$10 мільярдів від МВФ: умови можливої угоди

$10 мільярдів від МВФ: умови можливої угоди

Аналітика
Укрінформ
Міжнародний валютний фонд може запропонувати Україні нову програму співпраці, розраховану на 3-4 роки. Чого чекають натомість від Києва?

В Україні знову гостюють представники Міжнародного валютного фонду. До 26 вересня вони знайомитимуться із нашими новими урядовцями і керівниками інших органів влади, вивчатимуть фінансові та економічні показники, і головне – вестимуть переговори щодо умов продовження співпраці. На відміну від травня, коли місія Фонду востаннє відвідувала Україну, і коли в оточенні нового президента лунали різні думки щодо перспектив продовження співпраці з міжнародною фінансовою інституцією, нині влада практично одностайна: подальше співробітництво з МВФ Україні необхідне (хоча майбутня програма і може бути – як сподіваються в Уряді – останньою). І саме настав час серйозно поговорити про умови такої взаємодії. Адже у травні жодних рішень ухвалено не було і про ймовірні рекомендації місії широкому загалу не повідомляли. Окрім хіба що втішної заяви голови місії Рон ван Родена: "Експерти МВФ дійшли висновку щодо реалістичності грошово-кредитної та податково-бюджетної політики України”. Але, зважаючи на процес зміни влади у нашій країні, у Фонді тоді взяли паузу – ні про продовження дії чинної нині 14-місячної програми співробітництва stand by (ухвалена в грудні 2018-го, обсягом $3,9 мільярда, $1,4 мільярда з яких Україна уже отримала), ні про можливість започаткування нової не заявили. Хоча й натякнули: Фонд готовий до подальшої співпраці, а те, наскільки глибокою вона буде, залежатиме від бажання української влади та від її перших кроків.

Рон ван Роден
Рон ван Роден

За неповні чотири місяці в Україні багато чого змінилося: завершився період “виборчої турбулентності”, обрано нову Верховну Раду, сформовано уряд, триває кадрове оновлення на усіх щаблях владної вертикалі. Зрештою, Київ виконує важливі умови попередніх Меморандумів про співпрацю із Фондом, ліквідовуючи завади, які так і не дозволили нам одержати жодного із двох запланованих на нинішній рік траншів у $1,3 мільярда кожен. Мова, зокрема, про продовження лібералізації газового ринку, запуск Антикорупційного суду, повернення відповідальності за незаконне збагачення... Утім, ще не реалізованих реформ, на необхідності втілення яких у різні часи наполягали у Фонді, також вистачає. Які ж із них можуть бути визначальними для затвердження нової (а ймовірність отримання траншів у рамках чинної, схоже, мінімальна) програми співробітництва?

Ймовірні умови МВФ і українські “козирі”

Перелік рекомендацій Фонду і зобов’язань, які Україна брала на себе у рамках десяти (нинішня stand by – “ювілейна”) попередніх програм співпраці з МВФ, фактично не міняється – принаймні, в останні роки. Це – забезпечення бездефіцитності Державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду, лібералізація газового ринку, очищення банківської сфери, посилення боротьби з корупцією, скасування мораторію на продаж землі. Зокрема, чинна програма співпраці з МВФ передбачає створення Антикорупційного суду, надання НАБУ повноважень з розширеного доступу до перевірки електронних декларацій і загалом формування ефективної антикорупційної системи, реформування Державної фіскальної служби, реформу небанківського сектора і ухвалення так званого закону про "спліт". Деякі з умов співпраці виконані, деякі – так би мовити “в процесі ”, ще якісь – продовжують “кочувати” із однієї програми до іншої. Поміж останніх – норма щодо відкриття ринку землі. У порядку денному переговорів Україна-МВФ вона присутня вже добрий десяток років. Але допоки відповідна вимога не була ключовою, – знаходилися більш принципові для Фонду питання. Тепер же, схоже, настав час, коли її “вага” у загальному кейсі переговорів суттєво зросте. Причому, ініціювати її переміщення на перші позиції в переліку зобов’язань може саме українська сторона, для якої задекларована політична воля (і надані президентом конкретні доручення) до зміни стану справ у земельній сфері може виявитися неабияким “козирем”. І, до речі, маневром для відволікання уваги партнерів від сумнозвісного “тарифного питання”, яке було визначальним на переговорах, що відбувалися в Києві рівно рік тому, у вересні 2018-го. Ще б пак – за прогнозами Світового банку, відкриття земельного ринку може призвести до суттєвого прискорення темпів економічного зростання – від 0,5% (поміркований перехід) до 3% (стрімкі реформи) на рік. У “грошовому виразі” це – понад $4 мільярди, що значно перевищує вплив на показники бюджетного дефіциту вже згаданого питання “ринкових цін на енергоносії”. І це вкрай важливо для влади, яка обіцяла виборцям знизити комунальні тарифи й, зокрема, реагуючи на цінову ситуацію на європейському ринку, послідовно тисне на НАК “Нафтогаз”, змушуючи його зменшувати вартість палива.

Ще одним “козирем” Києва можуть стати успішні розрахунки із зовнішніми кредиторами України (а на нинішній і наступний роки припадає пік відповідних виплат), і головне – із самим Міжнародним валютним фондом. Адже цими днями Україна повністю розрахувалася з МВФ за програмою stand-by 2014 року, виплативши $156 мільйонів (в еквіваленті).

На “нашу користь” і нещодавнє підвищення впливовою рейтинговою агенцією Fitch Rating довгострокового і короткострокового кредитних рейтингів України. І, звісно ж, загальне тло, на якому усе це відбувається – єдність влади (хоча з точки зору політики й демократії до цього і “є питання”, для економіки така одностайність – “те, що треба”) та високий рівень довіри до неї суспільства...

Можливі “камені спотикання” під час перемовин

Про “хороше” це – майже все. Далі – про ймовірні “трабли”, які можуть зіпсувати враження членів оцінювальної місії МВФ від візиту до привітного осіннього Києва і затягнути переговорний процес.

1. Уже згадане питання тарифів.

Наведення ладу у сфері житлово-комунальних послуг – одна з традиційних вимог МВФ до країн, що розвиваються. Для України це питання особливо болюче, адже наше ЖКГ – одне з найенергоємніших у світі... І чому ж нам не пощастило жити у сонячній Африці? А ще краще – вчасно реформувати цю галузь, як у сусідній Польщі. Але це – окрема розмова (зі згадкою про нашу неготовність до “шокової терапії” та про багатомільярдні європейські субвенції для Варшави). Нам доводиться іти іншим шляхом. І на цій дорозі без встановлення ринкових тарифів для усіх споживачів не обійтися. Питання лише у тому, коли це станеться. Торік у жовтні уряд, відповідно до домовленостей з МВФ, підвищив ціни на газ для населення майже на чверть. Наступне підвищення планувалося на цьогорічний травень – із тим, щоб до кінця року тарифи досягли ринкового рівня. Проте, різке зниження світових цін на енергоресурс, що почалося навесні, врятувало українців від збільшення цифр у комунальних “платіжках”. Але якщо ціни зростуть? А рано чи пізно вони зростуть... Влада так і не врегулювала питання. Робити це доведеться новому урядові. І незважаючи на те, що прем’єр Олексій Гончарук вже кілька разів наголошував, що Кабмін не повинен втручатися адміністративними рішеннями в ціноутворення, саме урядові, а не споживачам чи постачальникам палива, доведеться обговорювати це питання із представниками МВФ. Щоправда, деякі експерти вважають: українські урядовці мають альтернативу. Адже головне для МВФ – не зробити українців біднішими, змусивши владу “ощасливити” їх європейським рівнем оплати за комунальні послуги при збереженні далеко не європейських зарплат. Завдання – забезпечення стабільності держаних фінансів. І якщо Київ запропонує власний прогресивний підхід до досягнення цієї мети – МВФ навряд чи наполягатиме на негайному підвищенні тарифів. За таких умов на перший план в “енергетичному кейсі” можуть вийти питання подальшого реформування (анбандлінгу) компанії “Нафтогаз України”. А із цим у нас не так уже і погано – українцям пообіцяли ось-ось презентувати відповідну модель. Про її параметри, певно, говоритимуть і з гостями з МВФ.

2. Ризики при формуванні бюджету на наступний рік.

Також традиційне питання переговорів МВФ з країнами-позичальницями. Поки що Україні майже завжди вдавалося переконати представників Фонду у спроможності забезпечити необхідні параметри (дефіцит бюджету, що не перевищує 3%). При цьому, якщо за підсумками року, якому передували домовленості, бюджетні показники і не виконувалися, то  недовиконання не було критичним.

Ярослав Жаліло
Ярослав Жаліло

“В України хороший досвід. Останнім часом, за винятком кризових 2014 і 2015 років, ми мали непогані (навіть за світовими мірками) показники дефіциту державного кошторису. Тим паче, що МВФ доволі жорстко контролює цей документ на етапі підготовки до остаточного голосування в парламенті. Адже йдеться про один із ключових індикаторів, який враховують у Фонді і який Україна, зазвичай, найбільш послідовно й успішно виконує”, – нагадує президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло.

До речі, проект бюджету-2020, вочевидь, буде одним із перших документів, з якими знайомитимуться представники місії МВФ, перебуваючи в Києві. Адже, за законом, уряд має подати законопроєкт на розгляд парламенту до 15 вересня (зважаючи на те, що 15-е – вихідний, чекатимемо перших відомостей про макрофінансові показники уже на початку наступного тижня).

3. (Головне) Проблеми із виконанням бюджету-2019

За 8 місяців 2019 року Україна недоотримала майже двадцяту частину (5%) запланованих коштів. З початку року до Держбюджету надійшло трохи більше 594 мільярдів гривень – замість 625, як би мало бути. Про це відзвітували у Міністерстві фінансів. І наголосили: йдеться про недовиконання доходної частини кошторису майже за всіма податками. Найбільший “недобір” – за ПДВ із вироблених в Україні товарів (13,5%), за доходами від рентної плати (15,6%), ПДВ з імпорту (12,4%). Чи не головною причиною недовиконання в Мінфіні називають високий курс гривні. Нагадаємо, нинішній бюджет зверстали із розрахунку середнього обмінного курсу 28,2 гривні за долар, тоді як середній курс за січень-серпень становив 26,6 гривень. І, зважаючи на те, що цими днями долар “упав” нижче психологічної позначки у 25 гривень, цей показник може іще зменшитися. Також, за даними Мінфіну, на доходи бюджету вплинули низькі ціни на газ, заборона на ввезення в Україну вугілля і нафтопродуктів з Росії, скорочення відрахувань від роботи державних підприємств (80% від плану).

Олексій Кущ
Олексій Кущ

Щоправда, в уряді розраховують: в останні місяці року ситуація з наповненням держказни дещо поліпшиться. Зокрема, за рахунок активізації роботи оновленої митниці і Державної фіскальної служби. Але ліквідувати “прогалину” в кілька десятків мільярдів навряд чи вдасться. Тож, вочевидь, теми секвестрування бюджету під час спілкування із місією МВФ не уникнути. Хоча деякі експерти вважають, що, так би мовити, “неофіційне секвестрування” тривало й до цього – ще за урядування Володимира Гройсмана. І частково ліквідувати дефіцит коштів, зменшивши його до більш-менш “прийнятного” рівня, нині вдається у тому числі й за рахунок скорочення видатків. “Грошей не додають на соціальні – зокрема і захищені – статті бюджету, – вважає економіст Олексій Кущ. –  Один із прикладів прихованого недофінансування – скорочення на понад 40% кількості отримувачів житлово-комунальних субсидій. Також держава заощаджує на інфраструктурних проектах. Приміром, темпи освоєння передбачених бюджетом 55 мільярдів гривень на дорожнє будівництво доволі “скромні”. І це, незважаючи на те, що і в уряді Гройсмана, і у Кабміні Гончарука постійно говорили і говорять про пріоритетність дорожнього будівництва. Експерти кажуть і про часткове недофінансування медицини та продовження реформи судової системи, а також обмеження дотацій аграріям (насамперед, фермерам). Поки що відповідні виплати “пригальмовують” неофіційно. Але не виключено, що у жовтні-листопаді урядові доведеться й насправді вдаватися до секвестрування. А це “очок” на переговорах із МВФ, звісно ж, не додає.

Замість висновків: на що розраховуємо “на виході”

Зробити остаточні висновки щодо відповідності України параметрам нової програми співпраці фахівці МВФ зможуть лише згодом – після появи Програми дій уряду, яку Олексій Гончарук має представити до кінця місяця. Тож і експерти, і урядовці прекрасно розуміють: очікувати підписання остаточної угоди ні у вересні, ні у жовтні не варто. Наразі йдеться про укладання staff agreement – попередньої угоди із ключовими параметрами майбутньої програми співпраці – з подальшим доопрацюванням деталей. За прогнозами НБУ, угоду про нову програму розширеного фінансування з МВФ терміном 3-4 роки вдасться підписати до кінця року. Очікуваний обсяг – від $5 мільярдів до $10 мільярдів. Тож уже до початку січня 2020-го Україна отримає перший транш за цією програмою – приблизно $2 мільярди.

Також домовленості із Фондом, зазвичай, позитивно впливають на надання країні макрофінансової допомоги від ЄС і Світового банку. Цими днями, до речі, віцепрем'єр з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба за підсумками переговорів з віцепрезидентом Єврокомісії Валдисом Домбровскісом повідомив: до кінця року Україна отримає другий транш у рамках програми європейської допомоги – 500 мільйонів євро.

Олег Устенко
Олег Устенко

Ще одним “побічним” наслідком домовленостей з МВФ є позитивний сигнал для міжнародних фінансових ринків про зниження рівня ризиків при кредитуванні України. Отже, вітчизняний Мінфін впевненіше почуватиметься на ринку зовнішніх запозичень і може розраховувати – на жаль, на незначне – зниження відсоткових ставок за майбутніми позиками. Як нагадав радник президента Олег Устенко, “вартість” грошей, які Україна при потребі могла б позичити на міжнародних фінансових ринках, – 9-10% річних. Тоді як середня ставка за кредитами МВФ – приблизно 3% річних. Щоправда, Устенко переконаний: у короткостроковій перспективі Україні вдасться утримувати макрофінансову стабільність і без чергових траншів від МВФ. Але надалі без стратегічної співпраці із Фондом не обійтися.

Окрім того, не варто забувати, що переважна більшість реформ, на втіленні яких наполягає Міжнародний валютний фонд (навіть, болісних для населення) у підсумку мають піти на користь нашій країні – її економіці, соціальній сфері і політичній системі.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-