Перші дні виборчої кампанії-2019: на авансцені — легка артилерія і комік

31 грудня офіційно стартувала президентська передвиборча кампанія. Те, що старт перегонів прийшовся на новорічні свята, зумовило не надто велику активність кандидатів – черг під Центрвиборчкомом немає, прогнозовані лідери перегонів заяв про висування ще не подавали і подати не могли.

Втім, кілька важливих подій за три перші дні передвиборчої кампанії усе ж таки відбулось. Приміром, вже є перший “офіційний”, тобто зареєстрований ЦВК кандидат в Президенти. Є і другий, поки що не “офіційний”, бо ж документи не подавав, але дуже відомий не лише в політичних колах діяч, на «президентське» рішення якого чекали. А поки решта кандидатів визначаються, ЦВК міняє деякі правила проведення виборів.

Отже, що ж відбулось за перші три дні передвиборчої кампанії?

1. Володимир Зеленський таки піде в президенти

В новорічну ніч лідер студії “Квартал 95” Володимир Зеленський заявив про наміри балотуватись в президенти України. Зробив він це в прямому ефірі телеканалу 1+1 в перерві між частинами його авторського шоу “Вечірній квартал”. (Те, як, коли і замість чого це було показано по ТБ, ми свідомо тут не пишемо. – Ред.) Якщо раніше усі ми не могли побачити реальну картину політичних вподобань українців, адже в усіх соціологічних опитуваннях фігурували “неполітики” і Зеленський, і Вакарчук, а в “парламентських” списках – партія-фантом “Слуга народу”, то тепер, ймовірно, картина стане зрозумілішою.

Заява Зеленського сильно схвилювала частину свідомих українців – мовляв, Зеленський в разі приходу в політику буде відстоювати не інтереси держави, а інтереси олігарха Ігоря Коломойського. Крім того, Зеленського усі ми знаємо, а його команду – ні. Тобто – будемо реалістами – він фактично під своїм ім’ям проведе в політику не тих, хто згідно з закликом кандидата, досі не мав до неї жодного стосунку, а цілком ймовірно тих, на кого йому покажуть – тобто і політиків, і корупціонерів, і брехунів, і популістів?

Критиків Зеленського дуже зачепило й те, що сам комік виголошував промову о 23.55, коли канал традиційно мав би транслювати новорічне звернення чинного президента України. Така неповага навіть не до особи президента, а до інституту президентства, не показала ймовірного кандидата на цю посаду в хорошому світлі.

2. ЦВК закрило усі виборчі дільниці в Росії

31 грудня ЦВК дослухалась до рекомендації Міністерства закордонних справ України і своїм рішенням ліквідувала виборчі дільниці на території Російської федерації. Можна припустити, що такий крок є наслідком видворення з Росії 13 українських консулів весною 2018-го. Тоді ж в українському МЗС попереджали, що це призведе до “додаткового навантаження в роботі тих українських дипломатичних представників, які продовжують працювати в Росії”.

Щоправда, українських виборчих дільниць в РФ було лише п’ять – в дипломатичних представництвах України в Москві, Санкт-Петербурзі, Ростові-на-Дону, Єкатеринбурзі та Новосибірську. Натомість ЦВК розширила межі своїх дільниць на територіях посольств України в Грузії, Казахстані та Фінляндії. Тепер, відповідно, за цими дільницями закріплені не лише межі цих держав, а й низки областей РФ.

Ця новина викликала обурення серед низки кандидатів, яких вважають «проросійськими», а один з таких – Вадим Рабінович пригрозив подати на ЦВК до суду.

«За різними оцінками, сотні тисяч наших громадян перебувають у Росії. Хто на заробітках, хто з інших причин. І ось влада позбавляє їх права голосу. Це неконституційно і протизаконно. Це частина майбутніх маніпуляцій на виборах. Я подаю в суд на це рішення», – написав на своїй сторінці у Facebook Рабінович.

Щоправда, стосовно “сотень тисяч наших громадян в Росії, яких влада позбавляє права голосу”, пан Рабінович відверто злукавив. Приміром, на минулих виборах – до парламенту, в 2014 році, – на дільниці в Москві проголосувало лише 536 українців, а всього – трохи більше тисячі виборців. До сотень тисяч – далекувато…. Не можна назвати закриття українських дільниць в Росії великим ударом по позиціях проросійських партій – на тих-таки парламентських виборах – 2014 в Москві перемогла далеко не проросійська партія “Самопоміч”.

3. Першим кандидатом на посаду президента став Ігор Шевченко

Ще 31 грудня минулого року, тобто у перший же день передвиборчої компанії, в ЦВК заніс необхідні для реєстрації документи перший кандидат у президенти. Ним став самовисуванець Ігор Шевченко – екс-міністр екології та природних ресурсів в постмайданівському уряді Яценюка. Журналісти програми “Гроші” ще в 2015 році провели розслідування, за результатами якого виявилось що новоспечений кандидат в президенти має тісні стосунки з екс-регіоналом, якого звинувачують у привласненні прибутку “Укргазвидобування”, а нині нардепом-утікачем Олександром Онищенком. Ігор Шевченко, нібито, будучи очільником мінприроди лобіював інтереси Онищенка – зокрема, таку думку висловив у себе на Facebook політолог Кирило Сазонов.

В 2015 році одразу після звільнення Шевченка з посади міністра, Генпрокуратура відкрила справу проти нього за підозрою в корупції. Якщо конкретніше, то під час перебування на посаді міністра, Шевченко нібито неодноразово покидав територію України на чартерних літаках, які ніби-то належать Олександру Онищенку, що, на думку прокуратури, вказувало на конфлікт інтересів і було порушенням статті 28 Закону України “Про запобігання корупції”. Втім, в березні 2016 року суд закрив справу проти Ігора Шевченка.

Іншої думки про Шевченка автори статті про нього у вітчизняній “Вікіпедії”. Там навпаки, Шевченко виступає вже в ролі антикорупціонера. “Відразу після призначення Шевченко звільнив усіх заступників міністра, начальників департаментів і керівників Держекоінспекції та Держгеонадр, причетних до корупції, ліквідував в міністерстві всі (!!!) корупційні схеми, повернув в держвласність понад 20 родовищ нафти і газу, вкрадених спільниками Януковича”, – йдеться в статті, автори якої, схоже, аж надто перестарались в рекламі екс-міністра. Нагадаємо, авторами “Вікіпедії може бути будь-хто, в тому числі самі політики або їхні прес-служби…

Під кінець 2018 року Ігор Шевченко потрапив в черговий скандал. Екс-міністр взяв участь у праймеріз, організованому партією “Сила людей” (щоб балотуватись вже з підтримкою партії), і навіть виграв внутрішньопартійні вибори, проте партія згодом зняла Шевченка з переліку потенційних кандидатів в президенти від партії. Хто з ким і про що там домовлявся – нам не відомо. Втім, офіційно причина – в нібито порушенні Шевченком статутних документів партії, які передбачають, що учасник праймеріз в якості реклами може використовувати лише дебати та особисті зустрічі з членами партії, в той час як Ігор Шевченко розвісив білборди зі своїм зображенням. .

Олександр Карпенко, Київ