«Або Порошенко, або Путін»: офіційний старт з Гройсманом, Кличком і Подерв'янським
За тим, як проводять подібні форуми, можна спостерігати суспільні смаки та політичні уподобання епохи. Бо ж тут присутні ті, ким можна козирнути перед виборцем, хто додасть тобі політичної ваги. А вже за ними можна оцінювати зрілість неполітичних еліт, бо ніколи одна й та сама потужна фігура не буде сидіти на форумах політичних опонентів чи ідеологічних супротивників. За дійством можна судити, як проводять аналогічні заходи в Європі та Америці (ми ж завжди підтягуємося), його розмах – маркер, чи є гроші у політсили. Зрештою, кожен форум - це завжди праймеріз з попереднім аналогічним заходом опонента. Навряд чи я одна порівнювала сьогоднішній форум із партійним з’їздом Тимошенко, який також був досить яскравим.
І команда Петра Порошенка не підвела свого патрона. Дійство в Міжнародному виставковому центрі було яскравим. А за кількістю суспільних авторитетів – багатшим, ніж у попередників. Цей захід підтвердив аксіому будь-яких мотиваційних книжок: команда зірок краще, ніж одна зірка.
Ця локація у Виставковому центрі бачила багато персон. Тут проводили з’їзди Віктор Янукович (його гості ніколи не вставали, коли звучав український гімн), Міхаел Саакашвілі (досі не переконана, чи не фінансував той Антикорупційний форум Курченко). Вона звична для журналістів. Пройшовши охорону, делегати і журналісти потрапляють спочатку в імпровізований відгороджений хол, типу фуршетного залу. Там можна пригоститися: пиріжки, міні-мафіни, печиво, бутерброди з салом і ковбасою. Хотіла взяти воду, але згадавши халявні шапки Шевченка в Давосі, передумала. Зал проведення форуму ділився на кілька секторів та сцену. На сцені розставлені столи, за ними сиділа молодь. Я вийшла на сцену і почала розпитувати, звідки приїхали. Наймолодшому було 18 років.
Я депутат молодіжної Ради Тернопільської міськради, - представився мені Назарій Чубай, - ми існуємо як дорадчий молодіжний голос. Але у нас є готові проекти, я наприклад, створив благодійний ярмарок і купив з друзями диван для притулку неповнолітніх.
- Твій тато певно в БПП працює? – посміхаюся я молодому активісту.
- Ні. Він очолює спілку підприємців Тернопільщини. Він хоче, щоб я займався бізнесом, але мені цікаві проекти, активність.
- Велика організація приїхала?
- Двадцять людей.
Ми – киянки, - легко представляється Анна Грінвальд, - з Голосіївського району. Ми всі з молодіжного крила БПП, самі знайшли партійну організацію і створили молодіжне крило. Напевно, ми по духу активістки. У нас життя бурлить, ходимо на байдарках, граємо в футбол, висаджуємо ліс, волонтеримо.
Спускаюся зі сцени і бачу Дмитра Яроша, він розповідає, що зменшення кількості ворогів також працює на перемогу.
- Пане Дмитре, ви тут?
- Я не порохобот, я критично ставлюся до влади, підтримую єдиного кандидата від націоналістів Кошулинського, але моя присутність - знак поваги до Верховного головнокомандуючого, керівника Збройних сил, який мене запросив, - відповідає він.
- Ок. Порошенко на білбордах виставив слоган про сильну армію. Він має право ставити це собі в заслугу?
- Має. Безумовно, армія дуже змінилася, хоча там міняти і міняти ще. За один рік цього не зробиш, треба ростити еліту, запроваджувати натівські стандарти.
- Ну за Кошулинського ви голосуєте в першому турі. А в другому?
- Давайте доживемо до другого туру, - віджартовується він.
Тут був присутній загальнодоступний головний стратег виборчої кампанії Порошенка Ігор Гринів.
- Ігоре Олексійовичу, у вас є план? – я задаю це запитання відомому політтехнологу традиційно майже десять років.
- "У меня есть план, я задержу этого Фокса", - відповідає він традиційно фразою з мультфільма «80 днів навколо світу».
А далі продовжує:
- Ми виграємо ці вибори, я не бачу загроз не виграти їх. Якщо ми здуріли і хочемо вибрати Зеленського, то це питання не до мене. Хоча нагадаю, що ми колись вже вибрали Черновецького. Якщо тих, хто обирає Черновецького більше, то закінчиться це іншою країною. Найнебезпечніший супротивник - це Путін, який буде грати з багатьма кандидатами. Я запитую вас зараз: хто керував виборами в Україні від РФ?
- Сурков?
- Сурков у 2014-му. В 2004-му Павловський. А зараз хто курує Україну в Росії? Ця людина має стосунок до Міноборони РФ, їхні цілі визначені. І якщо ви зрозумієте, хто курує, то буде ясно, що вони хочуть тут зробити.
- Ну а що у вас з рейтингом? Обнадійливо?
- Ситуація принципово інша, ніж півроку назад. Оглядатися на рейтинги – помилка. Сун Цзи казав, що стратегія без тактики - довгий шлях до перемоги. Тактика без стратегії – шлях до поразки. Рейтинги – елемент тактики, а не стратегії. Їх можна міряти, ними можна маніпулювати. Але якщо у тебе нема стратегії, то ти не прийдеш до перемоги. Правильно вибрана стратегія для кампанії та країни - це завжди шлях до перемоги. Не хочу згадувати, що було з рейтингом Петра Олексійовича в 2014-му році.
- Пам’ятаємо. Раптом виріс.
- З чотирьох процентів виріс за два місяці. А ситуація зараз геть інша.
Підсідаю до видавця Івана Малковича.
- Пане Іване, прийшли підтримати Президента?
- Так, звісно. На мій погляд, сьогоднішній Президент — єдиний справжній політик серед усіх наших президентів. Його надзвичайна працездатність і вміння досягати поставленої мети — саме ті якості, які потрібні в цей драматичний час, щоб утримати і зміцнити країну. Знаєте, останнім часом я спілкувався з добрим десятком найвідоміших український інтелектуалів, поетів, письменників і діячів культури, і всі сходилися на кандидатурі Петра Порошенка. І цей факт для мене дуже промовистий...
Нарешті всі розсаджуються. Форум розпочинається. На сцену виходять відомі музиканти, які співають гімн армії: Іван Леньо, Тарас Компаніченко, Тарас Чубай, Фома.Відео з цим і щемним, і потужним маршем на ютубі має понад два мільйони переглядів. Віктор Ющенко підспівував. А я згадала старі добрі часи та партійні з’їзди Нашої України (її свого часу якийсь період Порошенко, до речі, фінансував). Там співали подібний репертуар. Це був відгомін згадок, бо зараз все стало професійніше. Націонал-демократи на політичній арені перестали здаватися КВН-командою, вони стали силою, більше того, силою зі своїм Президентом і своєю стійкою більшістю, з безумовною підтримкою в суспільстві. І у нас є не лише згадки про УПА, а своя потужна армія.
На сцену під оплески вийшов Петро Порошенко.
Він розпочав із месиджів, що розуміє важкий стан незабезпечених верств населення: «Бідність є наш ворог, можливо, не менший, ніж наш ворог – Російська Федерація».
Пообіцяв «над міцним фундаментом, який ми заклали за п’ять років, звести добротні стіни та надійний дах». Запевнив, що кожен його «крок, вдалий чи ні, ніколи не суперечив стратегії на повний розрив з колоніальним минулим». (Ви ж бачите, ніхто так не боровся із РФ).
Хтось готовий встати на коліна перед Путіним, а, може, в іншу позу…(Малося на увазі, що обіцянки миру, не підкріплені діями, непродуктивні).
Потім попросив «у виборців мандат на те, щоб гарантувати незворотність європейської та євроатлантичної інтеграції, гарантувати незворотність нашої незалежності».
Під час виступу на великих екранах демонструвалися кадри армійських парадів, слайди про здобутки. Закадрово прозвучала фраза, яка, очевидно, і стане визначальною у цих перегонах: «Або ти обираєш Путіна, або Порошенка».
Порошенко зійшов зі сцени і пообнімався. З дружиною Мариною, дітьми та онукою, але також із Джемільовим, із предстоятелем Єдиної Помісної блаженнійшим Епіфанієм, із Ігорем Козловським.
ВИСТУПИ: З МОРАЛЛЮ ТА НЕ БЕЗ ЖАРТІВ
Далі розпочалися виступи на підтримку Порошенка.
Слово брали дипломати, письменники, бізнесмени.
З того, що найбільше зрезонувало в залі, - виступ Ірини Геращенко: «Дорогі, будь ласка, підтримайте 31 березня того, хто може сказати Путіну «ні», а не «хі-хі». Перший віце-спікер добре говорила про здобутки, про звільнення полонених, але це "хі-хі", старий і спокутий гріх опонента Порошенка все рівно залишається в пам’яті. Тому протиставити двох кандидатів на цьому було грамотно.
Виступив спікер Андрій Парубій. «У реалізації українського шляху ми були і є однодумцями та соратниками: Президент України Петро Порошенко, Уряд України, Верховна Рада України і наша коаліція БПП і «Народного Фронту». Ми були і залишаємось однодумцями на українському шляху, - наголосив Андрій Парубій і продовжив, - Ми зобов’язані довершити усе розпочате. Наша боротьба сьогодні – це не боротьба за булаву чи посади. Це – наша відповідальність перед Україною та українським народом», - наголосив він, висловивши переконання, що напередодні виборів нового очільника держави варто звертати увагу на незворотність курсу.
Підтримав Порошенка і Володимир Гройсман. "На фундаменті, який сьогодні збудований, треба побудувати сильну і міцну державу. І це нам під силу”, - заявив прем'єр.
Володимир Горбулін, якому ну точно нічого не потрібно від діючого президента, сказав, що назва форуму «Від Брюселю до Крут» дуже доречна, бо в Крутах ціною життя було заявлено гасло «Геть від Москви».
Гарно виступив Максим Поляков, власник американської компанії-розробника ракетно-космічної техніки Firefly Aerospace. Він повідомив, що президент завжди підтримував його проект, сказав, що праця із українською молоддю дуже надихає, бо ракети вчать їх дивитися в космос, а не в корито. А також додав, що його ракета летить в грудні, і на запуск запросив Порошенка у статусі Президента.
Ну і, звичайно, всіх потішив Лесь Подерв’янський, художник, прозаїк та драматург. Він вийшов усього з однією тезою: «Є така північна лисичка з білим пухнастим хвостом. Так от я тут, щоб у неї було менше шансів. А ще у мене є донька Настя і внук Тимур». Митець зірвав гучні аплодисменти.
"Запалив" мер Дніпра Борис Філатов. Він сказав, що у кожного є два шляхи ( руйнації та творення), і, ставши мером, він зробив вибір. Як мер міста-мільйонника та міста-форпоста хвалив децентралізацію і застерігав від її ревізії і запропонував прийняти кодекс місцевого самоврядування, щоб дозволяти випускати муніципальні бонди, а ще спустити на самий низ повноваження та гроші, аж до фінансової автономії райрад.
З-поміж інших виступив у відеозверненні мер Віталій Кличко, з австрійської клініки підтримав чинного президента. (Як сказав у кулуарах Гринів: не люблю відеовиступів, але раз стільки кажуть про начебто вигадану хворобу Віталія, то вже погодились).
Вишенькою на торті став виступ Расмунсена, Генерального секретаря НАТО в 2009-2014 роках. Цікаво, що для форуму Юлії Володимирівни він надіслав свій відеовиступ. А тут приїхав і похвалив Порошенка за реформи, назвав своїм другом і зауважив: «Якщо Україна припинить боротися - України більше не буде».
Після завершення форуму я стала переглядати стрічку новин. Паралельно з президентським в Києві проходив інший форум - проросійської сили «За життя». Її діячі обіцяли зменшення тарифів, прямі переговори з Москвою та вимагали автономію для Донбасу. Це був зовсім інший проект бачення України. Яка б вже не була Україною.
Лана Самохвалова, Київ
