Чому монополісти приховують «газовий код» від споживачів
Нещодавно на газовому ринку стався черговий переполох. Споживачі, клієнти окремих облгазів, з подивом виявили, що не можуть віднайти на своїх платіжках індивідуальний “газовий код” – ЕІС, ідентифікаційний код точки комерційного обліку в системі оператора газотранспортних мереж. Без якого неможливо перейти до іншого постачальника. За правилами, ЕІС має бути донесений споживачеві всіма доступними каналами – в тексті договору, в особистому кабінеті на сайті постачальника, в платіжному документі, який виставляє постачальник на оплату тощо. Наприклад, вимога про публікацію цього коду в платіжках передбачено “регуляторкою” НКРЕКП, але, виходить, не всі постачальники її дотримуються. Ба, навіть більше, намагаються цю вимогу оскаржити. Ці та інші “вибрики” окремих учасників ринку газу направлені на одне – не дати споживачеві скористатися своїм правом перейти до іншого, більш вигідного, постачальника. Тож як нині розвивається конкуренція на ринку газу та якими обставинами обтяжена – читайте далі.
Код газової “приналежності” як предмет шантажу
За повідомленням інформаційно-консультаційного центру «ГазПравда», останнім часом від споживачів природнього газу надходять скарги на те, що в їхніх рахунках від облгазу не вказано ЕІС-код споживача, який необхідний для того, щоб змінити постачальника.
На сьогодні, за даними ГазПравди, подібні випадки зафіксовані в рахунках від Київоблгазу, Вінницягазу, Житомиргазу, Волиньгазу, Рівнегазу, Донецькоблгазу (усі входять до газової імперії Дмитра Фірташа. – Авт.). А оскільки проблема з відсутністю «газових кодів» у платіжках виникла не вперше, Комісія з регулювання сфери енергетики та комунальних послуг НКРЕКП зобов'язала всіх операторів газорозподільних мереж (облгази) постановою № 1661 від 26.08.2020 р. зазначати EIC-код споживача в електронному кабінеті та платіжці: «… на постійній основі в особистих кабінетах (за наявності) та щомісячно в платіжному документі побутового споживача зазначає його EIC-код (за наявності) його точки комерційного обліку».
«Зараз українці можуть змінити постачальника газу швидко та зручно онлайн. Але для цього потрібно знати ЕІС-код – код ідентифікації споживача. Цей код вказується при зміні постачальника і є постійним (як індивідуальний податковий номер). Регулятор ринку зобов'язав всіх операторів газорозподільних мереж (облгази) зазначати EIC-код споживача в електронному кабінеті та в платіжці. Але облгази змогли придумати феєричний спосіб, як обійти це правило. Вони надрукували ЕІС-код на лінії відриву аркуша рахунку за доставку газу. Тобто, відкриваючи такий рахунок, споживачі просто відривають код і не бачать його», – пояснюють схему в Нафтогазі.
А ще цей «небезпечний код» – в суді оскаржити!..
У рамках реформування газового ринку України було вирішено приєднатись до європейської системи кодування та використовувати персональні газові коди на національному рівні. ЕІС-код (Energy Identification Code) містить 16 алфавітно-цифрових символів. Завдяки ЕІС-кодам здійснюється електронний обмін даними між суб’єктами ринку природного газу. ЕІС-код безкоштовно присвоює споживачу облгаз (оператор ГРМ) при підключені до «труби». Потім Оператор ГРМ вносить цей код споживача у власну базу даних та передає ці дані оператору ГТС. У разі згоди надавати послуги новому клієнтові, постачальник подає запит в електронну систему оператора ГТС та закріплює цього споживача у своєму реєстрі. А система повідомляє попереднього постачальника про виключення цього споживача з його реєстру.
«Інформація про ЕІС-код зазначається у заяві-приєднання до договорів з розподілу та постачання природного газу. Проте, не у всіх споживачів такі договори наявні. Споживачу, який не знайшов свого ЕІС-коду у платіжці від облгазу та в особистому кабінеті, потрібно звернутися на гарячу лінію облгазу та попросити надати ЕІС-код. Якщо ж облгаз не надасть інформації про ЕІС-код споживача, варто надіслати письмову претензію облгазу, а також скаргу до національного регулятора – НКРЕКП», – радять фахівці інформаційно-консультаційного центру ГазПравда.
Тим часом облгаззбути, афілійовані з облгазами, намагаються скасувати вимогу публікації ЕІС-кодів через суд. В повідомленні ГазПравди стверджується, що в Окружному адміністративному суді м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі № 640/24960/20 за позовом ТОВ «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ» до НКРЕКП про визнання протиправною та нечинною постанову НКРЕКП № 1611 з моменту її прийняття.
Укрінформ надіслав запит до компанії з проханням підтвердити чи спростувати цю інформацію, а також надати аргументи, викладені в позовній заяві. Цікаво було б дізнатися причини противправності згаданої постанови з точки зору миколаївських газовиків. На жаль, на момент публікації відповіді від представників “Миколаївгаз збуту” не було.
Заради справедливості відмітимо, що не всі фірташовські “газзбути” настільки сміливі, щоб прокручувати подібну схему шантажу споживачів, придуману окремими колегами по “цеху”. На всяк випадок автор цих рядків ще раз перевірив платіжки свого постачальника “Уманьгаз збуту” (теж входить в орбіту Регіональної Газової Компанії Дмитра Фірташа) і усі необхідні дані в них були на самому видному місці.
…І затримати публікацію ціни, щоби клієнту не дати зорієнтуватися
Очевидно, що конкуренція на ринку зростає шаленими темпами. Усі добре пам'ятають, як облгази узялися застосовувати так звані температурні коефіцієнти (вираховувати фізичні обсяги спожитого газу на основі принципу розширення та стиснення газу в мережах у літньо-зимовий період). Та особливо р'яно з відкриттям ринку газу і можливостями зміни постачальника нараховувати споживачам за це неіснуючі борги, причому заднім числом. Про подібне газове кріпацтво Укрінформ уже писав.
Зараз кожен постачальник газу формує ціну блакитного палива лише для своїх клієнтів і зобов'язаний інформувати про неї за 5 днів до початку нового місяця. У вересні-жовтні облгази маніпулювали навіть у цьому. На відміну від державного Нафтогазу, вони примудрялися дещо «запізнитися» з публікацією своїх цін. Щоб у споживача не було часу на порівняння і прийняття рішення про перехід. А заодно, щоб інформаційні «лаври» головного підвищувача цін напередодні опалювального сезону дісталися саме Нафтогазу. Який, до слова, сьогодні продає газ напряму не більше як 2% приватних споживачів і підвищує ціни якраз не найбільше серед усіх інших постачальників. (Див. інфографіку нижче).
«Різниця цін різних постачальників у листопаді доходить до 3 грн на кубометрі. Погодьтесь, цифри суттєві. І це стимулює людей шукати вигідніші пропозиції і змінювати постачальника. Проте що робити, якщо твоя компанія не може зацікавити клієнта і запропонувати вигідну пропозицію? Просто не дай йому можливості піти – сховай код. Але колеги, це ж не вихід», – намагаються усовістити учасників ринку нафтогазівці.
З огляду на останні цінові пропозиції, не дивно, що до газопостачальної компанії Нафтогазу перейшло вже майже 10 тисяч клієнтів. За даними директора ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" Максима Рабиновича, ще 25 тисяч заявок на приєднання – в процесі обробки. «Ми максимально автоматизуємо роботу, але деякі аспекти ще потребують ручного втручання», – каже Максим Рабинович. Сьогодні через великих наплив бажаючих, компанія не встигає вчасно обробити усі заявки, і тому отримує багато скарг від споживачів на затримку процесу.
«Раніше нам вистачало трьох днів, якщо всі документи від клієнта були в нормі та надіслані одразу із заявкою на приєднання. Зараз нам потрібно десь до п’яти днів (в коментарях на офіційній сторінці Групи Нафтогазу в FB, клієнти повідомляють і про 10 днів затримки. – Авт.). Проте, всіх клієнтів, хто подав заявки (оперативно доукомплектував їх необхідними документами за потреби) хочу заспокоїти, всі перейдуть до нас вчасно», – переконує Максим Рабинович.
Як монополісти на монополіста до АМКУ скаржилися
З огляду на таку активність, конкуренти Нафтогазу не забарилися із звинуваченням державної компанії у зловживанні монопольним становищем та ціновому демпінгу. Як повідомила в своїй колонці на Цензор.нет співзасновниця Ліги Антитрасту, ексдержавна уповноважена АМКУ Агія Загребельська, до Антимонопольного комітету із відповідною заявою нещодавно звернулись ТОВ "Вінницягаз збут" та ще 15 постачальників газу.
Заявники вбачають порушення в трьох аспектах поведінки державної компанії:
- пов’язані з НАКом газовидобувні компанії не продають газ напряму конкурентам НАКу;
- газ постачальникам-конкурентам продається виключно через пов’язаного з НАКом посередника за цінами вищими, ніж НАК продає його своїй компанії-постачальнику;
- НАК займається ціновим демпінгом на роздрібному ринку.
«Дійсно, НАК присутній на ринку в кількох ролях: компанія добуває газ, постачає його в роздріб побутовим та непобутовим споживачам, та одночасно реалізує газ в опт своїм конкурентам на роздрібному ринку – постачальникам газу (збутам).
Іншого аналога "Нафтогазу" на ринку немає. Він є єдиним гравцем, що поєднує в собі такий обсяг можливостей та ресурсу», – підкреслює Агія Загребельська. Та, як бачимо, й сама держкомпанія не приховує своєї агресивної бізнес-політики по завоюванню ринку. «Отже, для Антимонопольного комітету в цій частині робота точно знайдеться», – вважає пані Загребельська. За її словами, основне прохання постачальників газу до АМКУ – дати "Нафтогазу" рекомендації як більш справедливо продавати видобутий компанією газ. Облгази пропонують, щоб НАК продавав всі 100% видобутого газу всім без виключення оптовикам за ринковими цінами. Тобто і компаніям пов’язаним з "Нафтогазом", і незалежним покупцям, таким як самі заявники. При цьому, 50% має продаватись на біржах (відкритих аукціонах), а інші 50% – за прямими договорами.
«Чи підтримає відомство саме такий вигляд рекомендацій – залишається під питанням. Бо з одного боку, заявники праві, що ринкова влада НАКу та можливість нею зловживати походить в тому числі з власного видобутку та відсутності обмежень щодо диференціації цін та обсягів продажу видобутого газу. З іншого боку, можуть бути інші варіанти обмеження ринкової влади "Нафтогазу" в цій частині, і комітет може дати рекомендації, але в своїй редакції», – каже експертка.
За яким сценарієм піде АМКУ – буде відомо в найближчі місяці. «Розумною реакцією Нафтогазу з його боку було б максимально виправити цінові "перекоси" по газу власного видобутку та почати його реалізацію не пов’язаним постачальникам», – підказує Агія Загребельська.
Але тут варто згадати, що і самі заявники давно мали б бути в АМКУ "постійними клієнтами". З огляду на те, що вони витворяють, аби відбити у свого споживача не тільки бажання, а навіть думку піти до іншого.
Марина Нечипоренко, Київ
