Гроші в обмін на реформи: МВФ дав Києву нові завдання
“Продовження поточної консолідації бюджету з метою зменшення державного боргу; подальше зниження інфляції з одночасним збереженням гнучкого режиму валютного курсу; посилення фінансового сектору, сприяння відновленню активів та відродженню банківського кредитування; просування цілеспрямованої сукупності структурних реформ, зокрема для вдосконалення процесів адміністрування податків, приватизації й управління”. Це – базові принципи, на яких ґрунтується нова програма співпраці України з Міжнародним валютним фондом, остаточно затверджена керівництвом МВФ у вівторок. На папері, здається, все просто і (за винятком деяких економічних термінів) зрозуміло – навіть, для людини, далекої від фінансової сфери. Куди складніше із дотриманням зобов’язань, які взяла на себе Україна. Підтвердженням цьому “історичний” факт: за майже чверть століття співпраці з Фондом Київ не виконав повністю умов жодної із затверджених програм, а тому й не отримав усіх передбачених ними траншів. Це, а також фактор “року двох виборів”, оптимізму не додають. Не зовсім впевнені в успішному виконанні умов програми й економічні експерти...
Перші кроки: бюджет, податкова і митниця
Варто зазначити, що деякі взяті у процесі переговорів із представниками Фонду зобов’язання наш Уряд вже виконав – принаймні, частково. Мова, насамперед, про ухвалення непопулярного (а з огляду на передвиборчих рік – “меганепопулярного”) рішення про підвищення ціни на газ для населення. Також українська влада, попри численні “передвиборчі спокуси”, спромоглася ухвалити бюджет із “прийнятним” рівнем дефіциту.
“Хоча, судячи із висловлювань директора-розпорядника Фонду Крістін Лагард про те, що експерти МВФ іще ретельно вивчатимуть документ, наші партнери мають щодо цього певні сумніви, – вважає виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, – Можливо, йдеться про «роздуту» видаткову частину, до якої парламентарії намагалися внести величезну кількість своїх «хотєлок». Чи про реалістичність наповнення дохідної частини бюджету. З одного боку, вона зверстана на основі доволі поміркованого – нібито «песимістичного» – прогнозу щодо 3% економічного зростання. Але насправді ці 3% можуть виявитися і недосяжною мрією на тлі ймовірного гальмування світової економіки. Існують ризики, що це негативно позначиться на вартості продукції наших експортерів. Відповідно, бюджет може недоотримати кошти від реалізації їхньої продукції. Тоді забезпечити навіть таке зростання не вдасться. Отже, значно збільшиться бюджетний дефіцит, який вже не вкладатиметься у затверджені Фондом параметри», – каже експерт.
А ось президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло переконаний, що, незважаючи на ці та інші ризики, зокрема, пов’язані із продовженням російської агресії проти України, за збереження нинішнього статус-кво у протистоянні з агресором і тим паче – після поліпшення безпекової ситуації, – досягнути передбачених Законом “Про Держбюджет” параметрів буде нескладно: “Україна має відповідний досвід. Останнім часом, за винятком кризових 2014 і 2015 років, ми мали непогані (навіть за світовими мірками) показники дефіциту державного кошторису. Тим паче, що МВФ доволі жорстко контролював цей документ на етапі підготовки до остаточно голосування в парламенті. Зверніть увагу, що, попри прогнози щодо очікуваного для України рішення про надання траншу у жовтні чи в листопаді, Фонд відклав його аж до підписання бюджетного закону главою держави. Тобто, йдеться про один із ключових індикаторів, який враховують в МВФ і який Україна, зазвичай, найбільш послідовно й успішно виконує”, – каже Ярослав Жаліло.
На підтвердження – доволі оптимістичні розрахунки аналітиків самого Міжнародного валютного фонду. Після затвердження програми співпраці з Україною МВФ скоригував прогнози зростання в наступному році реального ВВП України до понад 3,9% (проти прогнозованих раніше 2,7%). А у 2020 році цей показник може сягнути 4,43%.
Також нагадаємо, що цими днями Кабінет Міністрів затвердив постанову про реорганізацію Державної фіскальної служби шляхом поділу на податкову і митну служби. "Цей поділ – важливий крок до побудови якісної системи адміністрування податків і зборів. Реформа створить підґрунтя для демілітаризації податкових органів, покращить якість сервісів, які надаються платникам податків, підвищить прозорість та підзвітність роботи податкових і митних органів", – сказав, коментуючи урядове рішення голова комісії із реорганізації ДФС заступник міністра фінансів Сергій Верланов.
“Земельні” і “газові” ризики
Реформування фіскального відомства – це також одне із зобов’язань, які Україна (до речі, уже не вперше) бере на себе у рамках співпраці з Міжнародним валютним фондом. Просто раніше особливої уваги на відповідний пункт домовленостей не звертали – оскільки “були інші пріоритети”. Те ж стосується і ще одного зобов’язання, яке “кочує” із однієї програми співпраці України із МВФ до іншої – щодо скасування мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. Верховна Рада ось-ось має визначитися щодо цього – тягнути, як-то кажуть, нікуди: дія попереднього рішення про продовження мораторію спливає менш ніж за два тижні.
Економічний експерт Ярослав Жаліло шкодує, що це питання в Україні уже давно перейшло із економічної в політичну площину: “Насправді йдеться про використання ринкових економічних механізмів. Але політикам вдалося “прищепити” значній частині суспільства думку про те, що економічний ефект від ухвалення цього рішення не вартий ризиків (насправді примарних). Тож тема стала дуже непопулярною. Тому мораторій продовжать і зволікатимуть із ухваленням остаточного рішення щонайменше до осені наступного року”, – прогнозує Жаліло.
Отже, ризики відтермінування започаткування земельного ринку в Україні доволі високі. Тож якщо хочемо, окрім першого траншу за новою програмою ($1,4 млрд), отримати й два наступні (загалом на $2,5 млрд), маємо сподіватися, що й цього разу у Фонді заплющать очі на “земельне” питання. А це можливо лише за умови суттєвого прогресу у виконанні інших отриманих від Фонду завдань.
І своєрідним “лакмусовим” папірцем для визначення прихильності української влади узятим зобов’язанням стане попередньо запланований на травень черговий етап підвищення вартості газу для населення і підприємств теплокомуненерго. Ярослав Жаліло вважає, що виконання цього пункту зобов’язань залежатиме не лише від впливу “політичного чинника”, а й від ситуації у світі. Експерт погоджується, що наразі, затвердивши графік поетапного підвищення вартості блакитного палива для населення, Уряд декларує бажання дотримуватися домовленостей із Фондом.
“Але ж свої корективи в цей графік може внести ситуація на світових нафтових ринках, – нагадує економіст. Якщо вартість вуглеводнів знижуватиметься, виконати це завдання МВФ вдасться “меншою кров’ю”, підвищення буде не таким болісним для людей. Але ціна нафти може мати і тривалий висхідний тренд. Тоді запланованого графіка перегляду тарифу, вочевидь, буде замало. Тож довкола цього питання може початися серйозна політична “заруба”, – прогнозує Ярослав Жаліло.
Експерт не вірить, що у процес зможе втрутитися новообраний Президент, щоб там він не обіцяв у передвиборчий період. Адже, з огляду на закони ринку, Україні рано чи пізно доведеться іти на такий крок. І краще зробити це зараз, коли суспільство до цього (нехай, і “зі скрипом”) готове. Крім того, на думку Жаліла, навряд чи глава держави піде на конфронтацію із Фондом, аби країна вчасно розрахувалася із боргами.
“Другорядні”, але не менш важливі завдання
Програма співпраці з МВФ також передбачає комплектацію Антикорупційного суду незалежними суддями і надання НАБУ повноважень з розширеного доступу до перевірки електронних декларацій. Останнім часом Україна (хоча й «зі скрипом») дещо зробила у цьому напрямку. Зокрема, почалося формування Вищого антикорупційного суду. Поступово набирають практичних обрисів дискусії щодо розширення повноважень НАБУ, готуються проекти відповідних законодавчих рішень.
Нарешті, чи ж реальний поступ у питаннях приватизації, який у Фонді розглядають як передумову поліпшення бізнес-клімату в нашій державі і залучення в її економіку іноземних інвестицій?
“В Україні існує політична воля щодо продовження приватизації, – констатує Ярослав Жаліло, – але даються взнаки різні підходи. Пріоритет МВФ – стабільність державних фінансів. Тому його фахівці наполягають, насамперед, на “великій” приватизації, завдяки чому можна профінансувати дефіцит бюджету. В інтересах же України, перш за все, провести “малу” приватизацію – можливо, навіть із мінімальною оплатою чи й безоплатно. Завдання – передати в приватні руки активи, які неефективно використовуються, і стимулювати підприємства малого бізнесу через безоплатну передачу приміщень чи надання інших преференцій”.
Зараз процес малої приватизації активізується, що, з-поміж іншого, сприяє й поліпшенню бізнес-клімату, про що також ідеться у меморандумі про співпрацю з МВФ. Що ж до великої приватизації, то уряд очікує більш сприятливого моменту. Адже зараз через політичні, економічні і воєнно-безпекові ризики Україна навряд чи зможе отримати за своє майно адекватну ціну. А наближення виборів, на думку експертів, загрожує додатковими дисбалансами.
При цьому вони переконані, що, незважаючи на ризики, Україна має шанси виконати умови меморандуму з МВФ і отримати усі передбачені угодою гроші.
А що “на виході”?
Затвердження нової програми співробітництва з МВФ дозволить Україні уникнути не лише дефолту, а й секвестру (урізання видатків) бюджету, а ще сприятиме поповненню золотовалютних резервів. Також домовленості із Фондом, зазвичай, розблоковують надання країні макрофінансової допомоги від ЄС і Світового банку. Нинішня програма не стала винятком. За кілька годин до затвердження керівництвом МВФ нової програми співпраці з Україною, Рада директорів Світового Банку ухвалила рішення про надання Києву фінансової гарантії на $750 млн. Гарантія діятиме 10 років і дозволить Україні отримати міжнародне фінансування на більш сприятливих умовах, ніж при самостійному залученні коштів. Причому сума запозичень може перевищити $1 млрд. А кілька днів тому ми отримали перший транш (€500 мільйонів) в рамках макрофінансової допомоги від Євросоюзу (загальним обсягом €1 млрд).
Ще одним наслідком домовленостей з МВФ є позитивний сигнал для міжнародних фінансових ринків: рівень ризиків при кредитуванні України суттєво знизився. Отже, вітчизняний Мінфін впевненіше почуватиметься на ринку зовнішніх запозичень і може розраховувати – на жаль, на незначне – зниження відсоткових ставок за майбутніми позиками. «Ціна» питання – приблизно $6 млрд порівняно дешевих запозичень: $2 млрд – від Світового банку та ЄС і приблизно $4 млрд – комерційних позик. Це важливо з огляду на те, що на 2019-20 роки припадає пік виплат України за зовнішніми запозиченнями. Йдеться про виплату Києвом $12 млрд боргу.
І, зрештою, не забуваймо, що переважна більшість реформ, на втіленні яких наполягає Міжнародний валютний фонд (навіть, болісних для населення) у підсумку піде на користь нашій країні – її економіці, соціальній сфері, судовій і політичній системам.
Владислав Обух, Київ
