Малі “транснаціональні”: як українські компанії підкорюють Європу

Малі “транснаціональні”: як українські компанії підкорюють Європу

Аналітика
Укрінформ
Українські виробники мають чималий потенціал, щоб внеском в європейську економіку була не тільки праця наших заробітчан 

Днями агрохолдинг "Миронівський хлібопродукт" Юрія Косюка оголосив про придбання 90% словенської компанії Perutnina Ptuj. І... наразився за це на критику. Мовляв, мало того, що в Європу тікає українська робоча сила, так ще й гроші з країни йдуть (на додачу закидають, що холдинг є лідером з отримання державних дотацій, які таким чином “утікають” за межі країни). Однак, якщо подивитися на комерційну угоду з точки зору розвитку бізнесу, то можна лише радіти. Адже нарешті ми діждали того часу, коли вітчизняні компанії вже виросли з коротеньких штанців  і спромоглися на купівлю активів не деінде, а на вимогливому та висококонкурентному ринку Євросоюзу. Навіть якщо зарплата та податки залишаються у чужій країні – дивіденди та імідж хоч маленького, але вже міжнародного бізнесу, повертаються в Україну. Подивимося, хто ж, крім Косюка, “доріс” до категорії  міжнародників? 

Не офшорами єдиними 

Недовіра до виведення коштів з країни зрозуміла. Вона вихована трьома десятиріччями пострадянської економіки. Це і численні історії придбання розкішної нерухомості в багатих країнах, і уникнення оподаткування через офшори, звідки кошти в кращому разі повертаються у вигляді іноземних інвестицій, щоби знову зникнути у невиразних «...ltd» з умисно заплутаною бенефіціарною історією. Таке «інвестиційне» минуле нагадує про себе і ще буде нагадувати як спробами правоохороних органів повернути в бюджет виведені корупціонерами мільярди, так і скандалами з офшорних компаній на зразок «Paradise Papers» чи «Mossack Fonseca».

Наразі можна згадати не так вже й багато прикладів, коли українські компанії ставали реальними власниками активів за кордоном, а не просто легалізували  чи виводили кошти. За різними оцінками, прямі інвестиції з України в економіки інших країн світу на початок 2018 року сукупно перевищували 6 млрд доларів. Втім, більшість з них значилися за кіпрською юридичною адресою і не були, власне інвестиціями, тобто не передбачали створення нових виробництв чи освоєння ринків. Водночас реальні інвестиції українських підприємців, зокрема і в Євросоюзі, показують, що їх продукція конкурентоспроможна навіть на насичених європейських ринках. Судіть самі. 

Агровиробництво 

1. Ще в березні 2016 року в Києві компанія Gezondheid Dienst voor Dieren B.V. (GD) (Нідерланди) і ПАТ «Миронівський хлібопродукт» підписали Меморандум про співпрацю. Після підписання Меморандуму власник української компанії Юрій Косюк прокоментував: «Сьогоднішня угода стане додатковою гарантією того, що виробничі процеси МХП повною мірою відповідають європейським стандартам». І того ж року "Миронівський хлібопродукт" запустив завод із переробки м'яса птиці в Нідерландах, інвестиції в проект становили 3,5 млн доларів. Нині підприємство в Нідерландах працює на максимальну потужність, виготовляючи 1,5 тис. тонн курячого м’яса на місяць.

У квітні 2017 року МХП відкрила переробний завод у Словаччині, дотримуючись, як повідомила її прес-служба, «своєї стратегії з експорту, орієнтуючись на конкретні ринки. Відкриття переробного заводу у Словаччині із капіталовкладенням на рівні $3 млн відбулося у тісній співпраці з одним з європейських дистриб’юторів".

Ще у листопаді 2018 року МХП вже заявив про плани інвестувати 200 млн євро в виробничу базу Perutnina Ptuj в Словенії протягом кількох років. А нині Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) розглядає проект, в рамках якого МХП отримає 100 мільйонів євро на це, повідомляється на сайті ЄБРР.

2. У березні 2018 року компанія «Овостар Юніон», виробник яєць (ТМ «Ясенсвіт) та сухих і рідких яєчних продуктів (ТМ «Овостар»), придбала 89% в латвійській SIA «OE Product», вирішивши зробити її представником групи в Євросоюзі. Сума угоди склала всього лише 61 тис. доларів, однак «Овостар» декларувала набагато серйозніші плани із завоювання європейського ринку. Зокрема збиралася будувати в Валкському краї Латвії фабрику вартістю 50 млн євро. Вихід на європейський ринок викликав критику з боку місцевих виробників, які вважають, що конкуренція і так занадто висока. 

Харчова промисловість 

3. Компанія з виробництва соків T.B.Fruit українського бізнесмена Тараса Барщовського, яка на українському ринку відома соками прямого віджиму Galicia, свій перший закордонний актив купила ще в 2011 році. Ним стало підприємство в польському містечку Двікози Сандомирського повіту (Dwikozy). Після реконструкції виробничі потужності заводу були подвоєні, а також розширені склади. Надалі T.B.Fruit вважала за краще не купувати, а будувати нові підприємства – у 2013 році був запущений завод з переробки фруктів у Аннополі (Польща) потужністю 3 тис. тонн яблук на добу, а у 2014 році – у м. Єдинці (Молдова). Крім цього, T.B. Fruit планує в 2019-2020 рр. почати будівництво в Польщі третього заводу з переробки яблук та ягід потужністю 3 тис. тонн на добу і орієнтовною вартістю понад 40 млн євро.

Кондитерська компанія Roshen (тодішній власник — Петро Порошенко) вийшла на ринок Європейського Союзу в 2006 році, коли за 2 млн доларів була куплена одна з найстаріших кондитерських фабрик в Литві – Клайпедська.Після модернізації потужності литовського підприємства зросли з 80 до 1290 тонн продукції на місяць.

У 2012 році Roshen уклала угоду про покупку найпотужнішої кондитерської корпорації Угорщини – Bonbonetti Group.

Своєю чергою литовська "дочка" відкрила представництва в інших європейських країнах. Згідно звіту литовського Центру реєстрів, Roshen LT сьогодні належать дочірні підприємства в Болгарії Roshen Bulgaria, польська Roshen Europe, румунська Roshen One і грецька Roshen Hellas. За кілька років українські виробники змогли потіснити місцевих кондитерів. Так, президент Асоціації польських виробників шоколадних і кондитерських виробів Polbisco Марек Пшеззяк стверджує, що польські виробники стурбовані зростаючим конкурентним тиском з боку українських солодощів.  

Фармацевтика 

У 2016 році великі українські фармацевтичні компанії почали освоювати закордонні ринки - компанія «Фармак» Філі Жебровської купила дистриб’ютора в Польщі Kotkowski Wierzbicki Wegrzyn за 6 мільйонів доларів. А корпорація «Артеріум» Костянтина Жеваго – фармкомпанію Marifarm в Словенії з 6,8 млн євро. Експерти пояснюють рух українських фармацевтів за кордон тим, що компанії вже досягли своєї стелі в Україні й тепер розширюються за рахунок сусідніх платоспроможних ринків. Однак для зміцнення позицій у нових країнах компаніям необхідно буде витратити значні кошти на маркетинг. Нагадаємо, раніше «Артеріум» уже робив спроби придбати актив у країнах ЄС. У 2011 році корпорація безуспішно претендувала на купівлю польської Polfa Warszawa, яка у 2010 році посідала 16-е місце з продажу ліків.  

Металургія 

1.Закордонні підприємства групи "Метінвест" (власник – Ренат Ахметов) досить розгалужені Європою.

Зокрема, в Італії працюють два підприємства – виробники  товстолистового та сталевого конструкційного прокату Metinvest Trametal (виробнича база розташована в Сан-Джоржио ді Ногаро (Удіне) та Ferriera Valsider (Верона). Виробничі потужності з випуску товстого листа становлять 400 тис. тонн на рік, гарячекатаного рулону – 600 тис. тонн. Сировиною для виробництва продукції на 80-90% служать сталеві сляби, що постачаються з МК "Азовсталь".

У Бургасі (Болгарія) працює компанія «Promet Steel»  - перекатний завод, що виробляє сортовий і фасонний прокат.

З 2001 року на північному сході Англії працює компанія Spartan UK, яка є виробником товстолистового прокату в Великобританії.  

Компанія United Coal Company (UCC), яка увійшла до складу Метінвесту в 2009 році, видобуває коксівне та енергетичне вугілля в штатах Західна Вірджинія, Вірджинія і Кентуккі (США), займаючи шосте місце серед американських виробників вугілля із загальним обсягом видобутку 9 млн. тонн вугілля на рік.

У Німеччині, Італії, Іспанії, Бельгії, Швейцарії, Великобританії, Румунії та Болгарії є склади і торговельні представництва Метінвесту.

2. Зарубіжні активи є і в групи «Індустріальний союз Донбасу» Сергія Тарути. Металургійний комбінат "ІСД Гута Ченстохова" (ISD Huta Chestochowa) – найбільш модернізоване підприємство Польщі з виробництва товстого листа. Виробнича потужність: понад мільйон тонн листового прокату в рік і 100 тисяч тонн металоконструкцій.

ЗАТ "ІСД Дунаферр" (ISD Dunaferr Zrt.) в угорському м. Дунауйварош є найбільшою групою металургійних підприємств Угорщини. Продукцію заводу складають як звичайні конструкційні марки сталі, так і спеціалізовані. 

Легка промисловість 

Завдяки якісному пошиттю і демократичними цінами, одяг українського виробника завойовує все більшу популярність не тільки на вітчизняному, а й на міжнародному ринку. За минулий рік кілька українських брендів відкрили свої магазини одягу у Польщі. Так, після запуску магазину у Вроцлаві український рітейлер одягу Goldi (власниця – Галина Червонюк) відкрив торгову точку також у Варшаві. Українська підприємиця не планує зупинятися на досягнутому.

Ще один магазин українських виробників одягу відкрився у Лодзі у найбільшому в Центральній Європі оптовому центрі PTAK. «Саме PTAK і саме в Польщі – це чудовий стратегічний трамплін для освоєння українською модною індустрією західних ринків. Спочатку в цьому магазині можна буде придбати одяг 15-ти виробників, і надалі асортимент буде розширюватися», – пояснила голова бізнес-асоціації «Національне партнерство в легкій промисловості України» Голда Виноградська.

Добірку підготував Олександр Волинський

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-