Цей день в історії: 112 років від дня народження українського авіаконструктора Олега Антонова

На відміну від інших конструкторів, котрі почали створювати власні літаки з молодих років, Олег Антонов очолив конструкторське бюро (КБ), коли йому було вже сорок (1946). Починав з нуля, досвідчених фахівців катастрофічно не вистачало, до новоствореного КБ доводилося набирати вчорашніх випускників Новосибірського авіаційного технікуму. Скептики лише знизували плечима, але не такою людиною був Олег Антонов, аби сумніватися в успіху справи. Йому було поставлене конкретне завдання, і він його виконував.

Авіацією та авіабудуванням Антонов захоплювався з юнацьких років. У 1924 році під час навчання в Саратовському індустріальному технікумі збудував свій перший планер. У 1930 році закінчив машинобудівний факультет Ленінградського Політехнічного Інституту. В 1938–1946 роках працював у дослідно-конструкторському бюро (ДКБ) Яковлєва: спочатку провідним інженером, під час війни заступником головного конструктора, у 1945–1946 роках – начальником філіалу цього ДКБ у Новосибірську, а з 1946 року і головним конструктором. 

У 1952 році Антонов та провідні спеціалісти цього КБ переїхали до Києва, де їм практично заново довелося створювати і колектив, і виробничу базу. У 1967–1984 рр. він став генеральним конструктором київського ДКБ.

Загалом Антонов створив 52 типи планерів та 22 типи літаків.

У 1997 Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені О.К. Антонова, яка вручається Відділенням механіки НАН України за видатні досягнення в галузі технічної механіки та літакобудування.

Авіаконструктор був тричі у шлюбі, мав чотирьох дітей. Коли народилася молодша донька – Олегові Костянтиновичу було за 60. Вів активний спосіб життя, завжди робив зарядку, влітку грав у теніс, взимку катався на лижах – і не в австрійських Альпах, а на київських пагорбах. Непогано малював – переважно пейзажі та натюрморти. Писав вірші, цитував Гоголя. Чудово знав французьку, розмовляв англійською.

За спогадами рідних, він не був фанатиком роботи – радше, був людиною міри, для котрої робота – це робота, а сім’я – це сім’я, як два крила у літака. Товаришував з Борисом Патоном і Миколою Амосовим – ті теж були прибічниками здорового способу життя. За своє життя академік Антонов устиг все – збудувати дім, посадити сад, виховати дітей і чимало учнів. А його літаки і сьогодні в небі.

У 1999 році в Міжнародний аерокосмічний зал Слави Аерокосмічного музею (м. Сан-Дієго, штат Каліфорнія, США) внесли ім'я Олега Антонова за видатні досягнення в створенні літаків.