Грошей «від заробітчан» усе менше: як це впливає на економіку
Обсяги грошових переказів із-за кордону, які до повномасштабної війни були одним з основних джерел надходження в Україну валюти, перманентно скорочуються. Якщо у 2021-му ця сума (в основному зусиллями наших заробітчан) перевищила $15 мільярдів, то минулого року була ледь не уполовину меншою – приблизно $8 мільярдів. Зрозуміло, що за поточного рівня залучення зовнішнього фінансування (торік – понад $52 мільярди) таке обміління грошових потоків начебто й не страшне. Але після війни, коли обсяги міжнародної фінансової допомоги скорочуватимуться, це може негативно вплинути на наш валютний ринок, споживчий попит та на економіку країни загалом. Надто, якщо сума переказів і надалі зменшуватиметься.
ЧОМУ «ПРИВАТНІ» ГРОШОВІ ПОТОКИ ТАК ОБМІЛІЛИ
За даними НБУ, торік офіційними каналами (через банки, міжнародні платіжні системи, поштових операторів) в Україну надійшли приватні перекази трохи більше як на $5 мільярдів. Понад $2 мільярди із цієї суми – зарплати, які отримали наші співвітчизники за віддалену роботу на зарубіжні компанії. Майже $3 мільярди, за оцінками регулятора, надійшли у країну неофіційними каналами (готівка, яку передавали через знайомих, перевізників тощо). Зрозуміло, що насправді ця сума більша.
Але навіть якщо йдеться ще про кілька сотень мільйонів чи й про мільярд доларів, це ніяк не вплине на загальну картину: українців за кордоном під час війни побільшало в багато разів. Натомість обсяги коштів, які вони надсилали на Батьківщину, неабияк скоротилися. Лише порівняно з 2024 роком падіння становило 15%.
Негативна тенденція зберігається й цьогоріч: у січні сума переказів ледь сягнула $456 мільйонів (показник першого місяця 2025 року – $637 мільйонів).
Пояснення – як-то кажуть, на поверхні. Багато сімей, які раніше отримували гроші від родичів-заробітчан, самі виїхали за кордон. А ті з наших співвітчизників, що вкладали зароблене, приміром, у спорудження будинків чи придбання квартир в Україні, або ж відклали такі інвестиції до кращих часів, або й узагалі вирішили облаштовувати своє життя деінде (уже на постійній основі), вкладаючи там свої кошти.
«Від початку війни з України виїхала величезна кількість людей. І в багатьох випадках ідеться про возз’єднання родин за кордоном: жінка з дітьми поїхала до чоловіка чи діти – до матері. Тому багато заробітчан, які раніше надсилали зароблене рідним, тепер витрачають гроші лише за кордоном. Ба більше: часто рвуться зв’язки в родинах, члени яких змушені були кілька років жити в різних країнах», – каже в коментарі Укрінформу інвестиційний банкір Тарас Козак.
Далося взнаки й захоплення ворогом частини українських територій. Тож навіть якщо тамтешні мешканці й отримують перекази від родичів з-за кордону, офіційна статистика цього не фіксує, адже такі операції відбуваються поза українським банківським полем.
Варто враховувати й те, що багато компаній – як іноземних, так і українських – активно вивозять за кордон своїх співробітників (тих самих дистанційників-айтівців), щоб уникнути ризиків зриву проєктів та виконання завдань через пов’язані з війною й енергодефіцитом форс-мажори. Отже, обсяг переказів в Україну зарплат для віддалених працівників зменшується.
Експерти кажуть ще й про зменшення заробітків українців за кордоном та зростання їхніх поточних витрат – як через інфляційні процеси та подорожчання життя в Європі, так і через скорочення розмірів фінансової допомоги для біженців.
Є ще один нюанс, який впливає на статистику: дедалі більше транзакцій здійснюється через цифрові сервіси та криптовалюту, що не завжди відображається у традиційній звітності. З одного боку, це про зручність для людей, з іншого – про один з варіантів приховування доходів від оподаткування.
Водночас обсяги внутрішніх переказів, за даними НБУ, майже вчетверо більші. Торік українці активно користувалися 19 платіжними системами. Загальний обсяг переказів у межах країни перевищив 1,3 трильйона гривень ($31,6 мільярда в еквіваленті). Середня сума одного переказу в межах України – 1206 гривень. Більше ніж половину всього ринку – 59,3% внутрішньодержавних операцій – забезпечила система PrivatMoney.
ГРОШОВІ ПЕРЕКАЗИ В УКРАЇНУ: ЯК КРАЩЕ Й ДЕШЕВШЕ
Найбільше коштів через офіційні канали надходить в Україну зі США (22,4%), Німеччини (12,4%), Ізраїлю (11,1%), Великої Британії (10,7%), Італії (10,5%). Неофіційним способом – за оцінками, із Польщі, Італії та Чехії.
Жодних обмежень на суми переказів із-за кордону немає. Але операції в понад 400 тисяч гривень (в еквіваленті) підлягають фінансовому моніторингові. Банки можуть вимагати надання документів, що підтверджують джерела походження коштів або родинні зв’язки з адресатом. Великі перекази також перевіряють на ознаки комерційної діяльності.
Перекази від близьких родичів або повернення боргу не вважають доходом і не оподатковують. В інших випадках отримані гроші можуть підлягати оподаткуванню.
Майже третина приватних грошових переказів в Україну надходить через міжнародні платіжні системи. Їх майже два десятки. Середній розмір одного міжнародного переказу торік становив $274, тоді як у 2024 році – $267.
Розмір комісії під час переказів з-за кордону залежить від платіжної системи й коливається в межах від 0,8% до 3%.
ЩО БУДЕ З ПЕРЕКАЗАМИ ПІСЛЯ ВІЙНИ І ЯК ВОНИ ВПЛИВАТИМУТЬ НА ЕКОНОМІКУ
Тарас Козак нагадує, що до 2021 року сума переказів від заробітчан (хоча насправді йдеться не лише про них, а й про інші види транскордонних фінансових операцій) постійно збільшувалася – іноді на $1 мільярд, а часом і на $2 мільярди на рік.
«Ідеться про суттєві суми для українського ВВП. В якийсь момент цей показник сягнув 7% нашого внутрішнього валового продукту. Ці гроші потрапляли в українські родини, які купували тут різні товари, продукти, квартири. І це неабияк підживлювало споживчий попит», – пояснює експерт.
Голова Комітету економістів України Андрій Новак додає, що до війни суми приватних переказів від заробітчан навіть перевершували обсяг інвестицій в Україну. Отже, ці перерахування неабияк впливали на валютний баланс. «Тепер правила мирного часу для нас не працюють. Адже, по-перше, через війну значно зменшився сам зовнішньоекономічний оборот, а, по-друге, Україна отримує фінансову допомогу від партнерів за принципом «стільки, скільки треба». Це означає, що країна має достатньо валютних коштів на два напрями: для Національного банку України на поповнення міжнародних резервів і для уряду – на покриття дефіциту бюджету», – констатує експерт у коментарі Укрінформу.
Тобто з 2022 року й до завершення війни валютний баланс у нашій країні формується переважно завдяки зовнішній допомозі. Тому й обсяг валютних надходжень від заробітчан не відіграє такої важливої ролі, як у мирні часи.
«Отже, тепер, аналізуючи процеси в економіці, маємо розглядати ситуацію в Україні як нетипову й не порівнювати її з мирними роками», – підсумовує Новак.
Водночас кожного року війни сума приватних переказів в Україну, на думку експертів, зменшуватиметься. Початок 2026-го це підтверджує.
«У найближчому майбутньому ми не повернемося до довоєнних показників навіть коли війна завершиться. До того ж складно спрогнозувати, скільки людей після війни житимуть в Україні. Адже хтось виїде після відкриття кордонів, хтось навпаки повернеться. Про кількісні показники можемо лише здогадуватися, адже навіть та соціологія, яка є, постійно змінюється. Якщо колись 70% українців планували повернутися додому після закінчення бойових дій, то тепер, за деякими даними, налаштовані на повернення тільки 30% людей», – каже Козак.
За висновками Новака, після війни ситуація в Україні також буде нетиповою. Адже ми сподіваємося на великі надходження для української відбудови. Тобто вплив інвестицій на наш економічний баланс має зрости в багато разів, що сповна компенсує недонадходження від переказів.
Багато чого залежатиме також від того, чи збережуться (і в якій формі) фінансові надходження від партнерів.
«Можливо, надання допомоги триватиме – особливо з урахуванням нашого руху до членства в ЄС. Якщо Україна стане частиною Євроспільноти, Європа допомагатиме нам у межах відповідних фондів. Але яким може бути обсяг цих коштів, поки що незрозуміло. Отже, і оцінювати потенційний вплив прямої допомоги, інвестицій, приватних переказів на нашу економіку зарано», – підсумовує Тарас Козак.
Владислав Обух, Київ
Перше фото: Hoi An and Da Nang Photographer on Unsplash
