Печера Вертеба: сліди зниклого світу трипільців

Укрінформ
Печера Вертеба: сліди зниклого світу трипільців
На Тернопільщині науковці провели магнітометричне сканування за допомогою дрона та виявили давнє поселення біля печери

Печера Вертеба на Тернопільщині є єдиним відомим у світі підземеллям, яке використовували трипільці понад п'ять тисяч років тому. Завдяки особливому мікроклімату тут збереглися унікальні артефакти, що допомагають науковцям дізнатися більше про життя трипільців, їхню культуру, побут і традиції.

Нещодавно під час широкомасштабних магнітометричних досліджень за допомогою БПЛА столичним геофізикам удалося виявити сліди давнього поселення біля печери Вертеба.

Керівниця проєкту, геофізик, провідна наукова співробітниця Інституту геофізики імені С.І. Субботіна НАН України Ксенія Боднар та директор Борщівського краєзнавчого музею археолог Михайло Сохацький розповіли Укрінформу про перші результати обстеження території довкола печери Вертеба та поселення трипільської культури поблизу села Глибочок.

ДРОН ЗАЗИРАЄ ВГЛИБ ЗЕМЛІ

У жовтні група науковців на Тернопільщині провела магнітометричні дослідження пам'яток трипільської культури за допомогою БПЛА на території площею близько 50 гектарів.

Як розповіла керівниця проєкту Ксенія Боднар, це вдалося реалізувати завдяки гранту від International Society for Archaeological Prospection – міжнародного товариства археологічної розвідки.

"Нашою метою було дослідити, як давня людина існувала на карстовому ландшафті, частиною якого є Вертеба – унікальна археологічна пам'ятка, всередині якої перебували носії трипільської культури. Оскільки печера не розташована на території жодного відомого трипільського поселення, ми вирішили дослідити територію довкола неї", – розповіла пані Ксенія.

магнітометричне сканування за допомогою дрона
Магнітометричне сканування за допомогою дрона

Аби "зазирнути" вглиб землі, група науковців Інституту геофізики імені Субботіна, яка займається археологічно-геофізичними дослідженнями, використала метод магнітометрії.

"Ми працювали з допомогою безпілотного комплексу MinesEye, розробленого нашим інститутом спільно з польсько-українською фундацією "Поступ". Головне його призначення – це дистанційне виявлення боєприпасів. Однак, окрім розмінування, цей комплекс може виконувати цілу низку абсолютно різних завдань, зокрема фіксувати археологічні і геологічні об'єкти. Саме тому ми пристосували його для своїх досліджень. Дрон несе магнітні сенсори на висоті один метр від землі і літає за попередньо визначеною щільною мережею спостережень. Це дозволяє швидко обстежити велику територію, значно більшу, аніж наземне обладнання за той самий час", – розповідає дослідниця.

Магнітометричне сканування з допомогою наземного обладнання
Магнітометричне сканування з допомогою наземного обладнання

Метод магнітометрії дозволяє "побачити" у землі об'єкти з підвищеною намагніченістю. У професійній термінології їх називають аномалії.

"До прикладу, при випалі глини утворюються сильно намагнічені оксиди заліза. У житлах давніх людей були глиняні печі – їх одразу ж фіксують прилади. Також ми можемо виявити порушення ґрунту, які виникали при спорудженні землянок та напівземлянок", – говорить керівниця проєкту.

За її словами, археологічну геофізику започаткували на теренах радянського союзу саме українські вчені.

"У 1960-х роках картограф Шишкін помітив на аерофотознімках України плями на полях, що утворювали величезні кільцеві структури. Він припустив, що це можуть бути археологічні пам'ятки, і звернувся до Інституту археології, проте спершу йому не повірили. Згодом до його спостережень все ж прислухалися, і розпочалися перші розкопки на трипільських поселеннях Тальянки та Майданецьке на Черкащині. Відтоді вчені почали створювати геомагнітні плани історичних локацій", – додає вчена.

панорама Серету з карстового плато печери Вертеба
Панорама Серету з карстового плато печери Вертеба

СОТНІ КАРСТОВИХ ЛІЙОК І КУРГАН, ОТОЧЕНИЙ РОВОМ

Науковці працювали на Тернопільщині протягом тижня. Спершу вони обстежили територію довкола Вертеби. Там виявили сотні карстових лійок. Якщо пояснити простими словами – це глибокі ями в землі у формі перевернутого конуса або чаші, які утворюються через розчинення гірських порід підземними або дощовими водами. У даному випадку ззовні їх не видно, тому що вони повністю заповнені ґрунтом. Саме тому територія біля печери виглядає не рівною, а трохи хвилястою.

"Ці лійки формують своєрідні скупчення – пояси. Ми виявили два такі великі пояси. Один з них проходить за 100 метрів на північ від входу до печери. Навколо оцих карстових лійок ми зафіксували низку дрібних аномалій. Це свідчить про те, що навколо кожної лійки були ще якісь об'єкти. За нашими припущеннями, це житла давніх людей, які селилися довкола цих карстових лійок, адже там могли бути джерела води – карстові озера. Неподалік від цієї місцевості на схід від села Більче-Золоте досі існує низка карстових озер. Тож наша робоча гіпотеза полягає у тому, що, напевно, в поясі оцих карстових лійок були озера, навколо яких заселилися давні люди. Ми це бачимо по магнітних аномаліях від їхніх жител, виробничих комплексів, пічок та інших слідів їхнього проживання на цій території", – зазначає науковиця.

Виявлені аномалії не розташовані хаотично – вони формують певні структури: знаходяться по одній лінії або формують коло довкола лійки.

"В одному з пунктів ми, імовірно, виявили курган із центральним похованням, оточений ровом. За словами Михайла Сохацького, такі кургани характерні для найпізнішого періоду трипільської культури, коли відбувався перехід до іншої культурної традиції. Йдеться про так звані усатівські кургани", – каже Ксенія Боднар.

УРБАНІЗМ ПО ТРИПІЛЬСЬКИ: ЩІЛЬНА ЗАБУДОВА І ВЕЛИЧЕЗНІ БУДИНКИ

Для того, щоби бути певними, що віднайдені структури біля Вертеби можуть бути житлами давніх людей, науковці обстежили поселення трипільської культури поблизу села Глибочок, яке відкрив Михайло Сохацький на початку 90-х років. Воно розташоване за 10 кілометрів від Вертеби.

Обстеження у Глибочку
Обстеження у Глибочку

"У минулому ми вже проводили тут дослідження 1 гектара території пам'ятки і, виходячи з геомагнітного плану, вважали, що поселення дуже велике. Цьогорічне сканування показало, що там є три вулиці і близько 50 жител. Тобто згідно з його структурою мешканці планували створити велике протомісто, однак щось завадило їм розвивати його далі. Однак на протилежному березі річки Драпака ми виявили дуже щільну забудову трипільського періоду. У її складі є так звані мегаструктури – величезні будинки, довжина яких становить 25 метрів, ширина – 12 метрів. Вони організовані в квартали, тобто це поселення, яке має структуру, що досить типово для трипільської культури. Ці протоміста можна вважати чи не найранішим прикладами урбанізму в історії людства", – розповіла Ксенія.

Обстеження території пам'ятки поблизу села Глибочок
Обстеження території пам'ятки поблизу села Глибочок

Також дослідники з'ясували, що виявлені аномалії у Глибочку та поблизу Вертеби схожі.

"Однак, згідно з нашою робочою гіпотезою, територію біля Вертеби так замило ґрунтом, що трипільські житла опинилися на глибині більше ніж пів метра від поверхні землі, і тому їх не виорювали під час обробітку ґрунту і під час обстеження аномалії від них були слабші. Ми проведемо математичне моделювання всіх цих об'єктів, яке дасть нам додаткове підтвердження існування поселення на території біля Вертеби. Ну і, звісно, найважливішим етапом стануть археологічні дослідження", – наголосила науковиця.

ВЕРТЕБА НАБУВАЄ НОВОГО ЗНАЧЕННЯ

Михайло Сохацький додає, що раніше вже проводили невеликі розкопки – шурфування на території над Вертебою, які також підтвердили, що над печерою жили люди. Зокрема він знайшов побутові речі трипільців. Магнітометричне обстеження показало, що люди жили і за 100 метрів від печери.

Вхід у Вертебу
Вхід у Вертебу

"Тобто Вертеба набуває нового значення. Є підземна Вертеба, але є ще й наземна пам'ятка культури. Тепер ми будемо окреслювати її параметри, тобто масштаби цього поселення, контури, де воно було, як воно накладається з тими карстовими лійками печери. Можливо, були інші входи у Вертебу, або ж поряд є ще одна печера. Сподіваємося, ці дослідження допоможуть нам це з'ясувати", – додав Сохацький.

Він також зазначив, що проведені дослідження допоможуть у підготовці документації, яка необхідна для внесення двох пам’яток трипільської культури віком понад 5 тисяч років – печери Вертеба і поселення поблизу села Глибочок до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

"Для нас ця подія дуже важлива, адже це визнання давньої історичної культури, яка існувала на наших землях, у світовому контексті, особливий статус охорони, а також привернення уваги громадськості до пам'яток", – каже археолог.

У Борщівському музеї, на балансі якого перебуває Вертеба, вже планується новий сезон польових досліджень. Адже Вертеба і територія довкола неї зберігає у собі ще багато таємниць про минуле.

Довідково. Карстова печера Вертеба поблизу села Більче-Золоте на Тернопільщині – археологічна пам'ятка та єдиний в Україні підземний музей трипільської культури, який є відділом Борщівського краєзнавчого музею.

Це єдина велика печера у світі, яку протягом 750 років використовували носії трипільської культури понад п'ять тисячоліть тому.

У Вертебі виявили три різночасові шари трипільської культури. Загальна протяжність дослідженого лабіринту становить 9 км. Перші розкопки проводились тут ще у кінці ХІХ - початку ХХ ст.

Печера Вертеба має своєрідне кліматичне середовище, з постійною вологістю 92–98% і постійною температурою повітря +11 градусів, яке сприяло збереженню десятків тисяч фрагментів кераміки, теракотових статуеток, знарядь праці, а також кісток тварин і останків людей, що дозволяє вченим змогу вивчати побут і культуру трипільців, їх антропологічні особливості.

У Вертебі мешкають чотири види кажанів, занесені у Червону книгу України.

Назва печери походить від давньослов'янського «вертеп» – печера, яруга.

Юля Томчишин, Тернопіль

Фото надані Ксенією Боднар

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-