Є думка: Росія готується до “газових” провокацій на початку 2020-го

Є думка: Росія готується до “газових” провокацій на початку 2020-го

Аналітика
Укрінформ
Чи свідчить затягування РФ переговорів щодо транзиту газу про наміри знову спровокувати проблеми із постачанням палива до Європи?

Як і прогнозував Укрінформ, черговий раунд тристоронніх переговорів між Україною, Єврокомісію та Росією щодо транзиту “блакитного палива” завершився нічим – через деструктивну позицію кремлівської делегації. Глава українського МЗС Павло Клімкін назвав позицію РФ на перемовинах, що відбулися у понеділок в Брюсселі, "сюрреалістичною". За його словами, росіяни не приховували, що чекають на політичні зміни в Україні. А якщо не дочекаються?

Позиція Москви: переговори “про око”?

Представники “Газпрому” на брюссельських перемовинах продовжували переконувати: мовляв, готові пролонгувати дію чинних контрактів, навіть без жодних експертних консультацій. А це більш ніж промовисто свідчить про суто політичний – і до того ж, “тимчасовий” – підхід до цієї проблеми. Тобто, цілком очевидно, що російській стороні плювати і на пертурбації, які відбулися в українському законодавстві, що у період після підписання контрактів 2009 року суттєво наблизилося до європейського, і на кон’юнктурні зміни у світовій енергетиці. Також Москва вкотре продемонструвала найвищий ступінь неповаги до міжнародних інституцій, зокрема, навідріз відмовившись навіть обговорювати механізм виконання рішень Стокгольмського арбітражу – незважаючи на те, що у газових контрактах-2009 сторони повністю визнали його юрисдикцію як третейського судової інстанції.

За словами членів нашої делегації на брюссельських переговорах, на кремлівсько-газпромівських представників не діяли ні аргументи української сторони, ні роз’яснення, що надавалися європейськими експертами. За таких обставин існують цілком обґрунтовані сумніви щодо того, що в Москві готові серйозно сприймати рекомендації, запропоновані підписантам газових контрактів Європейською комісією.

Павло Клімкін та Марош Шефчович
Павло Клімкін та Марош Шефчович

Нагадаю, за словами віце-президента Єврокомісії Мароша Шефчовича, йдеться про визначення основних параметрів майбутньої угоди: це, насамперед, тривалість дії контракту, обсяги та мита. А також інвестиції, законодавчі і технічні вимоги. Україна, нагадаю, заявила про намір ретельно вивчити поради європейських партнерів – з тим, щоб узгодити з ними позицію до наступної міністерської зустрічі із газових питань, яку попередньо анонсують на травень. Зокрема, голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв назвав пропозиції Шефчовича "точкою відліку” для подальших консультацій. Натомість позиція російської сторони залишається незрозумілою. І із цим, за словами Коболєва, пов’язані ризики повторення подій 2006 і 2009 років, коли Росія припиняла транзит “блакитного палива” до Європи, намагаючись “повісити всіх собак” на Україну. До речі, як свідчить позиція, продемонстрована під час переговорів представниками ЄК, більшість європейців розуміють, що існування таких ризиків у майбутньому безпосередньо пов’язане з діями РФ. І ступінь таких ризиків лише зростатиме зі спробами “Газпрому” посилити енергетичну залежність Євросоюзу від РФ, а також монополізувати транспортування “блакитного палива”, що не відповідає вимогам Третього Енергопакета ЄС. 

Чи поставлять зміни до європейського законодавства “хрест” на “Північному потоці”?

Тож частина експертів доволі оптимістично сприйняла заяви “енергетичного єврокомісара” Мароша Шефчовича про прогрес в рамках внутрішніх консультацій ЄС щодо внесення законодавчих змін, які мають ускладнити будівництво газогону "Північний потік-2". За словами Шефчовича, ініційовані Румунією зміни до європейської газової директиви можуть узгодити вже в лютому. Йдеться, зокрема, про вимогу щодо обов’язкового погодження прокладання нових газопроводів між країнами ЄС з усіма державами-членами, посилення вимог європейського законодавства щодо усіх газових маршрутів, а також впровадження норми, згідно з якою кожна країна Євросоюзу, яка хоче укласти контракт із державою, що не входить до його складу, повинна отримати згоду на це від Європейської комісії.

“Єврокомісія нині справді перебуває в авангарді протистояння спробам російської гегемонії на газовому ринку Європи, і тому намагається якомога швидше напрацювати нові правила та поширити їх дію на компанії, що працюють в енергетичному секторі ЄС, – коментує голова правління Альянсу "Нова енергія України" Валерій Боровик. – Якщо вдасться домогтися, щоб під дію оновленого законодавства підпадав і “Північний потік-2”, це – разом із американськими санкціями – може суттєво пригальмувати або й повністю зупинити будівництво. Але не беруся прогнозувати, наскільки готовий Євросоюз до більш рішучих дій у відносинах із Росією. Адже зараз у Європи безліч “власних” проблем – “підвішений” Brexit, “жовті жилети”, потенційна зміна уряду в Німеччині, інші важливі для питання”.

Тобто, на думку експерта, найближчим часом у відносинах (в тому числі, й енергетичних) між РФ і Євросоюзом, найімовірніше, зберігатиметься статус-кво: країни, які розташовані найближче до Росії і які відчувають потенційну небезпеку з боку Кремля – як-от, Польща, держави Балтії – намагатимуться якомога більше тиснути на Москву, залучаючи на свій бік інші європейські країни. А ті, що розташовані подалі від російських кордонів та ще й мають тісні комерційні відносини із Кремлем, – навпаки: прагнутимуть заспокоїти ситуацію, переконуючи партнерів у відсутності якихось загроз із боку РФ. На підтвердження цього – останні заяви глави МЗС Німеччини чи постійні меседжі, що надходять із Відня, Будапешта і деяких інших європейських столиць, де при владі перебувають лояльні до Путіна політики.

Тому Валерій Боровик прогнозує, що, залежно від ступеня впливу тих чи інших країн на формування європейського “порядку денного”, ми будемо свідками то активізації тиску на РФ, то посилення спроб “позагравати” з Кремлем. За таких обставин дуже важливо скористатися нинішнім головуванням у Раді ЄС Румунії, яка, власне й актуалізувала питання змін до європейської газової директиви, що упродовж минулого року гальмувалися за сприяння попередніх головувань Болгарії й Австрії.

А ось експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев сумнівається в тому, що навіть теперішня “сприятлива європейська геополітична кон’юнктура” допоможе ускладнити будівництво другої гілки кремлівського “Північного потоку”.

Геннадій Рябцев
Геннадій Рябцев

“Якщо зміни до газової директиви ЄС і внесуть, то закон, нагадаю, не має зворотньої сили – каже експерт, – тож нові обмежувальні заходи можуть суттєво позначитися лише на втіленні на теренах Європи нових енергетичних проектів – як-от, трубопровід TAP-TANAP (частина “Південного газового коридору” із постачання до Європи каспійського газу з Азербайджану через Туреччину і  Трансадріатичний газогін - Ред.), газопроводи з Норвегії через Данію до Польщі чи із Африки до Італії. Але у випадку із “Північним потоком” усі необхідні дозвільні документи компанії-підрядники отримали. І процедури їх відкликання немає”, – констатує експерт.

Доля контрактів і можливі “газпромівські” провокації

“Від Росії можна чекати будь-чого, адже вона роками діє поза міжнародним договірно-правовим полем, усіляко порушуючи “писані” і неписані правила та норми, – вважає Валерій Боровик. – Тож розглядати її як надійного партнера в енергетичних відносинах не можна. Адже країна в усьому керується насамперед своїми імперськими амбіціями – іноді, навіть, на шкоду власним економічним інтересам”.

Тому, на думку експерта, розраховувати на те, що “газові” перемовини “в один прекрасний момент” перейдуть у суто економічну площину, не доводиться. Кожен крок Кремля у цій сфері супроводжуватиметься дрібними підступами. Водночас певним запобіжником від масштабних провокацій можуть стати міжнародні (зокрема європейські) санкції, запроваджені проти РФ.

“І, як би там не вихвалялися у Кремлі, що їм “начхати “ на ці обмежувальні заходи, санкції таки даються взнаки, – переконаний пан Боровик, – і їх можливе посилення ще й через деструктивні дії у газовій сфері, безперечно, призведе до доволі болісних наслідків для Москви. Росія має чимало симпатиків у Європі. І нові недружні кроки щодо ЄС можуть відштовхнути цих прибічників, зокрема, й цілком очевидних кремлівських сателітів. Наразі налаштовувати їх проти себе Москві невигідно. Тому вона й не відкидає категорично ідеї продовження “транзитної” співпраці із нашою країною”.

Утім, за будь-яких обставин РФ не готова будувати подальші контрактні відносини з Україною з урахуванням європейських засад функціонування газового ринку. “Тож лише спільна послідовна позиція Києва та Брюсселя залишає надії на укладення повноцінних газових контрактів”, – переконаний Валерій Боровик.

На думку Геннадія Рябцева, для України украй важливо, окрім усього іншого, не потрапити до “пастки”, яку в разі затягування газових перемовин Кремль може влаштувати нам на початку наступного року. Експерт нагадує, що російська делегація під час переговорів неодноразово наголошувала: “Газпром” цікавить лише короткотерміновий контракт. Тому газовий монополіст і готовий продовжити дію нині чинних угод без додаткових розрахунків та консультацій. Начебто натякаючи: навіщо зайві зусилля, якщо угода діятиме максимум півроку-рік, доки не введуть в експлуатацію “Північний потік-2”. Такий підхід, безумовно, суперечить українським інтересам, адже не гарантує збереження обсягів транзиту і довготривалої співпраці, а, відповідно, майбутньої “затребуваності” української ГТС.

“РФ зацікавлена в експорті природного газу, а європейські споживачі не в змозі відмовитися від газпромівського палива, – каже Геннадій Рябцев. – Тому якщо до 1 січня наступного року не буде підписано документів про продовження співпраці, РФ в односторонньому порядку вважатиме, що контакти 2009 року ще діють, і продовжуватиме помпувати певні обсяги природного газу через українську “трубу”. Тоді як Україна, відповідно до Угоди про Асоціацію з ЄС, має гарантувати безперебійний транзит російських вуглеводів до Європи власною територією. І вже зараз можна однозначно спрогнозувати: якою б не була українська влада на той момент, вона не піде на порушення такого важливого положення угоди. Тож Київ буде змушений грати за нав’язаними “правилами” – навіть, на шкоду власним інтересам”, – застерігає експерт. Тож одне із головних для України завдань, за словами Рябцева, – зробити усе, аби цього не сталося. І тут великі надії покладаємо на пропозиції європейської комісії, які були надані сторонам “під завісу” брюссельських переговорів – певно із тим, щоб до травня Україна й РФ мали час для ретельного вивчення цих рекомендацій. І ухвалення належних висновків.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-