на ТВ витратив чинний Президент – 174,9 мільйона гривень ($6,48 млн). Партії Тимошенко телереклама лідерки коштувала 126,8 мільйона ($4,7 млн), Шевченко та його спонсори сплатили орієнтовно 86,4 мільйона гривень ($3,2 млн).

Оксана Поліщук, Владислав Обух, Юлія Горбань, Олександр Волинський, Сергій Тихий, Київ