Залишається тільки тиждень, щоб домовитися про газовий транзит

Залишається тільки тиждень, щоб домовитися про газовий транзит

Аналітика
Укрінформ
13 грудня – крайній термін для підписання російсько-українського транзитного договору. Інакше доведеться порушувати закони України і ЄС

Анонсований раніше на четвер, 5 грудня, черговий раунд тристоронніх газових переговорів так і не відбувся. Хоча цю зустріч у Брюсселі більшість експертів розцінювали як вирішальну: мовляв, якщо вона не принесе позитивних зрушень і не призведе до зближення позицій сторін, сподівання на “прорив” упродовж тижня, що залишається до часу “ч”, доволі примарні. Отже, дедалі реальнішою стає перспектива так званого “нульового транзиту”. Час “ч” – це 13 грудня. Крайній термін, до якого, згідно із європейськими правилами та вітчизняним законодавством, треба укласти новий контракт на транзит “блакитного палива” з РФ до Європи українською ГТС. Інакше помпувати газ із 1 січня не зможуть: покупці, транзитери і споживачі не встигнуть забронювати довгострокові потужності для прокачування. Відповідно, не буде можливості юридично й технологічно підготуватися до цього процесу.

Хоча є й оптимісти: і за відсутності конкретних домовленостей – ба, навіть, зриву консультацій – “ховати” транзит передчасно. Зважаючи, зокрема, й на те, що попереду 9 грудня – дата проведення політичної зустрічі найвищого рівня у рамках “нормандського формату”, поміж головних дійових осіб якої будуть український та російський президенти. А оскільки “газове” питання “з руки” Кремля вже давно стало політичним, остаточне рішення можуть ухвалити саме тоді – наступного понеділка. Тобто, не поспішаймо говорити “ніколи”. Це радує. Але непокоїть, як і раніше, ймовірна спроба Кремля “прив’язати” розгляд питання транзиту до основної тематики перемовин – встановлення миру на Донбасі...

Отже, ключові для майбутнього газового транзиту/нетранзиту дати відомі:

9 грудня – 13 грудня – 1 січня (коли з 9-ою ранку за Києвом закінчується дія нинішнього десятирічного контракту).

Проаналізуймо новини, пов’язані із “газовою” тематикою. Зокрема, щодо позицій сторін – останніх “козирів”, аргументів і ймовірності взаємних поступок...

Червоні лінії в питанні “блакитного” транзиту

Не треба бути політичним експертом, щоб спрогнозувати: позитивне для України (як транзитера) і Європи (як споживача) рішення щодо збереження прокачування газу нашою ГТС Путін намагатиметься обумовити поступками – не хочеться завчасно вживати слова “капітуляція” – в питанні мирного врегулювання ситуації на Донбасі. Про це пишуть і говорять уже давно. Чи вдасться запобігти цим спробам?

ЧЛ (червона лінія) №1: Прив’язка газу до “Донбасу”. Мир і транзит – окремо

Українська влада наразі запевняє: “мухи і котлети” під час паризьких перемовин обов’язково розділять. Хоча уникнути обговорення питання транзиту, вочевидь, не вдасться. Власне, у цьому зацікавлена і сама Україна. Адже збереження прокачування газу з РФ до Європи нашою територією залишається одним із економічних пріоритетів.

“Досі ми отримували від $2,5 до $3 мільярдів на рік за транзит російського газу через Україну. “Північний потік-2” значно послабив наші позиції на переговорах. Хоча наші європейські партнери стверджують, що це не політичний, а економічний проєкт, дозволю собі не погодитися. Для мене важливо, що проблема газу сама по собі є питанням. Якими б не були побажання обох сторін, вони жодним чином не повинні бути пов’язані із Донбасом. Хоча я не виключаю, що транзит газу також розглядатиметься у “нормандському форматі”, – заявив президент Володимир Зеленський.

ЧЛ №2: Прямі поставки газу з РФ. Це що, чотири роки “коту під хвіст”?

Водночас не все так однозначно з реакцією української сторони на спроби “Газпрому” “втюхати” нам ідею прямих закупівель російського палива – як умову збереження транзиту. Громадськість такими перспективами занепокоєна. Влада ж сипле “валер’янковими” заявами: мовляв, нічого такого не відбувається, і у цьому питанні “ні кроку за “червоні лінії”. Щось на кшталт такого: "Є переговори про продовження транзиту до ЄС, це перемовини, що ведуться. Не існує окремих перемовин про купівлю газу в РФ. Ми робитимемо все належне, аби ринковими методами забезпечити нижчі ціни на енергоносії, але точно не на шкоду національним інтересам". (Прем’єр-міністр Олексій Гончарук).

Натомість у пресі час від часу з’являються повідомлення, що це “питання вивчають” і тема прямих постачань у порядку денному переговорів таки присутня.

Олексій Оржель
Олексій Оржель

Згадаймо хоча б брифінги міністра енергетики та захисту навколишнього середовища Олексія Оржеля. Його заяви неабияк обурили патріотичну громадськість. Зокрема, активісти Руху опору капітуляції вважають, що відновлення закупівлі “блакитного палива” в Росії буде злочином "проти держави, проти людей, які загинули на Майдані і на війні, та проти майбутнього України". "Ми чотири роки не закуповуємо російського газу і жодного разу не мали проблем – ні з політичною залежністю від постачальників, ні шоу з відключенням газу перед Новим роком. На практиці доведено, що це було правильне рішення", – йдеться в заяві громадського руху.

Тим часом “Газпром” продовжує чіплятися за ідею прямих поставок свого ресурсу в Україну. Адже на запропонованих Києву 15 мільярдах кубометрів можна непогано заробити (орієнтовно – $3 мільярди). Саме стільки, скільки дотепер російський монополіст щороку платив за транзит нашій країні. Запропонувавши ж “із панського плеча” мінімальні обсяги прокачування палива нашою “трубою”, російський газовий монополіст розраховує витрачати на транзит на порядок менше. І таким чином залишитися “у плюсі”. Бо зараз компанія – а з нею і Кремль – переживають несприятливі (зокрема, фінансово) часи. Адже, починаючи із березня, вартість газу в Європі, яка є найбільшим споживачем російського “блакитного палива” (понад 200 мільярдів “кубів” щороку), почала стрімко падати. І вже на кінець серпня досягла мінімального за останні 10 років рівня – $134-166 за тисячу кубометрів. Експерти пояснюють це значною пропозицією “блакитного палива”. Обсяги постачання газу трубопроводами і танкерами (зокрема, зі США) повсякчас зростають. Таким чином, у порівнянні із попереднім роком “Газпром” втрачає щонайменше по $60-90 на кожній тисячі “кубів”. На кінець року фінансовий “недобір” може сягнути, за різними оцінками, $10-14 мільярдів.

Бодай частково компенсувати ці збитки РФ і планує за рахунок України. Щоправда, Москва нарощує й можливості прокачування палива до країн Азії. Приміром, нещодавно у Кремлі відзвітували про введення в експлуатацію газогону “Сила Сибіру” для постачань до Китаю.

Також останніми днями Росія постійно збільшує обсяги прокачування палива у європейському напрямку. Зокрема, і через українські терени. За оперативними даними Укртрансгазу, нині “Газпром” збільшив транзит до 302 мільйонів кубометрів на добу. Тобто, наша “труба” працює фактично “на максимумі”. Раніше показник транзиту російського палива через Україну перевищував 300 мільйонів “кубів” лише упродовж кількох днів у липні, коли "Газпром" зупиняв на ремонт обидві нитки газопроводу "Північний потік". Безумовно, така “транзитна активність” може свідчити про те, що “Газпром” і не розраховує на підписання нового договору з Україною. Тому й намагається зараз “перестрахуватися”, аби після 1 січня остаточно не розчарувати європейських споживачів.

ЧЛ №3: Відмова від судових претензій до “Газпрому”. “Панять і прастіть?”

Україна вважає неприйнятною нав’язливу “пропозицію” Москви “відмовитися від усіх взаємних претензій в міжнародному арбітражі та припинення всіх судових розглядів”. Адже “на кону” – щонайменше 22 мільярди доларів, частину з яких Україна вже остаточно відсудила в РФ. Що ж до решти – має непогані судові перспективи. Тоді як усі претензії до нас із боку “Газпрому” – як-то кажуть, “висмоктані із пальця”.

Юрій Вітренко
Юрій Вітренко

“Ми готові конструктивно розглядати пропозиції “Газпрому” щодо виконання рішень Стокгольмського арбітражу та відповідної мирової угоди. Наразі згідно із остаточним та обов’язковим для виконання рішенням Стокгольмського арбітражу, “Газпром” повинен заплатити “Нафтогазу” приблизно $3 мільярди. Нас влаштовують кошти, але якщо “Газпром” хоче сплатити цей борг поставками газу, ми готові розглянути таку пропозицію”, – наголосив виконавчий директор НАК “Нафтогаз України” Юрій Вітренко.

Міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель також підтвердив: українська сторона може погодитися на погашення “газпромівського” боргу, що виник за рішенням Стокгольмського арбітражу, не грошима, а газом. "Тут компроміс, який мають знайти сторони. Це досить велика сума, оціночні обсяги імпорту на рівні двох років. В ідеалі нам забрати гроші вже зараз, але у таких великих взаємовідносинах треба шукати компроміс, коли і скільки ми зможемо забрати", – зазначив урядовець.

В Україні також позитивно оцінюють результати слухань щодо визнання і примусового виконання рішення Стокгольмського арбітражу, які відбулися цими днями в Амстердамі. “Слухання пройшли успішно для нас. Тому очікуємо на позитивне рішення суду, яке дозволить приступити до реалізації активів “Газпрому”, які ми до цього заарештували”, – повідомив Юрій Вітренко, прогнозуючи, що остаточну ухвалу судді винесуть 25 лютого наступного року.

І рибку з’їсти, і... зручно сісти. РФ хоче продавати газ дорого, а транспортувати – за безцінь

Напередодні господар Кремля Владімір Путін і голова правління “Газпрому” Алєксєй Міллєр назвали “дуже високими” запропоновані Україною тарифи на транзит газу до Європи. Мовляв, Росія не хоче платити дорожче, аніж це передбачено нині чинним контрактом. Водночас – жодної згадки про те, що, підписуючи у 2009 році цей документ, сторони (власне, як і тепер) користувалися суто політичним підходом, а не економічним обґрунтуванням. По тому Кремль кілька разів відкидав пропозиції Києва “осучаснити “ тариф. Нарешті зробити це при укладанні нового контракту – як-то кажуть, “сам Бог велів”... До того ж, українська сторона неодноразово наголошувала: тариф залежатиме від терміну дії майбутнього контракту та передбачених ним обсягів транзиту. Відповідно, якщо РФ погодиться на запропоновані Україною і Європою терміни та обсяги (щорічне прокачування 40-60 мільярдів “кубів” упродовж 10 років), може розраховувати на більш вигідні для себе умови. Наразі ж Кремль продовжує наполягати на короткостроковому (1 рік) контракті із мінімальними обсягами прокачування палива.

Тому виконавчий директор “Нафтогазу” Юрій Вітренко радить “Газпрому” звернутися до українського регулятора з обґрунтуванням необхідності зниження тарифу на транзит. Посадовець нагадав, що Україна впроваджує європейську методологію розрахунку тарифу, яка застосовується відповідно до європейського тарифного кодексу. “За цією методологією тариф повинен відповідати актуальним витратам оператора газотранспортної системи. Іншими словами – розрахунки транзитного тарифу, які надали “Газпрому” і які зараз коментує російська сторона, лише покривають скориговані витрати оператора ГТС України, тому цей тариф ніяк не може вважатися завищеним”, – пояснив Вітренко. За його словами, транзит має бути економічно вигідним для всіх сторін – української, російської, європейської... “Це якщо економічні аргументи для когось справді важливі”, – додав він.

Наразі ж російська сторона продовжує віддавати перевагу не економічному, а суто політичному й геополітичному підходу до вирішення “газового питання”. Чи зміниться позиція Кремля із наближенням 13 грудня? Дізнаємося про це, вочевидь, уже наступного понеділка.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-