Які ланки енергосистеми України можуть визначити зиму 2025–2026

Є така народна приказка: курчат по осені рахують. Так само щоосені у медійному просторі з’являються прогнози та матеріали, які стосуються перспектив енергетичної галузі пережити чергову зиму.

Особливо актуальним це питання постало з початком повномасштабного вторгнення, коли чи не головною ціллю російських атак стала саме енергетична інфраструктура України. І цьогорічний старт сезону не є винятком. Як пояснює президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар у розмові з Укрінформом, якщо Україна витримала попередні зими, то попри всі наявні проблеми, нинішня ситуація теж дає підстави для обережного оптимізму: «Ми зможемо пройти цю зиму, як і попередні. Хоча, зрозуміло, ризики залишаються, і їх не можна недооцінювати».

Прогнози, як відомо, річ невдячна. Тому цього разу логічно поставити запитання інакше: які слабкі місця в енергосистемі України бачать експерти і чи спроможна країна впоратися з ними у разі виникнення відповідної ситуації.

Але почнімо із цифр, які демонструють головні виклики, що їх «забезпечила» війна.

Скажімо, 3 мільйони людей залишилися без світла в листопаді 2022 року. За 939 днів повномасштабного вторгнення енергетичні об’єкти України зазнали понад тисячу ударів. Внаслідок атак було знищено понад 8 ГВт генеруючих потужностей, а це близько 40% від довоєнного рівня. Особливо постраждала теплова генерація: до війни ТЕС виробляли близько 30% електроенергії, тепер їхня частка скоротилася до 5%. Лише енергетики ДТЕК усунули понад 16 тисяч пошкоджень на мережах – тобто кожна лінія відновлювалася в середньому двічі-тричі. У зимовий період 2024–2025 років кількість повітряних атак на Україну зросла вдвічі проти попереднього сезону, а на початку 2025-го 90% ударів  РФ здійснювала дронами.

На цьому тлі стає очевидним: «слабкі ланки» є, і саме вони визначать, наскільки безболісним буде для країни цей сезон.

ПЕРША СЛАБКА ЛАНКА: НЕПЕРЕДБАЧУВАНІСТЬ ПОГОДИ

«Ніхто і ніколи не знає, наскільки холодною чи теплою, довгою чи короткою буде зима. Це завжди питання, – наголошує Михайло Гончар. – Відповідно, чи будуть достатні сформовані запаси, особливо якщо говоримо про природний газ». Тут Україна залишається залежною від кліматичних примх: тепла зима означатиме стабільність і економію ресурсів, тоді як різке похолодання може поставити енергосистему на межу перевантаження.

ДРУГА СЛАБКА ЛАНКА: НОВІ УДАРИ РОСІЯН ПО ІНФРАСТРУКТУРІ

Якщо у 2022–2023 роках Росія намагалася досягти тотального блекауту масованими ракетними обстрілами по всій країні, то нині тактика змінилася. «Ми бачимо, що ворог готується і змінює підходи. Сьогодні він цілеспрямовується більше по об’єктах енергетичної і газової інфраструктури, які розташовані близько до лінії фронту або до кордону з Росією. Це Чернігів (де нині введено графіки відключень світла), Суми, Запоріжжя, Дніпро, Кривий Ріг, Харків», – зазначає Михайло Гончар. Головним інструментом російських атак на енергосектор стали дрони-камікадзе, які дозволяють завдавати ударів системно, часто й непередбачувано. Та й кількість атак зросла.

Цей беззаперечний фактор є основним ризиком останніх років, – погоджуються експерти. «Ризики атак на енергетичну інфраструктуру залишаються. Проте навіть у разі пошкодження теплової генерації йтиметься про графіки обмежень, а не про критичні ситуації для життєзабезпечення міст», – заспокоює і пояснює в інтерв’ю  NV енергетичний експерт Олександр Харченко.

ТРЕТЯ СЛАБКА ЛАНКА: ВНУТРІШНЯ ДЕЗОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ

Тут йдеться не про обстріли, а про кризу в керівних структурах, зокрема в державній компанії «Укренерго».

«Це дуже серйозний чинник, який вийшов на передній план. Ми спостерігали пристрасті навколо наглядової ради, призначення і звільнення керівництва. Компанія, на якій тримається вся система, не може працювати в дисфункціональному стані», – пояснює енергетичний експерт Михайло Гончар. 

За його словами, у критичній ситуації, коли потрібно ухвалювати швидкі рішення, відсутність чіткого керівництва може призвести до паралічу: «Хтось може сказати, що він у статусі виконувача обов’язків, і це виходить за межі його компетенції. А хтось просто злякається брати відповідальність. Це і є ризик хаотизації системи».

Таким чином, перед Україною постають одразу три вразливі точки – кліматична непевність, зростання загрози ворожих атак і внутрішні управлінські турбулентності.

ЧИ ЗМОЖЕ УКРАЇНА ПРОЙТИ ЧЕРЕЗ ЦІ ВИПРОБУВАННЯ

Поставлене запитання, чи витримає система особливо системні руйнування, – лунає в медіа щороку, починаючи з вересня. І щороку відповідь звучить схоже: ризики великі, але є підстави для обережного оптимізму.

По-перше, це досвід попередніх сезонів.

«Нас намагалися завалити у блекаут і взимку 2022–2023 років, і влітку 2024-го. Але це не мало успіху, – нагадує Михало Гончар. – Великі інфраструктурні компанії відпрацювали відповідні алгоритми. І тому я думаю, що це спрацює і цього разу». Україна вже довела, що здатна швидко відновлювати об’єкти після масованих атак, навіть у найскладніших умовах.

Досить напруженою бачить ситуацію Сергій Коваленко, гендиректор Yasno (коментар у Expert.org.ua). «Осінь трохи тривожна – що буде цієї осені, ніхто не знає, але враховуючи останні обстріли особливого оптимізму немає. Готуватися до різних сценаріїв зі світлом потрібно вже зараз». Як і три роки тому, Коваленко радить подбати про необхідні запаси – і бізнесу, і населенню. Зокрема, мешканцям він радить мати заряджені павербанки та справні ліхтарики; заздалегідь продумати дії на випадок відключення світла; підтримувати гаджети та павербанки у повному заряді; зробити запас води та продуктів, які довго зберігаються.

Для бізнесу його рекомендації такі: перевірити генератори та системи резервного живлення; розглянути встановлення безперебійних джерел живлення 

По-друге, ситуація із газом виглядає стабільнішою, ніж у попередні кризи.

Сергій Макогон, екскерівник ТОВ «Оператор ГТС України» (2019–2022), пояснює в інтерв’ю:  «На 1 вересня в підземних сховищах було накопичено 11,2 млрд куб. м, до плану не вистачає близько 2 млрд – Нафтогаз має закачати додатково за вересень-жовтень, щоб вийти на цільові 13,2 млрд. Це цілком реальне завдання, бо український видобуток стабільно працює» 

Михало Гончар радить спокійно ставитись до таких повідомлень: «Дванадцять років тому, коли Росія припинила постачання газу, ситуація виглядала критичною. Ми імпортували до 20 мільярдів кубів на рік. Тепер обсяги менші, і закачування триває. У підземних сховищах формується запас, який відповідає критеріям, необхідним для проходження сезону». Отже, навіть у разі уражень системи транспортних чи розподільчих мереж Україна матиме певний страховий ресурс.

По-третє, обмежені можливості самої Росії.

Ресурси ворога не безмежні. Так, РФ модернізувала деякі свої ракети і БПЛА, створивши певні проблеми для нашої ППО, але українці мають досвід вирішення подібних ситуацій. Тим більше, останнім часом Київ демонструє здатність «давати здачі» – завдаючи більше ударів по російських не лише військових, а й енергетичних об’єктах. «Так чи інакше, ми теж не сидимо склавши руки. Очі бояться, руки роблять», – підсумовує Михайло Гончар.

Україна входить у зиму 2025–2026 років із багажем болючих втрат і водночас із досвідом, який дозволяє встояти. Три «слабкі ланки» – погода, удари ворога та внутрішня дезорганізація – створюють серйозні ризики. Проте накопичені навички реагування, стабільніші запаси газу та обмеженість ресурсів агресора, які регулярно «обмежують» ЗСУ,  формують основу для того, щоб черговий сезон пройшов без катастрофічних сценаріїв.

І хоча прогнози справді «невдячна справа», українська енергосистема вкотре має шанс підтвердити головний принцип останніх трьох років: попри всі удари, вона здатна триматися.

Ярина Скуратівська, Київ

Перше фото: independent.co.uk