0,6 млрд. євро від Єврокомісії: не такі й великі гроші, але дуже важливі

Єврокомісія перерахувала Україні 600 мільйонів євро макрофінансової допомоги. Це – перший транш кредиту в 1,2 мільярда євро, про який домовилися влітку під час візиту прем’єра Дениса Шмигаля до Брюсселя. Зрозуміло, що усіх фінансових проблем країни ці гроші (20,38 мільярда гривень за нинішнім курсом) не розв’яжуть. Адже для покриття бюджетного дефіциту до кінця року Мінфіну потрібно залучити від міжнародних кредитних інституцій та інших позикодавців, які працюють на світових фінансових ринках, принаймні $3 мільярди, про що говорив нещодавно глава уряду.

Але. Ця позика важлива, передовсім як позитивний сигнал для інших партнерів країни: із нами можна мати справи. Незважаючи на труднощі і внутрішній спротив, Україна таки просувається шляхом реформ. Адже умови надання Єврокомісією цього кредиту доволі жорсткі. Проте, що б там не говорили прибічники теорії “зовнішнього управління країною”, передбачені відповідними угодами зміни потрібні, насамперед, нам самим, а не “дядечкам із Брюсселя та Вашингтона”...

“Дріб’язок” для бюджету, але важливий крок для країни?

За даними прес-служби Єврокомісії, надані кошти мають сприяти збереженню макрофінансової стабільності в Україні і допомогти в подоланні соціально-економічних наслідків пандемії. “Перший транш екстреної макрофінансової допомоги підтверджує солідарність Євросоюзу з Україною та продовжує нашу тривалу тісну співпрацю. Висловлюю щирі побажання урядові України на 2021 рік: впроваджувати програму реформ, покращувати стандарти життя, продовжувати боротьбу з корупцією та наближати Україну до ЄС", – наголосив виконавчий віцепрезидент Єврокомісії Валдис Домбровскіс. При цьому, за словами єврокомісара, "з огляду на екстрений характер цієї підтримки, перший транш не прив’язаний до виконання жодних політичних умов”.

А ось для того, щоб отримати другий транш (ще 600 мільйонів євро), Україні доведеться постаратися. Адже Меморандумом про взаєморозуміння, затвердженим у рамках ратифікації кредитних домовленостей, передбачене виконання Києвом восьми завдань, поділених на 4 блоки – управління державними фінансами, урядування і верховенство права (в тому числі, боротьба з корупцією), покращення бізнес-клімату й секторальні реформи. Поміж іншого, йдеться про передання централізованих закупівель лікарських засобів, медичних виробів та індивідуальних засобів захисту під контроль новоствореного ДП "Медичні закупівлі України", продовження реформи податкової та митниці, формування нової Вищої кваліфікаційної комісії суддів, корпоратизацію 10 найбільших держпідприємств. І звісно ж, про питання, яке вже кілька років перебуває на порядку денному переговорів України з усіма міжнародними фінансовими організаціями – інституційну незалежність Національного банку. Його актуалізація цього разу була пов’язана з рішенням змінити керівника Нацбанку, яке фактично збіглося в часі з липневою поїздкою Дениса Шмигаля до Брюсселя. Коли й домовлялися про умови надання згаданих двох траншів макрофінансової допомоги від ЄС в рамках чинної програми, за якою, починаючи із 2014 року, Київ отримав 3,8 мільярда євро (тепер – 4,4 мільярда). Цей факт викликав і занепокоєння МВФ. Проте Україна досить швидко переконала партнерів: політика НБУ після зміни керівництва збережеться, виконавча й законодавча влади втручатися у діяльність регулятора не збираються.

Про цю ситуацію, до речі, Денис Шмигаль нагадав в інтерв’ю “Українській правді”, яке записувалося ще до отримання першого траншу від ЄС. “Дорогою до виконання наших зобов’язань виникали ситуації, які можна назвати турбулентністю – зміна керівника НБУ, що викликала занепокоєння МВФ. Фонд, взявши на три місяці паузу, переконався, що НБУ і далі незалежний, що його політика не змінилася, курс стабільний, основні цілі Нацбанку залишаються стабільними... З НБУ питання зняли. Але, на жаль, ми втратили щонайменше 3-4 місяці... Тільки-но стабілізувалася ситуація з Нацбанком, з’явилось рішення Конституційного Суду. Ми протягом двох днів ухвалили урядове рішення про відновлення подання декларацій і роботи реєстру. Президент подав доволі жорсткий, але правильний на той момент законопроект у парламент”. “Парламент ухвалив відповідні рішення... компромісні. І президент, і уряд наполягатимуть, щоби були більш жорсткі покарання за корупційні діяння, в тому числі – й за приховування інформації в декларації", – додав прем’єр.

Але. Є питання: чи задовольнять такі кроки наших європейських партнерів?

Ще важче – зважаючи на вервечку тривожних подій довкола судової гілки влади – буде виконати “судовий” розділ Меморандуму з Єврокомісією. Окрім повного перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Київ зобов’язався створити Комісію з питань доброчесності та етики, завданням якої стане перезавантаження іншого самоврядного суддівського органу – Вищої ради правосуддя. Тут, крім спротиву самої судової системи, маємо шалену деструкцію з боку окремих політиків.

Принципова вимога європейців: і відбір членів ВККС, і формування Комісії з доброчесності та етики мають відбуватися за участю міжнародних фахівців. Багато хто оцінює це як “пряме втручання у внутрішні справи”. І повноваження КДЕ нам, мовляв, також нав’язують із Брюсселя: у Меморандумі англійською по білому написано, що Комісія має "здійснювати одноразове оцінювання доброчесності та етичності членів Вищої ради правосуддя та (якщо вважатиме за необхідне) рекомендувати їх звільнення", а також "створити перелік попередньо відібраних (доброчесних) кандидатів у ВРП", з числа яких повноважні українські органи й обиратимуть членів Вищої Ради правосуддя..

Окрім цього, Україна має завершити атестацію прокурорів на регіональному рівні та почати процес атестації на місцях. А подібні процеси у нас, як відомо, відбуваються “зі скрипом” – вже через спротив і кругову поруку “прокурорських”. І головне, що це – якраз та частина взятих Україною зобов’язань, на виконання яких уряд фактично не впливає. А підставити йому підніжку – купа охочих. Звісно, рано чи пізно відповідні тектонічні зміни в країні відбудуться. Адже такі кроки передбачені вітчизняним законодавством. Але коли? Єврокомісія визначила чіткі терміни виконання умов Меморандуму – рік із дати підписання. Інакше – не бачити нам чергових 600 мільйонів євро від ЄС як, скажімо, перемоги київського “Динамо” у Лізі чемпіонів 2020-2021...

Отримання траншу: фінансовий та іміджевий ефекти

Нагадаємо, домовленостей про кредитну підтримку Київ та Брюссель досягнули 23 липня. Кошти нам дадуть на 15 років за низькою плаваючою ставкою (зараз – 0,125% річних). Тобто, позика ще більш вигідна, ніж кредити від МВФ. І в рази привабливіша, ніж ресурс на ринках комерційних запозичень. При цьому в Брюсселі не раз наголошували: Євросоюз надає макрофінансову допомогу лише тим країнам, які мають чинну програму співпраці з Міжнародним валютним фондом. Й хоча, як зазначалося, отримання першого траншу, на відміну від другого, жодними додатковими умовами не обтяжене, цей крок Єврокомісії, на думку деяких оглядачів, можна розцінювати як підтвердження: із переговорним процесом між Україною та МВФ все гаразд.

Й, до речі, Денис Шмигаль підтвердив: терміни приїду до Києва чергової місії Фонду назвуть вже найближчими днями. Інша справа, що такого бажаного кредитного траншу у $700 мільйонів цього року нам теж не бачити – як... дивіться вище. Таким чином, усі попередні сподівання на міжнародну підтримку, що мала б допомогти погасити левову частку цьогорічного бюджетного дефіциту, не справджуються. За винятком згаданого уже траншу від ЄС та позик у рамках підписаних напередодні угод із Європейським інвестиційним банком (загалом на 640 мільйонів євро, які цього року можуть і не надійти).

"$3,7 мільярда кредитних коштів... Це близько 1,5 мільярда доларів – друга частина траншу МВФ, 1 мільярд від Світового банку, і це макрофін від Європейського Союзу – 1,2 мільярда євро. Ці кошти нам не надійшли... Якби було це кредитування, навіть не в повному обсязі, хоча б $3 мільярди, ми взагалі не мали б навіть відчуття якоїсь проблематики чи кризи.”, – пояснює прем’єр.

“З огляду на усе це, отримання першого траншу макрофінансової допомоги від Євросоюзу украй важливе, – наголошує в коментарі Укрінформу голова Експертної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук, – Насамперед, з точки зору наповнення бюджету. Тому що із цим неабиякі проблеми. І для уряду вкрай важливо не тільки закрити нинішній рік, а й відкрити наступний. Бо не секрет, що в січні-лютому, зазвичай, найменші бюджетні надходження (тим паче, що через ймовірний локдаун січень узагалі може виявитися “провальним”). Тож профінансувати захищені статті упродовж цих місяців, а можливо – і в березні – найважливіше завдання для Кабінету міністрів. Тому ці кошти потрібні, передовсім, для збалансування фінансів в період, коли надходження до держказни будуть обмеженими”.

На думку економіста, ця подія важлива і з огляду на те, що, ймовірно, підтверджує існування домовленостей МВФ та ЄС (пан Кушнірук впевнений, що ці речі взаємопов’язані) про готовність продовжувати співпрацю з Україною. “Зрозуміло, що цього року МВФ грошей нам не дасть. Але незрозуміло, чи готовий Фонд відкрити фінансування вже в першому кварталі 2021-го. Показовим буде оголошення про приїзд до Києва місії МВФ. Звісно ж, вона приїздить не для того, щоб ухвалити рішення. Але чіткі заяви про цей переговорний етап стануть сигналом, що співпрацю принаймні не заморожено. Й надання першого траншу фінансової допомоги від ЄС, як на мене, свідчить: у цьому питанні ще не все втрачено. Україна має усі можливості відновити співпрацю – і з МВФ, і з Євросоюзом”, – переконаний пан Кушнірук. Хоча він і не відкидає вагомого впливу на рішення Єврокомісії ускладнення пандемічної ситуації в Україні, адже ще в липні наголошувалося: одне із призначень першого траншу – саме підтримка протикоронавірусних заходів. Що підтвердив нині і пан Домбровскіс.

При цьому Борис Кушнірук вважає, що отримані від Єврокомісії гроші цього року взагалі можуть не використовувати. Головне – профінансувати захищені статті видатків – як у грудні, так і на початку наступного року. Й саме тоді ці гроші будуть як знахідка. Можливостей же профінансувати цьогорічні видатки повністю країна, на думку експерта, уже не має.

Владислав Обух, Київ

На першому фото: прем'єр-міністр Денис Шмигаль і єврокомісар Валдіс Домбровскіс після підписання меморандуму про надання макрофінансової допомоги / Фото: DW