Навіщо Україна переплачуватиме власникам своїх цінних паперів

Міністерство фінансів цього тижня залучило рекордну суму – 51,39 мільярда гривень – від розміщення облігацій внутрішньої державної позики. Про це повідомляє прес-служба відомства. Інвесторам запропонували сім випусків цінних паперів в національній валюті (з погашенням за 3 місяці, півроку, 7 місяців, 1 рік, 1,5 року, 3 та 5 років) і два в іноземних валютах (у доларах і євро – на 1 рік). Такий інтерес до українських цінних паперів додає надії, що Мінфіну, попри різні “вангування”, таки вдасться впоратися із планом запозичень на нинішній рік та в майбутньому успішно погашати дефіцит ухваленого цими днями Бюджету-2021. Хоча зрозуміло, що остаточно про це, як і про повернення втраченого за рік попиту на українські ОВДП з боку нерезидентів (іноземних компаній та громадян), зможемо говорити лише після аналізу результатів наступних аукціонів, яких до кінця року можуть влаштувати принаймні два. Але певні висновки можна зробити вже й зараз – з огляду на тенденції непростого 2020-го.

“Оборудка року”: ціна і наслідки

За даними Мінфіну, від розміщення державних цінних паперів в національній валюті до бюджету цього разу залучили 42,1 мільярда гривень. Середньозважена дохідність 3-місячних ОВДП – 10%, 6-місячних – 10,5%, 7-місячних – 10,75%, 1-річних – 11,56%, 1,5-річних – 11,7%, 3-річних – 11,98%, 5-річних – 12,18%. Від розміщення цінних паперів, номінованих у валюті, Україна отримала $266 мільйонів і 56,7 мільйонів євро. Середньозважена ставка дохідності в американських “зелених” – 3,8%, в єдиній європейській валюті – 2,5%.

Показники дохідності (а від цього залежить, скільки грошей нам доведеться повертати кредиторам) фактично відповідають результатам аукціону з розміщення ОВДП, проведеного рік тому, 17 грудня 2019-го. Але. Якщо порівняти ці цифри із середньозваженою дохідністю облігацій, емітованих Україною у липні, різниця помітна, як-то кажуть, неозброєним оком: позичковий ресурс подорожчав. Мінфін змушений іти на це через необхідність колосальних запозичень у грудні. Для прикладу – дані аукціону з розміщення ОВДП 14 липня. Дохідність тримісячних облігацій – 7%, емітованих на рік  – 9,2%, трирічних – 10%, а паперів, номінованих у доларах (з терміном погашення 1 рік) – 3,5%. На перший погляд, різниця нібито й незначна. Але лиш тоді, коли не йдеться про такі серйозні суми. Приміром, один “зайвий” відсоток від 10 мільярдів  – 100 мільйонів гривень. Фактично ж маємо понад 2,3% різниці при розміщенні емітованих на рік ОВДП. 230 мільйонів на кожних позичених десяти мільярдах. Вийми і поклади...

На жаль, така об’єктивна реальність. Як пояснив на брифінгу заступник голови правління НБУ Дмитро Сологуб, іти таким шляхом Міністерство фінансів змушує нагальна потреба в залученні ресурсу для покриття дефіциту Бюджету-2020. "Підвищення ставок дохідності ОВДП на тлі незмінної політики НБУ неприємне. Але, з іншого боку, це – ринкова економіка, вона так працює. В уряду наприкінці року виникли значні потреби у фінансуванні дефіциту, тобто збільшився попит на ресурс, і це відповідним чином вплинуло на його вартість", – констатував банкір. Для того, щоб виправити ситуацію, за його словами, треба позбутися джерела ризиків – невизначеності щодо продовження співпраці з міжнародними донорами, передовсім – з МВФ.

Підтримав колегу і інший заступник керівника Нацбанку Юрій Гелетій: "Вважаємо, що активізація структурних реформ та продовження співпраці з міжнародними партнерами дадуть урядові можливість диверсифікувати джерела фінансування бюджетного дефіциту, що, своєю чергою, сприятиме зниженню прибутковості за державними облігаціями".

У самому ж Мінфіні нинішні проблеми також вважають тимчасовими. В інтерв’ю Укрінформу глава відомства Сергій Марченко висловив упевненість, що ситуація на ринках і внутрішніх, і зовнішніх запозичень незабаром поліпшиться.

“Жодних передумов для довгострокового тренду на підвищення ставок немає. Інфляція – 2,4%, облікова ставка Нацбанку – 6%. На початку нового року ситуація, переконаний, зміниться. Й Україна зможе позичати гроші на вигідніших умовах”, – наголосив урядовець.

Проблеми, за його словами,  можуть виникнути хіба що у разі згортання програми співпраці з МВФ. Адже із цим пов’язані надходження дешевих позик від Фонду, а також інші запозичення – як-от, макрофінансова допомога від Єврокомісії та Світового банку. “Психологічно міжнародні інвестори більше довіряють країнам, які знаходять спільну мову з МВФ. Тому для нас важливий прогрес у втіленні програми із Фондом.

Загалом наступного року плануємо отримати із зовнішніх джерел близько 180 мільярдів гривень ($6,49 мільярдів за поточним курсом. – Ред.). Переважно, від наших міжнародних партнерів. Для України – то “підйомна” сума. Внутрішні запозичення плануємо на рівні 497 мільярдів. Натомість віддати кредиторам маємо 468 мільярдів гривень. Справді, левова частка запозичень призначена для погашення боргів попередніх періодів, – розповів міністр. І додав: - Принципово, що країна повноцінно обслуговує свої борги. В тому числі, щороку відбувається погашення облігацій, емітованих у рамках реструктуризації заборгованості-2015. Наше завдання – замістити дорогі запозичення дешевшими”.

Що рік прийдешній нам готує...

Помірковано оптимістично оцінюють перспективи і в експертному середовищі.

Найбільш позитивним, на думку оглядачів, є те, що частка ОВДП, які купують нерезиденти (іноземці) нарешті почала збільшуватись. Тобто, рівень довіри до українських цінних паперів відновлюється. І ми вже не варимося тільки у власному “фінансовому соку”. Хоча повернутися до обсягів “облігаційно-врожайного” 2019-го, вочевидь, буде непросто. Адже з початку нинішнього року такі вкладення скоротилися майже на 40 мільярдів гривень. Тоді як під час грудневих аукціонів іноземці витрачають на ОВДП приблизно по 2 мільярди. Але й це, безперечно, позитивно впливає на валютний курс. Бо для того, щоб взяти участь в аукціонах, нерезидентам доводиться щотижня продавати на українському міжбанку по 70-80 мільйонів доларів.

Та й приклад 2019-го, власне, доводить: усе можливо. Приміром, упродовж минулого року обсяги вкладень нерезидентів в українські ОВДП збільшилися із приблизно 6 до майже 116 мільярдів гривень!..

Головне, що тренд позитивний. Адже з проблемами відтоку позикового ресурсу, отриманого від нерезидентів, та їхньої відмови після погашення цінних паперів попередніх емісій вкладатися у нові – стикається не тільки Україна. Ще навіть до “коронавірусного форсмажору” глобальна ситуація почала неприємно для нас змінюватися, інтерес до інвестицій в локальні ринки, що розвиваються, стрімко падав. Відповідно, конкуренція між емітентами цінних паперів посилилася. Туреччина, Мексика, Нігерія (наші прямі конкуренти у пошуках дешевого кредитного ресурсу) також від цього потерпають.

Проте під кінець року в інвесторів (в тому числі, і в іноземних фінансових спекулянтів) з’явилась можливість краще оцінити ситуацію. І, скидається на те, що їхні висновки виявилися для нас позитивними. А для забезпечення ще більшої їхньої до нас лояльності, Україна й змушена дещо підвищити ставки дохідності. Хоча реальні ставки для перехідних економік нині фактично зрівнялися. Тож дедалі більше уваги інвестори звертатимуть на інші, прямо не пов’язані з дохідністю, чинники – скажімо, прогнозованість і динаміку інфляції та прозорість курсової політики. Не випадково ж у липні нерезиденти так сполошилися через зміну керівництва НБУ! 5 місяців роботи нового правління регулятора, вочевидь, їх переконали: політика українського Центробанку не змінилася.

 На “інфляційному полі” теж спокійно. Цьогорічна інфляція лише наблизилася до нижньої межі цільового коридору Нацбанку  – +-5%. Водночас, м’яко кажучи, дивують заяви деяких політиків про необхідність штучного розгойдування інфляційного маховика. Ризикуємо ж при цьому і головного завдання такого кроку (завдяки емісії “накачати” економіку грошима) не виконати, і падіння гривні до неконтрольованих параметрів підштовхнути, і можливість позичати навіть під такий, далеко не “ідеальний”, відсоток, втратити.

Такий же негативний вплив на ситуацію може мати й різке підвищення облікової ставки НБУ. Поки що Комітет з монетарної політики і правління регулятора “не піддаються на провокації”. Хоча вже й лунають обережні прогнози про ймовірність повернення ставці рефінансування висхідного тренду після 20 місяців зниження. Але – постукаємо по дереву – навряд чи в середньостроковій перспективі вона підвищиться до двозначного рівня (понад 10%), як було донедавна. Нагадаємо, у квітні НБУ знизив ставку з 10 до 8%, а з 12 червня – до 6%. Відтоді зберігаючи її на такому рівні. 

При цьому й вигідна країні низька дохідність цінних паперів не має бути самоціллю, – вважає голова Експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук.  “Вона, безперечно важлива, але не так, як термін розміщення коштів. Структуру запозичень обов’язково треба міняти на користь довгострокових цінних паперів. Завдання Мінфіну – максимально уникати ризиків залучення грошей для розв’язання поточних проблем ціною створення “навісу” платежів у наступному році. Мова про залучення ресурсу на 3,6, 7, 9 місяців...”, –  застерігає економіст у коментарі Укрінформу. 

Інше важливе питання, за його словами: який ресурс емітовано НБУ спеціально для купівлі ОВДП державними й комерційними банками – через надання цільового рефінансування. “Я не є таким вже категоричним противником такого підходу до продажу цінних паперів. Але вдаватися до мих механізмів варто лише за крайньої потреби. Бо ж ідеться фактично про друкування нічим не підкріплених грошей. Переконаний: захоплення емісійним способом розв’язання проблеми дефіциту державного бюджету закладає суттєві ризики для інфляційної та курсової стабільності”, – підсумовує пан Кушнірук.

Владислав Обух, Київ